ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 жовтня 2007 року м. Київ
Колегія суддів
Вищого адміністративного суду України в складі:
Бутенка В.I., Панченка О.I., Лиски Т.О., Сороки М.О., Мироненка
О.В.,
провівши в порядку касаційного провадження попередній розгляд
справи за касаційною скаргою Білгород-Дністровської об'єднаної
державної податкової інспекції на рішення господарського суду
Одеської області від 19 квітня 2005 року та постанову Одеського
апеляційного господарського суду від 21 червня 2005 року у справі
№13/43-05-1093 за позовом приватного підприємця-фізичної особи
ОСОБА_1 до Білгород-Дністровської об'єднаної державної податкової
інспекції Одеської області про визнання недійсними податкових
повідомлень-рішень та першої податкової вимоги, -
встановила:
В січні 2005 року суб'єкт підприємницької діяльності-фізична
особа ОСОБА_1 звернулася до суду із зазначеним позовом до
Білгород-Дністровської об'єднаної державної податкової інспекції
(далі - Білгород-Дністровська ОДПI, відповідач) про визнання
недійсними податкових повідомлень-рішень та першої податкової
вимоги, посилаючись па те, що посадовими особами ДПА в Одеській
області порушені норми законодавства по проведенню перевірки
підприємницької діяльності, що призвело до прийняття відповідачем
необгрунтованих повідомлень-рішень №0002121702/0, №0002131702/0,
№0002141702/0 від 06.10.2004 р. та рішення про застосування
штрафних санкцій на загальну суму 3956,81 грн.
Рішенням господарського суду Одеської області від 19 квітня
2005 року, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного
господарського суду від 21 червня 2005 року, позовні вимоги ПП
ОСОБА_1 були частково задоволені та визнано недійсним податкове
повідомлення-рішення №0002121702/0 від 06.10.2004 р. в частині
донарахування ПДВ у сумі 668,00 грн. і застосування штрафних
санкцій у сумі 267,20 грн. Визнано повністю недійсним податкове
повідомлення-рішення №0002141702/0 від 06.10.2004 р. та перша
податкова вимога №1/476 від 30.11.2004 р. на суму 3292,76 грн.
В решті позову відмовлено.
В касаційній скарзі відповідач - Білгород-Дністровська ОДПI,
посилаючись на порушення норм матеріального права, просить
постановлені по справі судові рішення скасувати, а справу передати
на новий розгляд до суду першої інстанції.
Заслухавши доповідача, проаналізувавши правильність
застосування судами норм матеріального та процесуального права,
колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає
з таких підстав.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, у вересні 2004
року Білгород- Дністровською ОДПI була здійснена планова
документальна перевірка вимог податкового законодавства при
оподаткуванні СПД-фізичної особи ОСОБА_1 за період з 19.04.2002 р.
по 30.06.2004 р. та складений акт №3373/17-1/3007402722 від
30.09.2004 р., в якому вказано, що всього донараховано основного
платежу - 688,55 грн., в тому числі податку на додану вартість -
668,00 грн., збір на розвиток виноградарства, садівництва та
хмелярства - 20,55 грн. За порушення вимог п.2.3. ст. 2, п.6.1.
ст. 6, п.9.4 ст. 9 Закону України "Про податок на додану вартість"
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
згідно абзацу 2 п. 15 Указу Президента України від
07.08.1998 р. №857/98 "Про деякі зміни в оподаткуванні" ( 857/98 ) (857/98)
передбачається штраф у розмірі податку на додану вартість,
нарахованого на зальну суму такого продажу.
За результатами цього акту Білгород-Дністровської ОДПI
06.10.2004 року були прийняті податкові повідомлення-рішення:
- №0002121702/0, яким відповідно до п.6.1 ст. 6, п.п.7.4.4
п.7.4 п.п.7.7.1 п.7.7 ст. 7 Закону України №168/97 - ВР "Про
податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
визначено суму
податкового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну
суму 1468,20 грн. (668 грн. - основний платіж і 800,2 грн. -
штрафні санкції);
- №0002131702/0, яким відповідно до ст. 2 Закону України від
09.04.1999 р. №587-ХIV "Про збір на розвиток виноградарства,
садівництва та хмелярства" ( 587-14 ) (587-14)
, п.п.4.1.4 п.4.1 ст. 4
Закону України від 21.12.2000 р. №2181-111 ( 2181-14 ) (2181-14)
визначено
суму зобов'язання за платежем - збір на розвиток виноградарства,
садівництва та хмелярства на загальну суму 700,55 грн. (основний
платіж - 20,55 грн., штрафні санкції - 680,00 грн.);
- №0002141702/0, яким відповідно до ст. 3 Закону України від
06.07.95 р. №265/95-8 "Про застосування реєстраторів розрахункових
операції у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг"
( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
визначено суму штрафних санкцій по РРО,
патентуванню, готівки на суму 2364,60 грн.
Крім того податковою інспекцією позивачу направлена перша
податкова вимога №1/476 від 30.11.2004 р. про погашення
податкового боргу з податку на додану вартість, збору на розвиток
виноградарства, садівництва та хмелярства та штрафних санкцій за
порушення законодавства про патентування норм регулювання обігу
готівки та застосування РРО на загальну суму 3956,81 грн.
Не погоджуючись із результатами перевірки та посилаючись на
те, що 20.10.2004 р. та 02.11.2004 р. вона зверталася із
зауваженнями щодо результатів разових перевірок підприємницької
діяльності, однак ці скарги по-суті не розглядалися відповідачем,
позивачка вважала, що прийняті податкові повідомлення-рішення є
недійсними.
Задовольняючи позов в частині визнання недійсним податкового
повідомлення-рішення від 06.10.2004 р. № 0002121702/0 щодо
донарахування ПДВ у сумі 668,00 грн. та застосуванні штрафних
санкцій у сумі 267,20 грн., суд першої інстанції обгрунтовано
виходив з положень, закріплених у п.13 Iнструкції про порядок
застосування штрафних (фінансових) санкцій органами державної
податкової служби, затвердженої наказом ДПА України від 17.03.2001
р. №110 ( z0268-01 ) (z0268-01)
(зі змінами та доповненнями), у відповідності
з якою, факти порушень податкового та іншого законодавства
посадова особа органу державної податкової служби оформляє актом
перевірки, в якому чітко викладається зміст порушення з
обгрунтуванням порушених норм законодавчих актів та вказуючи
конкретні їх пункти і статті.
Оскільки в акті були відсутніми посилання на конкретні
первинні документи, згідно з якими податковий орган дійшов
висновку про порушення позивачем п.п.7.4.4. п.7.4 ст. 7 Закону
України "Про податок на додану вартість" від 03.04.97 № 168/97-ВР
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, то суд підставно визнав зазначений висновок,
викладений в акті перевірки, недоведеним, та відсутніми правові
підстави для донарахування ПДВ у сумі 668 грн. і застосування
штрафних санкцій у сумі 267,20 грн.
Так само колегія суддів Вищого адміністративного суду України
погоджується з висновком попередніх судових інстанцій про
безпідставність застосування до позивача штрафних санкцій у
розмірі 2364,60 грн. (повідомлення-рішення №0002141702/0),
оскільки в акті перевірки відсутні посилання па конкретні
документи, згідно з якими відповідачем встановлено таке порушення
як надлишок товарів на суму 1182,30 грн., у зв'язку з чим суд
правильно визнав висновок податкової інспекції недоведеним.
Встановлено і це вбачається з матеріалів справи, що
з'ясувавши в достатньо повному об'ємі обставини справи,
перевіривши доводи та давши їм належну правову оцінку, суди першої
та апеляційної інстанцій ухвалили рішення, що відповідають вимогам
закону. Висновки судів достатньо обгрунтовані і підтверджені
наявними в матеріалах справи письмовими доказами.
Доводи касаційної скарги зазначені висновки суду не
спростовують та зводяться до вказівок на обставини, оцінку яким
вже надано судом апеляційної інстанції.
Відповідно до ст. 86 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
, виключне право
оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм
внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і
об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в
їх сукупності, керуючись законом.
При вирішенні справи судом правильно застосовані норми
матеріального права, порушень норм процесуального права, які б
могли призвести до неправильного вирішення справи, колегією суддів
не встановлено.
Відповідно до ч.1 ст. 224 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
, суд
касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а
судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та
апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і
процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні
процесуальних дій.
Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 224, 230, 231 Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, колегія
суддів, -
ухвалила:
Касаційну скаргу Білгород-Дністровської об'єднаної державної
податкової інспекції Одеської області - залишити без задоволення,
а рішення господарського суду Одеської області від 19 квітня 2005
року та постанову Одеського апеляційного господарського суду від
21 червня 2005 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту підписання і
оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених ст. 237 КАС
України ( 2747-15 ) (2747-15)
.
Судді: