УХВАЛА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
18.04.2007 р. м. Київ
Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:
головуючого судді Пилипчук Н.Г.
суддів Конюшка К.В.
Ланченко Л.В.
Нечитайла О.М.
Степашка О.I.
при секретарі: Iльченко О.М.
за участю представника
відповідача: Мисливого I.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргу Державної податкової інспекції у
Голосіївському районі м.Києва
на постанову Господарського суду міста Києва від 21.11.2005
р.
та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від
13.02.2006 р.
у справі № 29/175
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Київська
сталева компанія"
до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м.
Києва
про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, -
ВСТАНОВИВ:
Постановою Господарського суду міста Києва від 21.11.2005 р.,
залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного господарського
суду від 13.02.2006 р., позов задоволено частково.
Визнано недійсними податкові повідомлення-рішення ДПI у
Голосіївському районі м Києва від 29.09.2004 р. №0001242306/0, від
10.11.2004р. №0001242306/1, від 19.01.2005 р. №0001242306/2, від
31.01.2005 р. №0001242306/3 в частині визначення ТОВ "Київська
сталева компанія" штрафних санкцій за порушення п. 13 ст. 3 Закону
України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у
сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" ( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
в
розмірі 27000,00 грн., як суми податкового зобов'язання.
Зобов'язано заставодавця ДПI у Голосіївському районі м. Києва
подати до Державного реєстру обтяжень рухомого майна заяву про
припинення обтяження (за типом обтяження податкова застава) всього
рухомого та нерухомого майна ТОВ "Київська сталева компанія", що
зареєстрована 16.02.2005 р. за № 1685585, протягом 5 днів строку з
моменту набрання чинності рішення суду. В іншій частині позовних
вимог відмовлено.
Судові рішення мотивовані тим, що у податкового органу були
відсутні правові підстави для визначення штрафних санкцій за
порушення вимог Закону України "Про застосування реєстраторів
розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування
та послуг" ( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
(далі у тексті Закон "Про РРО"), як
податкове зобов'язання, відповідно не було правових підстав для
застосування наслідків несплати такого зобов'язання, встановлених
Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників
податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"
( 2181-14 ) (2181-14)
(далі у тексті Закон № 2181III).
ДПI у Голосіївському районі м. Києва подала касаційну скаргу,
якою просить скасувати ухвалу апеляційного суду та постанову суду
першої інстанції в частині задоволення позовних вимог та ухвалити
нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Посилається на порушення судами норм матеріального та
процесуального права. Зазначає, що виставляючи першу податкову
вимогу, податковій інспекції не було відомо про неузгодження суми
податкового зобов'язання, визначеного спірним податковим
повідомленням-рішенням. Судом апеляційної інстанції було порушено
п. 3 ст. 159 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
, оскільки не було прийнято до
уваги доводи скаржника. Судами неправильно застосовано п. 13 ст. 3
Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових
операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг"
( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
№ 265-ВР від 06.07.1995 р. Зазначає, що податкові
органи мали достатні підстави для застосування штрафних санкцій за
порушення вимог вказаного закону та приймати відповідне рішення.
Представник відповідача в судовому засіданні підтримав вимоги
касаційної скарги та просив її задовольнити.
Позивач у своїх письмових запереченнях на касаційну скаргу
просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а судові
рішення - без змін, як законні та обгрунтовані.
Позивач подав клопотання про оголошення перерви у зв'язку з
участю його представника в іншому судовому процесі. Клопотання
судом касаційної інстанції залишено без задоволення, оскільки
визнано, що відсутність представника позивача не перешкоджає
касаційному розгляду справи.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника
відповідача, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали
справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку,
що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Судами першої та апеляційної інстанції було встановлено таке.
Актом перевірки ДПI у Голосіївському районі м. Києва від
21.09.2004р., зафіксовано, що суб'єкт підприємницької діяльності
не забезпечив відповідність сум готівкових коштів на місці
проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті
РРО у розмірі 5400,00 грн, що порушенням вимог п. 13 ст. З Закону
України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у
сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" ( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
№265/95-ВР від 06.07.1995р.
Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі м.
Києва прийняте податкове повідомлення від 29.09.2004р.
№0001242306/0, яким позивачу за порушення п. 13 ст. З Закону
України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у
сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" ( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
№265/95-ВР від 06.07.1995р. відповідно до ст. 22 цього Закону
визначено податкове зобов'язання за платежем штрафні санкції в
сумі 27000,00грн. За результатами розгляду скарг позивача прийняті
податкові повідомлення-рішення №0001242306/1 від 10.11.2004р.,
№0001242306/2 від 19.01.2005р., №0001242306/3 від 31.03.2005р.
Також відповідачем на адресу позивача була направлена перша
податкова вимога №1/776 від 14.02.2005р. з вимогою сплатити суму
податкового боргу в розмірі 27000,00 грн.
Достовірно встановивши, що порушення позивачем вимог п. 13
ст. З Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових
операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг"
( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
, зафіксоване актом перевірки, мало місце, суди
попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про необхідність
визнання недійсними спірних податкових повідомлень-рішень в
частині визначення штрафних санкції за вказане порушення, як
податкового зобов'язання та визнання повністю недійсною першої
податкової вимоги, а також зобов'язання заставодавця - податкову
інспекцію подати до державного реєстру обтяжень рухомого майна про
припинення обтяження всього рухомого та нерухомого майна позивача.
Закон № 2181-III ( 2181-14 ) (2181-14)
є спеціальним законом із питань
оподаткування, який встановлює порядок погашення зобов'язань
юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними
цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів),
перелік яких передбачає Закон України "Про систему оподаткування"
( 1251-12 ) (1251-12)
, а також порядок нарахування і сплати пені та штрафних
санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими
органами, а податкове повідомлення - це письмове повідомлення
контролюючого органу про обов'язок платника податків сплатити суму
податкового зобов'язання, визначену контролюючим органом. Таким
чином, встановлені податковою інспекцією в акті перевірки
порушення правил торгівлі не відносяться до порушень податкового
законодавства, а визначені податковим повідомленням - рішенням
штрафні санкції - не є податковими зобов'язаннями, які стягуються
у порядку, встановленому законом № 2181 ( 2181-14 ) (2181-14)
. За порушення
вимог Закону України "Про РРО" ( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
не може бути
застосована штрафна санкція шляхом прийняття такої форми акту
ненормативного характеру, як податкове повідомлення-рішення,
оскільки останнє може бути прийнято лише щодо визначення
податкових зобов'язань зі сплати податків і зборів (обов'язкових)
платежів, а також штрафних санкцій за порушення податкового
законодавства.
Відповідно, за відсутності узгодженого податкового
зобов'язання у податкового органу не було правових підстав для
надіслання позивачеві податкової вимоги у відповідності до п.п.
6.2.1 п. 6.2 ст. 6 Закону № 2181-III ( 2181-14 ) (2181-14)
, а за
відсутності податкового боргу - не виникало права податкової
застави на активи платника податків, отже були відсутні підстави
для реєстрації 16.02.2005 р. податковим органом у відповідності до
вимог п. 8.3 ст. 8 Закону № 2181-III ( 2181-14 ) (2181-14)
податкової
застави у відповідному державному реєстрі застав.
Доводи податкової інспекції відхиляються судом касаційної
інстанції з огляду на те, що вони суперечать вищевикладеній
правовій позиції. Порушень судами норм процесуального права, на
які посилається податкова інспекція, суд касаційної інстанції не
вбачає, а рішення судів попередніх інстанцій визнає законними та
обгрунтованими.
Керуючись ст. ст. 220, 223, 224, 230, 231 Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, суд касаційної
інстанції, -
УХВАЛИВ :
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у
Голосіївсько му районі м. Києва залишити без задоволення, а
постанову Господарського суду міста Києва від 21.11.2005 р. та
ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 13.02.2006
р. - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може
бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з
дня відкриття обставин, які можуть бути підставою для провадження
за винятковими обставинами.
головуючий суддя Н.Г. Пилипчук
судді К.В. Конюшко
Л.В. Ланченко
О.М. Нечитайло
О.I. Степашко