ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 липня 2007 року м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у
складі:
головуючого: судді Чалого С.Я.,
суддів: Гордійчук М.П., Гончар Л.Я., Леонтович К.Г.,
Кравченко О.О,
при секретарі: Безпалому Д.В.,
за участю представників сторін: Заболотного О.А., Вініченка
О.В., Коваля О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві
касаційну скаргу спеціалізованої державної податкової інспекції по
роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі на рішення
господарського суду Запорізької області від 11 травня 2005 року та
постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 20
липня 2005 року у справі за позовом Товариства з обмеженою
відповідальністю "Торгівельний будинок "Мегаполіс" до
Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з
великими платниками податків у м. Запоріжжі про визнання недійсним
податкового повідомлення-рішення, -
встановила:
У березні 2005 року Товариство з обмеженою відповідальністю
(надалі - ТОВ) "Торгівельний будинок "Мегаполіс" звернулося до
суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції
(надалі - СДПI) по роботі з великими платниками податків у м.
Запоріжжі про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення
№0000140303/0 від 04.03.2004 року.
Позов мотивований тим, що відповідачем порушено положення
законодавства України про оподаткування, з боку позивача порушень
не було допущено.
Рішенням господарського суду Запорізької області від 11
травня 2005 року, яке залишено без змін постановою Запорізького
апеляційного господарського суду від 20 липня 2005 року, позов
задоволено.
Не погоджуючись з судовими рішеннями по справі відповідач
звернувся з касаційною скаргою.
У поданій касаційній скарзі СДПI по роботі з великими
платниками податків у м Запоріжжі просить скасувати зазначені
судові рішення та прийняти по справі нове, яким у задоволенні
позову відмовити. При цьому посилається на порушення судами норм
матеріального і процесуального права.
В судовому засіданні касаційної інстанції представники
відповідача підтримали вимоги скарги з викладених в ній підстав,
представник позивача вважав рішення судів законними та
обгрунтованими.
У відповідності до вимог ст. 220 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
суд
касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами
першої та апеляційної інстанції норм матеріального та
процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може
досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними
обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та
вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Розглянувши касаційну скаргу та обговоривши її доводи за
матеріалами справи, колегія суддів приходить до висновку про
відсутність підстав для її задоволення.
Відповідно до ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства
України ( 2747-15 ) (2747-15)
суд касаційної інстанції залишає касаційну
скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що
суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм
матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень
чи вчиненні процесуальних дій.
Судами попередніх інстанцій встановлено наступне:
відповідачем проведено перевірку щодо контролю за здійсненням
позивачем розрахункових операцій у сфері готівкового та
безготівкового обігу господарської одиниці ВАЗ 21093, що належить
ТОВ "Торгівельний будинок "Мегаполіс". За результатами перевірки
було складено акт від 19.02.2004 року за № 000183, яким
встановлено порушення позивачем положень Закону України "Про
патентування деяких видів підприємницької діяльності"
( 98/96-ВР ) (98/96-ВР)
, а саме: здійснення виїзної торгівлі без наявності
торгового патенту.
На підставі акта перевірки позивачу визначено суму
податкового зобов'язання за платежем: 3023030101 - штрафні санкції
за порушення законодавства про патентування в сумі 719грн.02коп.
За результатами апеляційного узгодження сум податкових
зобов'язань оскаржуване податкове повідомлення-рішення залишено
без змін, а скарги позивача - без задоволення.
В ході з'ясування обставин у справі судами попередніх
інстанцій встановлено також наступне: позивач має торговий патент
№ 613985 від 23.01.2003 року на право здійснення діяльності у
сфері роздрібної торгівлі, діяльності по обміну готівкових
валютних цінностей, діяльності з надання послуг в сфері грального
бізнесу, виданий товариству на здійснення підприємницької
діяльності у сфері оптової торгівлі за адресою "Оптовий склад,
вул. Базова, 11".
Згідно наказу № 65 від 22.09.2003 року Ради директорів ТОВ
"Торгівельний будинок "Мегаполіс" засновано систему приймання
готівкових коштів за поставлений зі складів товариства з
відстрочкою платежу товар через "мобільні каси", а саме РРО на
спеціальних автомобілях.
Як підтверджується матеріалами справи, кожна сума оплати,
отримана готівкою через РРО на автомобілі ВАЗ 21093 є оплатою за
раніше поставлений зі складу позивача товар.
В спірному випадку, передача майна здійснювалася на складі
позивача (м. Запоріжжя, вул. Базова, 11). На цей пункт продажу у
позивача був торговий патент.
Тому, як правильно встановлено судами попередніх інстанцій
спірний автомобіль ВАЗ 21093 не відноситься до засобів пересувної
торгівельної мережі, не є пунктом продажу товарів і при
використанні автомобілю позивачем не здійснювалася торгівельна
діяльність.
Згідно п. 1 ст. 3 Закону України "Про патентування деяких
видів підприємницької діяльності" ( 98/96-ВР ) (98/96-ВР)
патентуванню
підлягає торгівельна діяльність, що здійснюється суб'єктами
підприємницької діяльності або їх структурними (відокремленими)
підрозділами у пунктах продажу товарів.
Пунктом 3 вказаної статті зазначеного Закону передбачено, що
під пунктами продажу товарів у цьому Законі слід розуміти також і
автомагазини, розвозки та інші види пересувної торгівельної мережі
або інші приміщення, які використовуються для здійснення оптової
торгівлі за готівкові кошти, інші готівкові платіжні засоби та з
використанням кредитних карток.
У разі, коли суб'єкт підприємницької діяльності має
структурні (відокремлені) підрозділи, торговий патент слід
придбати окремо для кожного структурного (відокремленого)
підрозділу (торгової точки).
Згідно п. 1 ст. 1 вищезазначеного Закону, об'єктом правового
регулювання згідно з цим Законом є торгівельна діяльність за
готівкові кошти, а також з використанням інших форм розрахунків та
кредитних карток на території України, діяльність з обміну
готівкових валютних цінностей (включаючи операції з готівковими
платіжними засобами, вираженими в іноземній валюті, та з
кредитними картками), а також діяльність з надання послуг у сфері
грального бізнесу та побутових послуг.
Пунктом 2 ст. 1 Закону України "Про патентування деяких видів
підприємницької діяльності" ( 98/96-ВР ) (98/96-ВР)
від 23.03.1996 року №
98/96-ВР надано визначення поняття торгівельна діяльність. Під
торгівельною діяльністю у цьому Законі слід розуміти роздрібну та
оптову торгівлю, діяльність у торгівельно-виробничій (громадське
харчування) сфері за готівкові кошти, інші готівкові платіжні
засоби та з використанням кредитних карток.
Відповідно до п. 1 ст. 8 Закону України "Про патентування
деяких видів підприємницької діяльності" ( 98/96-ВР ) (98/96-ВР)
суб'єкти
підприємницької діяльності, що здійснюють торгівельну діяльність,
операції з торгівлі готівковими валютними цінностями, операції з
надання послуг у сфері грального бізнесу та побутових послуг, у
разі порушення вимог цього Закону несуть таку відповідальність: за
здійснення операцій, передбачених цим Законом, без одержання
відповідних торгових патентів або з порушенням порядку
використання торгового патенту, передбаченого частиною другою
статті 7 цього Закону, сплачують штраф у подвійному розмірі
вартості торгового патенту за повний термін діяльності суб'єктів
підприємницької діяльності із зазначеним порушенням.
Iз змісту вищенаведених норм закону слідує, що патентуванню
підлягає торгівельна діяльність, тобто торговий патент повинен
бути отриманий суб'єктом підприємницької діяльності саме на
торгівельну діяльність в пунктах продажу товарів.
Відповідно до преамбули Закону № 2181 ( 2181-14 ) (2181-14)
, цей Закон
є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює
порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед
бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів
(обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне
пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне
соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних
санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими
органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної
діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів
стягнення.
Пунктом 1.9 ст. 1 Закону № 2181 ( 2181-14 ) (2181-14)
визначено, що
податкове повідомлення - це письмове повідомлення контролюючого
органу про обов'язок платника податків сплатити суму податкового
зобов'язання, визначену контролюючим органом у випадках,
передбачених цим Законом.
Податкове зобов'язання та податковий борг згідно п. 1.2, п.
1.3 ст. 1 Закону № 2181 ( 2181-14 ) (2181-14)
є зобов'язання платника
податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів
відповідну суму коштів узгоджене самостійне платником податків або
узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене
у встановлений строк, або у порядку та у строки, визначені цим
Законом або іншими законами України.
Штрафні санкції за порушення податкового законодавства
передбачені ст. 17 Закону № 2181 ( 2181-14 ) (2181-14)
. Штрафні санкції
застосовані згідно п. 1 статті 8 Закону України "Про патентування
деяких видів підприємницької діяльності" ( 98/96-ВР ) (98/96-ВР)
від
23.03.1996 року № 98/96-ВР вищевказаною статтею Закону № 2181
( 2181-14 ) (2181-14)
не передбачені.
В спірному податковому повідомленні-рішенні відповідач
кваліфікував суми фінансових санкцій у вигляді податкових
зобов'язань за платежем: фінансові санкції за порушення
законодавства про патентування та зазначив про настання наслідків,
передбачених ст. 8 Закону № 2181 ( 2181-14 ) (2181-14)
, у разі несплати в
установлений строк суми податкового зобов'язання, та порядок
стягнення визначеної суми.
Як встановлено судами під час розгляду цього спору,
підставами для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення
були не податкові зобов'язання, засновані на обов'язкових платежах
до бюджетів або державних цільових фондах, чи податковий борг, а
санкції за порушення норм законодавства про патентування. На
момент прийняття податкового повідомлення-рішення вони не були
визнані в адміністративному чи судовому порядку обгрунтованими і
такими, що підлягають примусовому стягненню, а також не визнані
платником податків.
Отже, визначення фінансових санкцій за порушення
законодавства про патентування як податкового зобов'язання
суперечить п. 1.2 ст. 1 Закону № 2181 ( 2181-14 ) (2181-14)
, ст.ст. 14,15
Закону України "Про систему оподаткування " ( 1251-12 ) (1251-12)
.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає правомірним
висновок обох судів щодо визнання недійсним спірного податкового
повідомлення-рішення.
Отже, посилання відповідача на те, що в даному випадку
штрафні санкції є податковим зобов'язанням не відповідають вимогам
вищенаведеного законодавства.
Враховуючи наведені норми законодавства, а також встановлені
по справі обставини, колегія суддів Вищого адміністративного суду
України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про
задоволення позову.
Судами попередніх інстанцій були вірно застосовані норми
матеріального і процесуального права, дана правильна правова
оцінка встановленим у справі обставинам.
Керуючись ст.ст. 220, 221, 224, 230, 231 Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, колегія
суддів, -
ухвалила:
Касаційну скаргу спеціалізованої державної податкової
інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі
залишити без задоволення, рішення господарського суду Запорізької
області від 11 травня 2005 року та постанову Запорізького
апеляційного господарського суду від 20 липня 2005 року - без
змін.
Ухвала набирає чинності з моменту проголошення і оскарженню
не підлягає, крім із підстав, у строки та порядку, визначених
ст.ст. 237 - 239 Кодексу адміністративного судочинства України
( 2747-15 ) (2747-15)
.
Судді: