ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 жовтня 2007 року К-24192/06
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у
складі:
головуючого Харченка В.В.,
суддів: Гончар Л.Я.,
Васильченко Н.В.,
Шкляр Л.Т.,
Матолича С.В.,
при секретарі - Кулеша А.О.
сторони:
від позивача - Лесик О.I.
від відповідача - Стеценко О.Л.
розглянувши касаційну скаргу фонду загальнообов"язкового
державного соціального страхування України на випадок безробіття в
особі Харківського обласного центру зайнятості на постанову
господарського суду Харківської області від 21 лютого 2006 року та
ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 23 травня
2006 року у справі за позовом фонду загальнообов"язкового
державного соціального страхування України на випадок безробіття в
особі Харківського обласного центру зайнятості до відкритого
акціонерного товариства "Харківський тракторний завод ім. С.
Орджонікідзе" про стягнення 192 223грн. 37к.,-
встановила
У листопаді 2005 року Харківський обласний центр зайнятості
(далі по тексту - позивач, Центр зайнятості) звернувся до
господарського суду Харківської області з позовом до відкритого
акціонерного товариства "Харківський тракторний завод ім. С.
Орджонікідзе" (далі по тексту - відповідач, Товариство) про
стягнення 192 223грн. 37к. простроченої заборгованості по сплаті
страхових внесків.
Постановою господарського суду Харківської області від 21
лютого 2006 року позовні вимоги Центру зайнятості задоволені
частково, стягнуто з Товариства на користь позивача суму
заборгованості по сплаті страхових внесків у розмірі 185 538грн.
10к., в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 23
травня 2006 року постанову господарського суду Харківської області
від 21 лютого 2006 року залишено без змін.
Судами першої та апеляційної інстанції встановлені наступні
фактичні обставини справи.
Товариство зареєстроване як платник страхових внесків до
Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування
України на випадок безробіття у Орджонікідзевському районному
центрі зайнятості за реєстраційним № 200700007 та зобов"язаний
сплачувати страхові внески один раз в місяць в день одержання в
установах банку коштів на оплату праці.
Орджонікідзевським районним центром зайнятості проведено
перевірку відповідача щодо правильності нарахування, своєчасності
і повноти перерахування страхових внесків на загальнообов'язкове
державне соціальне страхування на випадок безробіття за період з 1
квітня 2004року по 27 грудня 2004року, за результатами якої
складено акт № 186 від 4 серпня 2005 року.
Проведеною перевіркою встановлено порушення відповідачем
вимог Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне
страхування на випадок безробіття" ( 1533-14 ) (1533-14)
щодо несвоєчасного
перерахування до Фонду загальнообов'язкового державного
соціального страхування України на випадок безробіття страхових
внесків в сумі 185 538грн. 10к. та нараховану на неї пеню в
розмірі 6 685грн.27к.
Перевіркою встановлено, що вказана заборгованість виникла за
період з 2 квітня 2004 року по 27 грудня 2004 року (за вказаний
період нарахована і пеня).
Розпорядженням Харківського обласного центру зайнятості № 185
від 13 вересня 2005 року, на підставі висновків проведеної
перевірки, застосовано до відповідача фінансові санкції (пеню) в
розмірах 6 685грн.27к. та запропоновано перерахувати
заборгованість зі сплати страхових внесків в сумі 185 538грн.10к.
та фінансові санкції в розмірі 6 685грн.27к. до бюджету Фонду
загальнообов'язкового державного соціального страхування України
на випадок безробіття на розрахунковий рахунок Орджонікідзевського
районного центру зайнятості.
Розпорядження № 185 від 13 вересня 2005 року відповідачем не
виконано.
Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що
позовні вимоги щодо стягнення простроченої заборгованості зі
сплати страхових внесків в сумі 185 538грн. 10к. є обгрунтованими,
підтверджуються наданими суду документами.
Не погоджуючись з ухваленими у справі судовими рішеннями в
частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення 6
685грн. 27к. пені позивач звернувся до Вищого адміністративного
суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати
постанову господарського суду Харківської області від 21 лютого
2006 року та ухвалу Харківського апеляційного господарського суду
від 23 травня 2006 року в частині відмови в стягненні пені в сумі
6 685грн. 27к. та ухвалити нове судове рішення щодо задоволення
позову в повному обсязі.
В касаційній скарзі позивач стверджує, що пеня нарахована
відповідачу за період з 1 квітня 2004 року по 27 грудня 2004 року,
тобто її розмір визначено на дату порушення провадження справи про
банкрутство, а в період протягом дії мораторію пеня на суму
простроченої заборгованості не нараховувалась.
Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну
оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, судова колегія
Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга
не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України
( 2747-15 ) (2747-15)
передбачено, що суд касаційної інстанції перевіряє
правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій
норм матеріального та процесуального права, правової оцінки
обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та
визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому
рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого
доказу.
Згідно вимог пункту 1.3 статті 1 Закону України "Про порядок
погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та
державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
, податковий борг
(недоїмка) - це податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних
санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків
або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не
сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму
такого податкового зобов'язання. У свою чергу, п. 1.2 ст. 1 Закону
визначає податкове зобов'язання як зобов'язання платника податків
сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму
коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими
законами України.
Страхові внески, зокрема, на загальнообов'язкове державне
соціальне страхування на випадок безробіття, не включені до
податків і зборів (обов'язкових платежів), встановлених Законом
України "Про систему оподаткування" ( 1251-12 ) (1251-12)
, а положеннями
Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників
податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"
( 2181-14 ) (2181-14)
не може розширюватись перелік податків і зборів
(обов'язкових платежів) або поширювати порядок погашення
зобов'язань платників податків на платежі, які не включені у
систему оподаткування.
Статтею 8 Закону України № 1533 ( 1533-14 ) (1533-14)
передбачено, що
Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування
України на випадок безробіття є цільовим централізованим страховим
фондом, некомерційною самоврядною організацією, і кошти Фонду не
включаються до складу Державного бюджету України.
Частинами 2 та 3 статті 2 Закону України "Про систему
оподаткування" ( 1251-12 ) (1251-12)
передбачено, що державні цільові
фонди - це фонди, які створені відповідно до законів України і
формуються за рахунок визначених законами України податків і
зборів (обов'язкових платежів) юридичних осіб незалежно від форм
власності та фізичних осіб. Державні цільові фонди включаються до
Державного бюджету України, крім Фонду гарантування вкладів
фізичних осіб, Пенсійного фонду України.
Отже, з вказаного можна зробити висновок, що Фонд
загальнообов"язкового державного соціального страхування України
на випадок безробіття не є державним цільовим фондом, а є цільовим
централізованим страховим фондом, кошти якого не включаються до
складу Державного бюджету України і тому не можна вважати
зобов'язання по страховим внескам податковим боргом, на який
поширюється дія Закону України "Про порядок погашення зобов'язань
платників податків перед бюджетами та державними цільовими
фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
, згідно його преамбули.
У постанові від 13 вересня 2005 року Верховний Суд України
зазначив, що включення Законом України "Про порядок погашення
зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними
цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
органів фондів
загальнообов'язкового державного соціального страхування у перелік
контролюючих органів, не змінює статусу внесків на
загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок
безробіття, у зв'язку з чим вони не можуть вважатися податком чи
збором у розумінні законів України про оподаткування і не можуть
стягуватись в іншому порядку, ніж це передбачено Законом України
№ 1533 ( 1533-14 ) (1533-14)
.
У вказаній постанові Верховний Суд України зазначив, що
аналіз положень Закону України "Про порядок погашення зобов'язань
платників податків перед бюджетами та державними цільовими
фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
, Закону України "Про загальнообов'язкове
державне соціальне страхування на випадок безробіття" ( 1533-14 ) (1533-14)
та Закону України "Про систему оподаткування" ( 1251-12 ) (1251-12)
не дає
підстав для віднесення страхових внесків на загальнообов'язкове
державне соціальне страхування на випадок безробіття до податків і
зборів (обов'язкових платежів).
З вказаного вбачається, що суди першої та апеляційної
інстанції дійшли вірного висновку про те, що помилковими є
посилання відповідача на Закон України "Про порядок погашення
зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними
цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
як на закон, який підлягає
застосуванню до спірних правовідносин та правильно задовольнили
позовні вимоги в частині стягнення 185 538грн. 10к.
Щодо відмови в задоволенні позовних вимог в частині стягнення
пені у розмірі 6 685грн. 27к. слід вказати наступне.
Відповідно до положень статті 38 Закону України "Про
загальнооб'язкове державне соціальне страхування на випадок
безробіття" ( 1533-14 ) (1533-14)
встановлена відповідальність платників за
несвоєчасну сплату страхових внесків, а саме - у разі несвоєчасної
їх сплати платник зобов'язаний сплатити суму донарахованих
контролюючим органом страхових внесків (недоїмки), траф та пеню.
Попередніми судовими інстанціями встановлено, що ухвалою
господарського суду Харківської області від 28 грудня 2004 року по
справі № Б-19/106-04 було порушено справу про банкрутство ВАТ
"Харківський тракторний завод ім. С.Орджонікідзе" та введено
мораторій на задоволення вимог кредиторів.
Судами встановлено, що ухвалою від 17 жовтня 2005року
провадження по справі № Б-19/106-04 припинено та пунктом 4 даної
ухвали скасований мораторій на задоволення вимог кредиторів, що
був введений ухвалою від 28 грудня 2004року.
Відповідно до положень частини 4 статті 12 Закону України
"Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його
банкрутом" ( 2343-12 ) (2343-12)
в період дії мораторію не нараховується
неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за
невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і
зобов"язань щодо сплати податків і зборів (обов"язкових платежів).
Як вбачається з матеріалів справи, штраф (пеню) нараховано
відповідачу згідно розпорядження № 185 від 13 вересня 2005 року,
тобто в період дії мораторію, а тому обгрунтованим є висновок
попередніх судових інстанцій про необгрутнованість заявленого
позову в частині стягнення 6 685грн. 27к. пені.
Посилання скаржника на те, що пеня нарахована за період, що
передував введенню мораторію на задоволення вимог кредиторів не
може свідчити про обгрунтованість заявленого позову у вказаній
частині, оскільки положеннями ч. 4 ст. 12 Закону України "Про
відновлення платоспроможності боржника або визнання його
банкрутом" ( 2343-12 ) (2343-12)
прямо передбачено заборону нарахування
боржнику неустойки (штрафу, пені) в період дії мораторію.
Враховуючи викладене, судова колегія Вищого адміністративного
суду України приходить до висновку про те, що місцевий та
апеляційний суди повно з'ясували обставини справи і дали їм
правильну юридичну оцінку. Порушень чи неправильного застосування
норм матеріального чи процесуального права, які потягли б за собою
скасування чи зміну прийнятих у справі судових рішень, судовою
колегією не встановлено.
Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, колегія суддів
Вищого адміністративного суду України
УХВАЛИЛА:
Касаційну скаргу фонду загальнообов"язкового державного
соціального страхування України на випадок безробіття в особі
Харківського обласного центру зайнятості залишити без задоволення.
Постанову господарського суду Харківської області від 21
лютого 2006 року та ухвалу Харківського апеляційного
господарського суду від 23 травня 2006 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і
оскарженню не підлягає.
Головуючий
судді: