У Х В А Л А
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
12.06.2007
№ К-15906/06
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Карася О.В. (головуючого),
Брайка А.I., Голубєвої Г.К., Рибченка А.О., Федорова М.О.
при секретарі: Міненко О.М.
за участі представників позивача: Хоп'яка В.З.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Державної податкової інспекції у Галицькому районі м Львова на
постанову Господарського суду Львівської області від 13.09.2005 та
ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 19.01.2006
по справі № 5/578-25/47
за позовом Закритого акціонерного товариства "Львівський
ізоляторний завод"
до Державної податкової інспекції у Галицькому районі м
Львова
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення
ВСТАНОВИВ:
Заявлено позовні вимоги про визнання недійсним податкового
повідомлення-рішення:
від 08.07.2004 № 0010931830/0/1-587, яким за затримку на 403
календарних дні граничного строку сплати узгодженої суми
податкового зобов'язання по земельному податку в розмірі 16 456,63
грн. застосовано штраф в розмірі 50% в сумі 8 228,32 грн.;
від 12.05.2004 № 0008341830/0/1-389, яким за затримку на 352
календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми
податкового зобов'язання по земельному податку в розмірі 97 203,23
грн. застосовано штраф в розмірі 50% в сумі 48 601,62 грн.;
від 10.06.2004 № 009691810/01-515, яким за затримку на 367
календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми
податкового зобов'язання по земельному податку у розмірі 5 155,74
грн. застосовано штраф в розмірі 50% в сумі 2 577,88 грн.
які винесені на підставі пп.17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону
України від 21.12.2000 № 2181 "Про порядок погашення зобов'язань
платників податків перед бюджетами та державними цільовими
фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
(далі Закон № 2181).
Постановою Господарського суду Львівської області від
13.09.2005, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного
господарського суду від 19.01.2006 по справі № 5/578-25/47 позов
задоволено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач
відповідно до пп.4.1.1 п. 4.1 ст. 4 Закону № 2181 ( 2181-14 ) (2181-14)
самостійно обчислив суму податкового зобов'язання по земельному
податку, яку зазначив в податковій декларації (розрахунку) та
подав у встановлені терміни до ДПI. Згідно з розрахунком сума по
сплаті земельного податку за період 2003 року складала 308 353
грн., в тому числі 25 696 грн. за один місяць. Будь-які інші
документи, які б свідчили про узгодження іншої суми податкового
зобов'язання по сплаті земельного податку в 2003-2004 роках в
матеріалах справи відсутні та сторонами суду не надані. Яким чином
відбулось узгодження суми податкового зобов'язання у розмірі 704
278,11 грн. відповідач не пояснив та належних доказів не надав.
Пояснення ж ДПI про те, що спірні податкові
повідомлення-рішення були прийняті на підставі актів, складених за
результатами перевірки позивача на предмет порушення термінів
сплати узгоджених сум податкових зобов'язань по платі за землю за
період з 2003-2004 роках та на підставі рішення ДПI про розірвання
договору про розстрочення податкових зобов'язань, - відповідачем
не підтверджено. А тому, встановивши, що платіжними дорученнями, у
яких зазначено за які періоди здійснювалась сплата сум,
стверджується, що протягом 2003 року позивачем було сплачено 558
000 грн. земельного податку, і зазначивши пп.17.1.7 п.17.1 ст. 17
Закону № 2181 ( 2181-14 ) (2181-14)
, суд першої інстанції прийшов до
висновку, що застосування штрафних санкцій є можливим тільки при
несплаті платником податків узгодженої суми податкового
зобов'язання протягом граничних термінів визначених
законодавством. Однак, оскільки у матеріалах справи відсутні
допустимі докази, та ДПI не надані докази факту узгодження
податкового зобов'язання по земельному податку в сумі704 278,11
грн., суд першої інстанції задовольнив позов.
Суд апеляційної інстанції підтримав висновок суду першої
інстанції повністю.
Не погодившись із зазначеними судовими рішеннями, відповідач
(далі - ДПI) подав касаційну скаргу в якій просить скасувати
судові рішення та направити справу на новий розгляд. Скарга
обгрунтовано тим, що судові рішення прийняті з неправильним
застосуванням норм матеріального права, так як ДПI було розірвано
договір про розстрочення податкових зобов'язань у зв'язку з тим,
що підприємством не виконуються його умови в частині сплати
поточних платежів, чим порушено п.п.5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону № 2181
( 2181-14 ) (2181-14)
. Відповідно керуючись пп. 17.1.7 п .17.1 ст. 17
вищезазначеного Закону до ЗАТ застосовано штрафні (фінансові)
санкції, так як платник податків не сплачує суму податкового
зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом.
Враховуючи вищевказане, працівниками ДПI було проведено розрахунок
штрафних санкцій за несвоєчасну сплату узгоджених сум податкових
зобов'язань по платі за землю у відповідному розмірі.
Позивач (далі - ЗАТ) надав заперечення на касаційну скаргу, в
якому послався на пп.4.1.4 п. 4 ст. 4 Закону № 2181 ( 2181-14 ) (2181-14)
і
наголосив на тому, що ЗАТ подано до ДПI розрахунки по сплаті
земельного податку, згідно яких сума податкового зобов'язання
складала 308 353 грн. в рік, в т. ч. 25 696 грн. за один місяць. З
цього часу сума податкового зобов'язання по сплаті земельного
податку вважається узгодженою згідно п.5.1 ст. 5 цього Закону.
Позивач же 2003 році в цілому сплатив 558 000 грн. податку за
землю, а ДПI без проведення перевірки та без оформлення акту,
винесла податкові повідомлення-рішення, чим порушила вимоги
закону. Тому враховуючи зазначене, позивач просить судові рішення
залишити без змін, скаргу без задоволення.
Перевіривши правильність застосування судами першої та
апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права,
юридичної оцінки обставин справи, доводи касаційної скарги,
заперечення на неї, та пояснення представника позивача, колегія
суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з
наступних підстав.
В силу пп. 17.1.7 п .17.1 ст. 17 Закону України від
21.12.2000 № 2181 "Про порядок погашення зобов'язань платників
податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"
( 2181-14 ) (2181-14)
- у разі коли платник податків не сплачує узгоджену
суму податкового зобов'язання протягом граничних строків,
визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний
сплатити штраф у відповідних розмірах.
Штрафні санкції за порушення податкового законодавства
накладаються на платника податків у розмірах, визначених цією
статтею, крім штрафних санкцій за порушення валютного
законодавства, що встановлюються окремим законодавством. Штрафні
санкції накладаються контролюючими органами, а у випадку,
передбаченому пунктом 17.2 цієї статті, самостійно нараховуються
та сплачуються платником податків (пп. 17.1.7 п .17.1 ст. 17
Закону № 2181).
Тобто, оскільки протягом 2003 року позивачем було сплачено
558 000 грн. земельного податку, що відповідає нормі пп. 5.3.1 п.
5.3 ст. 5 Закону № 2181 ( 2181-14 ) (2181-14)
, за якою платник податків
зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання,
зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти
календарних днів, наступних за останнім днем відповідного
граничного строку, передбаченого пп.4.1.4 п.4.1 ст.4 цього Закону
для подання податкової декларації, тому застосування штрафних
санкцій, передбачених пп.17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону № 2181
( 2181-14 ) (2181-14)
є незаконним, оскільки в матеріалах справи відсутні та
ДПI не надані докази факту узгодження податкового зобов'язання по
земельному податку в сумі 704 278,11 грн. А тому судами правомірно
встановлено, що зазначений в податкових деклараціях земельний
податок позивачем сплачено, і застосування штрафних санкцій є
неправомірним. Також необхідно врахувати правомірне обгрунтування
судами своїх рішень ст.ст.70, 71 Кодексу адміністративного
судочинства України, у відповідності з якими кожна сторона повинна
належними та допустимими доказами довести ті обставини, на яких
грунтуються її вимоги та заперечення. Таким чином суд касаційної
інстанції погоджується із правовою позицією господарських судів
попередніх інстанцій про відсутність підстав для застосування
штрафних санкцій, передбачених пп. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону №
2181 ( 2181-14 ) (2181-14)
та визнання не чинними (недійсними) спірних
податкових повідомлень-рішень і визнає, що постанова
Господарського суду Львівської області від 13.09.2005 та ухвала
Львівського апеляційного господарського суду від 19.01.2006 по
справі № 5/578-25/47 не підлягають скасуванню.
Враховуючи вищенаведене та керуючись ст. ст. 160, 220, 221,
223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України
( 2747-15 ) (2747-15)
, суд, -
УХВАЛИВ:
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Галицькому
районі м Львова залишити без задоволення.
Постанову Господарського суду Львівської області від
13.09.2005 та ухвалу Львівського апеляційного господарського суду
від 19.01.2006 по справі № 5/578-25/47 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і
оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та в порядку,
визначеними ст. ст. 237-239 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
.
Головуючий О.В. Карась
Судді А.I. Брайко
Г.К. Голубєва
А.О. Рибченко
М.О. Федоров