ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
25.07.2007 р. м. Київ
Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:
головуючого судді Пилипчук Н.Г.
суддів Конюшка К.В.
Ланченко Л.В.
Нечитайла О.М.
Степашка О.I.
при секретарі: Iльченко О.М.
за участю представника
позивача: Султанова Т.З.
розглянувши у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю
"Сільгосп-завод "Широковський"
на постанову Одеського апеляційного господарського суду від
02.03.2005 р.
у справі № 14-3/146-04-4996
за позовом Державної податкової інспекції у Малинівському
районі м. Одеси
до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільгосп-завод
"Широковський";
2. Малого приватного підприємства "Олена"
про визнання договору недійсним, -
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Господарського суду Одеської області від 30.12.2004
р. у позові відмовлено.
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від
02.03.2005р. вказане рішення скасовано, а позов задоволено.
Визнано недійсним договір поставки б/н від 01.10.2003 р.,
укладений між ТОВ "Сільгосп-завод" "Широковський" та МПП "Олена".
Стягнуто з ТОВ "Сільгосп-завод "Широковський" в доход держави
вартість отриманого за договором поставки б/н від 01.10.2003 р.
товару на суму 5928735,12 грн. Стягнуто з ТОВ "Сільгосп-завод
"Широковський" в доход держави держмито в сумі 2677,50грн.
ТОВ "Сільгосп-завод "Широковський" подало касаційну скаргу,
якою просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та
прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову.
ДПI у Малинівському районі м. Одеси у своїх письмових
запереченнях на касаційну скаргу та її представник в судовому
засіданні просять залишити скаргу без задоволення, а постанову
суду апеляційної інстанції - без змін.
Відповідачі про день, час та місце касаційного розгляду
справи повідомлялися шляхом надіслання повісток-повідомлень за
адресами, зазначеними у касаційній скарзі, позовній заяві та інших
матеріалах справи. Відповідно до поштових довідок на конверті ТОВ
"Сільгосп-завод "Широковський" вибуло, а МПП "Олена" - за адресою
не значиться.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника
позивача, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи,
судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що
касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Судами першої та апеляційної інстанції було встановлено таке.
01.10.2003 р. між ТОВ "Сільгосп-завод "Широковський" та МПП
"Олена" укладено договір поставки б/н, відповідно до якого МПП
"Олена" поставило ТОВ "Сільгосп-завод "Широковський" товар на
загальну суму 5928735,12 грн., в т.ч. податок на додану вартість у
загальному розмірі 988122,52 грн. та видало податкову накладну №
65 від 04.10.2003 р.
Рішенням Жовтневого районного суду м. Луганська від
09.07.2003 р. у справі № 4758 визнані недійсними установчі
документи МПП "Олена" від дати запису у журналі обліку
реєстраційних справ, тобто з 07.03.2000 р. та свідоцтво платника
податку на додану вартість МПП "Олена" від 07.04.2000 р. серії НВ
№ 677175 з моменту його видачі.
Факт відображення цієї операції у податковому обліку
позивачем підтверджується даними, зафіксованими в акті перевірки
ДПI у Малинівському районі м. Одеси від 29.03.2004 р. №
113/23-1015/31382618.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції
виходив з того, що рішенням районного суду не досліджувалось
питання, чи порушувалась кримінальна справа за ознаками фіктивного
підприємництва. Не встановлено, у чому полягає завідомо суперечна
інтересам держави і суспільства мета укладення спірної угоди, а
також вина сторін у формі умислу. Умисел юридичної особи
визначається як умисел тієї посадової особи, що підписала договір
від імені цієї юридичної особи, маючи на це належні повноваження.
За відсутності таких повноважень наявність умислу юридичної особи
не може вважатися встановленою. Факт незнаходження МПП "Олена" за
юридичною адресою та неповідомлення органів державної реєстрації
про зміну свого місцезнаходження не є безумовною підставою для
визнання договору недійсним, як такого що укладений з метою
завідомо суперечною інтересам держави і суспільства. Підприємство
вважається ліквідованим з моменту виключення його з державного
реєстру. Доказів виключення МПП "Олена" з ЄДРПО України позивачем
не надано.
Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої
інстанції та задовольняючи позов, зазначив, що рішенням Жовтневого
районного суду м.Луганська від 09.07.2003 р. у справі № 4758
встановлено, що МПП "Олена" було зареєстровано на підставну особу
за винагороду і яка немала будь-якого відношення до фінансово -
господарської діяльності підприємства, з чого випливає, що остання
не мала наміру сплачувати до бюджетів усіх рівнів податки, збори
та інші обов'язкові платежі в установленому законом порядку. Таким
чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що спірна угода
укладена з метою ухилення від оподаткування, тобто з метою
завідомо суперечної інтересам держави і суспільства.
Суд касаційної інстанції не може погодитися з такими
висновками суду апеляційної інстанції, виходячи з такого.
Відповідно до ст.49 Цивільного кодексу Української РСР
( 1540-06 ) (1540-06)
, якщо угода укладена з метою, завідомо суперечною
інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу в обох
сторін - у разі виконання угоди обома сторонами - у дохід держави
стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання угоди
однією стороною з другої сторони стягується в дохід держави все
одержане нею і все належне з неї першій стороні на відшкодування
одержаного. При наявності ж умислу лише у однієї із сторін все
одержане нею за угодою повинно бути повернуто другій стороні, а
одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного
стягується в дохід держави.
Необхідними умовами для визнання угоди недійсною відповідно
до ст.49 Цивільного кодексу Української РСР ( 1540-06 ) (1540-06)
є її
укладання з метою завідомо суперечною інтересам держави і
суспільства та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо
настання відповідних наслідків.
Для прийняття рішення зі спору необхідно встановлювати, у
чому конкретно виявилась завідомо суперечна інтересам держави і
суспільства мета укладення угоди, і хто з її учасників мав намір
на досягнення цієї мети.
За відсутності таких доказів наявність умислу у юридичної
особи не може вважатися встановленою.
Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що договір був
укладений з метою, завідомо суперечною інтересам держави. В
обгрунтування такого висновку послався на рішення Жовтневого
районного суду м.Луганська від 09.07.2003 р. у справі № 4758, яким
визнані недійсними установчі документи МПП "Олена" та свідоцтво
платника податку на додану вартість .
Однак, не врахував, що наявність умислу не може бути
підтверджена лише рішенням районного суду про визнання установчих
документів однієї сторони договору недійсними, оскільки предметом
дослідження у такій справі є, зокрема, відповідність установчих
документів вимогам чинного законодавства, дотримання вимог
законодавства при створенні підприємства, а не наявність
протиправного умислу при укладенні угоди, що мала місце під час
підприємницької діяльності суб'єкта.
Сам факт визнання недійсними установчих документів
підприємства та свідоцтва платника податку на додану вартість
підприємства не тягне за собою недійсність всіх угод, укладених з
моменту його державної реєстрації і до моменту виключення з
державного реєстру.
У відповідності до ч. 2 ст.18 Закону України "Про державну
реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців"
( 755-15 ) (755-15)
, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного
державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то
третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні.
Чинним законодавством України на сторону цивільно-правової
угоди, яка є платником податків, не покладено обов'язку
здійснювати перевірку відповідності законодавству установчих
документів іншого учасника господарських правовідносин.
Визнання недійсним установчих документів контрагента та
свідоцтва про реєстрацію платника податку не можуть бути підставою
для висновку про укладення спірної угоди з метою ухилення від
оподаткування. Такий висновок не узгоджується з тією обставиною,
що за спірною угодою була видана МПП "Олена" податкова накладна,
на час видачі податкової накладної МПП "Олена" було зареєстровано
як платник податку на додану вартість, нараховано податок на
додану вартість, господарська операція відображена у податковому
обліку ТОВ "Сільгосп-завод "Широковський".
На час вирішення даного спору запису до єдиного державного
реєстру про припинення реєстрації МПП "Олена" не внесено, отже,
виходячи із вимог ч. 2 ст. 104 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, ця юридична
особа не є такою, що припинилася.
Окрім того, суд апеляційної інстанції залишив поза увагою те,
що з 01.01.2004 р. набрав чинності Цивільний кодекс України (далі
у тексті ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
). Згідно із п.1 та п.2 Прикінцевих
та перехідних положень ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, Цивільний кодекс
Української РСР від 18.07.1963 р. втратив чинність.
За змістом ч. 2 ст. 5 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, кодекс має
зворотну дію у часі у випадках, коли він пом'якшує або скасовує
відповідальність особи.
Чинний ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
не містить таких
публічно-правових наслідків укладення недійсної угоди, які були
встановлені ст.49 ЦК України в редакції 1963 ( 1540-06 ) (1540-06)
р. Цим
кодексом скасована відповідальність у вигляді публічно-правової
санкції - стягнення в доход держави, одержаного однією чи обома
сторонами за угодою, за укладення угоди з метою, суперечною
інтересам держави та суспільства.
Застосування судами при вирішенні спору публічно-правових
санкцій, які були встановлені законом, чинним на момент укладення
угод, але відсутніх в ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
на момент прийняття
рішення про притягнення до відповідальності, є помилковим.
Разом з тим, слід мати на увазі, що з 01.01.2004 р.
публічно-правові санкції за вчинення правочину (господарського
зобов'язання) з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і
суспільства, із сфери цивільно-правового регулювання перенесені у
сферу господарсько-правового регулювання. Санкції, передбачені ч.
1 ст. 208 Господарського кодексу України ( 436-15 ) (436-15)
, є
адміністративно-господарськими санкціями як такі, що відповідають
визначенню ч. 1 ст. 238 ГК України ( 436-15 ) (436-15)
, і їх застосування
при вирішенні спору можливе лише у разі звернення до суду з
позовом про стягнення в доход коштів, одержаних за правочинами,
які вчинені з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і
суспільства, із посиланням, як на матеріально-правову підставу, на
ст. 208 Господарського кодексу України ( 436-15 ) (436-15)
.
Крім того, у справі є дані, що спірний договір був розірваний
шляхом укладання нового договору на підставі ст. 220 ЦК УРСР
( 1540-06 ) (1540-06)
, однак судом першої інстанції ця обставина не
досліджувалась.
За наявності таких недоліків ухвалені судові рішення не
можуть залишатися в силі і підлягають скасуванню, а справа
направленню на новий розгляд.
При новому розгляді справи судам слід врахувати викладене,
всебічно і повно перевірити доводи, на яких грунтуються вимоги та
заперечення сторін, належно оцінити докази і в залежності від
встановлених обставин вирішити спір у відповідності із нормами
законодавства, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.
Керуючись ст. ст. 223, 227, 230, 231 Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, суд касаційної
інстанції, -
УХВАЛИВ :
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю
"Сільгосп-завод "Широковський" задовольнити частково.
Рішення Господарського суду Одеської області від 30.12.2004
р. та постанову Одеського апеляційного господарського суду від
02.03.2005 р. скасувати, а справу направити на новий розгляд до
Одеського окружного адміністративного суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може
бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з
дня відкриття обставин, які можуть бути підставою для провадження
за винятковими обставинами.
головуючий суддя Н.Г. Пилипчук
судді К.В. Конюшко
Л.В. Ланченко
О.М. Нечитайло
О.I. Степашко