УХВАЛА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 липня 2007 року м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у
складі:
головуючого - судді Чалого С.Я.
суддів:Гончар Л.Я., Гордійчук М.П., Кравченко О.О., Леонтович
К.Г.,
при секретарі - Біла-Грошко О.А.
за участю представника закритого акціонерного товариства
"Бурлюк"
Гордієвича А.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду
касаційну скаргу Бахчисарайського районного центру зайнятості на
постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від
08.09.2005 року у справі №2-7/3398-2005 за позовом
Бахчисарайського районного центру зайнятості до закритого
акціонерного товариства "Бурлюк" про стягнення 172547,76грн. та за
зустрічним позовом закритого акціонерного товариства "Бурлюк" до
Бахчисарайського районного центру зайнятості про спонукання до
списання безнадійного податкового боргу, -
ВСТАНОВИЛА :
В грудні 2004 року Бахчисарайський районний центр зайнятості
звернувся до суду з позовом до закритого акціонерного товариства
"Бурлюк" про стягнення 172547,76 грн.
Позовні вимоги обгрунтовані тим, що правовідносини, які
виникли з загальнообов'язкового соціального страхування на випадок
безробіття на момент виникнення спору врегульовані нормами Закону
України від 02.03.2000р. №1533 "Про загальнообов'язкове державне
соціальне страхування на випадок безробіття" ( 1533-14 ) (1533-14)
, який
вступив в силу 01.01.2001 року, а тому страхові внески на випадок
безробіття не входять в систему оподаткування і не можуть бути
стягнуті в іншому порядку ніж це передбачено даним Законом.
В лютому 2005 року закрите акціонерне товариство "Бурлюк"
звернулося до суду з зустрічним позовом до Бахчисарайського
районного центру зайнятості в якому просило зобов'язати центр
зайнятості надати довідку встановленої форми до державної
податкової інспекції в Бахчисарайському районі Автономної
Республіки Крим про наявність безнадійного податкового боргу по
сплаті збору на загальнообов'язкове соціальне страхування на
випадок безробіття у розмірі 174016,80грн.
Обгрунтовуючи позовні вимоги ЗАТ "Бурлюк" посилається на
наявність обставин, які відповідно до Закону України №2181 "Про
порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами
та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
є форс-мажорними, що
у відповідності до положень даного Закону є підставою для списання
такої заборгованості.
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від
22.03.2005 року - 12.05.2005 року (з урахуванням виправлень
внесених ухвалою від 24.05.2005 року) основний позов
Бахчисарайського районного центру зайнятості задоволено, а в
зустрічному позові ЗАТ "Бурлюк" відмовлено.
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду
від 08.09.2005 року рішення суду першої інстанції змінено - в
задоволенні обох позовів відмовлено.
Не погоджуючись із постановленим у справі рішенням суду
апеляційної інстанції Бахчисарайський районний центр зайнятості
подав касаційну скаргу, в якій просить постанову Севастопольського
апеляційного господарського суду від 08.09.2005 року скасувати та
залишити в силі рішення суду першої інстанції посилаючись на
порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права.
Перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх
встановлення, проаналізувавши правильність застосування судами
норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого
адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга
підлягає задоволенню з наступних підстав.
Постановляючи судове рішення суд апеляційної інстанції
посилається на ті обставини, що після набрання чинності Закону
України №550-IV ( 550-15 ) (550-15)
від 20.02.2003 року (після 26.03.2003
року) не сплачені в строк страхові внески до фондів
загальнообов'язкового соціального страхування підпадають під
ознаки податкового боргу в розумінні п.1.3. ст.1 Закону України
№2181 ( 2181-14 ) (2181-14)
, норми якого поширюються на дані
правовідносини.
В обгрунтування вірності своєї правової позиції апеляційний
суд посилається на преамбулу Закону України "Про порядок погашення
зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними
цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
, відповідно до якої цей закон є
спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює
порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед
бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів
(обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне
пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне
соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних
санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими
органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної
діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів
стягнення. Тобто, даний Закон поширюється на правовідносини, що
виникли.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України не
погоджується з вищенаведеним висновком суду апеляційної інстанції
виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 67 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
розмір податків і зборів, порядок їх сплати встановлюється
законом. Таким загальним законом є Закон України "Про систему
оподаткування" ( 1251-12 ) (1251-12)
.
Стаття 1 Закону України "Про систему оподаткування"
( 1251-12 ) (1251-12)
встановлює, що ставки, механізм справляння податків і
зборів (обов'язкових платежів), за винятком особливих видів мита
та збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на
електричну та теплову енергію, збору у вигляді цільової надбавки
до затвердженого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм
власності і пільги щодо оподаткування не можуть встановлюватися
або змінюватися іншими законами України, крім законів про
оподаткування.
Перелік податків і зборів (обов'язкових платежів), наведений
у ст.ст.14, 15 даного Закону, є вичерпним. Податки і збори
(обов'язкові платежі), справляння яких не передбачено цим Законом,
крім визначених Законом України "Про джерела фінансування
дорожнього господарства України" ( 1562-12 ) (1562-12)
, сплаті не
підлягають.
Згідно з преамбулою Закону України "Про порядок погашення
зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними
цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
, цей Закон є спеціальним законом з
питань оподаткування.
Відповідно до ч.1 ст. 3 Закону України "Про
загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок
безробіття" ( 1533-14 ) (1533-14)
(який набрав чинності з 01.01.2001р.),
законодавство про страхування на випадок безробіття складається з
Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне
соціальне страхування, цього Закону, Закону України "Про
зайнятість населення" ( 803-12 ) (803-12)
та інших нормативно-правових
актів, що регулюють відносини у сфері страхування на випадок
безробіття, а також міжнародних договорів України, згода на
обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Тобто, відносини у сфері соціального страхування на випадок
безробіття регулюються спеціальним законодавством.
У силу п.2 розділу 8 Закону України "Про загальнообов'язкове
державне соціальне страхування на випадок безробіття" ( 1533-14 ) (1533-14)
,
до приведення законодавства України у відповідність із цим
Законом, закони та інші нормативно-правові акти застосовуються в
частині, що не суперечить цьому Закону.
Отже, з моменту вступу в силу Закону України "Про
загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок
безробіття" ( 1533-14 ) (1533-14)
(з 01.01.2001р.) норми Закону України "Про
систему оподаткування" ( 1251-12 ) (1251-12)
у частині, що йому суперечили,
не застосовуються. Хоча, зміни у Закон України "Про систему
оподаткування" ( 1251-12 ) (1251-12)
, якими виключено пункт 16 частини
першої статті 14 Закону, що відносив до загальнодержавних податків
і зборів (обов'язкових платежів) і збір на обов'язкове соціальне
страхування, були внесені тільки Законом № 429-IV від 16.01.2003р.
Окрім того, Законом України "Про внесення змін до Закону
України "Про систему оподаткування" ( 77/97-ВР ) (77/97-ВР)
від 18.02.1997
року було встановлено, що дія цього Закону поширюється на
відповідні правовідносини у сфері соціального страхування щодо
зборів на соціальне страхування до прийняття законів України з
питань соціального страхування.
Відповідно до п.1.3 статті 1 Закону України "Про порядок
погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та
державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
, податковий борг
(недоїмка) - це податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних
санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків
або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не
сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму
такого податкового зобов'язання. У свою чергу, п.1.2 ст.1 даного
Закону визначає податкове зобов'язання як зобов'язання платника
податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів
відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим
Законом або іншими законами України.
Страхові внески, зокрема, на загальнообов'язкове державне
соціальне страхування на випадок безробіття, не включені до
податків і зборів (обов'язкових платежів), встановлених Законом
України "Про систему оподаткування" ( 1251-12 ) (1251-12)
. Закон України
"Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед
бюджетами та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
не може
розширювати перелік податків і зборів (обов'язкових платежів) або
поширювати порядок погашення зобов'язань платників податків на
платежі, які не включені у систему оподаткування.
Стаття 8 Закону України "Про загальнообов'язкове державне
соціальне страхування на випадок безробіття" ( 1533-14 ) (1533-14)
встановлює, що Фонд загальнообов'язкового державного соціального
страхування України на випадок безробіття є цільовим
централізованим страховим фондом, некомерційною самоврядною
організацією, і кошти Фонду не включаються до складу Державного
бюджету України (п.2, п.5 ст.8 Закону).
Згідно з частинами 2, 3 статті 2 Закону України "Про систему
оподаткування" ( 1251-12 ) (1251-12)
, державні цільові фонди - це фонди, які
створені відповідно до законів України і формуються за рахунок
визначених законами України податків і зборів (обов'язкових
платежів) юридичних осіб незалежно від форм власності та фізичних
осіб. Державні цільові фонди включаються до Державного бюджету
України, крім Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Пенсійного
фонду України.
З наведеного вбачається, що Фонд загальнообов'язкового
державного соціального страхування України на випадок безробіття
не є державним цільовим фондом, а є цільовим централізованим
страховим фондом, кошти якого не включаються до складу Державного
бюджету України.
Таким чином, не можна вважати зобов'язання по страхових
внесках податковим боргом, на який поширюється дія Закону України
"Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед
бюджетами та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
, згідно
його преамбули.
Включення зазначеним Законом України, органів фондів
загальнообов'язкового державного соціального страхування у перелік
контролюючих органів, не змінює статусу внесків на
загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок
безробіття, у зв'язку з чим вони не можуть вважатися податком чи
збором у розумінні законів України про оподаткування і не можуть
стягуватись в іншому порядку, ніж це передбачено Законом України
"Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок
безробіття" ( 1533-14 ) (1533-14)
.
Отже, постановляючи рішення апеляційним судом було зроблено
хибний висновок про те, що не сплачені в строк страхові внески до
фондів загальнообов'язкового соціального страхування підпадають
під ознаки податкового боргу та про поширення на дані
правовідносини дії Закону України "Про порядок погашення
зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними
цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
. Позаяк, аналіз положень вказаного
Закону, Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне
страхування на випадок безробіття" ( 1533-14 ) (1533-14)
та Закону України
"Про систему оподаткування" ( 1251-12 ) (1251-12)
не дає підстав для
віднесення страхових внесків на загальнообов'язкове державне
соціальне страхування на випадок безробіття до податків і зборів
(обов'язкових платежів).
Разом з тим, суд першої інстанції дійшов до обгрунтованого
висновку, що за своєю правовою природою внески на
загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок
безробіття не можна вважати податковим боргом в розумінні
податкового законодавства, а правовідносини щодо
загальнообов'язкового державного соціального страхування на
випадок безробіття з 01.01.2001 року регулюються нормами Закону
України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на
випадок безробіття" ( 1533-14 ) (1533-14)
, котрий є спеціальним законом в
даній сфері.
За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що
відповідно до ст.226 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
постанову суду
апеляційної інстанції необхідно скасувати та залишити в силі
рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і
змінене помилково.
Керуючись ст.ст.220,221,223,226,230,231 Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
колегія суддів
Вищого адміністративного суду України,-
У Х В А Л И Л А :
Касаційну скаргу Бахчисарайського районного центру зайнятості
задовольнити.
Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду
від 08.09.2005 року скасувати.
Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від
22.03.2005 року - 12.05.2005 року залишити в силі.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: (підписи)
З оригіналом згідно:
Суддя Вищого адміністративного суду України К.Г.Леонтович