УХВАЛА
Iменем України
"17" квітня 2007 р. Справа № 7/394-О-А-05
к/с № К-21197/06
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Головуючого судді-доповідача Голубєвої Г.К.
Суддів Брайка А.I.
Карася О.В.
Рибченка А.О.
Федорова М.О.
при секретарі судового засідання: Ткачук Н.В.
за участю представників:
позивача: не з'явились
відповідача: не з'явились
розглянувши касаційну скаргу Державної податкової інспекції у
м. Херсоні
на ухвалу Запорізького апеляційного господарського суду від
18.04.2006 року
та постанову Господарського суду Херсонської області від
06.02.2006 року
у справі № 7/394-О-А-05
за позовом Приватного підприємця Білоглазова Олега
Владиславовича
до Державної податкової інспекції у м. Херсоні
про визнання недійсним розпорядження та першої вимоги, -
ВСТАНОВИВ:
В жовтні 2005 року Приватний підприємець Білоглазов Олег
Владиславович (позивач) звернувся до господарського суду з позовом
про визнання нечинними розпорядження від 7 серпня 2003 року №
94/17-2/2170902459 про зменшення суми бюджетного відшкодування ПДВ
на 126814 грн. та першу податкову вимогу ДПI у м. Херсоні від 11
липня 2005 року № 1/921, посилаючись на те, що вони прийняті з
порушенням діючого законодавства.
Постановою господарського суду Херсонської області від
06.02.2006 р. у справі №7/394-О-А-05 позов задоволено. Визнано
нечинними розпорядження ДШ у м. Херсоні від 07 серпня 2003 р.
№94/17-2/2170902459 про зменшення позивачу суми бюджетного
відшкодування ПДВ на 126814 грн. та першу податкову вимогу №1/921
від 11 липня 2005 р. Постановлено відшкодувати ПП Білоглазову О.В.
з державного бюджету 6 грн. 80 коп. держмита.
Ухвалою Запорізького апеляційного господарського суду від
18.04.2006 року рішення суду першої інстанції залишене без змін.
Рішення судів першої та апеляційної інстанцій мотивовані тим,
що при розгляді справи № 7/402 від 10.09.2003 р. про зменшення
позивачу суми бюджетного відшкодування на 126814 грн., судові
інстанції підтвердили факт проведення ПП Білоглазовим О.В. сплати
повної вартості об'єкту лізингу згідно з договором від 02.12.02
р., операція з придбання позивачем майна у власність від
лізингоотримувача є об'єктом оподаткування ПДВ. Спростований
висновок податкової інспекції про неправомірність включення ПП
Білоглазовим О.В. до податкового кредиту суми ПДВ у розмірі 127180
грн. за придбані у власність основні фонди - об'єкт лізингу; факт
включення продавцем - ВАТ "Компанія Дніпро" з операцій продажу
лізингового майна за договором лізингу від 02.12.2002 р. до суми
податкових зобов'язань за грудень 2002 р. та фактичної сплати до
бюджету суми цих податкових зобов'язань по ПДВ. Рішення суду
виконано, позивачу відшкодований податок на додану вартість в
повному обсязі. Таким чином, підстав для зменшення суми бюджетного
відшкодування з ПДВ у ДПI у м. Херсоні немає.
Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, ДПI у
м. Херсоні подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати
постанову Господарського суду Херсонської області від 06.02.2006
року та ухвалу Запорізького апеляційного господарського суду від
18.04.2006 року по справі №7/394-О-А-05, посилаючись на порушення
судами норм матеріального права, та на неправильну правову оцінку
судами обставин справи.
Представники сторін в судове засідання не з'явились, хоч про
час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином. Про
причини неявки суд не повідомили.
Перевіривши правильність застосування судами попередніх
інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної
оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного
суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не
підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що Приватний
підприємець Білоглазов О.В. є платником податку на додану вартість
та за результатами фінансово - господарської діяльності згідно з
вимогам чинного податкового законодавства подає до податкового
органу за встановленою формою податкову звітність.
У процесі ведення підприємницької діяльності ПП Білоглазов
О.В. здійснював операції з продажу продукції, майна, до яких
застосовується ставка, встановлена п. 6.1 ст. 6 Закону України
"Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
від 03.04.1997 р.
№168/97-ВР із змінами і доповненнями (далі Закон про ПДВ).
За даними поданої у встановлений строк до органу державної
податкової служби декларації з ПДВ за грудень 2002 р. позивачу
підлягало відшкодування з Державного бюджету протягом трьох
наступних звітних періодів 126814 грн. ПДВ.
21 квітня 2003 р. позивач звернувся до ДПI у Херсоні із
заявою про повернення на його рахунок суму ПДВ, що підлягає
відшкодуванню.
31 липня 2003 р. ДПI у м. Херсоні проведено позапланову
перевірку позивача з питання обгрунтованості відшкодування з
бюджету ПДВ за грудень 2002 р., про що складено акт від 31.07.2003
р. № 135/17-2-1-10/3.
Відповідно до висновку акту перевірки не підтверджено право
приватного підприємця на одержання бюджетного відшкодування з тих
підстав, що операції з передачі майна лізингодавця у користування
лізингоотримувачу згідно з умовами договору оперативного лізингу
та його повернення лізингодавцю після закінчення дії такого
договору не є об'єктом оподаткування у відповідності до підпунктів
3.2.2 п. 3.2 ст. З Закону про ПДВ.
Позивач звернувся з позовом до господарського суду
Херсонської області про стягнення 126814 грн. Рішенням
господарського суду Херсонської області по справі № 7/402 від
10.09.2005 р. позовні вимоги задоволено в повному обсязі. В
подальшому постановою Вищого господарського суду України постанова
Запорізького апеляційного господарського суду та рішення
господарського суду по справі № 7/402 залишені без мін, тобто
рішення місцевого суду є діючим.
30.08.2005 р. господарським судом Херсонської області
порушено провадження по справі № 9/223-ПН-05 про спонукання внести
зміни до облікових даних карток рахунку та про спонукання зняття з
обліку платника податків та доповненням позовних вимог про
визнання недійсним розпорядження від 07.08.2003 р.
№94/17-2-2170902459. Рішенням місцевого суду по справі №
9/223-ПН-05 від 10.08.2005 р. з урахуванням позовних вимог в
задоволені позову відмовлено. Рішення суду мотивовано тим, що
вимоги позивача про виключення з особової картки результатів
перевірки за актом від 31.07.2003 р. (розпорядження від 07.08.2003
р. № 94/17-2-2170902459) з посиланням на рішення господарського
суду у справі № 7/402 є безпідставними, оскільки рішенням суду про
повернення з бюджету 126814 грн. ПДВ було внесено до особової
картки позивача, що стало причиною виникнення у нього податкового
боргу у сумі 126814 грн. Крім того, предметом позову по справі
№7/402 було стягнення 126814 грн. ПДВ та був інший склад сторін.
Заяву про визнання недійсним спірного розпорядження судом було
відхилено у зв'язку, з тим що позивачем порушено правила
об'єднання позовних вимог, встановлених ст. 58 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, а також з тим, що дана заява за своїм змістом і
формою фактично є окремою позовною вимогою, яка не пов'язана з
первісним позовом.
Розпорядження №94/17-2-2170902459 від 07.08.2003 р. прийнято
ДПI у м. Херсоні на підставі акту перевірки, яким зменшено суму
бюджетного відшкодування ПДВ на 126814 грн. з посиланням на
відсутність права позивача на отримання бюджетного відшкодування
з. тих підстав, що операції з передачі майна лізингодавця в
користування лізингоотримувачу згідно з умовами договору лізингу
та його повернення лізингодавцю після закінчення такого договору
не є об'єктом оподаткування у відповідності до п/п. 3.2.2 п. 3.2
ст. З Закону про ПДВ.
Вказане розпорядження вручено представнику позивача лише
25.09.2003 р, що стало підставою для його оскарження у справі
№9/223-ПН-05.
Стаття 55 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
кожному гарантує
право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів
державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і
службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом
засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних
посягань.
Вищий адміністративний суд України погоджується з висновком
судів першої та апеляц ійної інстанцій, що не потребує додаткового
доказуванню обставина стосовно правомірності визначення позивачем
суми податкового кредиту в декларації з ПДВ за грудень 2002 р.
(враховуючи суми ПДВ за податковою накладною №873 та податковою
накладною №49), а також обставини щодо здійснення позивачем повної
оплати вартості об'єкту лізингу та щодо фактичної сплати продавцем
лізингового майна податкового зобов'язання з ПДВ за грудень 2002
р., оскільки судом першої інстанції та судами апеляційної та
касаційної інстанції було досліджено ці обставини в іншій справі.
Спростовано висновок податкової інспекції щодо неправомірності
включення ПП Білоглазовим О.В. до податкового кредиту суми ПДВ у
розмірі 126814 грн. за придбані у власність основні фонди - об'єкт
лізингу, а відтак підстав для зменшення суми бюджетного
відшкодування у відповідача не має.
За таких обставин та з урахуванням викладеного, прийняття
відповідачем спірного розпорядження на підставі акту перевірки є
не правомірним та безпідставним відповідно до п. 1 ст. 72 КАС
України ( 2747-15 ) (2747-15)
.
Враховуючи неправомірність винесення спірного розпорядження,
колегія суддів погоджується також із висновками судів щодо
визнання недійсної першої податкової вимоги з наступних підстав.
Пунктом 1.10 статті 1 Закону України "Про порядок погашення
зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними
цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
від 21.12.2000 р. №2181-111 (далі
Закон №2181), передбачено, що податкова вимога - це письмова
вимога податкового органу до платника податків погасити суму
податкового боргу.
Пунктом 1.3 статті 1 Закону №2181 ( 2181-14 ) (2181-14)
передбачено,
що. податковим боргом (недоїмкою) визначається податкове
зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності),
самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в
адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у
встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого
податкового зобов'язання.
В підпункті 6.2.3 пункту 6.2. статті 6 Закону №2181
( 2181-14 ) (2181-14)
, визначено порядок надіслання податкових вимог.
Таким чином, першу податкову вимогу відповідно до п. 1.10
статті 10, п. 6.2 статті 6 Закону № 2181 ( 2181-14 ) (2181-14)
слід
розглядати як письмову вимогу податкового органу до платника
податків погасити суму податкового боргу, в яких орган державної
податкової служби повідомляє платників про наявні факти узгодження
податкового зобов'язання та виникнення права податкової застави.
Як свідчать матеріали справи позивач платіжним дорученням від
11.02.2004 р. №6 сплатив штрафну санкцію у розмірі 11,70 грн.
нарахованої на підставі податкового повідомлення - рішення №
0002311701/0 від 02.02.2004 р., прийнятого внаслідок акту
перевірки №53/19-1 від 30.01.2004 р. з питань дотримання граничних
термінів сплати узгоджених сум податкового зобов'язання з податку
на додану вартість, а саме по податковому повідомленню №94/17-2 та
податковій декларації з ПДВ за серпень 2003 р.. Вказане свідчить,
що відповідачем нараховано штрафну санкцію саме за порушення
узгодженої суми податкового зобов'язання з ПДВ по податковій
декларації за серпень 2003 р., яка не має ніякого відношення до
визначеної відповідачем суми у першій податковій вимозі. Факт
того, що у відповідача не було заборгованості з податкового
зобов'язання по ПДВ за даними деклараціями за грудень 2002 р.,
підтверджується відшкодуванням податковим органом суми в розмірі
126814 грн. Отже, на день формування першої податкової вимоги №
1/191 від 11.07.2005 р. у позивача було відсутнє податкове
зобов'язання з ПДВ в сумі 126814 грн., а відповідно відсутні
підстави для нарахування штрафу та пені.
Відповідно до ст. 224 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
суд касаційної
інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові
рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної
інстанції не допустили порушень норм матеріального і
процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні
процесуальних дій.
Отже, ухвала Запорізького апеляційного господарського суду
від 18.04.2006 року та постанова Господарського суду Херсонської
області від 06.02.2006 року у справі № 7/394-О-А-05 прийняті з
правильним застосуванням норм матеріального та процесуального
права, суди дали правильну оцінку обставинам справи, тому суд
касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести
до зміни чи скасування рішень судів першої та апеляційної
інстанції у справі №2-15/870-2005.
Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного
судочинства України, суд -
УХВАЛИВ:
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Херсоні
залишити без задоволення.
Ухвалу Запорізького апеляційного господарського суду від
18.04.2006 року та постанову Господарського суду Херсонської
області від 06.02.2006 року залишити без змін.
Справу № 2-15/870-2005 повернути до Господарського суду
Херсонської області.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може
бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку,
передбачених статтями 236-238 Кодексу адміністративного
судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
.
Головуючий
підпис
Голубєва Г.К.
Судді
підпис
Брайко А.I.
підпис
Карась О.В.
підпис
Рибченко А.О.
підпис
Федоров М.О.
З оригіналом згідно
Суддя Голубєва Г.К.