К-21452/06 Про визнання нечинними податкових вимог та рішення - 25.10.2007 Прийняття

Постановою господарського суду Львівської області від 21.12.2005 р. позов задоволено частково: визнано недійсним податкове повідомлення рішення ДПІ у м. Львові від 29.06.2005 р. № 762320/3/110423/ про визначення ВАТ "Львівський завод "Автонавантажувач" податкового зобов’язання за платежем з податку на прибуток на частку державного майна /15 % чистого прибутку, розрахованого згідно з правилами бухгалтерського обліку/ в сумі 781918,00 грн. в частині визначення вказаної суми податковим зобов’язанням згідно з положеннями Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) та застосування наслідків несплати у встановлений термін податкового зобов’язання; визнано недійсним податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Львові від 29.06.2005 р. № 1272320/3/11047 про визначення ВАТ "Львівський завод "Автонавантажувач" податкового зобов’язання за платежем з податку на прибуток на частку державного майна /15% чистого прибутку, розрахованого згідно з правилами бухгалтерського обліку / - штрафні / фінансові / санкції - у сумі 312002,80 грн., накладені на підставі підпункту 17.1.3 пункту 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

Постанова суду першої інстанції вмотивована тим, що відповідно до ст. 72 Закону України "Про Державний бюджет України на 2004 рік", пунктів 1,2 Порядку і нормативів відрахування до загального фонду Державного бюджету України частини прибутку /доходу/ господарськими організаціями за результатами фінансово-господарської діяльності у 2003 році та щоквартальної фінансово-господарської діяльності у 2004 році, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.03.2004 р. №405 (405-2004-п) , ВАТ "Львівський завод "Автонавантажувач", в статутному фонді якого 57,39% належить державі, зобов’язаний сплатити до загального фонду Державного бюджету України 781918,00 грн. з чистого прибутку, отриманого за результатами фінансово-господарської діяльності за І квартал 2004 року та розрахованого згідно з правилами бухгалтерського обліку.

З огляду на те, що вказаний платіж не передбачений Законом України "Про систему оподаткування" (1251-12) , за висновком суду першої інстанції у контролюючого органу не було законних підстав для визначення зазначеної суми сумою податкового зобов’язання позивача та поширювати на нього порядок сплати, встановлений Законом України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) , в тому числі передбачені цим Законом штрафні / фінансові / санкції.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 04.04.2006 р. постанову суду першої інстанції скасовано в частині відмови в задоволенні позову, податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Львові від 29.06.2005 р. № 762320/3/11042 визнано нечинним, в іншій частині постанову суду першої інстанції залишено без змін.

При цьому висновок суду апеляційної інстанції обґрунтований тим, що платіж, щодо якого позивачу направлені податкові повідомлення-рішення, не передбачений Законом України "Про систему оподаткування" (1251-12) або іншими законами з оподаткування, а тому відповідно до ст. 1 зазначеного Закону вимога контролюючого органу стосовно його сплати позивачем, а рівнозначно й застосування штрафних санкцій за несплату суми цього платежу є незаконними.

Крім того, суд апеляційної інстанції виходив з того, що оскільки відносно ВАТ "Львівський завод "Автонавантажувач" ухвалою господарського суду Львівської області від 29.05.2001 р. порушено провадження про визнання банкрутом, позивач не зобов’язаний сплачувати до бюджету частину прибутку відповідно до статті 72 Закону України "Про Державний бюджет України на 2004 рік", оскільки це суперечить цілям процедури санації, введеної відносно позивача станом на І квартал 2004 року та направленої на його фінансове оздоровлення.

В касаційній скарзі ДПІ у м. Львові просить скасувати постанову Львівського апеляційного господарського суду від 04.04.2006 р. та змінити постанову господарського суду Львівської області від 21.12.2005 р., відмовивши в задоволенні позову в повному обсязі заявлених позовних вимог, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема ст. 72 Закону України "Про Державний бюджет України на 2004 рік", підпункту 17.1.3 пункту 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що згідно листа незалежного реєстратора ТОВ "Гал-Ера" від 09.09.2004 р.№ 59 в статутному фонді ВАТ "Львівський завод "Автонавантажувач" частка майна, що є державною власністю, складає 57,39%.

Статтею 72 Закону України "Про Державний бюджет України на 2004 рік" державні і казенні підприємства та їх об'єднання сплачують за результатами фінансово-господарської діяльності 2003 року та щоквартальної фінансово-господарської діяльності у 2004 році до загального фонду Державного бюджету України частину прибутку (доходу); акціонерні, холдингові, лізингові компанії та інші суб'єкти господарювання, у статутному фонді яких державі належать частки (акції, паї), сплачують за результатами фінансово-господарської діяльності 2003 року та щоквартальної фінансово-господарської діяльності у 2004 році до загального фонду Державного бюджету України частину чистого прибутку відповідно до розміру державної частки (акцій, паїв) у їх статутних фондах.

Норматив і порядок відрахування частини прибутку (доходу), визначеної цією статтею, встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Додатком № 8 до цього Закону (1344-15) "Перелік органів, за якими закріплено контроль за справлянням /стягненням/ платежів до бюджету" Державна податкова адміністрація України визначена як орган контролю за справлянням / стягненням / платежу за кодом бюджетної класифікації 21010200 "Частина прибутку / доходу / господарських організацій / у статутних фондах яких є державна частка, що вилучається до бюджету".

Згідно наказу Мінфіну України "Про бюджетну класифікацію та її запровадження" від 27.12.2001 р. № 604 (v0604201-01) зазначений платіж в бюджетній класифікації визначений в розділі код 20000000 "Неподаткові платежі".

Відповідно до статті 72 Закону України "Про Державний бюджет України на 2004 рік" постановою Кабінету Міністрів України від 30.03.2004 р. № 405 (405-2004-п) затверджено "Порядок і норматив відрахування до загального фонду Державного бюджету України частини прибутку (доходу) господарськими організаціями за результатами фінансово-господарської діяльності у 2003 році та щоквартальної фінансово-господарської діяльності у 2004 році".

Пунктом 2 зазначеного Порядку передбачено, що відрахування частини прибутку (доходу) провадяться, зокрема господарськими товариствами та іншими суб'єктами господарювання, у статутному фонді яких державі належать частки (акції, паї), - 15 відсотків чистого прибутку, розрахованого згідно з правилами бухгалтерського обліку, відповідно до розміру цих часток (акцій, паїв).

Згідно ст. 75 Конституції України Верховна Рада України є єдиним законодавчим органом в Україні.

Як зазначив Конституційний Суд України в пункті 3 мотивувальної частини рішення від 03.10.1997 року № 4-зп (v004p710-97) / справа про набуття чинності Конституцією України (254к/96-ВР) /, конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше.

З огляду на те, що ВАТ "Львівський завод "Автонавантажувач" станом на І квартал 2004 року мав статус суб’єкта господарювання з часткою державної власності в статутному фонді, вимога статті 72 Закону України "Про Державний бюджет України на 2004 рік" щодо сплати до бюджету частини чистого прибутку за результатами фінансово-господарської діяльності вказаного звітного періоду відповідно до розміру державної частки в статутному фонді є для нього обов’язковою. У зв’язку з цим висновок суду першої інстанції про правомірність податкового повідомлення-рішення від 29.06.2005 р. № 762320/3/11042 в частині визначення позивачу до сплати до бюджету 781918,00 грн., що становить 15% чистого прибутку, розрахованого за правилами бухгалтерського обліку за результатами фінансово-господарської діяльності за І квартал 2004 року, відповідно до розміру державної частки в статутному фонді, відповідає обставинам справи та правильному застосуванню норм матеріального права.

Скасовуючи постанову суду першої інстанції в цій частині, апеляційний суд безпідставно надав перевагу Закону України "Про систему оподаткування" (1251-12) , не взявши до уваги правило дії законів у часі та статус Закону України "Про Державний бюджет України на 2004 рік" (1344-15) як акту законодавчого органу України, сфера дії статті 72 якого поширюється на позивача. Будь-яких виключень, в тому числі і щодо суб’єктів господарювання, стосовно яких запроваджено процедури, передбачені Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) , ця стаття не містить.

Зазначений Закон також не містить приписів щодо звільнення таких суб’єктів господарювання від сплати встановлених чинними законами України платежів до бюджету.

Встановивши для суб’єктів господарювання, визначених в цій статті, обов’язок щодо сплати частини чистого прибутку, розрахованого за правилами бухгалтерського обліку, до загального фонду Державного бюджету України, Закон України "Про державний бюджет України на 2004 рік" (1344-15) разом з тим не визначив за цим платежем статус платежу, що сплачується в порядку, передбаченому Законом України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) , уповноваживши Кабінет Міністрів України встановити лише норматив і порядок відрахування частини такого прибутку відповідними суб’єктами господарювання.

Згідно преамбули Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) цей закон є спеціальним з питань оподаткування, який установлює. зокрема порядок погашення зобов’язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів / обов’язкових платежів /, включаючи збір на обов’язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами.

За визначенням пункту 1.2 ст.1 цього Закону податкове зобов’язання – зобов’язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Відповідно до частини сьомої ст. 1 Закону України "Про систему оподаткування" податки і збори (обов'язкові платежі), справляння яких не передбачено цим Законом, сплаті не підлягають.

Виходячи із системного аналізу наведених правових норм, податкове зобов’язання стосується платежу з податків і зборів / обов’язкових платежів /, встановлених статями 14 та 15 Закону України "Про систему оподаткування", перелік яких є вичерпним до внесення відповідних змін до цього Закону.

Враховуючи зазначене, суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку, що встановлений статтею 72 Закону України "Про Державний бюджет України на 2004 рік" обов’язок щодо сплати частини чистого прибутку суб’єктами господарювання до бюджету не є податковим зобов’язанням, а відтак встановлена підпунктом 17.1.3 пункту 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" відповідальність платників податків, зборів /обов’язкових платежів/ у вигляді штрафу за заниження суми податкового зобов’язання не поширюється на сплату зазначеного платежу.

Наявність у органів державної податкової служби визначених законом повноважень щодо контролю за справлянням / стягненням / до бюджету частини прибутку відповідно до ст. 72 Закону України "Про Державний бюджет України на 2004 рік" без визначення в законодавчому порядку форми здійснення такого контролю виключає підстави для визнання податкового повідомлення-рішення, направленого податковою інспекцією суб’єкту господарювання щодо сплати зазначеного платежу, в повному обсязі, а не в частині визначення суми такого платежу сумою податкового зобов’язання суб’єкта господарювання.

Відтак висновок суду першої інстанції про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 29.06.2004 р. № 762320/3/11042 в частині визначення суми 781918,00 грн. сумою податкового зобов’язання позивача та застосування наслідків несплати у встановлений термін податкового зобов’язання відповідає правильному застосуванню норм матеріального права.