УХВАЛА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 липня 2007 року м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у
складі:
головуючого Чалого С.Я.
суддів Леонтович К.Г.
Кравченко О.О.
Гуріна М.I.
Федорова М.О.
розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну
справу за касаційною скаргою Ради Міністрів АР Крим на постанову
господарського суду м. Києва від 17 жовтня 2005 року та ухвалу
Київського апеляційного господарського суду від 19 квітня 2006
року у справі за позовом заступника прокурора АР Крим в інтересах
держави в особі Масандрівської селищної ради, Нікітського
ботанічного саду - Національного наукового центру до Ради
Міністрів АР Крим, третьої особи Кабінету міністрів України про
визнання недійсною постанови та державних актів,-
Встановила:
У лютому 2005 року заступник прокурора АР Крим звернувся до
господарського суду м. Києва з позовом до Кабінету Міністрів
України, Ради Міністрів АР Крим про визнання недійсною постанови №
129 від 16.04.2002р. "Про видачу державних актів на право
постійного користування землею та державних актів Нікітському
ботанічному саду - Національному науковому центру Української
академії аграрних наук та Науково-експериментальному фітоцентру
Української академії аграрних наук" т; про визнання недійсними
державних актів на право постійного користування землею I-КМ №
003751 та I-КМ № 003752, виданих 23.04.2002р.
В обгрунтування своїх вимог позивач послався на те, що спірні
акти порушують інтереси держави, які співпадають з інтересами
Масандрівської селищної ради та Нікітського ботанічного саду та
виражаються в охороні особливо цінних земель, захисті екологічних
прав громадян та в регулюванні земельних правовідносин, та
суперечать ст.12, 116, 123, 150, 186, п.12 Перехідних положень
Земельного кодексу України ( 2768-14 ) (2768-14)
, ст.51-54 Закону України
"Про природно-заповідний фонд України" ( 2456-12 ) (2456-12)
.
Постановою господарського суду м. Києва від 17 жовтня 2005
року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного
господарського суду від 19 квітня 2006 року, позов задоволено.
Визнано недійсною постанову № 129 від 16.04.2002р. "Про видачу
державних іктів на право постійного користування землею та
державних актів Нікітському ботанічному саду - Національному
науковому центру Української академії аграрних наук та
Науково-експериментальному фітоцентру Української академії
аграрних наук". Визнано недійсними державні акти на право
постійного користування землею I-КМ № 003751 та I-КМ № 003752 від
23.04.2002р. судові рішення вмотивовані посиланням на те, що
відповідачем не доведена правомірність прийняття оскаржуваних
актів.
На зазначені судові рішення надійшла касаційна скарга Ради
Міністрів АР Крим, в якій ставиться питання про їх скасування та
прийняття нового рішення, яким відмовитив задоволенні позовних
вимог заступника прокурора АР Крим в інтересах держави в особі
Масандрівської селищної ради, Нікітського ботанічного саду -
Національного наукового центру, посилаючись на неправильне
застосування судами норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши суддю-доповідача,перевіривши матеріали справи ,
обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла
висновку, що касаційна скарга Ради Міністрів АР Крим задоволенню
не підлягає з огляду на наступне.
Згідно актів на право користування землею від 1970 року та
від 1976 року, виданих виконавчим комітетом Ялтинської міської
Ради депутатів трудящих, Нікітському ботанічному саду в постійне
користування було відведено земельну ділянку загальною площею
268,62 га.
Постановою Ради Міністрів Української РСР від 22.07.83 №311
( 311-83-п ) (311-83-п)
"Про класифікацію і мережу територій та об'єктів
природно-заповідного фонду Української РСР" ботанічний сад був
включений до переліку ботанічних садів загальнодержавного
значення, а Постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.93
№584 ( 584-93-п ) (584-93-п)
"Про зміну деяких рішень Уряду України у зв'язку
з прийняттям Закону України "Про природно-заповідний фонд України"
( 2456-12 ) (2456-12)
він є об'єктом природно-заповідного фонду
загальнодержавного значення.
Судом до даних правовідносин вірно застосовані норми
матеріального права.
Частиною З ст.64 Земельного кодексу України 1990 ( 561-12 ) (561-12)
року передбачено, що межі селищ міського типу встановлюються і
змінюються обласною Радою народних депутатів або за її дорученням
відповідною районною, міською, в адміністративному підпорядкуванні
якої є район, Радою народних депутатів.
Згідно з п. 15 Положення про порядок вирішення питань
адміністративно-територіального устрою Республіки Крим,
затвердженого Указом Президії Верхової Ради Кримської АРСР від
22.10.91 №160-1, встановлення та зміна меж селищ міського типу,
включення в межі селищ міського типу сільських населених пунктів,
здійснюється відповідною районною, міською, в адміністративному
підпорядкуванні якої знаходиться район, Радою народних депутатів.
Рішенням Ялтинської міської ради народних депутатів
Республіки Крим від 26.05.92 "Про затвердження проектів змін та
встановлення меж смт. Масандра, Схід, Нікіта, Відрадне та
Радянське", яке на час вирішення спору є чинним, затверджений
проект встановлення меж смт. Нікіта. Відповідно до додатку №3 до
вказаного рішення в межі смт. Нікіта включені в тому числі і землі
Нікітського ботанічного саду.
16.04.02 відповідач прийняв спірну постанову №129 "Видача
державних актів на право постійного користування землею
Нікітському ботанічному саду -Національному науковому центру
Української академії аграрних наук та Науково-експериментальному
фітоцентру Української академії аграрних наук", якою вирішив:
затвердити технічний звіт по видачі державних актів на право
постійного користування землею ботсаду та
Науково-експериментальному фітоцентру Української академії
аграрних наук Масандрівської селищної ради міста Ялта; видати
державні акти на право постійного користування землею ботанічному
саду та Науково-експериментальному фітоцентру Української академії
аграрних наук відповідно на площі 269,00 га та 6,33 га.
На виконання зазначеної постанови 23.04.02 ботанічному саду
був виданий державний акт I-КМ №003751 на право постійного
користування землею площею 269,00 га, а Науково-експериментальному
фітоцентру Української академії аграрних наук Масандрівської
селищної ради міста Ялта - державний акт I-КМ №003752 на право
постійного користування землею площею 6,33 га.
Наказом Української академії аграрних наук від 18.12.02 №103
"Про реорганізацію Науково-експериментального фітоцентру
Української академії аграрних наук" Науково-експериментальний
фітоцентр Української академії аграрних наук реорганізовано шляхом
приєднання до складу ботанічного саду, який визначений
правонаступником вказаного реорганізованого фітоцентру. Вилучення
фітоцентру з ЄДРПОУ підтверджується довідками Головного управління
статистики в Автономній Республіці Крим.
Судом встановлено, що рішеннями виконкому Ялтинської міської
ради від 1970р. та 1976 р. посвідчено право Нікітського
ботанічного саду на постійне користування 268,62 га. землі., а
згідно оскаржуваної постанови ботанічному саду виданий державний
акт на право постійного користування 269,00 га. землі. Судова
колегія погоджується з висновками суду першої та апеляційної
інстанції, що цим самим відбулось порушення меж земельної ділянки,
що є у користуванні ботанічного саду.
Статтею 19 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
встановлено, що
органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх
посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах
повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами
України.
Статтею 12 Земельного кодексу України ( 2768-14 ) (2768-14)
передбачено, що до повноважень сільських, селищних, міських рад у
галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить
розпорядження землями територіальних громад, надання земельних
ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно
до цього Кодексу.
Відповідно до п.2 ст.83 Земельного кодексу України
( 2768-14 ) (2768-14)
в комунальній власності перебувають усі землі в межах
населених пунктів, крім земель приватної та державної власності, а
також земельні ділянки за їх межами, на яких розташовані об'єкти
комунальної власності.
Пунктом 12 Перехідних положень Земельного кодексу України
( 2768-14 ) (2768-14)
визначено, що до розмежування земель державної і
комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в
межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну
власність, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а
за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.
Судами встановлено, що в межах смт.Нікіта землі державної та
комунальної власності не розмежовані. Судова колегія погоджується
з висновками суду про те, що за таких обставин відповідач не мав
повноважень видавати спірні акти на землі, що знаходяться у межах
селища міського типу.
Зі змісту статей 51-54 Закону України "Про
природно-заповідний фонд України" ( 2456-12 ) (2456-12)
випливає, що зміна
меж територій та об'єктів природно-заповідного фонду (до яких
відноситься позивач 2) відбувається за рішенням Президента
України.
Враховуючи вищевикладене, а також те, що в матеріалах справи
відсутні докази розмежування в межах смт. Нікіта земель державної
та комунальної власності, колегія суддів погоджується з висновком
суду першої інстанції, що відповідач при винесенні спірної
постанови вийшов за межі власної компетенції, оскільки не мав
повноважень встановлювати та посвідчувати право постійного
користування на землі, які знаходяться в межах населеного пункту.
Судом також правомірно зазначено, що обсяг, розмір та місце
розташування меж земельних ділянок не мають значення для вирішення
даного спору, оскільки як встановлення, так і зміна або скасування
меж об'єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного
значення взагалі не відносяться до повноважень відповідача.
Згідно з ч.1 ст.155 Земельного кодексу України ( 2768-14 ) (2768-14)
у
разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого
самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння,
користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою,
такий акт визнається недійсним. Висновки суду про те, що
оскаржувані акти прийнято відповідачем з порушенням вимог закону
та з перевищенням повноважень відповідають матеріалам справи, а
тому судова колегія погоджується з висновком суду про визнання
оскаржуваних актів недійсними.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного
судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
у справах про протиправність
рішень суб'єктів владних повноважень обов'язок доказування
правомірності таких рішень покладається на відповідача, якщо він
заперечує проти адміністративного позову.
Оскільки відповідачем не доведено правомірності прийняття
оскаржуваної постанови, місцевий господарський суд прийшов до
обгрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.
Відповідно до ч.3 ст. 220-1 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
суд
касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення
без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що
при розгляді справи допущено неправильне застосування норм
матеріального чи порушення норм процесуального права, які
передбачені ст.ст. 225-229 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
як підстави для
зміни, скасування судового рішення, залишення позовної заяви без
розгляду або закриття провадження у справі.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що касаційну
скаргу слід відхилити, оскільки судові рішення судів першої та
апеляційної інстанцій постановлені з додержанням норм
матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у
справі дана вірно, а доводи касаційної скарги є необгрунтованими,
підстави для передачі справи на розгляд складу колегії суддів
Вищого адміністративного суду України відсутні.
Керуючись статтею 220-1 Кодексу адміністративного судочинства
України ( 2747-15 ) (2747-15)
, колегія суддів -
У х в а л и л а:
Касаційну скаргу Ради Міністрів АР Крим відхилити, а
постанову господарського суду м. Києва від 17 жовтня 2005 року та
ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 19 квітня
2006 року залишити без змін.
Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення і
оскарженню не підлягає.
Головуючий - Чалий С.Я.
Судді: Леонтович К.Г.
Федоров М.О.
Кравченко О.О.
Гурін М.I.
З оригіналом згідно: Кравченко О.О.