ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 червня 2007 р. № К-22250/06
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.
суддів: Брайка А.I.
Голубєвої Г.К.
Карася О.В.
Федорова М.О.
при секретарі судового засідання: Ярцевій С.В.
за участю представників:
позивача: не з'явився;
відповідача: Коновалова Г.В., дов. № 7149/9/10 від 08.11.2006
р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва
на ухвалу Київського апеляційного господарського суду від
19.04.2006 р.
та постанову господарського суду м. Києва від 31.01.2006 р.
у справі № 33/162-32/508 господарського суду м. Києва
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВIТ"
до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м.
Києва
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -
ВСТАНОВИВ:
В лютому 2004 року ТОВ "ВIТ" звернулось до господарського
суду м. Києва з позовом про визнання недійсним податкового
повідомлення-рішення ДПI у Дніпровському районі м. Києва №
0000642601/0 від 01.09.2003 р.
Постановою господарського суду м. Києва від 31.01.2006 р. у
справі № 33/162-32/508, залишеною без змін ухвалою Київського
апеляційного господарського суду від 19.04.2006 р., позовні вимоги
задоволено повністю.
Судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій
мотивовано тим, що позивач правомірно включив до складу
податкового кредиту за січень 2003 року витрати по сплаті податку
на додану вартість у складі придбаних у ТОВ "Укркарс-інвест"
товарів, згідно виданих цим товариством податкових накладних.
Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями, ДПI у
Дніпровському районі м. Києва оскаржила їх в касаційному порядку.
В касаційній скарзі скаржник, посилаючись на порушення судами
норм матеріального права, просить скасувати постанову
господарського суду м. Києва від 31.01.2006 р. та ухвалу
Київського апеляційного господарського суду від 19.04.2006 р. і
прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог
відмовити.
В судовому засіданні суду касаційної інстанції представник
відповідача підтримав вимоги касаційної скарги, просив її
задовольнити.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, не
зважаючи на те, що був належно повідомлений про день, місце і час
розгляду справи.
Згідно ч. 1 ст. 220 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
суд касаційної
інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та
апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права,
правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази,
встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були
встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про
достовірність того чи іншого доказу.
Господарськими судами першої та апеляційної інстанцій
встановлено, що 01.09.2003 р. ДПI у Дніпровському районі м. Києва
прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000642601/0, яким
позивачу згідно з п.п. "б" пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України
"Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед
бюджетами та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
, пп. 7.4.5
п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість"
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
визначено податкове зобов'язання з податку на додану
вартість у загальній сумі 130012,15 грн., в тому числі 86674,77
грн. основного платежу та 43337,38 грн. штрафних санкцій.
Вказане податкове повідомлення-рішення прийняте на підставі
акту перевірки від 28.08.2003 р. № 80/26-20/1/31604006 "Про
результати позапланової документальної перевірки дотримання вимог
податкового законодавства підприємством ТОВ "ВIТ" з питань
правильності нарахування та своєчасності сплати до бюджету податку
на додану вартість за січень 2003 р.", в якому зазначено про
завищення позивачем податкового кредиту за січень 2003 року на
90502,77 грн. внаслідок порушення пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону
України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
.
Даний висновок податкового органу мотивовано тим, що
податкові накладні, видані ТОВ "Укркарс-інвест", складені
неуповноваженою особою і визнані недійсними рішенням
Голосіївського районного суду м. Києва від 26.08.2003 р., а тому
не можуть вважатись належним доказом податкового кредиту позивача
за січень 2003 року.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України,
перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної
інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної
оцінки обставин справи, прийшла до висновку про відсутність
підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на слідуюче.
Згідно з п. 1.7 ст. 1 Закону України "Про податок на додану
вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР (в редакції,
чинній на момент здійснення позивачем господарських операцій з ТОВ
"Укркарс-інвест") податковий кредит - це сума, на яку платник
податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного
періоду, визначена згідно з цим Законом.
У відповідності до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про
податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
податковий кредит
звітного періоду складається із сум податків, сплачених
(нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку із
придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до
складу валових витрат виробництва (обігу).
Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про
податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
не дозволяється
включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті
податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними
деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт
(послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування
коштів в оплату вартості таких робіт (послуг). У разі коли на
момент перевірки платника податку податковим органом суми податку,
попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються
непідтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник
податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій,
установлених законодавством, нарахованих на суму податкового
кредиту, непідтверджену зазначеними цим підпунктом документами.
Суди попередніх інстанцій вірно визначились, що вказаною
нормою Закону України "П ро податок на додану вартість"
визначається лише один випадок невключення до складу податкового
кредиту витрат по сплаті податку - це відсутність податкової
накладної. Iнших підстав для невключення до складу податкового
кредиту витрат по сплаті податку пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону
України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
не
передбачено.
Відповідно до пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про
податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
датою виникнення права
платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення
першої з подій:
- або дата списання коштів з банківського рахунку платника
податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки
відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з
використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;
- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт
придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Як свідчать матеріали справи, судами встановлено, що на
момент проведення перевірки позивач мав податкові накладні на
підтвердження сум податкового кредиту за січень 2003 року у
розмірі 90502,77 грн.
Зазначені податкові накладні не прийняті перевіркою у зв'язку
з визнанням їх недійсними в судовому порядку.
Проте, як встановлено судами, рішення Голосіївського
районного суду м. Києва від 26.08.2003 р., на яке посилається
податковий орган, скасоване ухвалою Апеляційного суду міста Києва
від 07.04.2004 р. Справа про визнання недійсними податкових
накладних, виданих ТОВ "Укркарс-інвест", направлена на новий
розгляд, за результатами якого ухвалою Голосіївського районного
суду м. Києва від 25.06.2004 р. провадження у справі закрито.
Також судами встановлено, що податковий кредит позивача
підтверджується податковими зобов'язаннями його контрагента - ТОВ
"Укркарс-інвест". У поданій до ДПI у Голосіївському районі м.
Києва податковій декларації з ПДВ обсяг продажу товарів
задекларований ТОВ "Укркарс-інвест" в розмірі 10165000 грн.,
податкові зобов'язання - у розмірі 2033000 грн. Доказів про
невключення до цих показників сум ПДВ по виданим позивачу
податковим накладним суду податковим органом наведено не було.
Підпунктом 7.2.4 п. 7 ст. 7 Закону України "Про податок на
додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
право на складання податкових
накладних надане виключно особам, зареєстрованим як платники
податку на додану вартість в порядку, передбаченому ст. 9 цього
Закону.
Відповідно до п. 9.6 ст. 9 вказаного Закону свідоцтво про
реєстрацію особи в якості платника ПДВ діє до дати його
анулювання.
Судами на підставі інформації, наданої ДПI у Голосіївському
районі м. Києва, встановлено, що ТОВ "Укркарс-інвест"
зареєстровано як платник ПДВ.
За таких обставин, висновок судів попередніх інстанцій про
наявність у ТОВ "Укркарс-інвест" на момент здійснення з позивачем
господарських операцій права видавати податкові накладні та
відповідно у позивача, на підставі положень пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7
Закону України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
,
права на включення сум ПДВ по вказаним податковим накладним до
складу податкового кредиту за січень 2003 року повністю відповідає
нормам матеріального права.
В зв'язку з цим, підстави для скасування постановлених у
справі судових рішень відсутні.
Вищенаведеним спростовуються доводи касаційної скарги
стосовно неправильного застосування судами попередніх інстанцій
норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230 Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, суд, -
УХВАЛИВ:
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у
Дніпровському районі м. Києва залишити без задоволення.
Ухвалу Київського апеляційного господарського суду від
19.04.2006 р. та постанову господарського суду м. Києва від
31.01.2006 р. залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може
бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку,
передбачених статтями 236-238 Кодексу адміністративного
судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
.
Головуючий (підпис) Рибченко А.О.
Судді (підпис) Брайко А.I.
(підпис) Голубєва Г.К.
(підпис) Карась О.В.
(підпис) Федоров М.О.
З оригіналом згідно
Суддя Рибченко А.О.