ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 вересня 2007 року м.Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в
складі:
головуючого: судді Бим М.Є.
суддів: Гончар Л.Я.,Васильченко Н.В.,Леонтович К.Г.,Матолича
С.В.
при секретарі: Безпалому Д.В.
за участю представника УПФУ в Перемишлянському районі -
Поломаного В.Д.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за
касаційною скаргою управління Пенсійного фонду України в
Перемишлянському районі на постанову господарського суду
Львівської області від 09 лютого 2006 року та ухвалу Львівського
апеляційного господарського суду від 03 травня 2006 року, у справі
№2/1125-21/428 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю
"Перемишлянський молокозавод" до управління Пенсійного фонду
України в Перемишлянському районі про визнання недійсною вимоги, -
ВСТАНОВИЛА:
ТОВ "Перемишлянський молокозавод" звернулось до суду з
позовом до УПФУ в Перемишлянському районі про визнання недійсною
вимоги №131/3 від 09.11.2005 року про сплату боргу зі страхових
внесків у сумі 7523,30грн., посилаючись на те, що зазначена вимога
є неправомірною, оскільки суперечить нормам Указу Президента від
03.07.1998 р. "Про спрощену систему оподаткування, обліку та
звітності суб'єктів малого підприємництва" ( 727/98 ) (727/98)
.
Постановою господарського суду Львівської області від 09
лютого 2006 року, залишеною без змін ухвалою Львівського
апеляційного господарського суду від 03 травня 2006 року, позовні
вимоги задоволені в повному обсязі.
Не погоджуючись з зазначеними судовими рішеннями відповідач
подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення судів
першої та апеляційної інстанцій та постановити нове рішення, яким
відмовити ТОВ "Перемишлянський молокозавод" в задоволенні позову.
Свої вимоги відповідач обгрунтовує тим, що позивач як юридична
особа, що обрала особливий спосіб оподаткування - єдиний податок,
є страхувальником і, відповідно, платником страхових внесків до
Пенсійного фонду України.
Перевіривши матеріали справи, правильність застосування
судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та
процесуального права, правової оцінки обставин у справі,
обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до
висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню виходячи з
наступного.
Задовольняючи позов суди попередніх інстанцій виходили з
того, що позивач як платник єдиного податку відповідно до ст.6
Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування,
обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" звільняється
від сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування у
зв'язку з тим, що він сплачує цей збір у складі сум єдиного
податку.
Однак з такими висновками суду погодитися не можна.
З матеріалів справи вбачається та судом встановлено, що
позивач перебуває на обліку в УПФУ в Перемишлянському районі та з
12.10.1999р. знаходиться на спрощеній системі оподаткування.
Відповідачем прийнято вимогу №131/3 від 09.11.2005 р. про
сплату позивачем боргу зі страхових внесків у сумі 7523,30грн., а
саме недоїмки зі сплати страхових внесків за вересень 2005 року.
В ст.5 Закону України від 09.07.2003р. №1058-1У "Про
загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" ( 1058-15 ) (1058-15)
(далі -Закон №1058-1У від 09.07.2003р.) зазначено, що цей закон
регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи
загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших
нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у
випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не
суперечить цьому закону. Виключно цим законом визначено принципи і
структура системи загальнообов'язкового державного пенсійного
страхування, коло осіб, які підлягають загальнообов'язковому
державному пенсійному страхуванню, перелік платників страхових
внесків, їх права та обов'язки, порядок нарахування, обчислення і
сплати страхових внесків, стягнення заборгованості за цими
внесками.
Пунктом 1 ст. 1 Закону №1058-1У ( 1058-15 ) (1058-15)
від 09.07.2003р.
встановлено, що загальнообов'язковому державному пенсійному
страхуванню підлягають громадяни України, іноземці (якщо інше не
встановлено міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких
надана Верховною Радою України) та особи без громадянства, які
працюють на підприємствах, в установах, організаціях, створених
відповідно до законодавства України, незалежно від форми
власності, виду діяльності та господарювання, у філіях,
представництвах, відділеннях та інших відокремлених підрозділах
цих підприємств та організацій, в об'єднаннях громадян, у фізичних
осіб - суб'єктів підприємницької діяльності та інших осіб
(включаючи юридичних та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької
діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований
податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок,
придбали спеціальний торговий патент) на умовах трудового договору
(контракту) або працюють на інших умовах, передбачених
законодавством, або виконують роботи на зазначених підприємствах,
в установах, організаціях чи у фізичних осіб за договорами
цивільно-правового характеру.
Згідно п.1ст.14 Закону №1058 ( 1058-15 ) (1058-15)
від 09.07.2003р.
страхувальниками є роботодавці, а саме: підприємства, установи і
організації, створені відповідно до законодавства України,
незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання,
об'єднання громадян, профспілки, політичні партії (у тому числі
філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи
зазначених підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян,
профспілок, політичних партій, які мають окремий баланс і
самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами), фізичні
особи - суб'єкти підприємницької діяльності та інші особи
(включаючи юридичних та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької
діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований
податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок,
придбали спеціальний торговий патент), які використовують працю
фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на
інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами
цивільно-правового характеру, - для осіб, зазначених у пунктах 1,
10, 15 статті 11 цього Закону; колективні та орендні підприємства,
сільськогосподарські кооперативи та фермерські господарства, у
тому числі ті, які обрали особливий спосіб оподаткування
(фіксований податок, єдиний податок, фіксований
сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий
патент), - для осіб, зазначених у пункті 2 статті 11 цього Закону;
дипломатичні представництва, консульські установи України, філії,
представництва, інші відокремлені підрозділи підприємств та
організацій (у тому числі міжнародних), створених відповідно до
законодавства України, які мають окремий баланс і самостійно
здійснюють розрахунки із застрахованими особами, - для осіб,
зазначених у пункті 5 статті 11 цього Закону; іноземні
дипломатичні представництва та консульські установи іноземних
держав, філії, представництва, інші відокремлені підрозділи
іноземних підприємств та організацій, міжнародних організацій,
розташованих на території України, - для осіб, зазначених у пункті
6 статті 11 цього Закону.
Ст. 18 Закону №1058 ( 1058-15 ) (1058-15)
від 09.07.2003р. передбачено,
що страхові внески є цільовим загальнообов'язковим платежем, який
справляється на всій території України в порядку, встановленому
цим Законом. Страхові внески не включаються до складу податків,
інших обов'язкових платежів, що складають систему оподаткування.
На ці внески не поширюється податкове законодавство.
Законодавством не можуть встановлюватися пільги з нарахування та
сплати страхових внесків або звільнення від їх сплати.
Ставки, механізм справляння та пільги щодо сплати збору на
обов'язкове державне пенсійне страхування встановлені Законом
України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування"
( 400/97-ВР ) (400/97-ВР)
, яким також не передбачено пільги як звільнення від
сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування для
суб'єктів підприємницької діяльності, котрі перейшли на спрощену
систему оподаткування.
Указ Президента України від 03.07.1998 р. "Про спрощену
систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого
підприємництва" ( 727/98 ) (727/98)
регулює питання оподаткування суб'єктів
малого підприємництва.
Однак у відповідності до п.16 розділу ХV "Прикінцевих
положень" Закону №1058 ( 1058-15 ) (1058-15)
від 09.07.2003р., який набрав
чинності 01 01.2004 року, до приведення законодавства України у
відповідність із цим Законом закони України та інші
нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить
цьому Закону.
Ст. 19 зазначеного Закону України встановлено, що страхові
внески до солідарної системи нараховуються роботодавцем на суми
фактичних витрат на оплату праці (грошового забезпечення)
працівників, що включають витрати на виплату основної і додаткової
заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат.
Судами першої та апеляційної інстанцій обставини справи
встановлені повно, однак неправильно застосовані норми
матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, що
відповідно до ст.229 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
є підставою для
скасування судових рішень та ухвалення нового судового рішення.
Керуючись ст.ст. 223, 229, 232 Кодексу адміністративного
судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, колегія суддів, -
ПОСТАНОВИЛА:
Касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України в
Перемишлянському районі Львівської області задовольнити.
Постанову господарського суду Львівської області від 09
лютого 2006 року та ухвалу Львівського апеляційного господарського
суду від 03 травня 2006 року скасувати та ухвалити нове рішення.
В задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю
"Перемишлянський молокозавод" до управління Пенсійного фонду
України в Перемишлянському районі Львівської області про визнання
недійсною вимоги №131/3 від 09 листопада 2005 року - відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і
оскарженню не підлягає.
Судді: