Про визнання незаконним рішення сільської ради, визнання недійсним проекту відведення земельної ділянки, визнання недійсним договору оренди, зобов'язання розглянути заяву - 03.07.2007 Прийняття

про визнання незаконним рішення сільської ради, визнання недійсним проекту відведення земельної ділянки, визнання недійсним договору оренди, зобов'язання розглянути заяву,-

У липня 2006 року ОСОБА_5 звернувся в суд з позовом до Віта - Поштової сільської ради третьої особи приватного підприємця ОСОБА_7 про визнання незаконним рішення сільської ради, визнання недійсним проекту відведення земельної ділянки, визнання недійсним договору оренди, зобов'язання розглянути заяву, посилаючись на те, що він неодноразово звертався до відповідача щодо оформлення права користування земельною ділянкою, що належить йому на праві власності. Рішенням Віта - Поштової сільської ради від 11 квітня 2003 року йому було виділено 0.08 га, оскільки інша частина земельної ділянки передана в користування на умовах оренди третій особі строком на 2 роки, вподальшому відповідач своїм рішенням від 21 квітня 22005 року продовжив строк оренди до 8 років.

Постановою Києво - Святошинського суду Київської області від 25 жовтня 2006 року було частково задоволено позов.

Постановою Апеляційного суду Київської області від 22 січня 2007 року апеляційну скаргу третьої особи задоволено, постанову суду першої інстанції скасовано та прийнято нову постанову про відмову у задоволенні позову.

У касаційній скарзі ОСОБА_5 просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції, залишивши постанову суду першої інстанції в силі, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в скарзі доводи, колегія дійшла висновку, що скарга підлягає задоволенню, постанова Апеляційного суду Київської області від 22 січня 2007 року - скасуванню та залишенню без зміни постанова Києво - Святошинського суду Київської області від 25 жовтня 2006 року з таких підстав.

Задовольняючи частково позов та скасовуючи рішення Віта - Поштової сільської ради від 21 квітня 2005 року про передачу в оренду приватному підприємцю ОСОБА_7 земельної ділянки, площею 0.03 га по АДРЕСА_1 для розміщення торговельного павільйону - кафе, суд першої інстанції виходив з того, що при постановленні вказаного рішення сільська рада не з"ясувала і не врахувала суттєві обставини.

При розгляді справи судом встановлено, що позивачу, на праві власності належить садиба по АДРЕСА_1 з якою межує спірна земельна ділянка, якою він користувався з 1974 року і з 2001 року неодноразово звертався з заявами до відповідача з приводу оформлення користування нею.

Рішенням сільської ради від 6 лютого 2003 року позивачу надано дозвіл для виготовлення проектної документації на передачу у приватну власність вказаної земельної ділянки площею 0.13 га для ведення особистого селянського господарства. Така проектна документація була виготовлена, але не була розглянута відповідачем.

В той же час, відповідач, без врахування зазначених обставин та без участі позивача прийняв рішення від 21 квітня 2005 року про передачу приватному підприємцю ОСОБА_7 земельної ділянки площею 0.03 га, розташованої на спірній земельній ділянці, на умовах оренди на 8 років під розміщення торговельного павільйону - кафе.

Оскільки, при цьому, не було враховано попереднє рішення про дозвіл позивачу на виготовлення проектної документації на цю земельну ділянку, а також, що згідно наявної у справі відповіді Київського обласного Головного управління земельних ресурсів від 29 вересня 2006 року, проведеною повторною державною експертизою виявлені грубі порушення законодавства при виготовленні проекту відведення земельної ділянки приватному підприємцю ОСОБА_7 в оренду розміщення торговельного павільйону - кафе.

З врахуванням цих обставин, суд, скасувавши вказане незаконне рішення сільської ради обґрунтовано зобов'язав відповідача розглянути заяву позивача щодо передачі йому спірної земельної ділянки.

Суд апеляційної інстанції у постанові від 22 січня 2007 року зазначені обставини не врахував, не дав їм належну правову оцінку, у зв'язку з чим прийшов до помилкового висновку щодо скасування рішення суду першої інстанції, з прийняттям нової постанови про відмову у задоволенні позову.

Відповідно до вимог ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України (254к/96-ВР) та законами України.

Згідно ст. 19 Конституції України, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України (254к/96-ВР) та законами України.

Стаття 40 Конституції України передбачає звернення громадян до органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб, які зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень суди перевіряють чи прийняті вони своєчасно, тобто, протягом розумного строку.

Суд, задовольняючи частково позов, дійшов вірного висновку, що відповідач зобов'язаний був розглянути зазначену вище заяву позивача.

З огляду на викладене, постанову суду апеляційного суду не можна визнати такою, що відповідає вимогам закону і вона підлягає скасуванню, а постанова суду першої інстанції - залишенню без зміни.

Відповідно до ст. 226 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

Керуючись ст. ст. 222, 223, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України колегія суддів, -