ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
"03" липня 2007р. Вищий адміністративний суд України у складі
колегії суддів:
головуючого Конюшка К.В.
суддів: Ланченко Л.В.
Нечитайла О.М.
Пилипчук Л.В.
Степашка О.I.
при секретарі: Каліушко Ф.А.
за участю представників:
позивача: неявка
відповідача: неявка
розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою
відповідальністю "Ліки плюс" на рішення Господарського суду
Кіровоградської області від 08.07.2005 року та постанову
Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 25.08.2005
року
у справі № 6/131
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліки
плюс"
до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції
про визнання недійсним податкового повідомлення - рішення, -
В С Т А Н О В И В :
В квітні 2005 року Товариство з обмеженою відповідальністю
"Ліки плюс" звернулось до Господарського суду Кіровоградської
області з позовом до Кіровоградської об'єднаної державної
податкової інспекції про визнання недійсним податкового
повідомлення - рішення.
В обгрунтування позовних вимог позивач послався на
невідповідність форми податкового - повідомлення рішення чинному
законодавству України, порушення відповідачем порядку проведення
перевірки та на незаконність акту перевірки, який і став підставою
для винесення оскарженого податкового повідомлення - рішення
№00005-7 2320/0 від 01.04.2005 року.
Рішенням Господарського суду Кіровоградської області від
08.07.2005 року, залишеним без змін постановою Дніпропетровського
апеляційного господарського суду від 25.08.2005 року, позовні
вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліки плюс"
задоволено частково. Визнано недійсним податкове повідомлення -
рішення від 01.04.2005 року №00005-7 2320/0 в частині визначення
позивачу штрафних санкцій в розмірі 11634,80 грн. як податкового
зобов'язання і застосованого на підставі Закону України "Про
порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і
державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
та в частині
встановленого порядку сплати податкових зобов'язань.
Не погоджуючись із вказаними судовими рішеннями, Товариство з
обмеженою відповідальністю "Ліки плюс" оскаржило їх в касаційному
порядку.
В касаційній скарзі скаржник послався на те, що при прийнятті
оскаржуваних судових рішень судами порушено норми матеріального та
процесуального права і просив скасувати їх, прийнявши нове
рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши
доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування
судами норм матеріального та процесуального права і матеріали
справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає
задоволенню з огляду на таке.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, в березні місяці
2005 року працівниками Кіровоградської об'єднаної державної
податкової інспекції, на підставі затвердженого заступником
начальника Кіровоградської ОДПI плану - графіку перевірок
господарських одиниць суб'єктів підприємницької діяльності у
березні 2005 року, проведено перевірку щодо контролю за
здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового та
безготівкового обігу суб'єктами підприємницької діяльності в
аптечному кіоску №3 Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліки
плюс".
За результатами проведеної Кіровоградською об'єднаною
державною податковою інспекцією вказаної вище перевірки,
відповідачем 24.03.2005 року складено відповідний Акт № 1123939.
На підставі вказаного Акту, скаржником 01.04.2005 року
прийнято податкове повідомлення-рішення №00005-7 2320/0, яким
визначено позивачу суму податкового зобов'язання в розмірі
11634,80 грн., в тому числі 11634,80 грн. - штрафні санкції.
Під час проведеної Кіровоградською ОДПI зазначеної вище
перевірки, на думку податкового органу встановлено не проведення
скаржником розрахункових операцій через реєстратор розрахункових
операцій та не видачу ним розрахункового документу встановленого
зразка. До того ж встановлено невідповідність суми готівкових
коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена
в денному звіті реєстратора розрахункових операцій, що є
порушенням п.п. 1, 2, 13 ст. 3 Закону України "Про застосування
реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського
харчування та послуг" ( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
.
Суд касаційної інстанції не погоджується з викладеним в
касаційній скарзі твердженням скаржника, що в зв'язку з набранням
чинності на момент проведення перевірки змін до Закону України
"Про державну податкову службу в Україні" ( 509-12 ) (509-12)
вказана
перевірка була проведена незаконно з огляду на таке.
Дійсно, відповідно до ч. 4 ст. 16 Закону України "Про
застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі,
громадського харчування та послуг" ( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
планові або
позапланові перевірки осіб, що використовують реєстратори
розрахункових операцій, розрахункові книжки або книги обліку
розрахункових операцій, здійснюються у порядку, передбаченому
законодавством України.
А згідно з ч. 4 ст. 11-1 Закону України "Про Державну
податкову службу в Україні" ( 509-12 ) (509-12)
, в редакції чинній на
момент проведення відповідачем вказаної перевірки, право на
проведення планової виїзної перевірки платника податків надається
лише у тому випадку, коли йому не пізніше ніж за десять днів до
дня проведення зазначеної перевірки надіслано письмове
повідомлення із зазначенням дати початку та закінчення її
проведення.
Проте, частиною першою ст. 11-1 Закону України "Про державну
податкову службу в Україні" ( 509-12 ) (509-12)
встановлено, що плановою
виїзною перевіркою вважається перевірка платника податків щодо
своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати ним
податків і зборів (обов'язкових платежів), яка передбачена у плані
роботи органу державної податкової служби і проводиться за
місцезнаходженням такого платника податків чи за місцем
розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться
така планова виїзна перевірка.
Тобто, ст. 11-1 Закону України "Про державну податкову службу
в Україні" ( 509-12 ) (509-12)
визначає підстави та порядок проведення
органами державної податкової служби планових та позапланових
виїзних перевірок стосовно своєчасності, достовірності, повноти
нарахування та сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), а
в даному випадку податковим органом була проведена перевірка щодо
контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового
та безготівкового обігу суб'єктами підприємницької діяльності.
З огляду на викладене суд касаційної інстанції погоджується з
висновками судів попередніх інстанцій про те, що вказана перевірка
Кіровоградською об'єднаною державною податковою інспекцією
проведена правомірно, оскільки Законом України "Про застосування
реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського
харчування та послуг" ( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
не встановлено періодичність
проведення перевірок.
Відповідно до ч. 1, 2 та 13 ст. 3 Закону України "Про
застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі,
громадського харчування та послуг" ( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
суб'єкти
підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в
готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням
платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу
товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування
та послуг зобов'язані проводити розрахункові операції на повну
суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у
встановленому порядку та переведенні у фіскальний режим роботи
реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних
розрахункових документів та забезпечувати відповідність сум
готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка
зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій.
Як встановлено п. 1 ст. 17 та ст. 22 Закону України "Про
застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі,
громадського харчування та послуг" ( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
у разі проведення
розрахункових операцій на неповну суму вартості проданих товарів
та не роздрукування відповідного розрахункового документа, що
підтверджує виконання розрахункової операції до суб'єктів
підприємницької діяльності застосовуються фінансові санкції у
п'ятикратному розмірі вартості проданих товарів, на які виявлено
невідповідність, а у разі невідповідності суми готівкових коштів
на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в
денному звіті - у п'ятикратному розмірі суми, на яку виявлено
невідповідність.
Наведеними нормами закріплений обов'язок суб'єкта
підприємницької діяльності проводити розрахункові операції на
повну суму покупки через зареєстровані, опломбовані у
встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи
реєстратори розрахункових операцій та відповідальність за
невиконання цього обов'язку.
Судами попередніх інстанцій вірно встановлено, що внаслідок
не проведення скаржником розрахункових операцій через реєстратор
розрахункових операцій та не видачу розрахункового документу
встановленого зразка, ним порушено вимоги Закону України "Про
застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі,
громадського харчування та послуг" ( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
.
Крім того, суд касаційної інстанції погоджується з висновками
судів попередніх інстанцій стосовно невідповідності суми
готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка
зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій, з
огляду на таке.
Відповідно до ст. 2 Закону України "Про застосування
реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського
харчування та послуг" ( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
місцем проведення розрахунків
є місце, де здійснюються розрахунки із покупцем за продані товари
та зберігаються отримані за реалізовані товари готівкові кошти, а
також місце отримання покупцем попередньо оплачених товарів.
Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх
інстанцій, що позивачем не підтверджено те, що грошові кошти в
сумі 2326,96 грн. не знаходились на місці проведення розрахунків.
До того ж судами першої та апеляційної інстанцій вірно
встановлено, що позивачем не доведено належності зазначеної вище
суми грошових коштів фармацевту ОСОБА_1.Навпаки, зазначене
спростовується її розпискою від 24.03.2005 року, в якій вказано,
що власних коштів на місті проведення розрахункових операцій - 19
грн.
З огляду на викладене, суд касаційної інстанції погоджується
з правомірністю висновків судів попередніх інстанцій про те, що
факт порушень позивачем вимог Закону України "Про застосування
реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського
харчування та послуг" ( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
документально ним не
спростований, в зв'язку з чим застосування податковим органом
фінансових санкцій є правомірним.
Окрім того, суд касаційної інстанції вважає обгрунтованими
доводи судів першої та апеляційної інстанції, що застосування до
позивача фінансових санкцій визначених як податкове зобов'язання,
може бути прийнято тільки при порушенні ним податкового
законодавства.
А оскільки порушення вимог п. п. 1, 2 та 13 ст. 3 Закону
України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у
сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" ( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
не є порушеннями правил оподаткування, визначених податковим
законодавством, судами попередніх інстанцій правомірно визнано
недійсним податкове повідомлення - рішення від 01.04.2005 року
№00005-7 2320/0 в частині визначення позивачу штрафних санкцій в
розмірі 11634,80 грн. як податкового зобов'язання і застосованого
на підставі Закону України "Про порядок погашення зобов'язань
платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами"
( 2181-14 ) (2181-14)
та в частині встановленого порядку сплати податкових
зобов'язань.
За вказаних обставин судова колегія дійшла висновку про те,
що доводи касаційної скарги не відповідають фактичним обставинам
справи та спростовуються вище переліченими нормами права, у
зв'язку з чим відсутні підстави для скасування оскаржених судових
рішень.
Згідно з ч. 1 ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства
України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без
задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди
першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм
матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень
чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, суд касаційної
інстанції -
У Х В А Л И В :
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю
"Ліки плюс" залишити без задоволення, а постанову Господарського
суду Кіровоградської області від 08.07.2005 року та постанову
Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 25.08.2005
року у справі № 6/131 - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і
оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та у порядку,
визначеними ст.ст. 237 - 239 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
.
Головуючий
(підпис)
Конюшко К.В.
Судді
(підпис)
Ланченко Л.В.
(підпис)
Нечитайло О.М.
(підпис)
Пилипчук Н.Г.
(підпис)
Степашко О.I.
З оригіналом згідно
Суддя Вищого адміністративного
суду України К.В. Конюшко