ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 жовтня 2007 року м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в
складі:
Ліпського Д.В. - головуючий,
Амєліна С.Є. - суддя-доповідач,
Гуріна М.I.,
Цуркана М.I.,
Юрченка В.В,
при секретарі Лелюку О.П.,
з участю позивача ОСОБА_1, представника відповідача Кушніра
I.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну
справу за касаційними скаргами ОСОБА_1, Міністерства закордонних
справ України на постанову Дарницького районного суду міста Києва
від 27 червня 2006 року та постанову судової палати у цивільних
справах Апеляційного суду міста Києва від 26 березня 2007 року в
справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства закордонних справ
України, третя особа ОСОБА_2 про визнання нечинним рішення та
зобов'язання вчинити дії,
в с т а н о в и л а :
У грудні 2005 року ОСОБА_1 звернувся в суд з вказаним
адміністративним позовом.
Зазначав, що проходить дипломатичну службу й перебував на
посаді заступника Генерального інспектора - головного радника.
Після направлення у довготермінове відрядження Генерального
інспектора - посла з особливих доручень з 20 грудня 2004 року став
виконувати його обов'язки.
01 липня 2005 року був переведений на посаду заступника
начальника Контроль-ревізійного управління МЗС України але
фактично виконував обов'язки начальника управління, оскільки ця
посада була вакантною.
Наказом Міністра закордонних справ України від 07 вересня
2005 року №2377-ос на посаду начальника Контроль-ревізійного
управління МЗС України призначено ОСОБА_2, шляхом переведення з
посади Генерального консула України у Владивостоку.
Посилаючись на порушення вимог статті 24 Кодексу законів про
працю України ( 322-08 ) (322-08)
, позивач просив суд зобов'язати
відповідача видати наказ про призначення його з 20 грудня 2004
року по 30 червня 2005 року на посаду Генерального інспектора -
посла з особливих доручень, а з 01 липня 2005 року - начальника
Контроль-ревізійного управління МЗС України та скасувати наказ МЗС
України від 07 вересня 2005 року №2377-ос про переведення ОСОБА_2
на посаду начальника Контроль-ревізійного управління МЗС України.
Постановою Дарницького районного суду міста Києва від 27
червня 2006 року позов задоволено частково: зобов'язано
Міністерство закордонних справ України скасувати наказ від 07
вересня 2005 року №2377-ос про переведення ОСОБА_2 на посаду
начальника Контроль-ревізійного управління МЗС України та провести
конкурс на зайняття цієї посади, в решті вимог відмовлено.
Постановою Апеляційного суду міста Києва від 26 березня 2007
року постанову районного суду змінено і з резолютивної частини
рішення виключено зобов'язання про проведення конкурсу на посаду
начальника Контроль-ревізійного управління МЗС України.
В касаційній скарзі позивач зазначає, зокрема, що судами не
враховано те, що відповідачем порушені вимоги частини 4 статті 24
Кодексу законів про працю України ( 322-08 ) (322-08)
. Просить скасувати
судові рішення та постановити нове про задоволення позову.
Відповідач в касаційній скарзі просить скасувати судові
рішення та постановити нове про відмову в задоволенні позову,
посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального
права.
Перевіривши правильність застосування судами норм
матеріального й процесуального права, колегія суддів приходить до
висновку про те, що касаційні скарги підлягають задоволенню
частково з таких підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач проходив
дипломатичну службу в МЗС України.
Наказом Міністра закордонних справ України від 23 лютого 2004
року №382-ос ОСОБА_1 переведено на посаду заступника Генерального
інспектора - головного радника.
Наказом Міністра закордонних справ України від 29 жовтня 2004
року Генерального інспектора - посла з особливих доручень з 20
грудня 2004 року переведено на час довготермінового відрядження на
посла Надзвичайного і Повноважного Посла України в Алжирській
Народній Демократичній Республіці, а виконувати обов'язки
Генерального інспектора став позивач.
Наказом Міністра закордонних справ України від 01 липня 2005
року №1678-ос позивача призначено на посаду заступника начальника
Контрольно-ревізійного управління - начальника відділу
інспектування органів дипломатичної служби. Посада начальника
управління була вакантною.
Наказом Міністра закордонних справ України від 07 вересня
2005 року №2377-ос на посаду начальника Контроль-ревізійного
управління МЗС України призначено ОСОБА_2, шляхом переведення з 03
жовтня 2005 року з посади Генерального консула України у
Владивостоку.
Наказом Міністра закордонних справ України від 03 листопада
2005 року №2935-ос на позивача з 01 січня 2005 року по 30 червня
2005 року було покладено виконання обов'язків Генерального
інспектора Генеральної інспекції з виплатою різниці у посадових
окладах, та з 01 липня 2005 року по 02 жовтня 2005 року було
покладено виконання обов'язків начальника Контроль-ревізійного
управління з виплатою різниці у посадових окладах.
Особливості правового статусу державних службовців, які
перебувають на дипломатичній службі визначене Законом України "Про
дипломатичну службу" ( 2728-14 ) (2728-14)
, та Законом України "Про державну
службу" ( 3723-12 ) (3723-12)
.
З вказаних правових актів не вбачається, що тимчасове
виконання заступником структурного підрозділу МЗС України
обов'язків керівника підрозділу є безумовною підставою для
призначення такої особи на посаду керівника підрозділу.
Вирішуючи спір суди попередніх інстанцій з урахуванням
правового статусу позивача правильно прийшли до висновку про
відсутність підстав для застосування до спірних правовідносин
положень статті 24 Кодексу законів про працю України ( 322-08 ) (322-08)
й
обгрунтовано відмовили у задоволенні позовних вимог щодо
покладання на відповідача обов'язку призначити ОСОБА_1 на посади
Генерального інспектора - посла з особливих доручень та начальника
Контроль-ревізійного управління МЗС України.
Однак розглядаючи позовні вимоги про законність наказу
Міністра закордонних справ України від 07 вересня 2005 року
№2377-ос щодо переведення ОСОБА_2 з посади Генерального консула
України у Владивостоку на посаду начальника Контроль-ревізійного
управління МЗС України, районний суд вийшов за межі своєї
компетенції і незаконно перевіряв доцільність такого переведення
та звільнив третю особу з посади, що є виключною компетенцією
органу, який приймає і звільняє зі служби.
Вказане порушення районним судом вимог законодавства було
залишено без уваги і належної правої оцінки суду апеляційної
інстанції. Тому судові рішення у вказаній частині підлягають
скасуванню.
Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або
проведення додаткової перевірки доказів, обставини справи судами
встановлені повно й правильно, але допущена помилка в застосуванні
норм матеріального права, суд касаційної інстанції, згідно зі
статтею 229 Кодексу адміністративного судочинства України
( 2747-15 ) (2747-15)
ухвалює нове рішення про відмову в позові в частині,
що стосується вимог про скасування наказу про переведення третьої
особи на посаду начальника Контроль-ревізійного управління МЗС
України.
Керуючись статтями 223, 229, 231 Кодексу адміністративного
судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, колегія суддів Вищого
адміністративного суду України
п о с т а н о в и л а :
Касаційні скарги ОСОБА_1 та Міністерства закордонних справ
України задовольнити частково.
Постанову Дарницького районного суду міста Києва від 27
червня 2006 року та постанову судової палати у цивільних справах
Апеляційного суду міста Києва від 26 березня 2007 року в частині,
що стосується визнання незаконним і скасування наказу Міністра
закордонних справ України від 07 вересня 2005 року №2377 про
переведення ОСОБА_2 з посади Генерального консула України у
Владивостоку на посаду начальника Контрольно-ревізійного
управління скасувати і в цій частині в позові відмовити.
В решті судові рішення залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може
бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими
обставинами протягом одного місяця з дня їх відкриття.
Судді:
Д.В. Ліпський С.Є. Амєлін М.I. Гурін М.I. Цуркан В.В. Юрченко