ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
"26" липня 2007 року м. Київ
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Головуючого: Маринчак Н.Є.,
Суддів: Бившевої Л.I., Костенка М.I., Ланченко Л.В., Пилипчук
Н.Г.,
при секретарі: Iльченко О.М.
за участю представника:
відповідача: Марченка О.О.
розглянувши касаційну скаргу Відкритого акціонерного
товариства "Сумиагропромбуд"
на рішення господарського суду Сумської області від 20
жовтня 2005 року та ухвалу Харківського апеляційного
господарського суду від 16 січня 2006 року
у справі №4/300-05
за позовом Відкритого акціонерного товариства
"Сумиагропромбуд"
до Державної податкової інспекції у м.Суми
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -
встановив:
У травні 2005 року позивач звернувся до господарського суду
Сумської області про визнання недійсним податкового
повідомлення-рішення ДПI у м.Суми №0000362305/1/15357 від
29.04.2005р..
Рішенням господарського суду Сумської області від 20 жовтня
2005 року, залишеним без змін ухвалою Харківського апеляційного
господарського суду від 16 січня 2006 року, в задоволенні позовних
вимог було відмовлено.
Не погоджуючись із рішенням судів першої та апеляційної
інстанцій позивач звернувся із касаційною скаргою до Вищого
адміністративного суду України, в якій просить скасувати рішення
судів, як такі, що ухвалені з порушенням норм матеріального та
процесуального права, та постановити нове рішення про задоволення
позовних вимог.
Заслухавши доповідь судді, пояснення представника
відповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи
наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна
скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що
податковим органом було проведено позапланову документальну
перевірку ВАТ "Сумиагропромбуд" з питань обгрунтованості
відшкодування з бюджету податку на додану вартість за листопад
2004р..
За результатами вказаної перевірки складено акт
№65/23-5/23817399 від 16.03.2005р., яким встановлено порушення
вимог п.4.5 ст.4; п.п.7.3.1 п.7.3, п.п.7.4.5 п.7.4, п.п.7.5.1
п.7.5 ст.7; п.1.8 ст.8 Закону України "Про податок на додану
вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про
оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
та донараховано
податку на додану вартість в сумі 61333,00грн..
На підставі вищезазначеного акту перевірки було прийнято
оскаржуване податкове повідомлення-рішення, яким позивачу
визначено суму податкового зобов'язання за платежем "податок на
додану вартість на загальну суму 85830,60грн. в т.ч. 61333,00грн.
основного платежу та 24497,60грн. штрафних (фінансових) санкцій.
Попередніми судовими інстанціями встановлено, що позивачем
було самостійно виявлено помилки у податковій звітності за період
2001-2004р.р. та здійснено коригування податкових зобов'язань з
ПДВ в сумі 31333,00грн. у податковій декларації за листопад
2004р..
Пунктом 5.1 ст.5 Закону України "Про порядок погашення
зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними
цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
передбачено, якщо у майбутніх
податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених
статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє
помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий
платник податків має право надати уточнюючий розрахунок і має
право не подавати такий розрахунок, якщо такі уточнені показники
зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який
наступний податковий період, протягом якого такі помилки були
самостійно виявлені. Форма уточнюючих розрахунків визначається у
порядку, встановленому для податкових декларацій.
Актом перевірки від 16.03.2005р. встановлено, що дане
коригування податкових зобов'язань проведено позивачем по
податкових періодах, по яких проведено комплексні документальні
перевірки фінансово-господарської діяльності підприємства і які не
виявили факту завищення податкових зобов'язань по яких ВАТ
"Сумиагропромбуд" провело зменшення податкового зобов'язання на
суму 31333,00грн..
На вимогу контролюючого органу надати пояснення та
документальні підтвердження коригувань податкових зобов'язань для
перевірки правильності нарахування та своєчасності коригування
податкових зобов'язань з ПДВ в сумі 31333,00грн. позивачем не були
надані пояснення та відповідні документи.
Таким чином, судова колегія погоджується з висновками
попередніх судових інстанцій про неправомірність зменшення
позивачем податкового зобов'язання без документального
підтвердження.
Як вбачається з матеріалів справи Позивачем було віднесено до
податкового кредиту сума ПДВ - 30000,00грн. за придбання цілісного
майнового комплексу "Варвинського Райагробуду" за договором
купівлі-продажу б/н від 09.10.2002р. без наявності податкової
накладної.
Приписами п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на
додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
зазначено, що не підлягають
включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого
(нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не
підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.
Відповідно до п.п.5.3.9 ст.5 Закону України "Про
оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
не належать до
складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені
відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами,
обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами
ведення податкового обліку.
Суд касаційної інстанції дійшов висновку про правомірність та
обгрунтованість оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.
Доводами касаційної скарги наведене не спростовано.
Отже, суди першої та апеляційної інстанцій, виконавши всі
вимоги процесуального законодавства, всебічно перевіривши
обставини справи, вирішили справу у відповідності з нормами
матеріального права, постановили обгрунтовані рішення, в яких
повно відображені обставини, що мають значення для справи.
Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є
вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами,
дослідженими в судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду
з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.
Керуючись статтями 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, -
ухвалив:
Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства
"Сумиагропромбуд" - залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Сумської області від 20 жовтня
2005 року та ухвалу Харківського апеляційного господарського суду
від 16 січня 2006 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.
За винятковими обставинами вона може бути оскаржена до
Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття
таких обставин.
Головуючий (підпис)
Судді (підписи)