ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 липня 2007 року м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у
складі:
Головуючого Бившевої Л.I.,
суддів: Костенка М.I., Маринчак Н.Є., Пилипчук Н.Г., Усенко
Є.А.,
при секретарі Гончаренко Р.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Товариства з обмеженою відповідальністю "Зевс-Холдінг"
на постанову Львівського апеляційного господарського суду від
14 червня 2005 року
у справі № 5/3060-12/390
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю
"Зевс-Холдінг"
до Державної податкової інспекції у Личаківському районі
міста Львова
про визнання недійсними податкових повідомлень - рішень, -
В С Т А Н О В И Л А :
У листопаді 2004 року ТОВ "Зевс - Холдінг" звернулось до суду
з позовом до ДПI у Личаківському районі м. Львова про визнання
недійсними податкових повідомлень - рішень від 30 квітня 2004 року
№ 0001292320/0/6946/23-2, № 0001302320/0/6945/23-2, від 03 червня
2004 року № 0001292320/1/8843/23-2, № 0001302320/1/8844/23-2, від
18 жовтня 2004 року № 0001292320/2/16772/23-2, №
0001302320/2/16771/23-2.
Рішенням господарського суду Львівської області від 03 лютого
2005 року позов задоволено.
Визнано недійсними податкові повідомлення - рішення №
0001292320/0/6946/23-2 від 30 квітня 2004 року, №
0001302320/0/6945/23-2 від 30 квітня 2004 року, №
0001292320/1/8843/23-2 від 03 червня 2004 року, №
0001302320/1/8844/23-2 від 03 червня 2004 року, №
0001292320/2/16772/23-2 від 18 жовтня 2004 року, №
0001302320/2/16771/23-2 від 18 жовтня 2004 року ДПI у
Личаківському районі м. Львова про визначення ТОВ "Зевс - Холдінг"
податкових зобов'язань з податку на додану вартість та виявлення
завищення суми бюджетного відшкодування по податку на додану
вартість.
Стягнуто з ДПI у Личаківському районі м. Львова на користь
ТОВ "Зевс - Холдінг" 170, 00 грн. та 118, 00 грн. вартості витрат
на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від
14 червня 2005 року рішення господарського суду Львівської області
від 03 лютого 2005 року скасовано. Прийнято нове рішення, яким в
позові відмовлено.
Судові витрати за розгляд справи в судах першої та
апеляційної інстанціях покладено на позивача.
В касаційній скарзі ТОВ "Зевс - Холдінг", посилаючись на
порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та
процесуального права, просить скасувати постанову Львівського
апеляційного господарського суду від 14 червня 2005 року, рішення
господарського суду Львівської області від 03 лютого 2005 року
залишити без змін.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, про
дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що
відповідно до ч. 4 ст. 221 Кодексу адміністративного судочинства
не перешкоджає судовому розгляду справи.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про
дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що
відповідно до ч. 4 ст. 221 Кодексу адміністративного судочинства
не перешкоджає судовому розгляду справи.
Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши доводи
касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами
першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та
процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія
суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з
наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.
ДПI у Личаківському районі м. Львова провела планову
документальну перевірку дотримання вимог валютного та податкового
законодавства ТОВ "Зевс - Холдінг" за період з 01 жовтня 2001 року
по 01 жовтня 2003 року, за результатами якої було складено акт №
22/23-2/23886638 від 29 квітня 2004 року.
В акті перевірки було встановлено, що згідно договору міни №
25 від 20 вересня 2002 року, актів приймання - передачі від 20
вересня 2002 року та від 26 вересня 2002 року ТОВ "Зевс - Холдінг"
передає, а ДП "Студія Лева ЗЕД" приймає нафтопродукт - бензин
марки А - 92 в кількості 1 106 660 кг на суму 239 038, 56 грн., в
тому числі податок на додану вартість, а ДП "Студія Лева ЗЕД"
передає ТОВ "Зевс - Холдінг" векселі № 6330348461918 та №
6330348461920 на загальну суму 239 038, 56 грн., в тому числі
податок на додану вартість - 39 839, 76 грн. Номінальна вартість
векселів відповідно складає 198 276, 58 грн. та 922, 22 грн. ДП
"Студія Лева ЗЕД" на суму 198 276, 58 грн., у тому числі 39 655,
32 грн. податку на додану вартість, та на суму 922, 22 грн., у
тому числі 184, 44 грн. податку на додану вартість, виписало ТОВ
"Зевс - Холдінг" дві податкові накладні. На час проведення
перевірки векселі були погашені.
З посиланням на вищевикладені обставини в акті перевірки
зроблено висновок про те, що в порушення підпункту 7.2.4 п. 7.2,
підпункту 7.4.2, підпункту 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про
податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
ТОВ "Зевс - Холдінг"
безпідставно віднесло до складу податкового кредиту суми податку
на додану вартість в розмірі 39 839, 76 грн., сплачену у зв'язку з
придбанням векселів, вартість яких не може бути віднесена до
складу валових витрат виробництва.
Крім того, в акті перевірки було встановлено, що ДП "Студія
Лева ЗЕД" перебуває на спрощеній систем оподаткування, а тому не
мала права виписувати податкові накладні.
На підставі акту перевірки та за результатами
адміністративного оскарження ДПI у Личаківському районі м. Львова
прийняла податкове повідомлення - рішення № 0001292320/0/6946/23-2
від 30 квітня 2004 року, яким визначено податкове зобов'язання з
податку на додану вартість в сумі 58 767, 00 грн., у тому числі 39
178, 00 грн. - основний платіж та 19 589, 00 грн. - штрафні
(фінансові) санкції; податкове повідомлення - рішення №
0001302320/0/6945/23-2 від 30 квітня 2004 року, яким виявлено
завищення суми бюджетного відшкодування з податку на додану
вартість в розмірі 662, 00 грн.; податкове повідомлення - рішення
№ 0001292320/1/8843/23-2 від 03 червня 2004 року, яким визначено
податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 58 767,
00 грн., у тому числі 39 178, 00 грн. - основний платіж та 19 589,
00 грн. - штрафні (фінансові) санкції; податкове повідомлення -
рішення № 0001302320/1/8844/23-2 від 03 червня 2004 року, яким
виявлено завищення бюджетного відшкодування з податку на додану
вартість в розмірі 662, 00 грн.; податкове повідомлення - рішення
№ 0001292320/2/16772/23-2 від 18 жовтня 2004 року, яким виявлено
завищення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в
розмірі 662, 00 грн.; податкове повідомлення - рішення №
0001302320/2/16771/23-2 від 18 жовтня 2004 року, яким визначено
податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 58 767,
00 грн., у тому числі 39 178, 00 грн. - основний платіж та 19 589,
00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.
Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з
того, що позивач правомірно включив до податкового кредиту суми
податку на додану вартість в розмірі 39 839, 76 грн., оскільки
вартість векселів правомірно була віднесена до валових витрат з
урахуванням того, що договір міни № 25 від 20 вересня 2002 року,
укладений між ТОВ "Зевс - Холдінг" та ДП "Студія Лева ЗЕД", є
бартерною операцією, а векселі № 6330348461918 та № 6330348461920
виступають як товар, який в подальшому використовувався позивачем
в господарській діяльності. При цьому суд першої інстанції в
своєму рішенні також посилався на те, що витрати по сплаті податку
на додану вартість підтверджуються належними податковими
накладними. Крім того, доводи відповідача відносно того, що ДП
"Студія Лева ЗЕД" не мала права виписувати податкові накладні були
спростовані судом першої інстанції з посиланням на те, що на
момент виписування податкових накладних ДП "Студія Лева ЗЕД" було
зареєстровано як платник податку на додану вартість, що
підтверджується свідоцтвом № 17832705 від 24 грудня 1999 року.
Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої
інстанції та відмовляючи в задоволенні позовних вимог, виходив з
того, що позивач безпідставно відніс до податкового кредиту суми
податку на додану вартість за податковими накладними, виписаними
ДП "Студія Лева ЗЕД", оскільки свідоцтво платника податку на
додану вартість № 17832705 від 24 грудня 1999 року, видане ДП
"Студія Лева ЗЕД", було анульоване відповідно до абзацу першого п.
25.2 Положення про Реєстр платників податку на додану вартість,
затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України
від 01 березня 2000 року № 79 ( z0208-00 ) (z0208-00)
, а позивачем не надано
доказів сплати ним суми податку на додану вартість. Крім того, суд
апеляційної інстанції в своєму рішення посилався на те, що Закон
України "Про оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
не
передбачає можливості віднесення вартості придбаних цінних паперів
до складу валових витрат підприємства.
Колегія суддів погоджується з рішенням суду апеляційної
інстанції з огляду на наступне.
Бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню
платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у
випадках, визначених цим Законом (п. 1.8 ст. 1 Закону України "Про
податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
).
Відповідно до положень підпункту 7.7.1 та підпункту 7.7.3 п.
7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість"
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
(в редакції, яка діяла на момент існування спірних
правовідносин) у разі коли за результатами звітного періоду
різниця між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у
зв'язку з будь-якою поставкою товарів (робіт, послуг) протягом
звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду
має від'ємне значення, така сума підлягає відшкодуванню платнику
податку з Державного бюджету України протягом місяця, наступного
після подачі декларації.
В той же час, податковий кредит, в залежності від якого
визначається сума бюджетного відшкодування, складається із сум
податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному
періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість
яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та
основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають
амортизації (підпункт 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 вищезазначеного Закону).
Таким чином, однією із обов'язкових умов для віднесення до
складу податкового кредиту звітного періоду сум податку на додану
вартість, сплачених (нарахованих) в ціні товару при їх придбанні,
є включення витрат на придбання цього товару до складу валових
витрат відповідно до вимог ст. 5 Закону України "Про оподаткування
прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
.
Суди попередніх інстанцій встановили, що за переданий згідно
договору міни № 25 від 20 вересня 2002 року товар позивач отримав
від ДП "Студія Лева ЗЕД" вексель № 6330348461918 (номінальна
вартість - 198 276, 58 грн.) та вексель № 6330348461920
(номінальна вартість - 922, 22 грн.), тобто в даному випадку, як
вірно було зазначено судами, була здійснена операція, яка підпадає
під ознаки бартерної (товарообмінної) згідно із п. 1.19 Закону
України "Про оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
.
При цьому суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку,
відповідно до якого при отриманні векселів (цінних паперів) в
рахунок оплати товару валові витрати позивача не збільшуються, а
понесені ним витрати згідно із підпунктом 7.6.1 п. 7.6 ст. 7
Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"
( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
відображаються в окремому обліку у складі витрат,
які не є валовими в розумінні цього Закону.
Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов обгрунтованого
висновку про безпідставність віднесення позивачем до податкового
кредиту сум податку на додану вартість в розмірі 39 839, 76 грн. в
результаті виконання договору міни № 25 від 20 вересня 2002 року
та відмовив в задоволенні позову.
При цьому сам факт того, що на момент виписування податкових
накладних, за якими позивач сформував податковий кредит, ДП
"Студія Лева ЗЕД" було зареєстровано як платник податку на додану
вартість не свідчить про правомірність віднесення до податкового
кредиту сум податку на додану вартість в результаті виконання
договору міни № 25 від 20 вересня 2002 року.
Відповідно до ч. 1 ст. 224 Кодексу адміністративного
судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
суд касаційної інстанції залишає
касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін,
якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили
порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні
судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга ТОВ "Зевс-Холдінг"
підлягає залишенню без задоволення, а постанова Львівського
апеляційного господарського суду від 14 червня 2005 року підлягає
залишенню без змін.
Керуючись ст. ст. 160, 167, 220, 221, 223, ч. 1 ст. 224, ст.
ст. 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства
України ( 2747-15 ) (2747-15)
, колегія -
У Х В А Л И Л А :
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю
"Зевс-Холдінг" залишити без задоволення, а постанову Львівського
апеляційного господарського суду від 14 червня 2005 року - без
змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може
бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими
обставинами протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.
Головуючий: _______________________ Л.I. Бившева
Судді: _______________________ М.I. Костенко
_______________________ Н.Є. Маринчак
_______________________ Н.Г. Пилипчук
_______________________ Є.А. Усенко