ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 квітня 2007 року у м. Києві колегія суддів Вищого
адміністративного суду України в складі:
головуючого-судді: Цуркана М.I.,
суддів: Амєліна С.Є., Гуріна М.I., Кобилянського М.Г.,
Юрченка В.В.,
при секретарі : Проценко О.О.,
розглянувши в судовому засіданні в порядку письмового
касаційного провадження адміністративну справу за скаргою ОСОБА_1
на неправомірну бездіяльність управління Державної автомобільної
інспекції управління Міністерства внутрішніх справ України в
Одеській області за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення
апеляційного суду Одеської області від 8 лютого 2005 року,
в с т а н о в и л а:
ОСОБА_1 звернувся з касаційною скаргою на рішення
апеляційного суду Одеської області від 8 лютого 2005 року у справі
справу за його скаргою на неправомірну бездіяльність управління
Державної автомобільної інспекції управління Міністерства
внутрішніх справ України в Одеській області.
Зазначає, що у вересні 2004 року він звернувся до суду із
зазначеною скаргою, в якій вказував, що подав заяву до Харцизького
МРЕВ ДАI про реєстрацію автомобіля марки "Ауді-100", 1994 року
випуску, що належить йому на підставі рішення Приморського
районного суду м. Одеси від 15 червня 2004 року. Листом
управління Державної автомобільної інспекції управління
Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області НОМЕР_1 у
реєстрації автомобіля йому було відмовлено.
Вважає, що така відмова суперечить вимогам "Правил державної
реєстрації та обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних
машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів,
марок і моделей, причепів, напівпричепів та мотоколясок". Просив
визнати бездіяльність Харцизького МРЕВ ДАI, управління ДАI УМВС
України в Одеській області неправомірною, зобов"язати їх поставити
зазначений автомобіль на облік та видати технічний паспорт.
Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 27 жовтня
2004 року скаргу ОСОБА_1 було задоволено.
Рішенням апеляційного суду Одеської області від 8 лютого
2005 року апеляційну скаргу управління Державної автомобільної
інспекції управління Міністерства внутрішніх справ України в
Одеській області було частково задоволено. Рішення Київського
районного суду м. Одеси від 27 жовтня 2004 року скасовано та
постановлено нове, яким відмовлено у задоволенні скарги ОСОБА_1
Вказуючи на допущені, на його думку, судом апеляційної
інстанції неповне з'ясування обставин, які мають значення у
справі, та порушення норм чинного матеріального законодавства, що
призвело до неправильного вирішення даного спору, просить
скасувати постановлене судом апеляційної інстанції рішення та
залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційної
скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що
касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Задовольняючи скаргу ОСОБА_1 суд першої інстанції виходив з
того, що скаржник є власником автомобіля, а тому УДАI УМВС України
в Одеській області зобов"язано поставити на облік зазначений
автомобіль ОСОБА_1 і видати йому свідоцтво про державну реєстрацію
автомобіля. Тобто, при ухваленні рішення суд першої інстанції брав
до уваги лише той факт, що рішенням суду, постановленого на
території України, визнано за позивачами право власності на
спірний автотранспортний засіб, тому його вимоги підлягають
задоволенню.
Відмовляючи в задоволенні скарги ОСОБА_1, суд апеляційної
інстанції обгрунтовано зазначив, що висновок суду першої інстанції
про те, що відмовою в реєстрації автомобіля порушуються права
ОСОБА_1, як власника даного транспортного засобу є помилковим,
оскільки судом неправильно застосовано норми матеріального права.
Відповідно до п. 6 ст. 4 Закону України "Про власність"
( 697-12 ) (697-12)
у випадках і в порядку, встановлених законодавчими
актами України, діяльність власника може бути обмежено чи
припинено або власника може бути зобов'язано допустити обмежене
користування його майном іншими особами.
Статею34 Закону України "Про дорожній рух" ( 3353-12 ) (3353-12)
визначено, що державна реєстрація й облік транспортних засобів
здійснюється органами Державтоінспекції Міністерства внутрішніх
справ України, а порядок такої реєстрації встановлюється Кабінетом
Міністрів України.
Порядок державної реєстрації, перереєстрації й обліку
транспортних засобів і видачі реєстраційних документів і номерних
знаків установлений Правилами державної реєстрації й обліку
автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих
на шасі автомобілів, мотоциклів всіх типів, марок і моделей,
причепів, напівпричепів і мотоколясок, затвердженими постановою
Кабінету Міністрів України N 1388 від 7 вересня 1998 ( 1388-98-п ) (1388-98-п)
(далі - Правила), і Iнструкцією про проведення державної
реєстрації, перереєстрації й обліку транспортних засобів,
оформлення й видачі реєстраційних документів, номерних знаків на
них і здійснення перевірок реєстраційно-екзаменаційних підрозділів
Державтоінспекції МВС України, затвердженої наказом Міністерства
внутрішніх справ України N 335 від 10 квітня 2002 (далі -
Iнструкція).
У відповідності з пунктом 8 Правил державної реєстрації та
обліку автомобілів та ін. транспортних засобів, реєстрація
транспортних засобів здійснюється на підставі заяви власника,
поданої особисто, і документів, що посвідчують його особу,
правомірність придбання транспортного засобу, оцінку його
вартості. Для реєстрації транспортних засобів, що перебували в
експлуатації і зареєстровані в підрозділах ДАI, крім названих
документів, додається свідоцтво про реєстрацію транспортного
засобу (технічний паспорт) з відміткою підрозділу ДАI про зняття
транспортного засобу з обліку. Перед відчуженням, передачею такий
транспортний засіб повинен бути знятий з обліку в підрозділі ДАI.
Відчуження, передача власником придбаних транспортних засобів, не
зареєстрованих у підрозділах ДАI, не проводиться.
Пунктом 30 зазначених Правил передбачено, що транспортні
засоби (вузли і агрегати, що мають ідентифікаційні номери),
ввезені в Україну фізичними особами, підлягають реєстрації на
підставі заяв власників і виданих митними органами посвідчень на
їх реєстрацію в підрозділах ДАI із зазначенням відомостей про
сплату мита, заборону відчуження, дати зворотного вивезення.
Транспортні засоби, ввезені на територію України для постійного
користування, повинні бути зняті з обліку у відповідних органах
країни ввезення.
Жодних із зазначених документів заявником ОСОБА_1. при
поданні заяви про реєстрацію транспортного засобу органам ДАI
надано не було.
Враховуючи те, що автомобіль закордонного виробництва,
придбаний
ОСОБА_1., за інформацією по базі даних УДАI УМВС України в
Одеській області, в Україні не реєструвався, технічний паспорт на
зазначений автомобіль не видавався, за даними регіональної митниці
не встановлено факту ввезення зазначеного автомобіля на митну
територію України, продавця автомобіля в Одеській області не
існує, то судом апеляційної інстанції було вірно визначено, що
дії управління Державної автомобільної інспекції управління
Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області щодо
відмови в його реєстрації були правомірними та відповідають нормам
матеріального права.
Відповідно до вимог ч. 1 ст.220 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
суд
касаційної інстанції не може досліджувати докази, встановлювати та
визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому
рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого
доказу.
Згідно з ч.3 ст.210 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
підставами
касаційного оскарження є порушення судами норм матеріального чи
процесуального права.
Відповідно до ст. 224 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
, суд касаційної
інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові
рішення - без змін, якщо визнає, що суди не допустили порушень
норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових
рішень чи вчиненні процесуальних дій. Не може бути скасовано
судове рішення з мотивів порушення норм процесуального права, якщо
це не призвело і не могло призвести до неправильного вирішення
справи.
Встановлено, і це вбачається з матеріалів справи, що
оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції постановлене
з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводами
касаційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не
спростовуються, підстави для його скасування відсутні.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне
відмовити в задоволенні касаційної скарги.
Керуючись ст. ст.210, 220, 222, 223, 224, 231 Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, колегія
суддів, -
ухвалила:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення
апеляційного суду Одеської області від 8 лютого 2005 року без
змін.
Ухвала остаточна і оскарженню не підлягає, крім випадків,
встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства
України ( 2747-15 ) (2747-15)
.
Головуючий: Цуркан М.I.
Судді: Амєлін С.Є.
Гурін М.I.
Кобилянський М.Г.
Юрченко В.В.
З оригіналом звірено:
Суддя: Юрченко В.В.