ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
Iменем України
17 липня 2007 року м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в
складі:
головуючого Смоковича М.I.,
суддів: Весельської Т.Ф., Кобилянського М.Г., Ліпського Д.В.,
Мироненка О.В.,
розглянувши у порядку попереднього розгляду в касаційній
інстанції адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 до Центральної виборчої комісії (далі -
ЦВК) за участі третіх осіб: Фракції "БЮТ", народного депутата
України ОСОБА_2 про визнання протиправними та скасування постанов
ЦВК від 16 жовтня 2006 року № № 1281 та 1282, провадження по якій
відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_3 - представника позивача ОСОБА_1
на постанову Печерського районного суду міста Києва від 20 грудня
2006 року та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 4 квітня
2007 року,
в с т а н о в и л а :
У жовтні 2006 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до
Центральної виборчої комісії про визнання протиправними та
скасування постанов ЦВК від 16 жовтня 2006 року за номерами 1281
та 1282.
Вимоги позивач обгрунтовував тим, що ЦВК 16 жовтня 2006 року
прийняла постанову №1281 ( v1281359-06 ) (v1281359-06)
"Про визнання обраним
народним депутатом України ОСОБА_2." та постанову №1282
( v1282359-06 ) (v1282359-06)
"Про реєстрацію народного депутата України
ОСОБА_2., обраного 26.03.2006 року", в період дії заборони,
прийнятої ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 13
жовтня 2006 року, приймати такі рішення Центральній виборчій
комісії. Оскільки ЦВК такою забороною знехтувала, то вважав, що
оскаржувані постанови є незаконні, протиправні. Тому просив їх
скасувати.
Постановою Печерського районного суду міста Києва від 20
грудня 2006 року, залишеною без змін ухвалою Апеляційного суду
міста Києва від 4 квітня 2007 року, в задоволенні позовних вимог
відмовлено.
У касаційній скарзі ОСОБА_3. - представник позивача ОСОБА_1.,
посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій
норм матеріального та процесуального права, просив скасувати
рішення судів та ухвалити нове рішення про задоволення позовних
вимог в повному обсязі.
Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких
підстав.
Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
суд касаційної
інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та
апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права,
правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази,
встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були
встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про
достовірність того чи іншого доказу.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 9 червня 2006
року на виконання рішення міжпартійного з'їзду Виборчого блоку
політичних партій "Блок Юлії Тимошенко" Центральна виборча комісія
прийняла постанову №1255, якою позивача разом з іншими кандидатами
в народні депутати, в тому числі ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6.
виключено з виборчого списку цього блоку.
Не погоджуючись з зазначеною постановою ОСОБА_1, ОСОБА_4,
ОСОБА_5. звернулися в суд із позовною заявою з вимогою скасувати
таку постанову ЦВК. Після судових розглядів цієї справи в усіх
інстанціях постановою Вищого адміністративного суду України від 5
жовтня 2006 року в задоволенні їх позову відмовлено. Крім того, 16
жовтня 2006 року Вищий адміністративний суд України дав
роз'яснення своєї постанови від 5 жовтня 2006 року, якими вказав,
що заборонити вчиняти дії ЦВК щодо визнання обраним народним
депутатом України та реєстрації народного депутата України від
Виборчого блоку політичних партій "Блок Юлії Тимошенко" може
тільки Верховний Суд України.
Заборони з цього приводу від Верховного Суду України не було.
Тому Центральна виборча комісія 16 жовтня 2006 року прийняла
дві постанови №1281 ( v1281359-06 ) (v1281359-06)
"Про визнання обраним народним
депутатом України ОСОБА_2." та №1282 ( v1282359-06 ) (v1282359-06)
"Про
реєстрацію народного депутата України ОСОБА_2., обраного
26.03.2006 року", за якими ОСОБА_2. було визнано та зареєстровано
народним депутатом України в багатомандатному загальнодержавному
виборчому окрузі на місце народного депутата ОСОБА_7.,
повноваження якого припинила достроково Верховна Рада України
постановою від 5 жовтня 2006 року №203-У ( 203-16 ) (203-16)
.
Ще до прийняття Центральною виборчою комісією зазначених вище
постанов, 13 жовтня 2006 року до суду з позовною заявою звернувся
ОСОБА_6. на рішення ЦВК від 9 червня 2006 року. В забезпечення
цього позову Печерський районний суд міста Києва ухвалою від 13
жовтня 2006 року заборонив Центральній виборчій комісії вчиняти
дії щодо визнання обраним народним депутатом України та реєстрації
народного депутата України від Виборчого блоку політичних партій
"Блок Юлії Тимошенко".
Отже, судами попередніх інстанцій правильно встановлено, що
на момент прийняття Центральною виборчою комісією оспорюваних
постанов було два судових рішення, одним з яких було заборонено, а
другим дозволено для ЦВК приймати названі вище постанови.
Центральна виборча комісія, виходячи з того, що рішення суду
касаційної інстанції оскарженню не підлягає, прийняте колегіально,
набрало законної сили, постановлене після ухвали Печерського
районного суду міста Києва від 13 жовтня 2006 року, прийняла
оспорювані постанови, якими в установленому законодавством порядку
визнала та зареєструвала народним депутатом України від Виборчого
блоку політичних партій "Блок Юлії Тимошенко" ОСОБА_2.
Зазначеним обставинам суди попередніх інстанцій дали
правильну правову оцінку.
Отже й правильними є висновки цих судів про правомірність дій
ЦВК під час прийняття постанов від 16 жовтня 2006 року №1281
( v1281359-06 ) (v1281359-06)
"Про визнання обраним народним депутатом України
ОСОБА_2." та №1282 ( v1282359-06 ) (v1282359-06)
"Про реєстрацію народного
депутата України ОСОБА_2., обраного 26.03.2006 року", оскільки ЦВК
діяла в межах своїх повноважень та у спосіб, передбачений
законодавством.
Доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують
висновків судів та встановлених обставин справи.
З огляду на викладене, оскаржувані рішення суду першої та
апеляційної інстанцій ухвалені з дотриманням положень
матеріального та процесуального права, підстави для їх скасування
чи зміни відсутні.
Керуючись статтями 223, 224, 231 Кодексу адміністративного
судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, колегія суддів
у х в а л и л а :
Касаційну скаргу ОСОБА_3 - представника позивача ОСОБА_1
залишити без задоволення.
Постанову Печерського районного суду міста Києва від 20
грудня 2006 року та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 4
квітня 2007 року в цій справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може
бути оскаржена за винятковими обставинами до Верховного Суду
України протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.
Головуючий /підпис/ Смокович М.I.
судді /підпис/ Весельська Т.Ф.
/підпис/ Кобилянський М.Г.
/підпис/ Ліпський Д.В.
/підпис/ Мироненко О.В.
З оригіналом згідно
Суддя: