ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 червня 2007 року м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у
складі:
головуючого Співака В.I.,
суддів Білуги С.В.,
Гаманка О.I.,
Заїки М.М.,
Загороднього А.Ф.,
при секретарі Дашківській О.Є.
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу
ОСОБА_1 на постанову Докучаєвського міського суду Донецької
області від 03.03.2006 р. та ухвалу апеляційного суду Донецької
області від 24.05.2006 р. по справі за позовом ОСОБА_1 до
управління праці та соціального захисту населення Докучаєвської
міської ради Донецької області про стягнення недоотриманих сум на
оздоровлення за 2001-2004 роки, -
встановила:
У січні 2006 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до
управління праці та соціального захисту населення Докучаєвської
міської ради Донецької області про стягнення недоотриманих сум на
оздоровлення за 2001 - 2004 роки, передбаченої Законом України
"Про статус і соціальних захист громадян, які постраждали
внаслідок Чорнобильської катастрофи" в сумі 3555,00 грн.
Постановою Докучаєвського міського суду Донецької області від
03.03.2006 р. у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Ухвалою апеляційного суду Донецької області від 24.05.2006 р.
вказане судове рішення залишено без змін.
На зазначені судові рішення надійшла касаційна скарга
ОСОБА_1, в якій ставиться питання про їх скасування з
постановленням нового рішення про задоволення позовних вимог в
повному обсязі, посилаючись на неправильне застосування судами
норм матеріального права.
Перевіривши наведені доводи в касаційній скарзі, рішення
судів щодо застосування судами першої та апеляційної інстанції
норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає,
що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних
підстав.
Судами першої та апеляційної інстанції було встановлено, що
позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській
АЕС, інвалідом III групи. На момент звернення до суду управління
праці та соціального захисту населення Докучаєвської міської ради
Донецької області було виплачено позивачу щорічну грошову допомогу
на оздоровлення за 2001 - 2004 роки в розмірі 21,50 грн. за кожен
рік, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Про
компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок
Чорнобильської катастрофи" від 26.07.1996 р. № 836 ( 836-96-п ) (836-96-п)
.
Оскільки розмір щорічної грошової допомоги на оздоровлення,
встановлений постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.1996
р. № 836 ( 836-96-п ) (836-96-п)
суперечить вимогам частини 4 статті 48
Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які
постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" ( 796-12 ) (796-12)
ОСОБА_1 звернувся до суду.
Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України
( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
, органи державної влади та органи місцевого
самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на
підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені
Конституцією та законами України.
Відповідно до абзацу 3 частини 4 статті 48 Закону України
"Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали
внаслідок Чорнобильської катастрофи" ( 796-12 ) (796-12)
щорічна допомога
на оздоровлення учасникам ліквідації наслідків аварії на
Чорнобильській АЕС інвалідам III групи виплачується в розмірі
чотирьох мінімальних заробітних плат.
Частиною 5 статті 48 вищенаведеного Закону щорічна допомога
на оздоровлення виплачується громадянам за місцем їх проживання
органами соціального захисту населення.
Згідно частини 7 статті 48 вищенаведеного Закону розмір
мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.
Статтею 89 Закону України "Про внесення змін до Закону
України "Про Державний бюджет України на 2004 рік" ( 1801-15 ) (1801-15)
від
17.06.2004 р. № 1801 встановлено з 1 січня 2004 року розмір
мінімальної заробітної плати 205 грн. на місяць, а з 1 вересня
2004 року - 237 грн. на місяць.
Статтею 83 Закону України "Про внесення змін до Закону
України "Про Державний бюджет України на 2005 рік" ( 2505-15 ) (2505-15)
та
деяких інших законодавчих актів України" від 25.03.2005 р. № 2505
встановлено з 1 січня 2005 року розмір мінімальної заробітної
плати 262 грн. на місяць, з 1 квітня 2005 року - 290 грн. на
місяць, з 1 липня 2005 року - 310 грн. на місяць, з 1 вересня 2005
року - 332 грн.
Слід зазначити, що встановлений ще в 1996 році постановою
Кабінету Міністрів України № 836 ( 836-96-п ) (836-96-п)
розмір щорічної
допомоги на оздоровлення протягом тривалих років не змінювався і
не відповідає розміру, встановленому іншими законами України.
Оскільки ні Верховна Рада України, ні Кабінет Міністрів України в
наступному будь-яких рішень із цих питань не приймали, то виходячи
із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними
нормативними актами при вирішенні даного спору, застосуванню
підлягає саме стаття 48 Закону України "Про статус і соціальний
захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської
катастрофи" ( 796-12 ) (796-12)
№ 796, стаття 89 Закону України "Про
внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на
2004 рік" ( 1801-15 ) (1801-15)
від 17.06.2004 р. № 1801, стаття 83 Закону
України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет
України на 2005 рік" ( 2505-15 ) (2505-15)
та деяких інших законодавчих
актів України" від 25.03.2005 р. № 2505, а не постанова Кабінету
Міністрів України "Про компенсаційні виплати особам, які
постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 26.07.1996 р.
№ 836 ( 836-96-п ) (836-96-п)
.
За таких обставин та з урахуванням вимог статті 48 Закону
України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали
внаслідок Чорнобильської катастрофи" ( 796-12 ) (796-12)
, управління праці
та соціального захисту населення Докучаєвської міської ради
Донецької області повинно виплатити позивачу щорічну допомогу на
оздоровлення за три роки, які передують часу звернення до суду (за
2003 та 2004 роки), виходячи із суми мінімальної заробітної плати
на момент виплати.
Управлінням праці та соціального захисту населення
Докучаєвської міської ради Донецької області ОСОБА_1 була
виплачена щорічна допомога на оздоровлення за 2001 - 2002 рр. по
21,50 грн. 20.08.2004 р.; за 2003 рік - 21,50 грн. - 14.09.2004
р.; за 2004 рік - 21,50 грн. - 02.03.2005 р.
З урахуванням отриманої ОСОБА_1 суми 43,00 грн. (21,50 х 2)
та розміру заробітної плати, встановленої на момент виплати
(14.09.2004 р. - 237,00 грн., 02.03.2005 р. - 262,00 грн.), на
корить позивача з управління праці та соціального захисту
населення Докучаєвської міської ради Донецької області за 2003 та
2004 роки підлягає стягненню 1945,00 грн. (237 + 260) * 4 - 43)
недоплаченої суми щорічної допомоги на оздоровлення за 2000 - 2004
роки.
Колегія суддів вважає, що обставини справи встановлені повно
і правильно, але судами першої і апеляційної інстанції допущено
грубі порушення норм процесуального і матеріального права, що
призвело до ухвалення незаконного судового рішення, а тому судові
рішення слід скасувати та постановити нове рішення, яким
задовольнити позовні вимоги частково.
Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 229, 230, 232 Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, колегія
суддів -
постановила:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Постанову Докучаєвського міського суду Донецької області від
03.03.2006 р. та ухвалу апеляційного суду Донецької області від
24.05.2006 р. по справі за позовом ОСОБА_1 до управління праці та
соціального захисту населення Докучаєвської міської ради Донецької
області про стягнення недоотриманих сум на оздоровлення за
2001-2004 роки скасувати.
Позов ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту
населення Докучаєвської міської ради Донецької області про
стягнення недоотриманих сум на оздоровлення за 2001-2004 роки
задовольнити частково.
Стягнути з управління праці та соціального захисту населення
Докучаєвської міської ради Донецької області на користь ОСОБА_1
1945,00 грн. недоплаченої суми щорічної допомоги на оздоровлення
за 2003 - 2004 роки.
В іншій частині позову відмовити.
Постанова оскарженню не підлягає.