УХВАЛА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 липня 2007 року м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у
складі:
головуючого Чалого С.Я.
суддів Леонтович К.Г.
Кравченко О.О.
Гуріна М.I.
Федорова М.О.
розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну
справу за касаційною скаргою Рівненської митниці на рішення
господарського суду Рівненської області від 25 січня 2005 року та
постанову Львівського апеляційного господарського суду від 23
травня 2005 року у справі за позовом ЗАТ "Дубноцукорагро" до
Рівненської митниці про визнання недійсними податкових
повідомлень-рішень,-
Встановила:
У лютому 2004 року Закрите акціонерне товариство
"Дубноцукорагро" звернулось до господарського суду Рівненської
області з позовом до Рівненської митниці про визнання недійсними
податкових повідомлень-рішень № 000004/20400/1, № 000005/20400/1,
№ 000006/20400/1 від 23 січня 2004 року.
В обгрунтування своїх вимог позивач послався на те, що
відповідачем самостійно визначено позивачу суму податкового
зобов'язання із застосуванням непрямого методу, та прийнято
податкові повідомлення-рішення за формою "Н", що порушує вимоги
Закону України №2181 "Про порядок погашення зобов'язань платників
податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"
( 2181-14 ) (2181-14)
. Позивач вважає, що дані повідомлення-рішення не
відповідають вимогам чинного законодавства, оскільки відповідно до
ст.. 4 вказаного Закону нарахування податкових зобов'язань з
використанням непрямого методу може здійснюватися виключно
податковими органами. Вказує, що податкові повідомлення-рішення
прийняті не уповноваженою на те особою та видані органом, який не
має таких повноважень, а тому позивач просив визнати недійсними
вказані повідомлення-рішення.
Рішенням господарського суду Рівненської області від 25 січня
2005 року, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного
господарського суду від 23 травня 2005 року позовні вимоги
задоволені в повному обсязі. Визнано недійсними податкові
повідомлення-рішення № 000004/20400/1, № 000005/20400/1, №
000006/20400/1 від 23 січня 2004 року.
На зазначені судові рішення надійшла касаційна скарга
Рівненської митниці, в якій ставиться питання про їх скасування та
прийняття нового рішення, яким відмовити в задоволенні позовних
вимог ЗАТ "Дубноцукорагро", посилаючись на неправильне
застосування судами норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши суддую-доповідача, перевіривши матеріали справи,
обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що
касаційна скарга Рівненської митниці задоволенню не підлягає
виходячи з наступного.
Судом встановлено, що в період з 27.05.2003 р. по 04.07.2003
р. згідно контрактів №22/СН/ТОЬЬ від 27.05.2003 р. та №156/05/11
від 07.05.2003 р. на митну територію України в митному режимі
IМ-74 було ввезено цукор-сирець тростинний. Даний вантаж був
розміщений на митному ліцензійному складі ЗАТ "Дубноцукорагро"
згідно Контракту №12/27, укладеного 10.12.2002 р. між ЗАТ
"Дубноцукорагро" та ТОВ "Сільськогосподарське підприємство
"Агросвіт" на комплексну обробку комерційних вантажів і
використання митного ліцензійного складу ЗАТ "Дубноцукорагро"
(а.с.98-100).
Відповідно до даного Контракту митний склад (ЗАТ
"Дубноцукорагро") зобов'язується при пред'явленні клієнтом (ТОВ
"СП "Агросвіт") необхідних документів виконати повний комплекс
митних послуг: митне оформлення (IМ40), а також митне оформлення
(IМ/4) по розміщенню вантажу на ліцензійному складі, прийняти
товари, а також здійснювати всі необхідні дії, передбачені чинним
законодавством. ТОВ зобов'язується оплатити вищевказані послуги у
відповідності з тарифами, що є невід'ємною частиною даного
Контракту.
У період з 07.07.2003 р. по 24.07.2003р. вантаж (цукор-сирець
тростинний) був відпущений з митного ліцензійного складу для
переробки на цукровий завод без дозволу митного органу України.
Про даний факт було складено протокол про порушення митних правил
№0577/2 0403/03 від 24.07.2003 р. (а.с.32).
05.09.2003 р. Рівненською митницею на адресу ЗАТ
"Дубноцукорагро" було направлено лист №01/20-5240, у якому
встановлено строк для проведення всіх необхідних митних процедур
та сплати митних платежів. У встановлений термін митні процедури
не проведені, митні платежі не сплачені. В зв'язку з цим
Рівненська митниця самостійно визначила суму податкового
зобов'язання платника податку та 23.01.2003 р. направила ЗАТ
"Дубноцукорагро" податкові повідомлення-рішення форми "Н":
№000005/2 0400/0, яким визначено суму податкового зобов'язання за
платежем: імпортне мито, код 02 0, в сумі 34478898,72 грн. (у тому
числі основний платіж 33078997,28 грн., штрафні санкції 1399901,44
грн.); №000004/20400/1, яким визначено суму податкового
зобов'язання за платежем: митні збори, код 010, в сумі 41571,29
грн. (у тому числі основний платіж 41571,29 грн.);
№000006/20400/0, яким визначено суму податкового зобов'язання за
платежем: податок на додану вартість, код 028, в сумі 11228838,01
грн. (у тому числі основний платіж 10772928,33 грн., штрафні
санкції 455909,68 грн.) .
У податкових повідомленнях рішеннях відповідач вказав, що
митниця повідомляє ЗАТ, що згідно з пунктом 4.3 ст. 4 Закону
України №2181 ( 2181-14 ) (2181-14)
на підставі протоколу про порушення
митних правил позивачу за непрямими методами визначено суму
податкового зобов'язання за платежем "імпортне мито".
Судова колегія констатує, що відповідно до статті 19
Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
, органи державної влади та
місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише
на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені
Конституцією та законами України.
Згідно з п.2.1 ст. 2 Закону України №2181 "Про порядок
погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та
державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
контролюючими органами
є: митні органи - стосовно акцизного збору та податку на додану
вартість з урахуванням випадків, коли законом обов'язок з їх
стягнення або контролю покладається на податкові органи), ввізного
та вивізного мита, інших податків і зборів (обов'язкових
платежів), які відповідно до законів справляються при ввезенні
(пересиланні) товарів і предметів на митну територію України або
вивезенні (пересиланні) товарів і предметів з митної території
України; податкові органи - стосовно податків і зборів
(обов'язкових платежів), які справляються до бюджетів та державних
цільових фондів. У п.п.2.2.1 п.2.2 ст.2 вищезазначеного Закону
вказано, що контролюючі органи мають право здійснювати перевірки
своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати лише
стосовно тих податків і зборів (обов'язкових платежі в), які
віднесені до їх компетенції цим пунктом.
З метою забезпечення впровадження ст. 6 Закону України №2181
( 2181-14 ) (2181-14)
ДПА України виданий наказ від 21.06.2001р. №253
( z0567-01 ) (z0567-01)
, яким затверджено Порядок направлення органами
державної податкової служби України податкових повідомлень
платникам податків.
Зазначений Порядок однією із форм податкового повідомлення
передбачає податкове повідомлення-рішення та визнає його, як
рішення керівника податкового органу щодо виявленого завищення
бюджетного відшкодування, а також обов'язку платника податків.
Як встановлено місцевим господарським судом, відповідачем на
підставі протоколу про порушення митних правил №0577/20403/03 від
23.07.03р. були винесені оспорені податкові повідомлення-рішення
за формою "Н" згідно з додатком 5 Порядку направлення органами
державної податкової служби України податкових повідомлень
платникам податків.
Відповідно до п.З.2 вказаного Порядку податкове повідомлення
складається за формою "Н" згідно з додатком 5, якщо податкове
зобов'язання визначається за допомогою непрямих методів.
Визначення суми податкового зобов'язання за непрямими
методами регулюється п. 4.3 ст. 4 Закону №2181 ( 2181-14 ) (2181-14)
,
згідно п.4.3.5 ст.4 якого нарахування податкових зобов'язань з
використанням непрямого методу може здійснюватися виключно
податковими органами.
Враховуючи наведене, суди обох інстанцій дійшли
обгрунтованого висновку про те, що в даному випадку при винесенні
податкових повідомлень-рішень митниця вийшла за межі своїх
повноважень.
Відповідно до ч.3 ст. 220-1 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
суд
касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення
без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що
при розгляді справи допущено неправильне застосування норм
матеріального чи порушення норм процесуального права, які
передбачені ст.ст. 225-229 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
як підстави для
зміни, скасування судового рішення, залишення позовної заяви без
розгляду або закриття провадження у справі.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що касаційну
скаргу слід відхилити, оскільки судові рішення судів першої та
апеляційної інстанцій постановлені з додержанням норм
матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у
справі дана вірно, а доводи касаційної скарги є необгрунтованими,
підстави для передачі справи на розгляд складу колегії суддів
Вищого адміністративного суду України відсутні.
Керуючись статтею 220-1 Кодексу адміністративного судочинства
України ( 2747-15 ) (2747-15)
, колегія суддів -
У х в а л и л а:
Касаційну скаргу Рівненської митниці відхилити, а рішення
господарського суду Рівненської області від 25 січня 2005 року та
постанову Львівського апеляційного господарського суду від 23
травня 2005 року залишити без змін.
Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення.
Головуючий - Чалий С.Я.
Судді: Леонтович К.Г.
Федоров М.О.
Кравченко О.О.
Гурін М.I.
З оригіналом згідно: Кравченко О.О.