У Х В А Л А
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
10.07.2007
№ К-17087/06
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Карася О.В. (головуючого),
Брайка А.I., Голубєвої Г.К., Рибченка А.О., Федорова М.О.
при секретарі: Міненко О.М.
за участі представників позивача Усенко М.С., Веронського
О.О. та
відповідача Демченка О.С., Семілєтової Ю.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва
на постанову Господарського суду м. Києва від 10.11.2005 та ухвалу
Київського апеляційного господарського суду від 01.03.2006 по
справі № 32/546-29/327
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий
дім "НК Альянс-Україна"
до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.
Києва
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення
ВСТАНОВИВ:
Заявлено позовні вимоги про визнання недійсним податкового
повідомлення-рішення ДПI у Шевченківському районі м. Києва від
30.08.2004 № 1102/23-1/32049911 та рішення ДПI у Шевченківському
районі м. Києва від 23.09.2004 № 284/23-01/22 про результати
розгляду скарги.
Постановою Господарського суду м. Києва від 10.11.2005
залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного господарського
суду від 01.03.2006 по справі № 32/546-29/327- позов задоволено
повністю.
При цьому судами першої та апеляційної інстанцій встановлено,
що відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4. ст. 7 Закону України "Про
податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
(Закон України "Про
ПДВ", пп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок
погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та
державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
позивачу (далі ТОВ)
визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану
вартість у сумі 1 092 815 грн. та штрафні санкції у розмірі 546
407,50 грн.
Зазначене податкове повідомлення-рішення прийнято на підставі
Акта перевірки від 30.08.2004 № 495/23-1/32049911 щодо дотримання
вимог податкового та валютного законодавства ТОВ за період з
12.06.2002 до 01.01.2004.
За встановленими в Акті перевірки порушеннями судами зроблено
висновок щодо порушення пп.7.4.4 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про
ПДВ" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
при включенні до податкового кредиту ПДВ в сумі
14 968,38 грн. при придбані ТОВ основних фондів (обладнання) - дії
позивача щодо віднесення до складу податкового кредиту з ПДВ у
розмірі 14 968,38 грн., сплачених у складі вартості придбаних
основних фондів, які не введено в експлуатацію є правомірними.
Щодо придбавання у АКХ "Укрнафтопродукт" нафтопродуктів
загальною вартістю у розмірі 6 767 082,36 грн., в т.ч. ПДВ у сумі
1 077 847 грн. суди встановили, що зазначена сума, віднесена до
податкового кредиту підтверджена податковими накладними, актами
приймання-передачі нафтопродуктів та видатковими накладними, отже
позивачем не порушено вимоги пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України
"Про ПДВ" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, в результаті чого не завищено суму
податкового кредиту за січень 2003 року на 1 077 847 грн.
При цьому щодо контрагентів позивача по всьому ланцюгу
купівлі нафтопродуктів: позивачем були придбані нафтопродукти у
АХК "Укрнафтопродукт". Зазначене підприємство в свою чергу
придбавало товар у ТОВ "Херсон-Петролеум", ТОВ "Херсон-Петроліум"
у ТОВ "Венатор", ТОВ "Венатор" у ПП "Каскад-200", ПП "Каскад-200"
у ТОВ "Хімотекс"), судами було встановлено:
ТОВ "Хімотекс в ДПI у Франківському районі м. Львова
перебувало на обліку з 27.04.1998, знято з обліку - 23.02.2005, у
зв'язку з банкрутством. Свідоцтво платника ПДВ № 17954117 видано
ТОВ "Хімотекс " 04.05.1998 анульовано 24.01.2005. Однак порушень з
боку ТОВ "Хімотекс" саме за не відображення в податковій
декларації з податку на додану вартість податковий зобов'язань за
січень 2003 року не встановлено.
При перевірці ТОВ "Венатор" ДПI встановила неправомірне
включеня до складу податкового кредиту суми ПДВ, отриманих по
податковим накладним від ПП "Каскад-2002". Постачальником ПП
"Каскад-2002" було ТОВ "Хімотекс", яке користуючись пільгою згідно
п. 2 ст. 25 Закону України "Про іноземні інвестиції" ( 2198-12 ) (2198-12)
імпортувало нафту сиру нерезиденту. За результатами перевірки, ТОВ
Венатор" донараховано податок на додану вартість за січень та
березень 2003 року, та зменшено суму бюджетного відшкодування за
січень та березень 2003 року.
При цьому враховуючи свідоцтво про державну реєстрацію ТОВ
"Херсон -Петролеум", довідку про взяття на облік ТОВ
"Херсон-Петроліум", свідоцтво №3 0548928 про реєстрацію платника
податку на додану вартість та декларацію з податку на додану
вартість за січень 2003 року, судами встановлено, що сума
податкового зобов'язання з податку на додану вартість була
погашена за рахунок раніше заявлених сум податку на додану
вартість до відшкодування.
А виписані АХК "Укрнафтопродукт" на користь позивача
податкові накладні належним чином оформлені у відповідності із пп.
7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість"
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, що відповідачем не заперечується.
Таким чином, дії позивача щодо віднесення до складу
податкового кредиту з податку на додану вартість 14 968,38 грн. у
грудні 2003 року та 1 077 847 грн. у січні 2003 року - судами
визнані правомірними.
Розглядаючи спір, суд першої інстанції послався на ст. 7
Закону України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, ст.
27 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника та
визнання його банкрутом" ( 2343-12 ) (2343-12)
, ст. 10 Закону України "Про
державну податкову службу в Україні" ( 509-12 ) (509-12)
.
Суд апеляційної інстанції підтримав висновок суду першої
інстанції повністю.
Не погодившись із зазначеними постановою Господарського суду
м. Києва від 10.11.2005 та ухвалою Київського апеляційного
господарського суду від 01.03.2006 по справі № 32/546-29/327
відповідач (далі - ДПI) подав касаційну скаргу в якій просить
скасувати судові рішення та прийняти нове рішення, яким в позові
відмовити. Скарга обгрунтовано тим, що ТОВ "Хімотекс" перероблював
на терміналах ВАТ "Херсоннафтопереробка" сиру нафту і отримані в
результаті переробки нафтопродукти реалізовував покупцям на
території України в т.ч. ПП "Каскад-2002". Реалізуючи
нафтопродукти підприємствам видавав податкові накладні, виділяючи
із загальної вартості реалізованого товару суму податку на додану
вартість " в тому числі", однак в порушення п п. 7.3.1 п. 7.3 ст.
7 Закону України "Про ПДВ" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
- суми ПДВ які були
вказані в податкових накладних виданих покупцям на території
України в т. ч. ПП "Каскад-2002" не вказував і відповідно не
сплачував. Тому суми зобов'язань з ПДВ, на які були виписано
податкові накладні не були внесені до рядка 9 декларації з ПДВ
"Усього податкових зобов'язань", та відповідно не задекларовані і
не сплачені до бюджету.
Скаржник зазначає, що ПДВ підприємствами-постачальниками
позивача був лише відображений в податкових зобов'язаннях, а
сплачено до бюджету податок на додану вартість не було, тому
податкові накладні виписані всупереч Закону України "Про ПДВ"
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
і тому у позивача відсутнє право вимагати бюджетне
відшкодування.
Позивач надав заперечення на касаційну скаргу, в якому проти
скарги заперечив та просив касаційну скаргу залишити без
задоволення, а судові рішення без змін.
Перевіривши правильність застосування судами першої та
апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права,
юридичної оцінки обставин справи, доводи касаційної скарги,
заперечення на неї та пояснення представників сторін, колегія
суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з
наступних підстав.
В силу пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 №
168 "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
не дозволяється
включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті
податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними
деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт
(послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування
коштів в оплату вартості таких робіт (послуг). У разі коли на
момент перевірки платника податку податковим органом суми податку,
попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються
непідтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник
податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій,
установлених законодавством, нарахованих на суму податкового
кредиту, непідтверджену зазначеними цим підпунктом документами.
I як визначено п. 1.7 ст. 1 Закону України "Про податок на
додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
податковий кредит це сума, на яку
платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного
періоду, визначена згідно з цим Законом. Відповідно податковий
кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених
(нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку із
придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до
складу валових витрат виробництва (обігу) (пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7
цього Закону ).
А відповідно до пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про
податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
датою виникнення права
платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення
першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку
платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки
відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з
використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;
або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт
придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
При цьому, необхідно наголосити на тому, що сума податкового
кредиту позивача сформована на підставі належним чином оформлених
податкових накладних, отриманих від АХК "Укрнафтопродукт,
наявність вказаних податкових накладних у позивача, а також право
АХК "Укрнафтопродукт" складати та видавати позивачу податкові
накладні зазначені відповідачем в Акті перевірки
№495/23-1/32049911 від 30.08.2004.
Щодо договорів поставки нафтопродуктів № 1-01-03 від
24.01.2003, № 2-01-03 від 31.01.2003 та № 3-01-03 від 31.01.2003,
також правомірним посиланням судів є те, що відповідач не надав
доказів визнання недійсними в установленому законом порядку.
Щодо висновку судів попередніх інстанцій про те, що за
результатами перевірки (Акт від 06.10.2004 №579/23-6/31814551) ТОВ
"Венатор" визначено суму податкових зобов'язань з ПДВ за січень
2003 року по податковим накладним ПП "Каскад-2002" по операції
купівлі-продажу з ТОВ "Хімотекс" - судами досліджено і
встановлено, що податкові зобов'язання з ПДВ за січень 2003 року
по операціям купівлі - продажу нафтопродуктів, постачальником яких
є ТОВ "Хімотекс" визначені податковими органами двічі, а саме ТОВ
"Венатор" та позивачу.
Тобто враховуючи встановлені судами фактичні обставини
проведених нарахувань ПДВ, суд касаційної інстанції звертає увагу
на помилкове міркування скаржника (відповідача), оскільки порушень
податкового законодавства щодо сплати та перерахування ПДВ за
січень 2003 року по операціям купівлі-продажу нафтопродуктів,
постачальником яких є ТОВ "Хімотекс" органами державної податкової
служби не встановлено з боку контрагентів позивача, а саме з боку
ТОВ "Херсон-Петроліум", ПП "Каскад -2002", ТОВ "Хімотекс", а тому
судами правомірно позовні вимоги задоволено.
Таким чином аналіз наведених норм Закону України "Про податок
на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
спростовує мотиви касаційної
скарги, та з огляду на викладене, суд касаційної інстанції
погоджується із обгрунтуванням своєї позиції судами першої та
апеляційної інстанцій, які дійшли вичерпних юридичних висновків і
правильно застосували до спірних правовідносин сторін норми
матеріального права. Тому постанова Господарського суду м. Києва
від 10.11.2005 та ухвала Київського апеляційного господарського
суду від 01.03.2006 по справі № 32/546-29/327 належним чином
мотивовані і за своїм змістом та формою відповідають вимогам
процесуального закону і не підлягають скасуванню.
Керуючись ст. ст. 160, 220, 221, 223, 224, 230 Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, суд, -
УХВАЛИВ:
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у
Шевченківському районі м. Києва залишити без задоволення.
Постанову Господарського суду м. Києва від 10.11.2005 та
ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 01.03.2006
по справі № 32/546-29/327 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і
оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та в порядку,
визначеними ст. ст. 237-239 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
.
Головуючий О.В. Карась
Судді А.I. Брайко
Г.К. Голубєва
А.О. Рибченко
М.О. Федоров