ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
                           У Х В А Л А
                         іменем України
 
     18 квітня 2007 року
     М. Київ
     Колегія  суддів  Вищого  адміністративного  суду  України   в
складі:
 
     Головуючого, судді
     Бутенка В.I.
     суддів
     Весельської Т.Ф.
     Горбатюка С.А.
     Мироненка О.В.
     Штульмана I.В.
     секретар судового засідання Пархоменко О.В.
     за участі:  представника Рівненської митниці Дем'янюка С.М.,
     розглянувши  у  касаційному  порядку  у  відкритому  судовому
засіданні у залі суду адміністративну справу за  скаргою  ОСОБА_1,
ОСОБА_2 на незаконні дії посадових  осіб  Рівненської  митниці  за
касаційною скаргою Рівненської  митниці  на  рішення  Рівненського
міського суду від 06 вересня 2004 року та ухвалу апеляційного суду
Рівненської області від 20 жовтня 2004 року,
                      в с т а н о в и л а :
     В травні 2004 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1  звернулися  в  суд  із
скаргою на дії Рівненської митниці.
     В  скарзі  вказали,  що  IНФОРМАЦIЯ_1   їх   було   затримано
прикордонниками в районі IНФОРМАЦIЯ_2. Сама подія відбулася за 7-8
км. від державного кордону між Україною та  республікою  Білорусь.
Прикордонниками  у  ОСОБА_2.  було  вилучено  82  рулони  клейонки
столової та човен "Казанка" з  мотором,  а  у  ОСОБА_1  83  рулони
клейонки  столової  та  човен  "Казанка".  Після   затримання   їх
доставили  на  митний  пост  IНФОРМАЦIЯ_3і,  де  і  було  складено
протокол про порушення митних правил.
     Вилучені у них клейонка та човни з IНФОРМАЦIЯ_1  зберігаються
на складі Рівненської митниці.
     Працівникам митниці вони  пояснювали,  що  митних  правил  не
порушували, а на вилучену клейонку в них є відповідні документи.
     В серпні 2003 року на їхні адреси надійшли копії постанов від
IНФОРМАЦIЯ_6 про те, що провадження у справах про  порушення  ними
митних правил були припинені  за  відсутністю  у  їх  діях  складу
адміністративного правопорушення.
     З  вересня  2003  року  вони   неодноразово   зверталися   до
керівництва Рівненської митниці та прокуратури Рівненської області
з питань повернення незаконно вилучених 165  рулонів  клейонки  та
2-х човнів. До своїх заяв надали накладні про  придбання  клейонки
та пояснення підприємця ОСОБА_3., який їм її продав.  Працівниками
митниці були проведені перевірки та  встановлено,  що  підприємцем
ОСОБА_3клейонка столова була розмитнена і у нього  було  відібране
пояснення.
     Незважаючи на це IНФОРМАЦIЯ_4 начальником Рівненської митниці
їх було повідомлено, що вантаж буде повернутий після сплати митних
платежів.
     Оскільки   в   їхніх   діях   відсутні   ознаки    будь-якого
правопорушення, просили суд визнати  незаконними  дії  Рівненської
митниці щодо відмови у поверненні  майна  та  зобов'язати  митницю
безоплатно повернути їм це майна,  а  саме  165  рулонів  клейонки
столової та 2 човни.
     Рішенням Рівненського міського суду від 06 вересня 2004  року
скаргу  ОСОБА_2. та ОСОБА_1 задоволено.
     Визнані неправомірними  дії  Рівненської  митниці  у  частині
покладення  на  них  обов'язку  щодо  сплати  митних   зборів   за
зберігання на складі Рівненської митниці  належного  їм  на  праві
приватної власності майна. Зобов'язано повернути позивачам належне
їм на праві приватної власності майно.
     Ухвалою апеляційного суду Рівненської області від  20  жовтня
2004  року  апеляційну  скаргу  Рівненської  митниці  на   рішення
Рівненського міського суду від 06  вересня  2004  року  відхилено,
рішення суду першої інстанції залишено без зміни.
     Не погоджуючись  з  рішеннями  судів  першої  та  апеляційної
інстанції Рівненська  митниця  подала  касаційну  скаргу,  в  якій
вказала  на  те,  що  рішення  постановлені  з   порушенням   норм
матеріального та процесуального права.
     Просить рішення  судів  першої  та  апеляційної  інстанцій  у
справі скасувати.
     Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали  справи  та
доводи касаційної  скарги,  колегія  суддів  дійшла  висновку,  що
касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.
     Відповідно   до   статті   220   Кодексу    адміністративного
судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
         (далі - КАС  України  ( 2747-15 ) (2747-15)
        )
суд  касаційної  інстанції  перевіряє  правильність   застосування
судами першої  та  апеляційної  інстанцій  норм  матеріального  та
процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не  може
досліджувати  докази,  встановлювати   та   визнавати   доведеними
обставини,  що  не  були  встановлені  в  судовому   рішенні,   та
вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
     Частиною  другою   статті   227   КАС   України   ( 2747-15 ) (2747-15)
        
встановлено, що підставою  для  скасування  судових  рішень  судів
першої та (або) апеляційної  інстанцій  і  направлення  справи  на
новий  судовий  розгляд  є   порушення   норм   матеріального   чи
процесуального  права,  які  призвели  або  могли   призвести   до
неправильного вирішення справи і  не  можуть  бути  усунені  судом
касаційної інстанції.
     Суди попередніх інстанцій, вирішуючи спір, виходили  з  того,
що відповідачем не  доведено,  що  ОСОБА_1  та  ОСОБА_2  незаконно
перемістили через митний кордон без сплати митних зборів  товар  -
165 рулонів клейонки.
     Проте, з таким висновком погодитись не можливо.
     Як видно з матеріалів справи, IНФОРМАЦIЯ_1  на  березі  річки
IНФОРМАЦIЯ_5 прикордонним нарядом були виявлені два  човни  з  165
рулонами клейонки. У місці виявлення човнів перебували ОСОБА_1  та
ОСОБА_2, які заперечували належність їм як човнів так і клейонки.
     Щодо цих осіб були  складені  протоколи  про  адміністративне
правопорушення, а виявлені предмети  були  вилучені  та  здані  на
склад Рівненської митниці.
     I тільки після одержання копій постанов заступника начальника
Рівненської митниці від IНФОРМАЦIЯ_6 про припинення  проваджень  у
справах про адміністративні правопорушення у зв'язку з відсутністю
складу адміністративних правопорушень,  передбачених  статтею  116
Митного  кодексу  України  ( 92-15 ) (92-15)
        ,  ОСОБА_1  та  ОСОБА_2  стали
вимагати повернути їм вилучені предмети та товар,  посилаючись  на
придбання клейонки у приватного підприємця ОСОБА_3..
     Цим обставинам  суд  першої  інстанції  дав  невірну  правову
оцінку.
     Крім того,  судом  не  були  перевірені  доводи  представника
митниці про розбіжність даних щодо виробників клейонки,  вилученої
у ОСОБА_1 і ОСОБА_2. та ввезеної на  територію  України  приватним
підприємцем ОСОБА_3 який, як стверджують відповідачі, продав їм цю
клейонку.
     Не було вжито  достатніх  заходів  й  щодо  допиту  в  якості
свідка  приватного підприємця ОСОБА_3.
     Отже  рішення  суду  першої  інстанції   є   необгрунтованим,
оскільки воно ухвалене на підставі не повно з'ясованих  обставинах
в адміністративній справі.
     Суд апеляційної інстанції не звернув на це уваги й залишив  в
силі незаконне рішення суду першої інстанції.
     За таких обставин підлягають скасуванню обидва рішення  судів
попередніх інстанцій, а справа - направленню на новий  розгляд  до
суду першої інстанції.
     При новому розгляді  судам  слід  урахувати  наведене,  більш
повно з'ясувати обставини справи та перевірити їх доказами.
     Також судам слід визначитись чи не був пропущений  позивачами
строк на звернення зі скаргою,  встановлений  чинним  на  той  час
процесуальним законом, та  вирішувати  даний  спір  відповідно  до
положень КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
        .
     Керуючись  статтями  210,  220,   223,   227,   230   Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
        , колегія суддів,
                        у х в а л и л а :
     Касаційну скаргу Рівненської митниці задовольнити.
     Рішення Рівненського міського суду від 06 вересня  2004  року
та ухвалу апеляційного суду Рівненської області від 20 жовтня 2004
року скасувати та справу направити на  новий  судовий  розгляд  до
суду першої інстанції.
     Ухвала  набирає  законної  сили  з  моменту  проголошення   і
оскарженню не підлягає.
     Судді:    Бутенко В.I.
     Весельська Т.Ф.
     Горбатюк С.А.
     Мироненко О.В.
     Штульман I.В.