ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 липня 2007 року м. Київ
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого Ліпського Д.В.
судді-доповідача Гуріна М.I.
суддів Амєліна С.Є.
Кобилянського М.Г.
Юрченка В.В.
при секретарі судового засідання Міненку I.М.,
у відсутності сторін та їх представників,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
ОСОБА_1на постанову Дружківського міського суду від 16.03.2006
року та ухвалу апеляційного суду Донецької області від 17.04.2006
року у справі за позовом ОСОБА_1до управління праці та соціального
захисту населення Дружківської міської ради про стягнення щорічної
допомоги на оздоровлення, -
В С Т А Н О В И В :
У січні 2006 року ОСОБА_1. звернувся до суду з позовом до
управління праці та соціального захисту населення Дружківської
міської ради про стягнення компенсаційних виплат, передбачених
Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які
постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" ( 796-12 ) (796-12)
, а
саме 4 300, 50 грн. щорічної допомоги на оздоровлення за 2000 -
2004 роки.
Постановою Дружківського міського суду від 16.03.2006 року у
задоволенні позову відмовлено.
Ухвалою апеляційного суду Донецької області від 17.04.2006
року постанову суду першої інстанції залишено без змін.
Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, позивач
звернувся з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову
Дружківського міського суду від 16.03.2006 року та ухвалу
апеляційного суду Донецької області від 17.04.2006 року, а у
справі ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов, посилаючись
на неправильне застосування судами норм матеріального права та
порушення норм процесуального права.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши
доводи касаційної скарги, перевіривши застосування судом норм
матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у
справі в межах, визначених статтею 220 Кодексу адміністративного
судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, Вищий адміністративний суд
України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з
наступних підстав.
Судами встановлено, що позивач є потерпілим внаслідок аварії
на Чорнобильській атомній електростанції, інвалідом III групи.
Частиною четвертою статті 48 Закону України "Про статус і
соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок
Чорнобильської катастрофи" ( 796-12 ) (796-12)
(у редакції, що діяла
протягом 2000-2005 років) особам, які стали інвалідами III групи
внаслідок Чорнобильської катастрофи, була передбачена щорічна
допомога на оздоровлення, яка виплачувалася в розмірі 4
мінімальних заробітних плат. При цьому, згідно з вимогами частини
сьомої даної статті розмір мінімальної заробітної плати визначався
на момент виплати.
Розмір мінімальної заробітної плати протягом 2000 - 2004
років встановлювався Законами України "Про встановлення розміру
мінімальної заробітної плати на 2000 рік" ( 1766-14 ) (1766-14)
, "Про
встановлення розміру мінімальної заробітної плати на 2002 рік"
( 2896-14 ) (2896-14)
, "Про встановлення розміру мінімальної заробітної
плати на 2003 рік" ( 372-15 ) (372-15)
, "Про Державний бюджет України на
2003 рік" ( 380-15 ) (380-15)
, "Про Державний бюджет України на 2004 рік"
( 1344-15 ) (1344-15)
.
Суди першої та апеляційної інстанції, відмовляючи у
задоволенні позову, послались на статтю 62 Закону України "Про
статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок
Чорнобильської катастрофи" ( 796-12 ) (796-12)
, відповідно до якої
роз'яснення порядку застосування цього Закону провадиться у
порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, рішення якого є
обов'язковими для виконання міністерствами та іншими центральними
органами державної виконавчої влади України, місцевими органами
державної виконавчої влади, всіма суб'єктами господарювання,
незалежно від їх відомчої підпорядкованості та форм власності. I
зробили висновок, що оскільки постановою Кабінету Міністрів
України від 26.07.1996 року № 836 ( 836-96-п ) (836-96-п)
"Про компенсаційні
виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської
катастрофи" щорічна допомога на оздоровлення інвалідам III групи
встановлена у розмірі 21, 50 грн., то вона підлягає виплаті
позивачу саме у цьому розмірі, а не у розмірі 4 мінімальних
заробітних плат, як передбачено Законом України "Про статус і
соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок
Чорнобильської катастрофи" ( 796-12 ) (796-12)
.
З таким висновком судів погодитися не можна, оскільки стаття
62 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які
постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" ( 796-12 ) (796-12)
передбачає встановлення Кабінетом Міністрів України порядку
застосування цього Закону, а не встановлення розмірів
компенсаційних виплат.
За таких обставин та на підставі статті 48 Закону України
"Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали
внаслідок Чорнобильської катастрофи" ( 796-12 ) (796-12)
відповідач повинен
виплатити позивачу щорічну допомогу на оздоровлення за зазначений
період, виходячи із суми мінімальної заробітної плати на момент
виникнення права на виплату з урахуванням отриманих позивачем сум:
за 2000 рік -165 х 4 - 21, 50 = 638, 50 грн., за 2001 рік - 205 х
4 - 21,50 = 798, 50 грн., за 2002 рік - 205 х 4 - 21,50 = 798, 50
грн., за 2003 рік - 237 x 4 - 21,50 = 926, 50 грн., за 2004 рік -
290 x 4 - 21, 50 = 1138, 50 грн., тобто усього у розмірі 4 300, 50
грн.
Оскільки судами повно й всебічно встановлені фактичні
обставини справи, але неправильно застосовані норми матеріального
права, ухвалені судові рішення підлягають скасуванню з
постановленням нового рішення.
Керуючись статтями 220, 221, 223, 230 Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, суд -
П О С Т А Н О В И В :
Касаційну скаргу ОСОБА_1задовольнити, постанову Дружківського
міського суду від 16.03.2006 року та ухвалу апеляційного суду
Донецької області від 17.04.2006 року скасувати, а у справі
ухвалити нове рішення.
Позов ОСОБА_1до управління праці та соціального захисту
населення Дружківської міської ради про стягнення щорічної
допомоги на оздоровлення задовольнити.
Стягнути з управління праці та соціального захисту населення
Дружківської міської ради на користь ОСОБА_14 300 грн. 50 коп.
недоплаченої суми щорічної допомоги на оздоровлення за 2000 - 2004
роки.
Постанова є остаточною і не може бути оскаржена, крім
випадків, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного
судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
.
Головуючий
(підпис)
Д.В. Ліпський
Судді
(підпис)
С.Є. Амєлін
(підпис)
М.I. Гурін
(підпис)
М.Г. Кобилянський
(підпис)
В.В. Юрченко
З оригіналом згідно
Суддя М.I. Гурін