У Х В А Л А
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
17.07.2007р.
Вищий адміністративний суд України у складі:
головуючого-судді Брайка А. I.,
суддів Голубєвої Г. К.,
Карася О. В.,
Костенка М. I.,
Федорова М. О.,
секретар судового засідання - Міненко О. М.,
розглянувши касаційну скаргу Спільного підприємства у формі
акціонерного товариства "Українська пивна компанія"
на постанову Харківського апеляційного господарського суду
від 17.04.2006р. у справі № АС-42/453-05
за позовом Спільного підприємства у формі акціонерного
товариства "Українська пивна компанія"
до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м.
Харкова,
за участю Прокуратури Харківської області
про скасування податкового повідомлення-рішення,
за участю представників:
позивача - Пащенко О. О., Петровська-Караченцева Л. Г,
відповідача - не з'явились,
Прокуратури Харківської області - не з'явились,
Генеральної прокуратури України - Чубенко В. В.,
встановив:
Спільним підприємством у формі акціонерного товариства
"Українська пивна компанія", з урахуванням послідуючого уточнення,
подано позов про скасування податкового повідомлення-рішення
Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова №
0000202304/3 від 22.11.2005р. про зменшення суми бюджетного
відшкодування з податку на додану вартість за листопад 2004р. в
розмірі 738 902 грн.
Постановою Господарського суду Харківської області від
12.01.2006р., з урахуванням ухвали від 25.01.2006р., у справі №
АС-42/453-05 позов задоволено.
В обгрунтування такого висновку суд першої інстанції
зазначив, що: нежитлові приміщення отримані позивачем згідно
договору купівлі-продажу з ТОВ "Альянс" від 08.07.2004р. і
використовуються в господарській діяльності; розрахунок здійснено
передачею простих векселів на суму 4 650 000 грн.; позивачем
отримано належну податкову накладну № 2 від 08.07.2004р.; згідно
п. 1.8. ст. 1, п. 3.1.1. ст. 3, п. 4.8. ст. 4, п. п. 7.1., 7.2.,
п. п. 7.4.1., 7.4.5., 7.5.1. ст. 7 Закону України "Про податок на
додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
ПДВ включено позивачем до
податкового кредиту; ПДВ в розмірі 775 000 грн. відображено ТОВ
"Альянс" в книзі продажу та включено до податкових зобов'язань в
податковій декларації за липень 2004р.; отримані векселі ТОВ
"Альянс" продані ДП УПК - Харківзбут СП АТ "Українська пивна
компанія" - платіжне доручення № 1 від 09.07.2004р.
Крім того, податковим органом актом перевірки № 856/23-104
від 21.12.2004р. порушень формування податкових зобов'язань з ПДВ
та його сплати до бюджету не встановлено у зв'язку з чим дана
згода на ліквідацію ТОВ "Альянс"; відповідно до ст. ст. 1, 21
Закону України "Про цінні папери і фондову біржу" ( 1202-12 ) (1202-12)
,
ст. 4 Закону України "Про обіг векселів в Україні" ( 2374-14 ) (2374-14)
вексель є засобом платежу, який підтверджує закриття розрахунку за
проведеною операцією та виникнення зобов'язань платежу по векселю;
угоди відносно спірних нежитлових будівель не визнані недійсними у
встановленому законом порядку; причиною виникнення від'ємного
значення ПДВ в листопаді 2004р. є коригування податкового кредиту
за липень 2004р.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від
17.04.2006р. постанову від 12.01.2006р. по даній справі скасовано,
прийнято нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог
відмовлено.
При цьому судом апеляційної інстанції підставами прийняття
такого рішення вказано те, що на час здійснення господарських
операцій з придбання об'єктів нерухомості в позивача не було
витрат по сплаті податку на додану вартість; розрахунок проведений
позивачем власними векселями, погашення яких на момент складання
акту перевірки не відбулось; п. п. 1.3., 1.8. ст. 1, п. п. 7.4.1.,
7.7.5. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість"
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
встановлено прямий взаємозв'язок між сплатою,
надходженням до бюджету податку на додану вартість та
відшкодування такого податку; згідно п. 4.8. ст. 4 вказаного
Закону векселі отримані, але не оплачені платником податку, або
видані, але не оплачені платником податку, не змінюють сум
податкових зобов'язань або податкового кредиту такого платника
податку, незалежно від видів операцій, по яких такі векселі
використовуються.
Крім того, ст. 21 Закону України "Про цінні папери і фондову
біржу" ( 1202-12 ) (1202-12)
та ст. 4 Закону України "Про обіг векселів в
Україні" ( 2374-14 ) (2374-14)
, відповідно, передбачено, що: вексель - це
цінний папір, який засвідчує безумовне грошове зобов'язання
векселедавця сплатити після настання строку визначену суму грошей
власнику векселя (векселедержателю); у разі видачі (передачі)
векселя згідно договору зупиняються грошові зобов'язання по
платежу по цьому договору та виникають грошові зобов'язання по
платежу по векселю.
Позивач, не погоджуючись з вказаним рішенням суду апеляційної
інстанції, подав касаційну скаргу в якій просить його скасувати та
залишити в силі рішення господарського суду першої інстанції
посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального
права, а саме: п. п. 1.7., 1.8. ст. 1, пп. 3.1.1. п. 3.1. ст. 3,
п. 4.8. ст. 4, п. п. 7.1., 7.2., пп. 7.4.1. п. 7.4., пп. 7.5.1. п.
7.5., пп. пп. 7.7.1., 7.7.3., 7.7.5. п. 7.7. ст. 7 Закону України
"Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, ст. 159 КАС
України ( 2747-15 ) (2747-15)
.
Відповідач в запереченнях на касаційну скаргу просить
залишити її без задоволення, а постанову Харківського апеляційного
господарського суду від 17.04.2006р. без змін у зв'язку з
недотриманням позивачем вимог Закону України "Про податок на
додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
та відсутності права на визначення
сум ПДВ до відшкодування з Державного бюджету України за листопад
2004р.
Прокуратура Харківської області заперечення на касаційну
скаргу не надала.
Перевіривши правильність застосування судом апеляційної
інстанції норм матеріального та процесуального права, правової
оцінки обставин справи, заслухавши пояснення присутніх
представників позивача та Генеральної прокуратури України, Вищий
адміністративний суд України приходить до висновку, що касаційна
скарга підлягає задоволенню по слідуючим доводам та мотивам.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, в результаті
проведеної позапланової документальної перевірки з питання
правомірності визначення сум податку на додану вартість,
задекларованих до відшкодування за листопад 2004р. Державною
податковою інспекцією у Дзержинському районі м. Харкова складено
акт № 2347/23-40/30289694 від 22.04.2005р. в якому зазначено про
відсутність права позивача на відшкодування з Державного бюджету
України 738 902 грн. згідно вимог п. 1.8. ст. 1 Закону України
"Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
у зв'язку з
відсутністю витрат зі сплати ПДВ по господарській операції з
придбання об'єктів нерухомості.
22.11.2005р. на підставі вказаного акту, рішень в ході
процедури адміністративного оскарження, з посиланням на пп. пп.
"б", "в" пп. 4.2.2. п. 4.2. ст. 4 Закону України "Про порядок
погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та
державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
, п. 1.8. ст. 1 Закону
України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
,
відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №
0000202304/3 про зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування
податку на додану вартість за листопад 2004р. в розмірі 738 902
грн.
З положень пп. пп. 7.2.1., 7.2.3. п. 7.2. ст. 7 Закону
України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
слідує, що
платник податку зобов'язаний надати покупцю в момент виникнення
податкових зобов'язань продавця оригінал оформленої належним чином
податкової накладної, яка одночасно є звітним податковим та
розрахунковим документом.
Відповідно до пп. 7.4.1. п. 7.4., пп. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7
Закону України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
(в
редакції станом на момент проведення перевірки) податковий кредит
звітного періоду складається із сум податків, нарахованих
(сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1
статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного
періоду у зв'язку з придбанням (будівництвом, спорудженням)
основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних
матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в
необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з
метою подальшого використання у виробництві та/або поставці
товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах
господарської діяльності платника податку; датою виникнення права
платника податку на податковий кредит вважається дата отримання
податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником
податку товарів (робіт, послуг).
З акту від 22.04.2005р. слідує, що відповідачем внаслідок
проведення зустрічних перевірок встановлено наявність акту
перевірки № 856/23-104 від 21.12.2004р. ТОВ "Альянс" за період з
28.04 по 21.12.2004р. в якому зазначено про відсутність у
вказаному періоді в товариства дебіторської або кредиторської
заборгованості та зняття його з обліку.
Вказані дані свідчать про повне завершення господарської
операції з купівлі-продажу нежитлових приміщень між позивачем та
ТОВ "Альянс", надходження (зарахування) ПДВ від продавця до
Державного бюджету.
Таким чином, на підставі зазначених положень з посиланням на
відповідні матеріали справи господарський суд першої інстанції
дійшов вірного висновку про виникнення в даному випадку у позивача
права на нарахування податкового кредиту на підставі виданої
продавцем належним чином оформленої податкової накладної по
завершеній господарській операції з придбання об'єктів
нерухомості, виникнення у продавця - ТОВ "Альянс", податкових
зобов'язань зі сплати податку на додану вартість по цій операції
та обов'язок його сплати до бюджету незалежно від сплати йому ПДВ
покупцем, наявність грошового зобов'язання позивача по оплаті
після настання строку визначеної суми грошей власнику векселя
(векселедержателю).
Вказане в свою чергу робить безпідставним посилання
відповідача на порушення позивачем вимог п. 4.8. ст. 4 Закону
України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
.
Обгрунтування прийнятої апеляційним господарським судом
постанови спростовуються вищенаведеним.
За вказаних обставин, зважаючи на порушення норм
матеріального та процесуального права, постанова суду апеляційної
інстанції підлягає скасуванню, а постанова суду першої інстанції -
залишенню в силі як така, що прийнята відповідно до закону і
скасована помилково.
Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 226,
230, 231, 254 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
, -
ухвалив:
1. Касаційну скаргу задовольнити.
Скасувати постанову Харківського апеляційного господарського
суду від 17.04.2006р. та залишити в силі постанову Господарського
суду Харківської області від 12.01.2006р., з урахуванням ухвали
від 25.01.2006р., у справі № АС-42/453-05.
2. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та
може бути оскаржена відповідно до вимог ст. ст. 235 - 237, ч. 1
ст. 238 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
.
Головуючий-суддя (підпис) Брайко А. I.
Судді (підпис) Голубєва Г. К.
(підпис) Карась О. В.
(підпис) Костенко М. I.
(підпис) Федоров М. О.
З оригіналом згідно
Відповідальний секретар Міненко О. М.