ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
25.07.2007 р. м. Київ
Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:
головуючого судді Пилипчук Н.Г.
суддів Конюшка К.В.
Ланченко Л.В.
Нечитайла О.М.
Степашка О.I.
при секретарі: Iльченко О.М.
за участю представників
відповідача: Бикова В.А., Стадник Т.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргу Iзюмської об'єднаної державної податкової
інспекції у Харківській області
на рішення Господарського суду Харківської області від
19.04.2005 р.
та постанову Харківського апеляційного господарського суду
від 11.07.2005 р.
у справі № А-03/79-05
за позовом Приватного підприємства "Неофіт"
до Iзюмської об'єднаної державної податкової інспекції у
Харківській області
про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, -
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Господарського суду Харківської області від
19.04.2005 р. з урахуванням ухвали Господарського суду Харківської
області від 11.07.2005 р., якою виправлено описку в резолютивній
частині рішення, позов задоволено. Визнано недійсними податкові
повідомлення-рішення Iзюмської ОДПI від 19.01.2005 р. №
0000152310/3 про визначення суми податкових зобов'язань з податку
на прибуток у розмірі 604334,00 грн., в тому числі 40289,00 грн.
основного платежу та 20145,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій,
№0000152310/3 про визначення зобов'язання з податку на прибуток у
вигляді штрафної санкції в сумі 201445,0 грн., № 0000162310/3 про
визначення суми податкового зобов'язання у вигляді штрафної
санкції за неоприбуткування готівки в сумі 7500,00 грн., на
загальну суму 813279,00 грн. Стягнуто на користь позивача з
відповідача 85 грн. держмита та 118 грн. витрат на
інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Стягнуто з
Держбюджету України на користь ПП "Неофіт" 170,00 грн. надмірно
сплаченого держмита.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від
11.07.2005 р. вказане рішення суду першої інстанції залишено без
змін.
Iзюмська ОДПI подала касаційну скаргу, якою просить скасувати
вказані судові рішення. Посилається на порушення судами норм
матеріального і процесуального права. Зазначає, що позивачем не
були виконані вимоги п. 6.10 Положення про документальне
забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого
наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88
( z0168-95 ) (z0168-95)
, яким передбачені заходи, які вживаються керівником
підприємства у разі пропажі або знищення первинних документів,
облікових регістрів і звітів. Після відновлення перевірки
20.06.2004 р. позивачем не надано до перевірки угод із
постачальниками, товарно-транспортних накладних, журналу обліку
довіреностей, актів виконаних робіт, актів звірки. Оскільки
відомості зазначені у наданих після відновлення документах
достатні для визначення податкових зобов'язань, по яким прийнято
рішення, підстав для застосування непрямих методів не було. При
цьому, посилається на вимоги п.п. 4.3.2 п. 4.3 ст. 4 Закону
України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків
перед бюджетами та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
від
21.12.2000 р. № 2181-III. На момент перевірки на підприємстві
відсутні документальні підтвердження щодо наявності будь-яких
зобов'язань стосовно основних фондів, у зв'язку з чим згідно п.п.
4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України "Про оподаткування прибутку
підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
збільшено валовий доход позивача у I
кварталі 2003 року на вартість безоплатно отриманих основних
фондів (1186043 грн.) та донараховано податку на прибуток у
розмірі 355813 грн. Експертом взагалі не досліджувалась
бухгалтерська звітність підприємства (фінансовий звіт ПП "Неофіт
за 2003 рік), згідно із якої вже на початок 2003 року
обліковувались основні фонди первісною вартістю 1153800 грн. На
кінець 2003 року вартість основних фондів становить 1167700,00
грн., тобто збільшення основних фондів за 2003 рік відбулося лише
на 13900,00 грн., що суперечить висновкам експерта. У порушення
вимог п. 2.10 ст. 2 Положення про ведення касових операцій у
національній валюті України, затвердженого постановою правління
Національного банку України від 19.02.2001 р. № 72 ( z0237-01 ) (z0237-01)
,
позивачем було оприбутковано у касі підприємства готівкові кошти
лише у сумі 1300 грн., а отримані 27.05.2003 р. в Iзюмському
відділенні Держощадбанку України готівкові кошти у сумі 1500 грн.
не оприбутковані. Таким чином, згідно із ст. 1 Указу Президента
України від 12.06.1995 р. № 436 ( 436/95 ) (436/95)
"Про застосування
штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки" за
вказане порушення до позивача правомірно застосовані штрафні
санкції у сумі 7500грн. Висновки судів про те, що позивач не мав
відносити до складу валових доходів вартість товарно-матеріальних
цінностей, оскільки останні були передані на відповідальне
зберігання СТОВ "Добробут", а не реалізовані, є неправомірними.
Товарно-матеріальні цінності були реалізовані, позивачем у квітні
та травні 203 року оприбутковані на загальну суму 129701 грн., у
податкових накладних є розписка позивача, що суми ПДВ, нараховані
у зв'язку з продажем товару, зазначеного у накладних, визначені
правильно та відповідають сумі податкових зобов'язань продавця. Дл
я того, що зробити висновок щодо правильності включення вартості
реалізованого обладнання до складу валових доходів необхідно
пересвідчитись, що реалізоване обладнання використовувалось у
господарській діяльності підприємства протягом 365 календарних
днів з дати введення в експлуатацію. З урахуванням вимог п. 5.1
ст. 5 Закону України від 21.12.2000 р. № 2181-III ( 2181-14 ) (2181-14)
,
вимоги підприємства щодо врахування суми завищеного валового
доходу при визначенні податкових зобов'язань з податку на прибуток
за результатами перевірки, є неправомірними. При вирішенні питання
щодо відшкодування судових витрат, суди порушили вимоги ч. 3 ст.
49 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
. Держмито і судові витрати визначено
без врахування п. 15 ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України №
7-93 ( 7-93 ) (7-93)
"Про державне мито".
Представники податкової інспекції в судовому засіданні
підтримали вимоги касаційної скарги та просили її задовольнити.
Позивач, належним чином повідомлений про день, час та місце
касаційного розгляду справи, свого представника не направив.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників
відповідача, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали
справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку,
що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Судами попередніх інстанцій було встановлено, що Iзюмською
ОДПI здійснено комплексну документальну перевірку дотримання вимог
податкового та валютного законодавства позивача за період з
01.01.2003 р. по 31.12.2003 р. за наслідкам якої складено акт від
30.07.2004 р. № 75/10/30767528. Цим актом зафіксовані порушення
позивачем вимог п.п. 4.1.6, п.п. 4.1.1. п. 4.1 ст. 4, п.п.5.2.1 п.
5.2, п.п. 5.3.2 п. 5.3, п.п. 5.6.1 п. 5.6 ст. 5 Закону України
"Про оподаткування прибутку підприємств" ( 283/97-ВР ) (283/97-ВР)
від
22.05.1997 р. № 283/97-ВР.
Порушення вказаних норм законодавства полягали в такому:
- не включення позивачем у I кварталі 2003 року вартості
безоплатно отриманих основних фондів на 1186043,00 грн.;
- не відображення у складі валових доходів за II квартал 2003
року вартості товарів, реалізованих СТОВ "Добробут" у квітні,
травні 2003 року на 129701,00 грн.;
- безпідставне включення до складу валових витрат у IV
кварталі 2003 року вартості придбаних основних фондів на суму
156918,00 грн.;
- безпідставне включення до складу валових витрат суми
невиплаченої працівниками заробітної плати на 1161,00 грн., у т.ч.
у II кварталі 2003 року на 906 грн. та у III кварталі2003 року на
255 грн.).
Податкова інспекція дійшла висновку, що в наслідок цих
порушень занижено податок на прибуток у 2003 році на 403237,00
грн.
Також було встановлено не оприбуткування позивачем у касі
підприємства готівки у розмірі 1500 грн.
Вказані порушення встановлені відповідачем у зв'язку з
відсутністю на підприємстві документів бухгалтерського обліку за
період з січня 2001 року по вересень 2003 року. В акті перевірки
вказано, що після проведення заходів з відновлення втрачених
документів до перевірки не надано угод, товарно-транспортних
накладних, журналів обліку довіреностей, актів виконаних робіт,
актів звірки та інших первинних документів. Iнвентаризацією
основних фондів, проведеної в ході перевірки та згідно із
статистичною звітністю форми № 1 "Фінансовий звіт" ПП "Неофіт"
станом на 01.05.2004 р. в наявності на підприємстві основні засоби
на загальну суму 1167730,00 грн.
На підставі акту перевірки Iзюмською ОДПI, з посиланням на
пп.. 17.1.3 та п.п. 17.1.6 п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про
порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами
та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
, 06.08.2004 р.
прийняті податкові повідомлення-рішення:
- № 0000152310/0 про визначення суми податкових зобов'язань з
податку на прибуток у розмірі 604856,00 грн., в тому числі
403237,00 грн. основного платежу та 201619,00 грн. штрафних
(фінансових) санкцій;
- № 0000152310/0 про визначення зобов'язання з податку на
прибуток у вигляді штрафної санкції в сумі 201619,00 грн.
Також, на підставі Указу Президента України від 12.06.1995 р.
№ 436 ( 436/95 ) (436/95)
"Про застосування штрафних санкцій за порушення
норм з регулювання обігу готівки" прийнято податкове
повідомлення-рішення № 0000162310/0 про застосування штрафної
санкції у розмірі 7500,00 грн. за неоприбуткування готівки.
За рішенням Iзюмської ОДПI від 07.09.2004 р. первинна скарга
підприємства залишена без задоволення, а податкові
повідомлення-рішення - без мін.
Повторна скарга позивача за рішенням ДПА у Харківській
області від 29.10.2004 р. залишена без задоволення, а податкові
повідомлення-рішення - без мін.
За результатами скарги позивача, рішенням ДПА України від
13.01.2005р. скасовано податкові повідомлення-рішення від
06.08.2004 р. № 0000151310/0, № 0000152310/0 з податку на прибуток
на загальну суму 696,00 грн. в частині завищення валових витрат на
нараховану та несплачену заробітну плату працівникам у сумі
1161,00 грн.
Відповідач 19.01.2005 р. прийняв податкові
повідомлення-рішення:
- № 0000152310/3 про визначення суми податкових зобов'язань з
податку на прибуток у розмірі 604334,00 грн., в тому числі
402889,00 грн. основного платежу та 201445,00 грн. штрафних
(фінансових) санкцій;
- № 0000152310/3 про визначення суми податкового зобов'язання
у вигляді штрафної санкції за не оприбуткування готівки в сумі
7500,00 грн.
Не погоджуючись з висновками податкової інспекції щодо
порушення позивачем вимог п.п. 4.1.6 п. 4.1. ст. 4 Закону України
"Про оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
, яке
полягало у невключенні до складу валового доходу у I кварталі 2003
року вартості основних фондів у сумі 1186043,00 грн., як
безоплатно отриманих, суд першої інстанції виходив з того, що
обладнання на загальну суму 11896043,00 грн. було придбано на
підставі договорів купівлі-продажу від 03.01.2003 р. та додаткових
до них угод від 31.06.2004 р. з кінцевим строком розрахунку
03.01.2006 р. та оприбутковане на підставі актів
приймання-передачі від 03.01.2003 р., як основні фонди 3 групи.
Заборгованість у вказаній сумі за придбане майно рахувалася по
кредиту рахунка № 685 "Розрахунки з іншими кредиторами" в
кореспонденції з дебетом рахунку № 152 "Придбання основних
засобів". З урахуванням вимог п.п. 8.6.1 п. 8.6 ст. 8 Закону
України "Про оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
позивачем була нарахована амортизація по кожній групі основних
засобів на загальну суму 139937,00 грн. по дебету рахунка № 131
"Знос основних засобів" за період з 01.01.2003 р. по 31.12.2003 р.
і помилково не відображено відповідачем в акті документальної
перевірки. Крім того, факт придбання основних засобів
підтверджується листом філії Харківського головного регіонального
управління ЗАТ КБ "Приват Банк", згідно якого це майно
підприємства знаходиться у заставі банку з 07.07.2003 р.
Не погоджуючись із висновками податкової інспекції про не
оприбуткування у касі підприємства готівкових коштів у сумі 1500
грн., суди виходили з того, що відповідно до прибуткового касового
ордера № 12 від 27.05.2003 р. готівкові кошти у розмірі 1500 грн.
були оприбутковані у касі підприємства.
Не погоджуючись із висновками податкової інспекції про
порушення позивачем п.п. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4 Закону України " Про
оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
, яке полягало у
невключенні до складу валового доходу II кварталу 2003 року
вартості товарно-матеріальних цінностей, реалізованих СТОВ
"Добробут", суди попередніх інстанцій виходили з того, що надані
суду документи свідчать, що матеріальні цінності на загальну суму
129701,00грн. були передані СТОВ "Добробут" згідно договору
зберігання від 08.04.2003 р. без передачі права власності.
Суди виходили також з того, що податковою інспекцією, у
порушення вимог п. 4.2 ст. 4 Закону України "Про порядок погашення
зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними
цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
та п. 3 Порядку оформлення
результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового
та валютного законодавства суб'єктів підприємницької діяльності -
юридичних осіб", не було враховано завищення позивачем суми
валового доходу у 4 кварталі 2003 року, що призвело до
неправильного визначення контролюючим органом податкового
зобов'язання з податку на прибуток.
Відповідно до ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства
України судове рішення повинно бути законним і обгрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм
матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Обгрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і
всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі,
підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому
засіданні.
Суд касаційної інстанції не може визнати законними та
обгрунтованими судові рішення судів попередніх інстанцій, оскільки
вони ухвалені з порушенням норм процесуального права, на підставі
неповного з'ясування обставин, які мали бути підтверджені певними
доказами.
Суди попередніх інстанцій не послалися на докази, на підставі
яких була встановлена наявність вищевказаних обставин, обмежившись
лише посиланням на обставини, зазначені у висновку
судово-економічної експертизи № 9960, складеному 15.12.2004 р. у
межах кримінальної справи, порушеної відносно посадових осіб ПП
"Неофіт". Також суди не зазначили мотиви, з яких не було враховано
обставин, на які посилалася податкова інспекція в акті перевірки,
в обгрунтування допущених позивачем порушень, зокрема відсутність
документального підтвердження щодо наявності будь-яких зобов'язань
стосовно основних фондів, угод, накладних, актів
приймання-передачі, актів вводу в експлуатацію та інших
документів, які б свідчили про проходження основних засобів та про
витрати понесені ПП "Неофіт" у зв'язку з придбанням зазначеного
майна підприємством, відсутність за даними обліково-статистичної
звітності заборгованості за товари, роботи, послуги за 2003 рік,
згідно декларацій з податку на прибуток відсутність амортизаційних
нарахувань у періоді, що перевірявся, що, враховуючи приписи п.п.
8.1.2 п. 8.1 ст. 8 Закону України "Про оподаткування прибутку
підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
, може свідчити про відсутність у
підприємства витрат з придбання основних фондів.
При цьому, суд касаційної інстанції звертає увагу на те, що
зазначений висновок експертизи не може беззаперечно спростовувати
висновки податкового органу про безоплатне отримання основних
фондів на суму 1186042,58 грн., з огляду на те, що експертом не
досліджувалась бухгалтерська звітність підприємства за 2003 рік.
Як зазначає податкова інспекція у касаційній скарзі, на початок
2003 року на підприємстві вже обліковувалися основні фонди
первісною вартістю 1153800 грн., на кінець 2003 року їх вартість
становить 1167700, тобто збільшення основних фондів за 2003 рік
відбулося лише на 13900 грн., що суперечить висновкам експерта. У
висновку експерт посилається на акти прийому передачі устаткування
від 03.01.2003 р., а досліджує угоди купівлі-продажу датовані
03.12.2003 р.
Не можна беззаперечно погодитися і з висновками судів
попередніх інстанцій про дотримання позивачем вимог п. 2.10
Положення про ведення касових операцій у національній валюті
України, затвердженого постановою Правління Національного банку
України від 19.02.2001 р. № 72 ( z0237-01 ) (z0237-01)
та зареєстрованого в
Міністерстві юстиції України 15.03.2001 р. за № 237/5428, при
оприбуткуванні готівки у розмірі 1500 грн.
Суди залишили поза увагою, що за змістом цієї норми
оприбуткуванням готівки в касах підприємств, які проводять
готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням
касової книги згідно з пунктом 4.2 цього Положення, є здійснення
такими підприємствами обліку готівки в повній сумі її фактичних
надходжень з оформленням цих операцій у встановленому порядку
прибутковим касовим ордером з видачею відповідної квитанції та
відображенням у касовій книзі в день одержання підприємством
готівкових коштів.
Податкова інспекція у касаційній скарзі посилається на те, що
згідно наданої до перевірки касової книги 27.05.2003 р готівкові
кошти в сумі 1500грн., отримані підприємством згідно банківської
виписки Iзюмського відділення ощадного банку України 27.05.2003
р., не оприбутковані.
Не можна визнати доведеною відсутність з боку позивача
порушень вимог п.п.4.1.1 п. 4.1 ст. 4 Закону України "Про
оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
, яке полягало у
невключенні до складу валового доходу II кварталу 2003 року
вартості товарно-матеріальних цінностей, реалізованих СТОВ
"Добробут". Мотивуючи свою позицію тим, що матеріальні цінності на
загальну суму 129701,00грн. були передані СТОВ "Добробут" згідно
договору зберігання від 08.04.2003 р. без передачі права
власності, суди не надали оцінку та не спростовували доводи
податкової інспекції, що товарно - матеріальні цінності зазначеної
вартості були реалізовані СТОВ "Добробут". В матеріалах справи
наявні податкові накладні від 10.04.2003 р., 05.05.2003р. та
10.05.2003 р., посилання на які є в акті перевірки, які виписані
продавцем товару - ПП "Неофіт". В них зазначено товар, його
вартість, а також визначено суму податку на додану вартість та є
посилання на те, що суми ПДВ, нараховані (сплачені) у зв'язку з
продажем товарів (робіт, послуг) визначені правильно та
відповідають сумі податкових зобов'язань продавця і включені до
Книги обліку продажів. Натомість, в матеріалах справи відсутні
акти виконаних робіт зі збереження товарно-матеріальних цінностей,
документи, підтверджуючи здійснення розрахунків за послуги зі
збереження майна.
До того ж, податкова інспекція у касаційній скарзі
посилається на те, що 18.06.2004 р. під час призупинення
проведення перевірки, позивачем надано до Борівського відділення
Iзюмської ОДПI уточнюючі декларації з податку на прибуток за 6
місяців 2003 року та уточнюючі декларації з податку на додану
вартість за квітень та травень 2003 року, в яких відображено
встановлені за результатами перевірки податкові зобов'язання, що
виникли під час здійснення операцій з реалізації
товарно-матеріальних цінностей СТОВ "Добробут". Ця обставина також
має бути досліджена, оскільки стосується зафіксованого податковою
інспекцією вказаного порушення.
Не зрозумілою є позиція судів попередніх інстанцій про
безпідставність посилання податкової інспекції в акті перевірки на
помилковість включення позивачем до складу валового доходу IV
кварталу 2003 року вартості реалізованих основних фондів 3 групи у
розмірі 153515,00 грн., яка значно менша їх балансової вартості -
1032268,00 грн. Як вбачається з акту перевірки, податкова
інспекція навпаки зазначила про відсутність підстав вважати
неправомірним віднесення вартості реалізованого майна до складу
валового доходу по тій причині, що до перевірки не надано
інвентарних карток обліку основних засобів або інших документів,
які б свідчили про дату придбання та введення в експлуатацію
реалізованого автомобіля та обладнання, підприємством не
відновлено книгу обліку основних фондів 2 та 3 груп основних
фондів на момент реалізації автомобіля та обладнання, що не дає
можливості пересвідчитись, що зазначене майно обліковувалось на
підприємстві як основні фонди. Амортизаційні відрахування, згідно
декларацій про прибуток, підприємством не нараховувались.
Згідно із п. 4 висновків акту перевірки податковою інспекцією
встановлено порушення позивачем п.п. 5.3.2 п. 5.3 ст. 5 Закону
"країни "Про оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
та
зазначено, що позивачем включено до складу валових витрат у IV
кварталі 2003 року вартість придбаних основних фондів на суму
156918 грн.., однак суди не встановили, в чому ж полягало
зазначене порушення та чи обгрунтовано податковою інспекцією було
донараховано за ним податкове зобов'язання з податку на прибуток.
Допущені судами попередніх інстанцій вищевказані порушення
призвели до неправильного вирішення справи і такі порушення не
можуть бути усунені судом касаційної інстанції, який згідно із ст.
220 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
перевіряє правильність застосування
судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального і
процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може
досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними
обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та
вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
З огляду на викладене, судові рішення судів попередніх
інстанцій підлягають скасуванню, а справа направленню на новий
розгляд до суду першої інстанції.
При новому розгляді справи судам слід врахувати викладене,
всебічно і повно перевірити доводи, на яких грунтуються вимоги та
заперечення сторін, вжити заходів забезпечення доказів, способами,
передбаченими ст. 74 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
, врахувати, що для
з'ясування обставин, що мають значення для справи і потребують
спеціальних знань у цій галузі, суд може призначити експертизу, та
належно оцінити докази, і, в залежності від встановлених обставин,
вирішити спір у відповідності із нормами законодавства, що
підлягають застосуванню до даних правовідносин.
Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, суд касаційної
інстанції, -
УХВАЛИВ :
Касаційну скаргу Iзюмської об'єднаної державної податкової
інспекції у Харківській області задовольнити частково.
Рішення Господарського суду Харківської області від
19.04.2005 р. та постанову Харківського апеляційного
господарського суду від 11.07.2005 р. скасувати, а справу
направити на новий розгляд до Харківського окружного
адміністративного суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може
бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з
дня відкриття обставин, які можуть бути підставою для провадження
за винятковими обставинами.
головуючий суддя Н.Г. Пилипчук
судді К.В. Конюшко
Л.В. Ланченко
О.М. Нечитайло
О.I. Степашко