У Х В А Л А
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 квітня 2007 року К-10676/06
№25/359
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у
складі:
головуючого Харченка В.В.,
суддів: Гончар Л.Я.,
Васильченко Н.В.,
Кравченко О.О.,
Матолича С.В.,
при секретарі - Кулеші А.О.
сторони:
представники сторін у судове засідання не з"явились, про час
і місце судового засідання повідомлені належним чином;
розглянувши касаційну скаргу Державного підприємства
"Дніпропетровський регіональний державний науково - технічний
центр стандартизації, метрології та сертифікації" на рішення
господарського суду Дніпропетровської області від 11 листопада
2004 року та постанову Дніпропетровського апеляційного
господарського суду від 9 березня 2005 року у справі за позовом
Товариства з обмеженою відповідальністю науково - виробничого
підприємства "Украгрокомплекс" до Державного підприємства
"Дніпропетровський регіональний державний науково - технічний
центр стандартизації, метрології та сертифікації" про визнання
недійсним припису Державного підприємства,-
встановила
У жовтні 2004 року Товариство з обмеженою відповідальністю
науково - виробничого підприємства "Украгрокомплекс" (далі по
тексту - Позивач, ТОВ НВП "Украгрокомплекс") звернулось до
господарського суду Дніпропетровської області з позовом до
Державного підприємства "Дніпропетровський регіональний державний
науково - технічний центр стандартизації, метрології та
сертифікації" (далі по тексту - Відповідач, Державне підприємство)
про визнання недійсним припису Державного підприємства №65571 від
24 вересня 2004 року в частині вказівки на заборону реалізації
продукції, а саме - цукру - піску 1/975г торгової марки "Добробут"
за параметрами: відсутність сертифікату відповідності та
невідповідність фізико - хімічним показникам.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 11
листопада 2004 року позов ТОВ НВП "Украгрокомплекс" задоволено,
визнано недійсним припис Державного підприємства №65571 від 24
вересня 2004 року в частині вказівки на заборону реалізації
продукції, а саме - цукру - піску 1/975г торгової марки "Добробут"
за параметрами: відсутність сертифікату відповідності та
невідповідність фізико - хімічним показникам.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського
суду від 9 березня 2005 року рішення господарського суду
Дніпропетровської області від 11 листопада 2004 року залишено без
змін.
Ухвалені у справі судові рішення мотивовані тим, що
Відповідач не дотримався встановленого законодавством порядку
відібрання зразків для здійснення випробування продукції, а отже,
неможливо встановити безумовну належність даних випробування цукру
до зразків, які були надані позивачем, що є підставою для визнання
недійсним оспорюваного припису в частині невідповідності
цукру-піску фізико-хімічним показникам.
Не погоджуючись з ухваленими у справі судовими рішеннями,
Державне підприємство звернулось з касаційною скаргою, в якій
просить скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської
області від 11 листопада 2004 року і постанову Дніпропетровського
апеляційного господарського суду від 9 березня 2005 року та
ухвалити нове судове рішення, яким відмовити ТОВ НВП
"Украгрокомплекс" в позові повністю.
В касаційній скарзі Відповідач стверджує, що сертифікат
відповідності на цукор - пісок в поліпропіленових мішках масою
нетто 50 кг, виданий ВАТ "Селищанський завод", не може бути
підтвердженням того, що Позивач здійснює лише фасування цукру,
виробленого ВАТ "Селищанський завод".
Окрім того, Відповідач вказує, що висновок суду апеляційної
інстанції про те, що Позивач відповідальний тільки за пакування та
маркування продукції, а не за її виготовлення та у зв"язку з цим
не зобов"язаний отримувати сертифікат відповідності на фасований
ним цукор - пісок, протирічить ст. 1, 13 Закону України "Про
підтвердження відповідності" ( 2406-14 ) (2406-14)
.
Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну
оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, судова колегія
Вищого адміністративного суду України встановила наступне.
Статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України
( 2747-15 ) (2747-15)
передбачено, що суд касаційної інстанції перевіряє
правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій
норм матеріального та процесуального права, правової оцінки
обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та
визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому
рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого
доказу.
Судами першої та апеляційної інстанції встановлені наступні
фактичні обставини справи.
Відповідач провів перевірку продукції Позивача, а саме,
цукру - піску 1/975 г торгової марки "Добробут" на відповідність
вимогам нормативного документу ДСТУ 2316-93 "Цукор - пісок.
Технічні умови" та встановлено, що ця продукція не відповідає
вимогам указаного нормативного акту, а саме - відсутність
сертифікату відповідності, невідповідність за маркуванням
споживчої та транспортної тари, фізико - хімічним показникам, за
результатами якої складено акт перевірки №307 від 24 вересня 2004
року.
Приписом №65571 від 24 вересня 2004 року, на підставі
висновків зазначеного акту перевірки, Державне підприємство
заборонило реалізацію вказаної продукції.
Згідно висновку Державного підприємства, зазначеному у
вищевказаному акті перевірки, партія цукру-піску, яку Позивач
розфасовує у споживчу тару не відповідає вимогам ДСТУ 2316-93 за
наявністю стороннього запаху, сипучості, кольоровості, маркуванням
споживчої тари та фактом відсутності у позивача сертифікату
відповідності на цукор-пісок.
Попередніми судовими інстанціями встановлено, що при
проведенні перевірки Відповідач відібрав у Позивача зразки
цукру-піску для здійснення випробування продукції, про що склав
акт відбору зразків від 15 вересня 2004 року.
Відібрані зразки були направлені до Дніпропетровської
обласної лабораторії по контролю за якістю продуктів харчування,
якою було проведено випробування та складено протокол випробування
продуктів харчування №2092-2095 від 22 вересня 2004року.
В протоколі №2092-2095 від 22 вересня 2004 року міститься
висновок про невідповідність цукру-піску фізико-хімічним
показникам.
Попередні судові інстанції визнали спірний припис Державного
підприємства недійсним, посилаючись на наступне:
- Позивач здійснює лише фасування цукру, виробленого ВАТ
"Селищанський завод" у споживчу тару - пакети 1/975г.;
- Позивач надав Відповідачу сертифікат відповідності на
цукор - пісок ДСТУ 2316-93 (ГОСТ 21-94) в поліпропіленових мішках
масою нетто 50кг., виданий виробником цукру - ВАТ "Селищанський
завод";
- відібрані зразки не були опломбовані.
У постанові Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976р.
№11 "Про судове рішення" ( v0011700-76 ) (v0011700-76)
(із змінами та
доповненнями) вказано, що рішення є законним тоді, коли суд,
виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно
перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами
матеріального права, що підлягають застосуванню до даних
правовідносин, а при їх відсутності - на підставі закону, що
регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і
змісту законодавства України. Обгрунтованим визнається рішення, в
якому повно відображені обставини, які мають значення для даної
справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки
є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються
достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Ухвалені у справі судові рішення вказаним вимогам у повній
мірі не відповідають.
Так, попередніми судовими інстанціями встановлено, що згідно
висновку Дніпропетровської обласної лабораторії по контролю за
якістю продуктів харчування зразки цукру - піску, надані Позивачем
не відповідають фізико - хімічним показникам.
Згідно положень статті 10 Закону України "Про підтвердження
відповідності" (у відповідній редакції) передбачено, що Виробник
забезпечує підтвердження відповідності та складає декларацію про
відповідність, якщо це встановлено технічним регламентом з
підтвердження відповідності на цей вид продукції. Якщо виробник не
є резидентом України, він призначає в установленому законодавством
порядку уповноважену особу - резидента України для підтвердження
відповідності. Форма, зміст та строк зберігання декларації про
відповідність встановлюються технічним регламентом з підтвердження
відповідності. Виробник зобов'язаний надавати органам, що
здійснюють державний нагляд у сфері підтвердження відповідності,
декларацію про відповідність та документацію, що підтверджує
декларовану відповідність протягом встановленого законодавством
строку їх зберігання.
Статтею 13 названого Закону встановлено, що виробник
зобов'язаний:
сприяти проведенню всіх процедур підтвердження відповідності,
встановлених для конкретного виду продукції;
наносити на продукцію національний знак відповідності в
законодавчо регульованій сфері;
компенсувати споживачам продукції завдані їм збитки в разі
виявлення невідповідності продукції вимогам, зазначеним у
декларації про відповідність та/або сертифікаті відповідності чи
свідоцтві про визнання відповідності.
Постачальник зобов'язаний:
реалізовувати продукцію за умови наявності копії сертифіката
відповідності та/або копії декларації про відповідність чи копії
свідоцтва про визнання відповідності в порядку, визначеному
законодавством;
припиняти реалізацію продукції, якщо вона не відповідає
вимогам нормативних документів, зазначеним у декларації про
відповідність або у сертифікаті відповідності чи свідоцтві про
визнання відповідності.
Статтею 20 Закону України "Про якість та безпеку харчових
продуктів і продовольчої сировини" ( 771/97-ВР ) (771/97-ВР)
передбачено, що
суб"єкти підприємницької діяльності - фізичні та юридичні особи
усіх форм власності, які займаються розробленням, виробництвом,
транспортуванням, зберіганням, ввезенням, а також реалізацією,
використанням, утилізацією або знищенням харчових продуктів і
продовольчої сировини, зобов'язані, в тому числі, виробляти,
ввозити в Україну, реалізовувати та використовувати харчові
продукти, продовольчу сировину і супутні матеріали, які
відповідають вимогам цього Закону та діючих в Україні нормативних
документів щодо цих продуктів, сировини і матеріалів.
Наказом Державного комітету стандартизації, метрології та
сертифікації України від 3 червня 2002 року N 321, зареєстрованим
в Міністерстві юстиції України 18 червня 2002 р. за N 512/6800
( z0512-02 ) (z0512-02)
, затверджено Iнструкцію про порядок здійснення
державного нагляду за додержанням стандартів, норм і правил (далі
по тексту - Iнструкція).
Пунктами 5.5.3-5.5.8 Iнструкції передбачено, що відпуск
відібраних зразків (проб) продукції для перевірки оформлюється в
установленому на підприємстві порядку на підставі акта відбору
зразків (проб). Відібрані зразки (проби) в технічно можливих
випадках ізолюються від решти продукції, упаковуються, пломбуються
або опечатуються на місці відбору і (або) передаються на
відповідальне зберігання посадовим особам підприємства. Відібрані
для перевірки зразки (проби) продукції піддають зовнішньому огляду
(органолептичному контролю), випробуванням, аналізам та
вимірюванням (далі - випробування) на відповідність вимогам
(показникам, характеристикам) стандартів, норм і правил за
методами, що ними зазначені. Обсяг випробувань визначає державний
інспектор (керівник перевірки) з урахуванням рекламацій на
продукцію, стану виробництва і аналізу перевірок згідно з пунктом
5.5.7 даної Iнструкції, але не менш передбаченого
приймально-здавальними випробуваннями. Крім того, зразки (проби)
продукції піддають зовнішньому огляду на відповідність
затвердженим зразкам-еталонам, якщо ця вимога передбачена НД.
Пунктом 5.5.9 Iнструкції передбачено, що випробування зразків
(проб) проводять спеціалісти підприємства в присутності державного
інспектора або їх проведення доручається спеціалізованим
підприємствам (випробувальним центрам), ДЦСМС або іншим
підприємствам, які мають випробувальну базу, атестовану в
установленому порядку.
Пунктом 7.2.1 Iнструкції передбачено, що державні інспектори
на підставі акта перевірки додержання вимог стандартів, норм і
правил видають суб"єкту підприємницької діяльності приписи, в тому
числі, про заборону реалізації окремих партій продукції (у тому
числі імпортної) з порушенням стандартів, норм і правил, крім
випадків, коли відхилення від стандартів, норм і правил
передбачено угодою про розподіл продукції.
Отже, розглядаючи спір про визнання недійсним припису
державного інспектора суд має з"ясувати питання щодо наявності
факту порушення стандартів, норм і правил.
Відповідач, вказуючи на порушення Позивачем стандартів, норм
і правил надав висновок Дніпропетровської обласної лабораторії по
контролю за якістю продуктів харчування.
Вказуючи на не опломбування зразків продукції суди не
дослідили обставин, на які вказує Відповідач, відносно того, що
зразки продукції були доставлені до лабораторії саме Позивачем та
не досліджено питання щодо обов"язковості присутності
представників підприємства при дослідженні зразків у випадку
доручення дослідження експертній установі.
Попередніми судовими інстанціями не з"ясовано фактичних
обставин справи відносно того, чи відповідав наявна у Позивача
продукція діючим в Україні нормативним документам щодо цієї
продукції.
Враховуючи, що нез"ясування вказаних обставин може призвести
до неправильного вирішення спору, а, в силу положень статті 220
КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
суд касаційної інстанції не може
досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними
обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та
вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, судова
колегія Вищого адміністративного суду України приходить до
висновку про те, що ухвалені у справі судові рішення підлягають
скасуванню, а справа має бути направлена на новий судовий розгляд
до суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, колегія суддів
Вищого адміністративного суду України
УХВАЛИЛА:
Касаційну скаргу Державного підприємства "Дніпропетровський
регіональний державний науково - технічний центр стандартизації,
метрології та сертифікації" задовольнити частково.
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 11
листопада 2004 року та постанову Дніпропетровського апеляційного
господарського суду від 9 березня 2005 року скасувати.
Справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю
науково - виробничого підприємства "Украгрокомплекс" до Державного
підприємства "Дніпропетровський регіональний державний науково -
технічний центр стандартизації, метрології та сертифікації" про
визнання недійсним припису Державного підприємства направити на
новий судовий розгляд до господарського суду Дніпропетровської
області.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і
оскарженню не підлягає крім як з підстав у строки та порядку,
передбаченому ст.ст. 237 - 239 Кодексу адміністративного
судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
.
Головуючий
судді: