УХВАЛА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
"10"липня 2007 р. Вищий адміністративний суд України у складі
колегії суддів:
Головуючого Федорова М.О.
Суддів Брайка А.I.
Голубєвої Г.К.
Карася О.В.
Рибченка А.О.
секретар судового засідання Ярцева С.В.
за участю представників згідно протоколу судового засіданні
від 10.07.07р. (в матеріалах справи)
розглянувши касаційну скаргу ДПI у Печерському районі м.
Києва на постанову господарського суду м. Києва 13.04.2006 року та
на ухвалу Київського апеляційного господарського суду від
13.06.2006 року
у справі № 25/31-А
за позовом ДПI у Печерському районі м. Києва
до 1.ТОВ "Атомпромкомплекс"
2.ТОВ "Будтрансгаз"
третя особа АБ "Автомобільна товарна біржа"
про визнання недійсним договору №97/153 від 24.01.2003р.
ВСТАНОВИВ:
ДПI у Печерському районі м. Києва звернулась до
господарського суду м. Києва з позовом до ТОВ "Атомпромкомплекс"
(далі-відповідач1) та ТОВ "Будтрансгаз" (далі-відповідач2) про
визнання недійсним на підставі статті 48 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
біржового договору, укладеного між відповідачами. Позовні вимоги
мотивовані тим, що майно (автомобіль), що було предметом
оскаржуваного договору, станом на день укладення оскаржуваного
договору перебувало в податковій заставі.
Постановою господарського суду міста Києва від 13.04.2006
року, яку залишено без змін ухвалою Київського апеляційного
господарського суду від 13.06.2006 року у справі № 25/31 -А, у
задоволенні позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з вказаними судовими рішеннями, позивач
оскаржив їх в касаційному порядку. В своїй скарзі просить
скасувати постанову господарського суду м. Києва 13.04.2006 року
та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від
13.06.2006 року та прийняти нове, яким задовольнити позов.
Касаційна скарга вмотивована тим, що судами першої та
апеляційної інстанцій при вирішені спору у даній справі
неправильно застосовано норми матеріального права.
Заслухавши суддю-доповідача, присутніх в судовому засіданні
представників сторін, розглянувши надані письмові докази в їх
сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що
касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Судом першої та апеляційної інстанцій встановлено, що
Вказаний договір було фактично укладено та виконано обома
сторонами, що підтверджується Актом прийому - передачі від
24.01.2003р. та випискою ВАГ "Український професійний банк" від
17.03.2004р. (належним чином засвідчені копії містяться в
матеріалах спра ви).
Згідно із п. 1 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного
кодексу України (далі по тексту - ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
), який
набрав чинності з 1 січня 2004 року.
Відповідно до п. 4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК
України ( 435-15 ) (435-15)
, він застосовується до цивільних відносин, що
виникли після набрання ним чинності.
Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності ЦК
України ( 435-15 ) (435-15)
, положення цього Кодексу застосовуються до тих
прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після
набрання ним чинності.
Матеріали справи свідчать про те, що виникнення і припинення
оскаржуваних правовідносин між відповідачами відбулось у період
дії Цивільного кодексу УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
.
Відповідно до частини першої статті ст. 48 Цивільного кодексу
УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
недійсною є та угода, що не відповідає вимогам
закону.
Згідно з частиною другою статті 48 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
по
недійсній угоді кожна з сторін зобов'язана повернути другій
стороні все одержане за угодою, а при неможливості повернути
одержане в натурі - відшкодувати його вартість у грошах, якщо інші
наслідки недійсності угоди не передбачені законом.
Позовні вимоги ДПI у Печерському районі м. Києва мотивовані
тим, що з 26 червня 2002 року все рухоме майно відповідача-1 -ТОВ
"Атомпромкомплекс" з було передано в податкову заставу.
Відповідно до пп. 8.2.2 статті 8 Закону України "Про порядок
погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та
державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
право податкової застави
поширюється на будь-які види активів платника податків, які
перебували в його власності (повному господарському віданні) у
день виникнення такого права, а також на будь - які інші активи,
на які платник податків набуде прав власності у майбутньому, до
моменту погашення його податкових зобов'язань або податкового
боргу.
Згідно з положеннями пп. 8.6.1 статті 8 Закону України "Про
порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами
та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
платник податків,
активи якого перебувають у податковій заставі, здійснює вільне
розпорядження ним, за винятком операцій, що підлягають письмовому
узгодженню з податковим органом, а саме купівлі чи продажу, інших
видів відчуження або оренди (лізингу) нерухомого та рухомого
майна, майнових чи немайнових прав, що використовується у
підприємницькій діяльності платника податків.
Відповідно до положень пункту 8.1 статті 8 Закону України
"Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед
бюджетами та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
з метою
захисту інтересів бюджетних споживачів активи платника податків,
що має податковий борг, передаються у податкову заставу.
Згідно з частиною першою статті 71 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких грунтуються її
вимоги та заперечення.
В матеріалах справи наявна копія довідки ДПI у Печерському
районі м. Києва №196/15 від 22.01.2003р. (а.с.95), виданою першим
заступником начальника ДПI у Печерському районі м. Києва, згідно з
якою, станом на 21 січня 2003 року ТОВ "Атомпромкомплекс"
(ідентифікаційний код 30266148) заборгованості по нарахованих
платежах до бюджету не має.
З матеріалів справи вбачається, що ухвалою суду від 30
березня 2006 року позивача було зобов'язано надати суду довідку
про розмір податкового боргу (зобов'язання) ТОВ "Атомпромкомплекс"
станом на 24.01.2003р., однак позивач вимоги ухвали суду не
виконав, відомості, викладені в довідці № 196/15 від 22.01.2003р.
не спростував.
Таким чином, доказів наявності у відповідача-2 податкового
боргу станом на день укладення оскаржуваного договору 24.01.2003р.
позивачем не надано.
З огляду на викладене, колегія суддів Вищого
адміністративного суду погоджується з висновками господарських
судів про недоведеність позивачем обставин, викладених в позовні
заяві.
За змістом ч.1 ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства
України ( 2747-15 ) (2747-15)
суд касаційної інстанції залишає касаційну
скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає,
що суди не допустили порушень норм матеріального і процесуального
права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Iнші доводи касаційної скарги не спростовують правильності
зазначених висновків суду, зроблених у відповідності з
вищеназваними нормами матеріального права, у зв'язку з чим підстав
для зміни чи скасування оскаржуваного судового рішення не
встановлено.
Враховуючи вищевикладене, Вищий адміністративний суд України
дійшов висновку про те, що касаційна скарга ДПI у Печерському
районі м. Києва задоволенню не підлягає, а постанова
господарського суду м. Києва 13.04.2006 року та ухвала Київського
апеляційного господарського суду від 13.06.2006 року у справі №
25/31-А - залишаються без змін.
Керуючись ст.ст. 220, 221,223,230 Кодексу адміністративного
судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, суд -
УХВАЛИВ:
Касаційну скаргу ДПI у Печерському районі м. Києва залишити
без задоволення.
Постанову господарського суду м. Києва 13.04.2006 року та на
ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 13.06.2006
року у справі № 25/31-А без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і
оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених статтею 237
Кодексу адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
.
Головуючий
(підпис)
М.О. Федоров
Судді
(підпис)
А.I. Брайко
(підпис)
Г.К.Голубєва
(підпис)
О.В. Карась
(підпис)
А.О. Рибченко
З оригіналом згідно
Суддя Вищого адміністративного суду М.О.Федоров