ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 квітня 2007 року м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі
:
головуючого - судді - Бутенка В.I.,
суддів : Лиски Т.О.,
Сороки М.О.,
Панченка О.I.,
Штульмана I.В.,
при секретарі Марушевському А.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку
касаційного провадження адміністративну справу за скаргою ОСОБА_1
на неправомірні дії Управління Пенсійного фонду України в
Ковпаківському районі м. Суми, пов'язані із зменшенням розміру
пенсії, -
в с т а н о в и л а :
У листопаді 2004 року ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаною
скаргою.
В скарзі вказував на те, що він є пенсіонером з 1991 року за
вислугою років. У 2004 році відповідач розпорядженням НОМЕР_1 від
01.09.2004 року здійснив перерахунок пенсії позивачу, розмір якої
склав 856,62 грн. В подальшому 01.09.2004 року УПФ України в
Ковпаківському районі м. Суми знову перерахувало його пенсію,
після чого її розмір становить 703 грн.
Не погоджуючись із таким перерахунком, ОСОБА_1 просив визнати
неправомірними дії УПФ України в Ковпаківському районі м. Суми,
пов'язані із зменшенням розміру його пенсії з 856 грн. до 703 грн.
та зобов'язати відповідача провести відповідний перерахунок
розміру пенсії згідно із вимогами ст. 43 Закону України "Про
загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" ( 1058-15 ) (1058-15)
.
Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 25 липня
2005 року скаргу задоволено.
Постановою апеляційного суду Сумської області від 25 жовтня
2005 року це рішення скасовано та постановлено нове, яким у
задоволенні скарги ОСОБА_1 відмовлено.
На вказане судове рішення суду апеляційної інстанції, ОСОБА_1
подав касаційну скаргу, в якій просить його скасувати та залишити
в силі рішення суду першої інстанції.
При цьому в скарзі він посилається на порушення судом
апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не
підлягає з наступних підстав.
Судом першої інстанції було повно встановлено фактичні
обставини справи, проте неправильно застосовано норми
матеріального права, що призвело до ухвалення помилкового рішення
щодо задоволення позову ОСОБА_1
З таким висновком обгрунтовано не погодився суд апеляційної
інстанції, скасувавши рішення місцевого суду і відмовивши позивачу
у задоволенні його вимог.
При цьому судами було встановлено, що ОСОБА_1 є пенсіонером з
1991 року, перебуває на обліку в органах пенсійного забезпечення з
01.01.1992 року і отримує пенсію за вислугу років, як член екіпажу
льотних суден цивільної авіації.
Станом на 01.01.2004 року розмір його пенсії склав 856,62
грн.
В подальшому, в зв'язку із набранням 01.01.2004 року
чинності Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне
страхування" ( 1058-15 ) (1058-15)
№ 1058-IV від 09.07.2003 року, пенсію
позивача було приведено у відповідність із вимогами чинного
законодавства і з 01.09.2004 року вона склала 703,57 грн.
У відповідності із ст. 43 Закону України "Про
загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" ( 1058-15 ) (1058-15)
,
перерахунок пенсій за віком, по інвалідності, в разі втрати
годувальника, за вислугу років, призначених до набрання чинності
цим Законом, здійснюється за нормами цього Закону на підставі
документів про вік, страховий стаж, заробітну плату (дохід) та
інших документів, що знаходяться на час перерахунку в пенсійній
справі та відповідають вимогам законодавства, що діяло раніше, а
також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
Таким чином, ніяких змін щодо порядку обчислення стажу для
перерахунку пенсій, призначених відповідно до раніше діючого
законодавства, Законом № 1058-IV не передбачено.
Слід зазначити, що статтею 52 Закону України "Про пенсійне
забезпечення" ( 1788-12 ) (1788-12)
передбачено, що право на пенсію за
вислугу років мають, зокрема, окремі категорії працівників авіації
та льотно-випробного складу.
За змістом частини 3 статті 53 Закону України "Про пенсійне
забезпечення" ( 1788-12 ) (1788-12)
, у редакції Закону України "Про
внесення змін до деяких Законів України" від 17 листопада 1999
року, працівникам льотно-випробного складу та особам льотних
екіпажів повітряних суден цивільної авіації (пілотам, штурманам,
бортінженерам, бортмеханікам, бортрадистам, льотчикам-наглядачам)
і бортоператорам, які виконують спеціальні роботи в польотах,
пенсії обчислюються з середньомісячного заробітку за роботу, що
дає право на пенсію за вислугу років (частина перша статті 64 та
статті 65, 66, 69), одержуваного перед її припиненням, і
призначаються в розмірах, передбачених частинами першою - третьою,
шостою статті 19 та статтею 21 цього Закону для пенсій за віком, і
не можуть перевищувати 85 процентів заробітку для працівників
льотно-випробного складу та 75 процентів заробітку для осіб
льотних екіпажів повітряних суден цивільної авіації (пілотів,
штурманів, бортінженерів, бортмеханіків, бортрадистів,
льотчиків-наглядачів) і бортоператорів, які виконують спеціальні
роботи в польотах.
При цьому розмір пенсії для осіб льотних екіпажів повітряних
суден цивільної авіації (пілотів, штурманів, бортінженерів,
бортмеханіків, бортрадистів, льотчиків-наглядачів) і
бортоператорів, які виконують спеціальні роботи в польотах, не
може перевищувати дві з половиною величини середньої заробітної
плати працівників, зайнятих в галузях економіки України, за
календарний рік, що передує місяцю, з якого призначається пенсія.
Зазначеним законом передбачено, що дія статті 53 Закону
України "Про пенсійне забезпечення" ( 1788-12 ) (1788-12)
в новій редакції
поширюється на працівників з числа осіб льотних екіпажів
повітряних суден цивільної авіації і бортоператорів, які
виконували спеціальні роботи в польотах, які вийшли на пенсію до
набрання чинності цим Законом.
Відповідно до п.6 Порядку призначення і виплати пенсій за
вислугу років працівникам льотно - випробного складу цивільної
авіації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України 21
липня 1992 року №418 ( 418-92-п ) (418-92-п)
(в редакції постанови Кабінету
Міністрів України від 22.05.96 р. N 550 ( 550-96-п ) (550-96-п)
),
працівникам льотно-випробного складу пенсії за вислугу років
обчислюються із середньомісячного заробітку за роботу, що дає
право на цю пенсію (частина перша статті 64 та статті 65, 66, 69
Закону), одержуваного перед її припиненням.
Пунктом 7 цього Порядку передбачено, що пенсії за вислугу
років працівникам льотно-випробного складу призначаються у розмірі
55 процентів заробітку (пункт 6 цього Порядку) і за кожний рік
вислуги (у чоловіків - понад 25 років і у жінок - понад 20 років)
пенсія збільшується на 1 процент заробітку, але не менш як на 1
процент мінімального розміру пенсії за віком. За кожний рік
роботи, яка дає право на пенсію на пільгових умовах згідно з
пунктом "а" статті 13 та статтею 14 Закону, пенсія збільшується на
1 процент заробітку.
Максимальний розмір пенсій за вислугу років працівників
льотно-випробного складу не може перевищувати 85 процентів
заробітку.
Крім того, працівникам льотно-випробного складу до пенсії за
вислугу років нараховуються надбавки та підвищення, передбачені
статтями 21 та 77 Закону.
Як було встановлено судами, підвищення з січня 2004 року
розміру пенсії позивачу до 856,62 грн. сталося внаслідок помилки у
єдиній уніфікованій програмі автоматизованої системи обробки
документів з призначення і виплати пенсій (програмне забезпечення
АСОПД-КОМТЕХ), яка полягала у зарахуванні до 47 років 6 місяців і
9 днів стажу, який дає право на пенсію за вислугою років, 10 років
4 місяців 28 днів загального страхового стажу у календарному
обчисленні.
Дана помилка була виправлена відповідачем 01.09.2004 року,
пенсія ОСОБА_1 приведена у відповідність із вимогами чинного
законодавства і розмір її склав 703,57 грн.
Виходячи з наведеного, суд апеляційної інстанції правильно
зазначив, що оскільки таке підвищення розміру пенсії було
здійснено помилково, то приведення розміру пенсії позивача у
відповідність із вимогами чинного законодавства не може вважатися
зменшенням пенсії і не порушило прав ОСОБА_1
За таких обставин апеляційний суд дійшов обгрунтованого
висновку про скасування рішення суду першої інстанції та відмовив
ОСОБА_1 у задоволенні його вимог.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судом
апеляційної інстанції прийнято законне і обгрунтоване рішення, під
час розгляду справи порушень норм матеріального та процесуального
права ним допущено не було.
Доводи касаційної скарги зроблених апеляційним висновків не
спростовують, а тому оскаржуване судове рішення повинно залишатися
без змін.
Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 224, 230 КАС України
( 2747-15 ) (2747-15)
, колегія суддів -
у х в а л и л а :
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а
постанову апеляційного суду Сумської області від 25 жовтня 2005
року без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і
оскарженню не підлягає.
Згідно ст.ст. 236, 237 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
рішення суду
касаційної інстанції може бути оскаржено до Верховного Суду
України лише за винятковими обставинами протягом одного місяця з
дня відкриття таких обставин.
С у д д і :