У Х В А Л А
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 червня 2007 року м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у
складі:
Головуючого Бившевої Л.I.,
суддів: Костенка М.I., Нечитайла О.М., Усенко Є.А., Шипуліної
Т.М.,
при секретарі Гончаренко Р.С.,
за участю:
представника позивача - Муштей Л.Ю.,
представника відповідача - Костюк В.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Державної податкової інспекції у Оболонському районі міста Києва
на рішення господарського суду міста Києва від 16 листопада
2004 року
та постанову Київського апеляційного господарського суду від
07 лютого 2005 року
у справі № 11/382-11/63
за позовом Закритого акціонерного товариства "Фоззі"
до Державної податкової інспекції у Оболонському районі міста
Києва,
третя особа: Відкрите акціонерне товариство "Авторитет", -
про визнання недійсними податкових повідомлень - рішень, -
В С Т А Н О В И Л А :
У жовтні 2003 року ЗАТ "Фоззі" звернулось до суду з позовом
до ДПI у Оболонському районі м. Києва про визнання недійсними
податкового повідомлення - рішення № 551-15-4-25294089-4066 від 21
березня 2003 року, податкового повідомлення - рішення №
551-15-4-25294089-4066/3-1742-15-4-25294089-12297/3 від 01 вересня
2003 року та податкового повідомлення - рішення №
1270-15-4-25294089-8757 від 26 червня 2003 року.
Позовні вимоги мотивовані безпідставністю нарахування
податкового зобов'язання з земельного податку з посиланням на те,
що позивач не є власником чи користувачем земельної ділянки, що
розташована за адресою: м. Київ, вул. Маршала Малиновського, 34а,
а тому не є платником податку на землю.
Під час розгляду справи до участі у справі в якості третьої
особи на стороні позивача, що не заявляє самостійних вимог на
предмет спору, було залучено ВАТ "Авторитет".
Заявою від 18 жовтня 2004 року № 98/10-04 позивач уточнив
позовні вимоги та просив визнати недійсними податкове
повідомлення - рішення № 551-15-4-25294089-4066 від 21 березня
2003 року в частині нарахування податкового зобов'язання з плати
за землю в розмірі 12 327, 53 грн., податкове повідомлення -
рішення № 551-15-4-25294089-4066/3-1742-15-4-25294089-12297/3 від
01 вересня 2003 року та под аткове повідомлення - рішення №
1270-15-4-25294089-8757 від 26 червня 2003 року повністю.
Справа розглядалась судами неодноразово.
Рішенням господарського суду міста Києва від 16 листопада
2004 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного
господарського суду від 07 лютого 2005 року, позов задоволено.
Визнано недійсним податкове повідомлення - рішення ДПI у
Оболонському районі м. Києва № 551-15-4-25294089-4066 від 21
березня 2003 року в частині нарахування податкового зобов'язання з
плати за землю у розмірі 12 327, 53 грн. і застосування штрафних
санкцій у розмірі 3 081, 88 грн.
Визнано недійсним податкове повідомлення - рішення ДПI у
Оболонському районі м. Києва № 1270-15-4-25294089-8757 від 26
червня 2003 року.
Визнано недійсним податкове повідомлення - рішення ДПI у
Оболонському районі м. Києва № 551-15-4-25294089-4066/3-1742-15-4-
25294089-12297/3 від 01 вересня 2003 року.
Стягнуто з ДПI у Оболонському районі м. Києва на користь ЗАТ
"Фоззі" 203, 00 грн. судових витрат.
В касаційній скарзі ДПI у Оболонському районі м. Києва,
посилаючись на порушення судами норм матеріального права, просить
скасувати рішення господарського суду міста Києва від 16 листопада
2004 року та постанову Київського апеляційного господарського суду
від 07 лютого 2005 року, прийняте нове рішення, яким у задоволенні
позовних вимог відмовити.
В судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи
касаційної скарги та просив її задовольнити.
В судовому засіданні представник позивача заперечував проти
задоволення касаційної скарги та просив залишити її без
задоволення.
Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, про
дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що
відповідно до ч. 4 ст. 221 Кодексу адміністративного судочинства
( 2747-15 ) (2747-15)
не перешкоджає судовому розгляду справи.
Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення присутніх в
судовому засіданні представників сторін, перевіривши доводи
касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами
першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та
процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія
суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з
наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.
ДПI у Оболонському районі м. Києва провела перевірку
правильності нарахування та своєчасності сплати земельного податку
ЗАТ "Фоззі" за період з 01 січня 2002 року по 21 грудня 2002 року,
за результатами якої складено акт № 1267/10/15-420 від 21 березня
2003 року.
В акті перевірки було встановлено, що 20 листопада 2001 року
ЗАТ "Фоззі" уклало з Представництвом Фонду Державного майна
України у Мінському районі м. Києва, договір купівлі-продажу № 16,
згідно якого придбало нежитловий будинок загальною площею 6 132, 9
кв. м. по вул. Бережанська, 22а. Згідно акту прийому - передачі
майна від 23 листопада 2001 року ЗАТ "Фоззі" прийняло в
користування нежитловий будинок загальною площею 6 132, 9 кв. м.
по вул. Бережанська, 22а та зареєструвало його на праві власності
в Київському міському бюро технічної інвентаризації. Відповідно до
п. 1.3 зазначеного договору право власності на приміщення виникає
у ЗАТ "Фоззі" з моменту нотаріального посвідчення цього договору,
а саме з 20 листопада 2001 року. Земельна ділянка по вул.
Бережанська, 22а була інвентаризована та дані технічного звіту по
встановленню зовнішніх меж землекористування 18 вересня 2002 року
були внесені в державний земельний кадастр з кодом ділянки
78019041 на площу 7 517,15 кв. м.
Крім того, в акті перевірки було встановлено, що згідно
договору купівлі-продажу від 21 серпня 2002 року ЗАТ "Фоззі"
придбало об'єкт нерухомості у ВАТ "Авторитет" загальною площею 2
072,2 кв. м. по вул. Малиновського, 34а. Відповідно до п. 2.4
зазначеного договору право власності на приміщення виникає у ЗАТ
"Фоззі" з моменту нотаріального посвідчення цього договору, а саме
з 21 серпня 2002 року.
На підставі вищевикладеного, в акті перевірки зроблено
висновок про порушення позивачем ст. ст. 13, 14 Закону України
"Про плату за землю" ( 2535-12 ) (2535-12)
з посиланням на те, що ЗАТ
"Фоззі" не подавало до ДПI у Оболонському районі м. Києва уточнені
розрахунки земельного податку з дня внесення товариства до
Державного земельного кадастру, а також по викупленому об'єкту
нерухомості, що призвело до заниження суми податкового
зобов'язання з плати за землю на 14 083, 35 грн.
На підставі акту перевірки ДПI у Оболонському районі м. Києва
прийняла податкове повідомлення - рішення № 551-15-4-25294089-4066
від 21 березня 2003 року, яким визначено суму податкового
зобов'язання з земельного податку 17 604, 19 грн., у тому числі 14
083, 35 грн. основного платежу та 3 520, 84 грн. штрафні
(фінансові) санкції.
Вищезазначене податкове повідомлення - рішення було оскаржено
позивачем в адміністративному порядку.
ДПI у Оболонському районі м. Києва рішенням №
725/ск/15-4-25294089-4971 від 14 квітня 2003 року залишила скаргу
ЗАТ "Фоззі" без задоволення, а податкове повідомлення - рішення №
551-15-4-25294089-4066 від 21 березня 2003 року - без змін.
Рішенням № 1731/10/35-014 від 23 червня 2003 року ДПА у м.
Києві вирішила застосувати до ЗАТ "Фоззі" штрафні санкції
відповідно до підпункту 17.1.1 п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про
порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами
та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
, в іншій частині
податкове повідомлення - рішення № 551-15-4-25294089-4066 від 21
березня 2003 року залишено без змін, а скаргу ЗАТ "Фоззі" - без
задоволення.
26 червня 2003 року ДПI у Оболонському районі м. Києва
прийняла окреме податкове повідомлення - рішення №
1270-15-7-25294089-8757, яким відповідно до підпункту 17.1.1 п.
17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань
платників податків перед бюджетами та державними цільовими
фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
позивачу нараховані штрафні санкції у розмірі
170, 00 грн.
ДПА України рішенням № 7218/6/25-1215 від 22 серпня 2003 року
вирішила скасувати податкове повідомлення - рішення №
551-15-4-25294089-4066 від 21 березня 2003 року в частині 3 081,
88 грн. штрафної санкції застосованої відповідно до підпункту
17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення
зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними
цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
та у зазначеній частині рішення ДПI
у Оболонському районі м. Києва № 725/ск/15-4-25294089-4971 від 14
квітня 2003 року, прийняте за розглядом первинної скарги, та
рішення ДПА у м. Києві № 1731/10/35-014 від 23 червня 2003 року,
прийняте за розглядом повторної скарги, а в іншій частині
зазначене податкове повідомлення - рішення і рішення, прийняті за
розглядом первинної та повторної скарги, залишити без змін;
застосувати на донараховану перевіркою суму земельного податку
штрафну санкцію відповідно до вимог підпункту 17.1.2 п. 17.1 ст.
17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників
податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"
( 2181-14 ) (2181-14)
.
01 вересня 2003 року ДПI у Оболонському районі м. Києва
прийняла окреме податкове повідомлення - рішення №
551-15-4-25294089-4066/3-1742-15-4-25294089-12297/3, яким
відповідно до підпункту 17.1.2 п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про
порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами
та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
позивачу нараховані
штрафні санкції у розмірі 3 081, 88 грн.
Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної
інстанції, задовольняючи позовні вимоги, головним чином виходив з
того, що обов'язок по сплаті земельного податку виникає з моменту
видачі та державної реєстрації акту про право власності або
постійного користування земельною ділянкою, а підставою для
нарахування земельного податку є дані державного земельного
кадастру. Посилаючись на те, що в матеріалах справи відсутні дані
про те, що позивачу виділялась земельна ділянка та позивач
внесений до державного земельного кадастру як землекористувач або
власник земельної ділянки по вул. Маршала Малиновського, 34, на
якій розташована будівля, власником частки якої є ЗАТ "Фоззі", суд
першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції,
дійшов висновку про відсутність у позивача обов'язку по сплаті
земельного податку за цю земельну ділянку. При цьому суди в своїх
рішеннях посилались на те, що сплата ВАТ "Авторитет" земельного
податку за самостійно визначену частку земельної ділянки без
належного її виділення та оформлення у встановленому законом
порядку, без наявності згоди інших співвласників будівлі, не може
вважатись беззаперечним доказом обов'язку позивача подавати
звітність з земельного податку та сплачувати його.
Колегія суддів погоджується з рішеннями судів попередніх
інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 5 Закону України "Про плату за землю"
( 2535-12 ) (2535-12)
об'єктом плати за землю є земельна ділянка, а також
земельна частка (пай), яка перебуває у власності або користуванні,
у тому числі на умовах оренди.
Суб'єктом плати за землю (платником) є власник земельної
ділянки, земельної частки (паю) і землекористувач, у тому числі
орендар.
При цьому відповідно до ст. 15 вищезазначеного Закону
власники землі та землекористувачі сплачують земельний податок з
дня виникнення права власності або права користування земельною
ділянкою, а згідно з ст. 13 цього ж Закону підставою для
нарахування земельного податку є дані державного земельного
кадастру.
Згідно з ч. 1 ст. 193 Земельного кодексу України ( 2768-14 ) (2768-14)
державний земельний кадастр - це єдина державна система
земельно-кадастрових робіт, яка встановлює процедуру визнання
факту виникнення або припинення права власності і права
користування земельними ділянками та містить сукупність відомостей
і документів про місце розташування та правовий режим цих ділянок,
їх оцінку, класифікацію земель, кількісну та якісну
характеристику, розподіл серед власників землі та
землекористувачів.
Таким чином, обов'язок по сплаті земельного податку
покладається лише на власника земельної ділянки або
землекористувача після внесення до державного земельного кадастру
даних про реєстрацію права власності на земельну ділянку або права
користування нею.
Судами попередніх інстанцій було встановлено, що згідно
договору купівлі-продажу від 21 серпня 2002 року ЗАТ "Фоззі"
придбало об'єкт нерухомості у ВАТ "Авторитет" загальною площею 2
072,2 кв. м. по вул. Маршала Малиновського, 34. Договором було
передбачено, що питання власності (користування) земельною
ділянкою вирішується покупцем відповідно до чинного законодавства
після укладення цього договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 120 Земельного кодексу України
( 2768-14 ) (2768-14)
при переході права власності на будівлю і споруду
право власності на земельну ділянку або її частину може переходити
на підставі цивільно-правових угод, а право користування - на
підставі договору оренди.
Суди попередніх інстанцій встановили, що таки договори ЗАТ
"Фоззі" та ВАТ "Авторитет" не укладали. Крім того, судами
попередніх інстанцій на підставі довідки Головного управління
земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації від
25 листопада 2003 року № 07-05/25600 було встановлено, що за ЗАТ
"Фоззі" право власності чи право користування земельною ділянкою
за адресою м. Київ, вул. Маршала Малиновського, 34а, не
реєструвалось. На підставі відповіді Головного управління
земельних ресурсів від 29 березня 2004 року № 07-05/11449 судами
було встановлено, що за адресою вул. Маршала Малиновського, 34 в
автоматизованій системі ведення земельного кадастру зареєстровані
три земельні ділянки, але документи, що посвідчують право
власності або користування по зазначених земельних ділянках,
визначені чинним законодавством, в управлінні не зареєстровані;
рішення Київради щодо надання у власність чи користування
земельних ділянок по вул. Маршала Малиновського, 34 не приймались.
Таким чином, встановивши, що позивач не є власником та
користувачем земельної ділянки по вул. Маршала Малиновського, 34,
тобто не є платником земельного податку по цій земельній ділянки,
суди попередніх інстанцій дійшли обгрунтованого висновку про
неправомірність податкового повідомлення - рішення ДПI у
Оболонському районі м. Києва № 551-15-4-25294089-4066 від 21
березня 2003 року в частині нарахування податкового зобов'язання
по платі за землю у розмірі 12 327, 53 грн. і застосування
штрафних санкцій у розмірі 3 081, 88 грн., і, як наслідок,
неправомірність податкового повідомлення - рішення ДПI у
Оболонському районі м. Києва № 1270-15-4-25294089-8757 від 26
червня 2003 року та податкового повідомлення - рішення ДПI у
Оболонському районі м. Києва № 551-15-4-25294089-4066/3-1742-15-4-
25294089-12297/3 від 01 вересня 2003 року.
Згідно з ч. 1 ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства
України ( 2747-15 ) (2747-15)
суд касаційної інстанції залишає касаційну
скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає,
що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм
матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень
чи вчиненні процесуальних дій.
Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга ДПI у Оболонському
районі м. Києва підлягає залишенню без задоволення, а рішення
господарського суду міста Києва від 16 листопада 2004 року та
постанова Київського апеляційного господарського суду від 07
лютого 2005 року - без змін.
Керуючись ст. ст. 160, 167, 220, 221, 223, ч. 1 ст. 224, ст.
ст. 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства
України ( 2747-15 ) (2747-15)
, колегія -
У Х В А Л И Л А :
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у
Оболонському районі міста Києва залишити без задоволення, а
рішення господарського суду міста Києва від 16 листопада 2004 року
та постанову Київського апеляційного господарського суду від 07
лютого 2005 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може
бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими
обставинами протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.
Головуючий: (підпис) Л.I. Бившева
Судді: (підпис) М.I. Костенко
(підпис) О.М. Нечитайло
(підпис) Є.А. Усенко
(підпис) Т.М. Шипуліна
З оригіналом згідно
Суддя Л.I. Бившева