ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 липня 2007 року м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Головуючого, судді - Юрченка В.В.,
Суддів - Весельської Т.Ф.,
Гуріна М. М.,
Федорова М.О.,
Чумаченко Т.А.,
провівши у порядку письмового провадження касаційний розгляд
справи за заявою ОСОБА_1, ОСОБА_2про перегляд за нововиявленими
обставинами рішення Ленінського районного суду міста Чернівці від
23 квітня 2002 року у справі за позовом ОСОБА_3до ОСОБА_1,
ОСОБА_2, виконавчого комітету Ленінської районної ради міста
Чернівці, треті особи: ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6про поділ коридору
загального користування та усунення перешкод при проведенні
будівельних робіт, а також за позовом ОСОБА_3до ОСОБА_1, ОСОБА_2,
Чернівецької міської ради, треті особи: ОСОБА_4, ОСОБА_5,
ОСОБА_6про визнання недійсним розпорядження на приватизацію та
свідоцтва про право власності на житло в частині місць загального
користування та усунення перешкод в їх користуванні і за
зустрічним позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2до Чернівецької міської ради,
виконавчого комітету Ленінської районної ради міста Чернівці,
ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, третя особа: Обласна
організація Українського товариства охорони пам'яток історії та
культури, про визнання рішення виконавчого комітету Ленінської
районної ради міста Чернівці щодо узаконення самовільно
переобладнаної та перепланованої квартири частково незаконним,
усунення перешкод у користуванні сходовою клітиною, поділ будинку,
за касаційною скаргою ОСОБА_1 та ОСОБА_2ухвали Шевченківського
районного суду міста Чернівці від 21 грудня 2005 року та ухвали
Апеляційного суду Чернівецької області від 08 лютого 2006 року, -
в с т а н о в и л а:
У серпні 2000 року ОСОБА_3звернулася до ОСОБА_1, ОСОБА_2з
позовною заявою про поділ коридору загального користування та
усунення перешкод у проведенні будівельних робіт.
Вказувала, що її сім'я проживає у квартирі АДРЕСА_1.
Відповідачі, які є подружжям, проживають у приватизованій
квартирі № 2, що на другому поверсі цього ж будинку.
Через постійні конфлікти з відповідачами, вони вирішили
облаштувати окремий вхід до своєї квартири, з проведенням
відповідних перепланувань.
Однак, відповідачі не погоджувалися на проведення таких
робіт.
Оскільки виконавчий комітет місцевої ради дав згоду на
проведення переобладнань, просили у судовому порядку провести
поділ коридору загального користування першого поверху будинку, з
облаштуванням окремого входу до квартири № 2 зі сторони бокового
фасаду та проведенням відповідних ремонтних робіт за їх рахунок.
Під час розгляду справи ОСОБА_3. доповнила позовні вимоги та
просила визнати частково недійсним розпорядження органу
приватизації Чернівецького міськвиконкому від 2 серпня 1999 року
та свідоцтво про право власності, видане відповідачем, у частині
приватизації коридору другого поверху та балкону, посилаючись на
те, що переобладнання місць загального користування проведено
відповідачами у порушення вимог статті 100 Житлового кодексу
України ( 5464-10 ) (5464-10)
, без їх згоди. Передача у власність
відповідачам коридору та балкону другого поверху будинку не
відповідає вимогам закону та порушує їх право користування
зазначеними приміщеннями.
Заперечуючи проти позовних вимог, відповідачі ОСОБА_1. та
ОСОБА_2. звернулися із зустрічним позовом про усунення перешкод у
користуванні коридором другого поверху будинку, балконом та входом
на горище.
Вказували, що позивач та інші мешканці квартири № 1 без їх
згоди та дозволу Чернівецького міськвиконкому провели
перепланування та переобладнання своєї квартири за рахунок місць
загального користування.
Просили визнати незаконним рішення Ленінського райвиконкому
міста Чернівці від 23 лютого 2000 року про внесення поточних змін
в особовий рахунок по квартирі № 1, усунути перешкоди у
користуванні місцями загального користування та провести
переобладнання, з облаштуванням окремого входу до квартири № 1
зазначеного будинку.
Рішенням Ленінського районного суду міста Чернівці від 23
квітня 2002 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду
Чернівецької області від 4 грудня 2002 року, позовні вимоги
ОСОБА_3. щодо визнання частково незаконним розпорядження № 33240
від 2 серпня 1999 року органу приватизації Чернівецького
міськвиконкому, а також свідоцтва про право власності на житло від
2 серпня 1999 року на квартиру № АДРЕСА_2 щодо приватизації
коридору другого поверху та балкону задоволено; зобов'язано
ОСОБА_1. та ОСОБА_2. не перешкоджати позивачу та членам її сім'ї
користуватися коридором другого поверху, балконом та входом на
горище, а також демонтувати стінку та двері на сходовій клітині
другого поверху. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Також відмовлено у задоволенні вимог зустрічної позовної заяви.
Рішення судів першої та апеляційної інстанції переглянуті у
касаційному порядку - ухвалою Судової палати у цивільних справах
Верховного Суду України від 26 січня 2006 року вони залишені без
змін.
ОСОБА_1. та ОСОБА_2., вважаючи, що є підстави для перегляду
рішення Ленінського районного суду міста Чернівці від 23 квітня
2002 року за нововиявленими обставинами, у листопаді 2005 року
звернулися з відповідною заявою до цього суду.
Ухвалою судді Шевченківського районного суду міста Чернівці
від 21 грудня 2005 року, залишеною без змін ухвалою Апеляційного
суду Чернівецької області від 8 лютого 2006 року їх заяву залишено
без задоволення.
У поданій касаційній скарзі ОСОБА_1. та ОСОБА_2., з
посиланням на порушення норм матеріального та процесуального
права, а також невідповідність висновків суду фактичним обставинам
справи, ставлять питання про скасування ухвал судів першої та
апеляційної інстанцій і направлення справи на новий розгляд до
суду першої інстанції.
Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи касаційної
скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає за
необхідне касаційну скаргу задовольнити частково, виходячи з
наступних підстав.
Суди першої та апеляційної інстанцій при постановленні ухвал,
що оскаржуються, виходили з того, що дана справа є справою
адміністративної юрисдикції.
Втім, колегія суддів з таким висновком не погоджується.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 3 Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
справою
адміністративної юрисдикції є переданий на вирішення
адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б
однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого
самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт,
який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства,
в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Статтею 17 Кодексу адміністративного судочинства України
( 2747-15 ) (2747-15)
визначено, що компетенція адміністративних судів
поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом
владних повноважень щодо оскарження його рішень
(нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії),
дій чи бездіяльності; спори з приводу прийняття громадян на
публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби;
спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації
їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих
повноважень, а також спори, які виникають з приводу укладання та
виконання адміністративних договорів; спори за зверненням суб'єкта
владних повноважень у випадках, встановлених законом.
Частиною 2 статті 2 цього Кодексу встановлено, що до
адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії
чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків,
коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи
законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Спірні правовідносини виникли між сторонами у зв'язку з
реалізацією житлових прав; вважаючи, що вони порушені, позивач
звернулася до суду за їх захистом. Спір вирішено судами першої та
апеляційної інстанцій за правилами Цивільного процесуального
кодексу України (у редакції 1963 ( 1501-06 ) (1501-06)
року). Рішення цих
судів переглянуті у січні 2006 року у касаційному порядку за
правилами Цивільного процесуального кодексу України ( 1618-15 ) (1618-15)
(у
редакції 2004 року).
Отже, суди попередніх інстанцій помилково вирішували заяву
ОСОБА_1. та ОСОБА_2 про перегляд рішення за нововиявленими
обставинами за правилами адміністративного судочинства. Тому
постановлені ними ухвали підлягають скасуванню, як такі, що
прийняті з порушенням норм процесуального права.
Разом з тим, їх заяву необхідно направити до місцевого
загального суду для вирішення питання про її прийняття та розгляд
за правилами цивільного процесуального законодавства, оскільки ця
заява була подана ними у листопаді 2005 року за правилами
Цивільного процесуального кодексу України ( 1618-15 ) (1618-15)
(у редакції
2004 року).
Керуючись статтями 223, 227, 230, 231 Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, колегія
суддів, -
у х в а л и л а:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2задовольнити частково.
Ухвалу Шевченківського районного суду міста Чернівці від 21
грудня 2005 року та ухвалу Апеляційного суду Чернівецької області
від 08 лютого 2006 року скасувати.
Справу направити до Шевченківського районного суду міста
Чернівці для вирішення питання про прийняття заяви ОСОБА_1 та
ОСОБА_2і розгляду її за правилами цивільного судочинства.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і
оскарженню не підлягає, крім як з підстав, передбачених статтею
237 Кодексу адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
.
Головуючий, суддя В. В. Юрченко
Судді Т. Ф. Весельська
М. I. Гурін
М. О. Федоров
Т. А. Чумаченко