ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 червня 2007 року м.Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в
складі:
суддів: Фадєєвої Н.М., Бим М.Є., Гордійчук М.П., Леонтович
К.Г., Чалого С.Я.
розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за
касаційною скаргою Державної податкової інспекції у
Шевченківському районі м.Львова на постанову Львівського
апеляційного господарського суду від 19 липня 2006 року, у справі
№ 5/1301-2/121 за позовом ДПI у Шевченківському районі м.Львова до
приватного підприємства "Адамантос" та товариства з обмеженою
відповідальністю "Старий Лицар", про визнання недійсним
договору, -
ВСТАНОВИЛА:
ДПI у Шевченківському районі м.Львова звернулось до суду з
позовом до ПП "Адамантос" та ТОВ "Старий Лицар" про визнання
недійсним договору купівлі-продажу від 21.07.2001. Позивач
посилався на те, що, укладаючи спірний договір ТОВ "Старий Лицар"
діяло з метою, завідомо суперечною інтересам держави і
суспільства, оскільки на момент укладення спірного договору активи
ТОВ "Старий Лицар" перебували у податковій заставі, про що ТОВ
"Старий Лицар" було відомо, проте в порушення вимог Закону України
"Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед
бюджетами та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
ним було
здійснено за умовами спірного договору реалізацію майна без
письмового погодження з податковим органом.
Рішенням господарського суду Львівської області від 03
березня 2005 року позов задоволено. Постановою Львівського
апеляційного господарського суду від 19 липня 2006 року рішення
суду першої інстанції скасовано, в задоволенні позову відмовлено.
У касаційній скарзі ДПI у Шевченківському районі м.Львова
просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції і припинити
провадження у справі, посилаючись на порушення норм матеріального
права.
Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом
апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права,
колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає
виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що між ТОВ "Старий лицар"
(Продавець) та ПП "Адамантос" (Покупець) укладено договір
купівлі-продажу від 21.07.2001, відповідно до якого ТОВ "Старий
лицар" продало, а ПП "Адамантос" купило приміщення № 48 цілісного
майнового комплексу міні-ринку загальною нежитловою площею 14, 4
кв. м., яке знаходиться по пр.Чорновола, 67 А в м.Львові.
Як встановлено судом апеляційної інстанції, рішенням
Шевченківського районного суду м.Львова від 08.12.2004 р. у справі
№ 2-265/04, яке було залишено без змін ухвалою апеляційного суду
Львівської області від 11.07.2005 р., відсутність заборони
відчуження нежитлового приміщення підтверджена довідкою, виданою
приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу
Корпало Г. В. 05.07.2001 р. про те, що згідно Єдиного реєстру
заборон, дане приміщення станом на 04.07.2001 р. під забороною не
перебуває. Цим же рішенням встановлено факт прийняття рішення про
заставу рухомого майна та майнових прав ТОВ "Старий лицар", яка
виникла 17.02.2000 р. Крім того, із долучених до матеріалів справи
витягів з Державного реєстру застав вбачається, що на майно
товариства повторно було накладено заставу 12.02.2003. Наведеними
вище фактами спростовується твердження податкового органу щодо
застави на спірне майно на час продажу 05.07.2001.
ПП "Адамантос" придбало приміщення відповідно до вимог
чинного законодавства та порушень законодавства при укладенні
договору купівлі-продажу не допустило, а отже, є підстави вважати
його добросовісним набувачем.
Справа не містить доказів того, що ТОВ "Старий лицар" знало
про податкову заставу, а отже, висновок господарського суду першої
інстанції про те, що товариство умисно продало приміщення, знаючи
про протиправність угоди, є безпідставним та неправомірним.
За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком
суду апеляційної інстанції про те, що перешкод для відчуження
спірного нежитлового приміщення не було, а позовні вимоги ДП1 у
Шевченківському районі м. Львова є безпідставними.
Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не
спростовують та не дають підстав вважати, що судом апеляційної
інстанції при розгляді справи допущені порушення норм
матеріального або процесуального права.
Оскаржуване судове рішення ухвалене з додержанням норм
матеріального та процесуального права.
Згідно ч.3 ст.220-1 Кодексу адміністративного судочинства
України ( 2747-15 ) (2747-15)
суд касаційної інстанції відхиляє касаційну
скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для
скасування судового рішення.
Керуючись ст.ст.220-1, 223, 224, 231 Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, колегія
суддів, -
УХВАЛИЛА:
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у
Шевченківському районі м.Львова відхилити, а постанову Львівського
апеляційного господарського суду від 19 липня 2006 року залишити
без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і
оскарженню не підлягає, крім із випадків, у строки та порядку,
визначених ст.ст. 237-239 Кодексу адміністративного судочинства
України ( 2747-15 ) (2747-15)
.
Судді: