ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
09.10.2007
№ К-7720/06
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Карася О.В. (головуючого),
Брайка А.I., Голубєвої Г.К., Маринчак Н.Є., Федорова М.О.
при секретарі: Хомініч С.В.
представники сторін в судове засідання не з'явились, про час
і місце повідомлені належним чином
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Державної податкової інспекції у м. Херсоні на постанову
Запорізького апеляційного господарського суду від 09.08.2005 по
справі № 8/129-05
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю
"Робуста-Агро"
до Державної податкової інспекції у м. Херсоні
Управління державного казначейства в Херсонській області
про стягнення бюджетної заборгованості
ВСТАНОВИВ:
Заявлено позовні вимоги (з уточненням) про стягнення
бюджетної заборгованості з податку на додану вартість у розмірі
498 407 грн. та відсотки за несвоєчасне відшкодування податку за
період 21.11.2004 по 18.02.2005.
Рішенням Господарського суду Херсонської області від
26.04.2005 - позовні вимоги задоволено. Відшкодовано із державного
бюджету 498 407 грн. податку на додану вартість 7897,60 грн.
відсотків за несвоєчасне відшкодування податку на додану вартість
у встановленому Законом України "Про податок на додану вартість"
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
порядку.
Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що порядок
бюджетного відшкодування встановлений Законом України "Про податок
на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
і не може змінюватись відомчими
нормативними актами. А проведення зустрічних перевірок не може
продовжити визначений Законом місячний термін відшкодування з
Державного бюджету податку на додану вартість.
Встановлені фактичні обставини справи, які досліджені судом
першої інстанції свідчать про наступне: Товариство з обмеженою
відповідальністю "Робуста-Агро" (далі - ТОВ) є платником податку
на додану вартість і відповідно до вимог чинного законодавства
подає до Державної податкової інспекції у м. Херсоні (далі - ДПI)
податкову звітність за встановленою формою.
Згідно поданих до ДПI декларації з податку на додану вартість
за вересень та жовтень 2004 року підлягало до відшкодування з
державного бюджету ПДВ відповідно в сумі 276 614 грн. та в сумі 67
991 грн. За даними податкової декларації з ПДВ за листопад 2004
року разом з розрахунком експортного відшкодування підлягало
відшкодуванню з державного бюджету 153 802 грн. Таким чином,
загальна сума ПДВ, яка підлягає відшкодуванню позивачу з
Державного бюджету складає 498 407 грн.
При цьому судом встановлено, що оформлена вантажна митна
декларація (ВМД) має відбиток номерної печатки посадової особи
митниці, що здійснювала митне оформлення і позивачем своєчасно
подані до ДПI податкові декларації з розрахунками експортного
відшкодування, що підтверджено копіями платіжних доручень
надходження коштів від нерезидентів, вантажними митними
деклараціями, підтверджують факт митного оформлення товарів для їх
подальшого використанні митній території України. Надано докази
перерахування платникам податків коштів на користь
продавців-резидентів в оплату придбаних товарів з урахуванням
подати додану вартість, нарахованого на ціну придбання. Актом ДПI
від 28.12.2004 № 5178 було підтверджено правильність заповнення та
відповідні первинним обліковим документами відомостей податкових
декларацій за вересень жовтень 2004 року. Також була перевірена
обгрунтованість вимог позивача по відшкодуванню ПДВ із бюджету за
листопад 2004 року (акт від 20.01.2005 № 123/23-23).
За таких обставин суд першої інстанції прийшов до висновку
про те, що позивачем вжито всіх необхідних і достатніх заходів для
отримав бюджетного відшкодування і тому позов задоволено на
вказану суму.
Постановою Запорізького апеляційного господарського суду від
24.02.2006 по справі № 10/352-ПН-А-05 - рішення Господарського
суду Херсонської області від 26.04.2005 скасовано в частині
відшкодування позивачу 7 897,60 грн. відсотків за несвоєчасне
відшкодуванні податку на додану вартість. В частині відшкодування
з державного бюджету 498 407 грн. податку на додану вартість та
стягнення судових витрат - залишено без змін.
Суд апеляційної інстанції зазначив, що слід вважати
помилковим висновок господарського суду щодо задоволення позову в
частині відсотків на суму бюджетної заборгованості, оскільки чинне
законодавство України, у тому числі Закон України "Про податок на
додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, не визначає механізму
відшкодування цих відсотків. В цій частині рішення господарського
суду визнано таким, що підлягає скасуванню.
Не погодившись із постановою Запорізького апеляційного
господарського суду від 09.08.2005 відповідач-1 (далі - ДПI) подав
касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду
апеляційної інстанції в частині відшкодування 85 517,79 грн. у
зв'язку із порушенням та неправильним застосуванням норм
матеріального права. На думку скаржника порушення норм
матеріального права полягає в неправильному застосуванні п. 1.8
ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість"
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, за яким бюджетна відшкодування - це сума, що
підлягає поверненню платнику податків з бюджету в зв'язку з
надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.
Тобто, право на відшкодування виникає лише при фактичній надмірній
сплаті ПДВ а не із самого факту існування від'ємного значення ПДВ.
Позивач заперечення на касаційну скаргу не надав, надіславши
телеграму про виконання наказу НР № 8/129-05, за яким відшкодовано
із державного бюджету податок на додану вартість по платіжними
дорученнями №№ 1150, 1311, 368. Тому на думку позивача спір
вирішено і згідно цього підприємство повідомило про неявку в
судове засідання.
Перевіривши правильність застосування судами першої та
апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права,
юридичної оцінки обставин справи, доводи касаційної скарги,
колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому
задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до п. 7.7.3 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 №
168 "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
(зі змінами), у
разі коли за результатами звітного періоду сума, визначена згідно
з пп. 7.7.1 цієї статті, має від'ємне значення, така сума підлягає
відшкодуванню платнику податку з Державного бюджету України
протягом місяця, наступного після подачі декларації. Підставою для
отримання відшкодування є дані тільки податкової декларації за
звітний період. За бажанням платника податку сума бюджетного
відшкодування може бути повністю або частково зарахована в рахунок
платежів з цього податку.
Також, п. 8.1 та п. 8.6 ст. 8 Закону України "Про податок на
додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
передбачено, що платник податку,
який здійснює операції з вивезення (пересилання) товарів (робіт,
послуг) за межі митної території України (експорт) і подає
розрахунок експортного відшкодування за наслідками податкового
місяця, має право на отримання такого відшкодування протягом 30
календарних днів з дня подання такого рахунку. Зазначений
розрахунок подається з такими документами: 1) митною декларацією,
яка підтверджує факт вивозу (експортування) товарів за межі митної
території України; 2) копіями платіжних доручень, завірених
банком, про перерахування платником податку коштів на користь
іншого платника податків, в оплату придбаних товарів (робіт,
послуг), з урахуванням податків, нарахованих на ціну такого
придбання. У разі коли платник податку не подає розрахунок
експортного відшкодування у встановлені строки, експортне
відшкодування враховуються у розрахунку зобов'язань такого
платника податку з податку майбутніх податкових періодів.
Розрахунок експортного бюджетного відшкодування подається разом з
декларацією за від'ємний звітний період.
Згідно з пп.6 .2.1 п. 6.2 ст. 6 Закону України "Про податок
на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
товари вважаються експортованими
за межі митної території України у випадку, якщо факт їх вивезення
(експорт) підтверджений належним чином оформленою миті вантажною
декларацією.
Враховуючи наведені норми матеріального права, суд касаційної
інстанції погоджується із обгрунтуванням суду першої інстанції про
те, що суми ПДВ, що підлягають відшкодуванню з бюджету за
зазначені звітні періоди, підтверджені актами перевірки ДПI № 5178
та №123/23-2.
При цьому, необхідно врахувати, що судами встановлено: при
вивезенні товарів за межі митної території вимоги законодавства
позивачем було дотримано. Позивачем своєчасно подані до ДПI
податкові декларації з розрахунками експортного відшкодування, які
підтверджено копіями платіжних доручень надходження коштів від
нерезидентів, вантажними митними деклараціями, підтверджують факт
митного оформлення товарів для їх подальшого використання на
митній території України. Відповідно суди дійшли висновку, що
позивачем вжито всіх необхідних і достатніх заходів для отримав
бюджетного відшкодування.
Таким чином, суди прийшли до вірного висновку, що суми,
невідшкодованого податку на додану вартість протягом визначеного
п. 7.7.3 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість"
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
строку, вважаються бюджетною заборгованістю.
Однак враховуючи, що суми невідшкодованого платнику ПДВ
протягом визначеного п. 7.7.3 ст. 7 Закону України "Про податок на
додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
строку, вважаються бюджетною
заборгованістю і відшкодовуються за рахунок бюджету з нарахуванням
процентів на рівні 120 % від облікової ставки Національного банку
України, встановленої на момент виникнення боргу, включаючи день
погашення, тому посилання скаржника (відповідача) на те, що Закону
України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
не містить
приписів щодо порядку відшкодування, суд першої інстанції
обгрунтовано вважає безпідставними. Питання, пов'язані з
нарахуванням процентів на суму бюджетної заборгованості, визначено
пп. 7.7.3 ст. 7 названого Закону та у Порядку відшкодування
податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України та
Головного управління Державного казначейства України від
02.07.1997 № 209/72 ( z0263-97 ) (z0263-97)
. Відповідно за період 01.12.2004
по 25.03.2005 загальна сума відсотків склала 7897,60 грн., як
вірно встановлено судом першої інстанції. Відповідно, з огляду на
викладене, постанова суду апеляційної інстанції в частині відмови
в задоволенні позову про стягнення відсотків є помилковою.
Тому, враховуючи вищезазначене, рішення суду першої інстанції
підлягає залишенню в силі, як таке, що винесене за повного
дослідження обставин справи, вичерпних юридичних висновків і
правильного застосування норми матеріального права, а постанова
Запорізького апеляційного господарського суду від 09.08.2005
підлягає скасуванню.
Керуючись ст. ст. 160, 220, 221, 223, 226, 230 Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, суд, -
УХВАЛИВ:
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Херсоні
задовольнити частково.
Постанову Запорізького апеляційного господарського суду від
09.08.2005 по справі № 8/129-05 скасувати.
Рішення Господарського суду Херсонської області від
26.04.2005 по справі № 8/129-05 залишити в силі.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і
оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та в порядку,
визначеними ст. ст. 237-239 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
.
Головуючий О.В. Карась
Судді А.I. Брайко
Г.К. Голубєва
Н.Є. Маринчак
М.О. Федоров