У Х В А Л А
іменем України
19 червня 2007 року м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в
складі:
головуючого Панченка О.Н.,
суддів: Весельської Т.Ф., Горбатюка С.А., Смоковича М.I.,
Штульмана I.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження в касаційній
інстанції адміністративну справу
за позовом Державної податкової інспекції в м.
Iвано-Франківську (далі - ДПI в м. Iвано-Франківську) до
Виробничого підприємства "Західукрзакордоннафтогазбуд" УДК
"Укрзакордоннафтогазбуд" про визнання податкового зобов'язання з
податку на прибуток у сумі 1233812,00грн. та з податку на додану
вартість в сумі 419569,5 грн., провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою ДПI в м. Iвано-Франківську на рішення
Господарського суду Iвано-Франківської області від 11 липня 2005
та ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 8
листопада 2005 року,
в с т а н о в и л а :
У грудні 2004 року ДПI в м. Iвано-Франківську звернулась в
суд з позовом до ВП "Західукрзакордоннафтогазбуд" УДК
"Укрзакордоннафтогазбуд" про визнання податкових зобов'язань з
податку на прибуток згідно податкового повідомлення - рішення №
0007882312/0 від 16 листопада 2004 року в сумі 1233812,0 грн. та з
податку на додану вартість згідно податкового повідомлення -
рішення №0007892312/0 від 16 листопада 2004 року в сумі 419569,5
грн.
Вимоги обгрунтовувала тим, що під час перевірки були
встановлені обставини, що послугували підставою для застосування
непрямих методів і відповідно прийнято рішення про визначення сум
податкових зобов'язань за непрямими методами, а саме за методом
розрахунку грошових надходжень.
Рішенням Господарського суду Iвано-Франківської області від
11 липня 2005 року, залишеним без змін ухвалою Львівського
апеляційного господарського суду від 8 листопада 2005 року, в
задоволенні позовної заяви відмовлено.
У касаційній скарзі ДПI в м. Iвано-Франківську, посилаючись
на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм
матеріального та процесуального права, просила скасувати
оскаржувані рішення судів та прийняти нове рішення про задоволення
позовних вимог.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відмовляючи в задоволенні позовної заяви, суди попередніх
інстанцій виходили з того, що законних підстав для визначення суми
податкових зобов'язань за непрямим методом не було.
Такий висновок відповідає обставинам справи та узгоджується з
нормами матеріального права.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 19 липня 2004
року позивачем прийняте рішення №13/23-1 щодо застосування
непрямих методів визначення сум податкових зобов'язань, а саме за
методом аналізу інформації про доходи та витрати платника за 2 - 4
квартали 2001 - 2003 років та методу розрахунку грошових
надходжень за 1 півріччя 2004 року по ВП
"Західукрзакордоннафтогазбуд". Прийняттям такого рішення були
відсутність первинних бухгалтерських та податкових документів на
підставі пункту 4.3 статті 4 Закону України "Про порядок погашення
зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними
цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
та Постанова КМУ від 27 травня 2002
року № 697 ( 697-2002-п ) (697-2002-п)
"Про затвердження методики визначення
сум податкових зобов'язань за непрямими методами".
16 листопада 2004 року позивачем видане податкове
повідомлення-рішення №0007892312/0, яким визначено податкове
зобов'язання по податку на додану вартості в сумі 279 033,5 грн.
та штрафні санкції в сумі 140536,0 грн.; податкове повідомлення -
рішення № 0007882312/0, яким визначено податкове
зобов'язання по податку прибуток в сумі 616651,0 грн. та штрафні
санкції в сумі 617161,0 грн.
Зазначені податкові повідомлення-рішення видані на
підставі Акту про результати комплексної планової
документальної перевірки дотримання вимог податкового та
валютного законодавства № 931/23-1/04750761 від 03 листопада
2004 року період перевірки 01 квітня 2001 року по 30 червня 2004
року.
30 листопада 2004 року відповідач оскаржив зазначені вище
податкові повідомлення - рішення в адміністративному порядку до
ДПI в м. Iвано- Франківську.
1 січня 2005 року ДПI у м. Iвано-Франківську подала до суду
позов.
Відповідно до підпункту 4.3.1 пункту 4.3 статті 4
Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників
податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"
( 2181-14 ) (2181-14)
(далі - Закон) сума податкових зобов'язань може
бути визначена за непрямим методом, якщо контролюючий орган
не може самостійно визначити суму податкового зобов'язання
платника податків згідно з підпунктом "а" підпункту 4.2.2
пункту 4.2 статті Закону (неподання платником податків у
встановлені строки декларації) у зв'язку зі встановленням
фактичного місцезнаходження підприємства чи його відокремлених
підрозділів, місцезнаходження фізичної особи або ухиленням
платника податків чи його посадових осіб від надання відомостей,
передбачених законодавством, а також, якщо неможливо визначити
суму податкових зобов'язань у зв'язку з неведенням платником
податків податкового обліку або відсутністю визначених
законодавством первинних документів.
На момент початку перевірки судом не встановлено обставин, що
свідчили б про неподання платником у встановлені строки
декларацій.
Згідно Акту про результати перевірки № 931/23-1/04750761 від
03 листопада 2004 року позивачем не встановлено фактичне місце
перебування відповідача в період 01 січня 2004 року. Як
встановлено судом на момент складення Акта, позивачу було відомо
про проведення реорганізації відповідача шляхом приєднання до
УДК "Укрзакордоннафтогазбуд" на підставі наказів № 9 від 31
грудня 2003 року про реорганізацію та № 10 від 31 грудня 2003
року про призначення ліквідаційної комісії.
Відповідно до ст.93 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
в
редакції місцезнаходження юридичної особи визначається місцем її
державної реєстрації.
Відповідно до листа №1/6-03 від 21 січня 2004 року УДК
"Укрзакордоннафтогазбуд" повідомило позивача про проведення
реорганізації, про передачу майна, прав та обов'язків від ВП
"Західукрзакордоннафтогазбуд" до УДК "Укрзакордоннафтогазбуд" та
проведення перевірки за місцем реєстрації УДК
"Укрзакордоннафтогазбуд", як правонаступника відповідача.
У відповідності до ч. 2 п. п. 4.3.5 п. 4.3. ст. 4 Закону якщо
непрямий метод було застосовано у зв'язку з не встановленням
фактичного місцезнаходження підприємства чи його структурного
підрозділу, обов'язок доведення того, що податковий орган здійснив
достатні заходи для встановлення місцезнаходження такого платника
податків, покладається на податковий орган.
Тобто, суди прийшли до правильного висновку про відсутність
підстав для застосування непрямих методів під час перевірки.
Одночасно суди правильно зазначили, що дії ДПI в м.
Iвано-Франківську щодо здійснення перевірки протягом дев'яти
місяців (з 29.01.04 по 02.11.04) та збільшення під час перевірки
перевіряємого періоду (включення до нього періоду в якому
проводилась перевірка) не узгоджуються з положеннями законодавства
України, що регулювало спірні правовідносини.
Так, відповідно до п.2 Указу Президента України "Про деякі
заходи з дерегулювання підприємницької діяльності" плановою
виїзною перевіркою вважається перевірка фінансово-господарської
діяльності суб'єкта підприємницької діяльності, яка передбачена у
плані роботи контролюючого органу і проводиться за
місцезнаходженням такого суб'єкта чи за місцем розташування
об'єкта власності, стосовно якого проводиться така планова виїзна
перевірка. Планова виїзна перевірка проводиться за сукупними
показниками фінансово-господарської діяльності суб'єкта
підприємницької діяльності за письмовим рішенням керівника
відповідного контролюючого органу не частіше одного разу на
календарний рік у межах компетенції відповідного контролюючого
органу.
Згідно із пункту 2 Порядку координації виїзних перевірок
фінансово-господарської діяльності суб'єктів підприємницької
діяльності контролюючими органами, що затверджений Постановою
Кабінету Міністрів України "Про порядок координації виїзних
перевірок фінансово-господарської діяльності суб'єктів
підприємницької діяльності контролюючими органами" №112
( 112-99-п ) (112-99-п)
від 29 січня 1999 року на виконання вищеназваного
Указу, під час погодження проведення планових виїзних перевірок
пріоритетними визначаються встановлені органами державної
податкової служби строки, які не перевищують 30 робочих днів, крім
перевірок суб'єктів підприємницької діяльності з річним сукупним
валовим доходом 20 млн. гривень і більше, строки проведення яких
можуть перевищувати 30 робочих днів. Продовження строків
проведення перевірки здійснюється за рішенням керівника
контролюючого органу вищого рівня.
Доводи, наведені в касаційній скарзі, не спростовують
перерахованих висновків судів першої та апеляційної інстанцій та
встановлених обставин справи.
Таким чином, суди першої та апеляційної інстанцій не
допустили порушень норм матеріального та процесуального права при
ухваленні оскаржуваних рішень, підстав для їх скасування чи зміни
не має.
Керуючись статтями 223, 224, 230 Кодексу адміністративного
судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, колегія суддів
у х в а л и л а :
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в м.
Iвано-Франківську залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Iвано-Франківської області від 11
липня 2005 та ухвалу Львівського апеляційного господарського суду
від 8 листопада 2005 року в цій справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може
бути оскаржена за винятковими обставинами до Верховного Суду
України протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.
Головуючий Панченко О.Н.
судді Весельська Т.Ф.
Горбатюк С.А.
Смокович М.I.
Штульман I.В.