ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 липня 2007 року м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Суддів - Весельської Т.Ф.,
Гуріна М. М.,
Федорова М.О.,
Чумаченко Т.А.,
Юрченка В.В.,
провівши у порядку касаційного провадження попередній розгляд
адміністративної справи за позовною заявою ОСОБА_1, ОСОБА_2до
Управління Державного департаменту України з питань виконання
покарань у Чернігівській області про стягнення недоотриманої
допомоги, за касаційними скаргами ОСОБА_1 та ОСОБА_2на рішення
Апеляційного суду Чернігівської області від 10 червня 2003 року, -
в с т а н о в и л а:
У січні 2003 року ОСОБА_1та ОСОБА_2звернулися до Управління
Державного департаменту України з питань виконання покарань у
Чернігівській області з позовами про стягнення недоотриманої
допомоги, які обгрунтовували тим, що їм при звільненні з органів
внутрішніх справ виплачено грошову допомогу у розмірі п'яти
місячних посадових окладів, відповідно до постанови Кабінету
Міністрів України № 393 від 17 липня 1992 року ( 393-92-п ) (393-92-п)
,
замість 50 відсотків грошового забезпечення за кожен прослужений
календарний рік, як те передбачено Законом України "Про соціальний
і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20
грудня 1991 ( 2011-12 ) (2011-12)
року.
Просили стягнути з відповідача недоотриману суму грошової
допомоги.
Рішенням Новозаводського районного суду міста Чернігова від
18 лютого 2003 року позовні вимоги задоволено й постановлено
стягнути з Управління Державного департаменту України з питань
виконання покарань у Чернігівській області на користь ОСОБА_1.
3030 гривень та на користь ОСОБА_2. 3420 гривень недоотриманої
вихідної допомоги.
Рішенням Апеляційного суду Чернігівської області від 10
червня 2003 року рішення суду першої інстанції скасовано, а
позивачам відмовлено у задоволенні позовних вимог.
У поданих касаційних скаргах ОСОБА_1. та ОСОБА_2., не
погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції, ставлять
питання про його скасування, з посиланням на неправильне
застосування норм матеріального права і порушення норм
процесуального права, та залишення у силі рішення суду першої
інстанції.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи
касаційної скарги, перевіривши матеріали справи і рішення, що
приймались судами у процесі її розгляду, колегія суддів вважає за
необхідне касаційну скаргу відхилити, виходячи з наступних
підстав.
Пунктом 2 статті 15 Закону України "Про соціальний і правовий
захист військовослужбовців та членів їх сімей" ( 2011-12 ) (2011-12)
,
встановлено, що військовослужбовцям, крім військовослужбовців
строкової служби, при звільненні з військової служби за вислугою
строку служби, віком, станом здоров'я, у зв'язку зі скороченням
штатів або з організаційними заходами в разі неможливості
використання на службі виплачується грошова допомога у розмірі 50
відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний
календарний рік служби.
Порядок призначення і виплати зазначеної грошової допомоги
регулюється постановою Кабінету Міністрів України № 393 від 17
липня 1992 року "Про порядок обчислення вислуги років, призначення
та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу,
прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та
військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового
складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей"
( 393-92-п ) (393-92-п)
(далі - постановою Кабінету Міністрів України № 393).
Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1.
звільнився зі служби 22 травня 2000 року, а ОСОБА_2. 10 квітня
2000 року. При звільненні їм виплачено грошову допомогу у розмірі
5 посадових окладів, що складало 675 гривень, відповідно до абзацу
3 пункту 10 постанови Кабінету Міністрів України № 393
( 393-92-п ) (393-92-п)
, у редакції, що діяла на час їх звільнення.
Указом Президента України № 463/2001 ( 463/2001 ) (463/2001)
від 23
червня 2001 року "Про скасування деяких положень пункту 10
постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393"
(далі - Указ Президента України № 463/2001) скасовано абзац 3
пункту 10 згаданої постанови, що обмежував розмір грошової
допомоги, як такий, що суперечить статті 15 Закону України "Про
соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх
сімей" ( 2011-12 ) (2011-12)
, статтям 5 і 12 Закону України "Про пенсійне
забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового
складу органів внутрішніх справ" ( 2262-12 ) (2262-12)
.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у
задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив з
того, що при вирішенні спору, який виник між сторонами, суд
невірно застосував принцип дії нормативно-правового акту в часі,
оскільки до спірних правовідносин, що виникли до набрання чинності
Указом Президента України № 463/2001 ( 463/2001 ) (463/2001)
, його
положення застосовуватися не можуть.
Колегія суддів погоджується з таким висновком.
Доводи касаційних скарг не дають підстав для висновку, що при
розгляді справи судом апеляційної інстанції допущено неправильне
застосування норм матеріального чи порушено норми процесуального
права, а тому, за правилом частини 3 статті 220-1, суд касаційної
інстанції відхиляє касаційну скаргу, а оскаржувані судові рішення
залишає без змін.-
З огляду на викладене та, керуючись статтею 220-1, статтями
230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України
( 2747-15 ) (2747-15)
, колегія суддів, -
у х в а л и л а:
Касаційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2відхилити, а рішення
Апеляційного суду Чернігівської області від 10 червня 2003 року
залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і
оскарженню не підлягає, крім як з підстав, передбачених статтею
237 Кодексу адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
.
Судді В. В. Юрченко
Т. Ф. Весельська
М. I. Гурін
М. О. Федоров
Т. А. Чумаченко