ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
7 червня 2007 року
м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в
складі:
Головуючого
Цуркана М.I.
Суддів:
Амєліна С.Є.
Федорова М.О.
Ліпського Д.В.
Юрченка В.В.
при секретарі судового засідання Полинько Д.М.,
за участю позивача ОСОБА_1., представника ГУ МВС України в
Київській області Оверчука М.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну
справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства
внутрішніх справ (ГУ МВС) України в Київській області про
стягнення грошової допомоги, яка переглядається за касаційною
скаргою ОСОБА_1. на рішення апеляційного суду Київської області
від 12 грудня 2003 року
у с т а н о в и л а :
У вересні 2003 року ОСОБА_1. звернувся в суд з позовом до ГУ
МВС України в Київській області про стягнення 4 134 грн.
недоплаченої грошової допомоги при звільненні.
Зазначав, що з 1979 року по 2001 рік проходив службу в
органах внутрішніх справ, а при звільненні отримав передбачену
Законом України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та
осіб начальницького та рядового складу органів внутрішніх справ"
( 2262-12 ) (2262-12)
грошову допомогу, розмір якої становив 650 грн., тобто
в межах п"яти посадових окладів.
Посилаючись на те, що Указом Президента України № 463 від
23.06.2001 ( 463/2001 ) (463/2001)
року "Про скасування деяких положень
пункту 10 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992
року №393" ( 393-92-п ) (393-92-п)
обмеження виплат грошової допомоги
встановлене Урядом України скасоване як незаконне - просив
стягнути недоплачену грошову допомогу, обчислену в розмірі 50
відсотків місячного грошового забезпечення за кожний
календарний рік служби за мінусом отриманої суми.
Рішенням Переяслав-Хмельницького міського суду Київської
області від 30 вересня 2003 року, позов задоволено.
Новим рішенням апеляційного суду Київської області від 12
грудня 2003 року, рішення суду першої інстанції скасовано, в
задоволенні позову відмовлено.
У касаційній скарзі ОСОБА_1., з посиланням на порушення
апеляційним судом норм матеріального права, просить рішення
останнього скасувати, залишивши в силі рішення суду першої
інстанції.
Заслухавши доповідача, пояснення позивача та представника
відповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали
справи, колегія суддів вважає, що скарга задоволенню не підлягає з
таких підстав.
Судами встановлено, що позивач звільнився зі служби 9 квітня
2001 року, отримавши 650 грн. матеріальної допомоги визначеної у
межах п'яти місячних посадових окладів.
За правилами статті 9 Закону України "Про пенсійне
забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового
складу органів внутрішніх справ" ( 2262-12 ) (2262-12)
(у редакції на час
звільнення ОСОБА_1. зі служби) військовослужбовцям, особам
начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, які
звільняються зі служби, членам сімей відповідних категорій
військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів
внутрішніх справ та пенсіонерам з їх числа, які втратили
годувальника, виплачується допомога в порядку і розмірах, що
визначаються Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до чинного на час звільнення заявника пункту 10
постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393
( 393-92-п ) (393-92-п)
"Про порядок обчислення вислуги років, призначення та
виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу,
прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та
військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового
складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей" (у редакції
постанови Кабінету Міністрів України від 8 січня 2000 року № 12
( 12-2000-п ) (12-2000-п)
) військовослужбовцям (крім військовослужбовців
строкової служби), особам начальницького і рядового складу органів
внутрішніх справ при звільненні з військової служби або з органів
внутрішніх справ за вислугою строку служби, за віком, за станом
здоров'я, у зв'язку із скороченням штатів або з проведенням
організаційних заходів у разі неможливості використання на службі
(в органах) виплачується грошова допомога в розмірі 50 відсотків
місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік
служби.
Грошова допомога, передбачена цим пунктом, нараховується
відповідно до посадового окладу за останньою штатною посадою,
займаною перед звільненням. Загальний її розмір не повинен
перевищувати п'яти місячних посадових окладів.
Указом Президента України від 23 червня 2001 року №463
( 463/2001 ) (463/2001)
"Про скасування деяких положень пункту 10 постанови
Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393"
( 393-92-п ) (393-92-п)
скасовано абзац третій та друге речення абзацу
четвертого пункту 10 постанови Кабінету Міністрів України від 17
липня 1992 року № 393 ( 393-92-п ) (393-92-п)
"Про порядок обчислення вислуги
років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам
офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям
надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам
начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та
членам їхніх сімей" (у редакції постанови Кабінету Міністрів
України від 8 січня 2000 року № 12 ( 12-2000-п ) (12-2000-п)
), тобто скасовано
обмеження загального розміру грошової допомоги п'ятьма місячними
посадовими окладами.
Оскільки Указ набув чинності після звільнення ОСОБА_1. і
зворотної сили не мав, то апеляційний суд дійшов обгрунтованого
висновку про відсутність правових підстав для задоволення вимог
заявника, а тому правильно скасував помилкове рішення та
постановив нове, про відмову у позові.
Такі висновки доводами касаційної скарги не спростовуються, а
посилання на правила статей 5, 12 Закону України "Про пенсійне
забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового
складу органів внутрішніх справ" ( 2262-12 ) (2262-12)
помилкове, оскільки
зазначеними нормами врегульовані питання щодо призначення
військовослужбовцям пенсій на підставах, встановлених Законом
України "Про пенсійне забезпечення" ( 1788-12 ) (1788-12)
та умови
призначення пенсій за вислугу років, а не розміри грошової
допомоги.
За правилами частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного
судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, якщо апеляційний суд не допустив
порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні
оскаржуваного судового рішення, то суд касаційної інстанції
залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення - без змін.
На підставі викладеного, керуючись статтями 223, 230 Кодексу
адміністративного судочинства ( 2747-15 ) (2747-15)
України ( 2747-15 ) (2747-15)
,
колегія суддів
у х в а л и л а :
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення
апеляційного суду Київської області від 12 грудня 2003 року, - без
змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і
оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та у порядку
визначеними ст.ст. 237 - 239 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
.
Головуючий М.I. Цуркан
Судді: С.Є.Амєлін
Д.В. Ліпський
М.О. Федоров
В.В. Юрченко