У Х В А Л А
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
17.04.2007р.
Вищий адміністративний суд України у складі:
головуючого-судді Брайка А. I.,
суддів Голубєвої Г. К.,
Карася О. В.,
Рибченка А. О.,
Федорова М. О.,
секретар судового засідання - Міненко О. М.,
розглянувши касаційну скаргу Сільськогосподарського
товариства з обмеженою відповідальністю "Льон"
на рішення Господарського суду Чернігівської області від
06.12.2005р. та постанову Київського апеляційного господарського
суду від 13.03.2006р. у справі № 11/317
за позовом Державної податкової інспекції у Сосницькому
районі
до Сільськогосподарського товариства з обмеженою
відповідальністю "Льон"
про стягнення 12 493 грн.,
за участю представників:
позивача - Козлова Ю. М.,
відповідача - не з'явились,
встановив:
Менською міжрайонною державною податковою інспекцією
(правонаступником якої є Державна податкова інспекція у
Сосницькому районі) подано позов про стягнення з відповідача на
користь місцевого бюджету Козляницької сільської ради
заборгованості по прибутковому податку з громадян в сумі 12 493
грн.
Рішенням Господарського суду Чернігівської області від
06.12.2005р., прийнятим в порушення п. 6 розділу VII Прикінцеві та
перехідні положення КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
по нормам ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, у справі № 11/317 позов задоволено.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від
13.03.2006р. рішення від 06.12.2005р. змінено; постановлено
вважати прийняте рішення постановою, прийнятою відповідно до норм
КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
; в частині встановлення обставин справи та
дотримання норм матеріального права зазначене рішення залишено без
змін.
В обгрунтування висновку про задоволення позову суди
попередніх інстанцій зазначили, що: відповідачем не було повністю
перераховано єдиним платіжним документом до місцевого бюджету
прибутковий податок; відповідач згідно закону зобов'язаний
утримувати податок на доходи фізичних осіб; прибутковий податок не
є податковим боргом в розумінні Закону України "Про порядок
погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та
державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
, а тому до правовідносин
по даній справі не можуть бути застосовані положення цього закону
стосовно порядку досудового погашення податкового боргу шляхом
надсилання боржнику податкових вимог; податок на доходи фізичних
осіб включається до складу доходів місцевих бюджетів.
Відповідач, не погоджуючись з вказаними рішеннями судів
попередніх інстанцій, подав касаційну скаргу в якій просить їх
скасувати, направити справу на новий розгляд до суду першої
інстанції посилаючись на порушення норм матеріального та
процесуального права, зокрема: пп. 15.2.1. п. 15.2. ст. 15, пп.
18.2.1. п. 18.2. ст. 18 Закону України "Про порядок погашення
зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними
цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
, пп. 4. п. 1 ст. 17, пп. 1 п. 1 ст.
18, пп. 5 п. 4 ст. 50, п. 6 розділу VII Прикінцеві та перехідні
положення КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
.
Позивач в запереченнях на касаційну скаргу просить залишити
її без задоволення, а рішення від 06.12.2005р. та постанову від
13.03.2006р. без змін з посиланням на відсутність порушень норм
матеріального та процесуального права.
Перевіривши правильність застосування судами першої і
апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права,
правової оцінки обставин справи, заслухавши пояснення присутнього
представника позивача, Вищий адміністративний суд України
приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню по
слідуючим доводам та мотивам.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, в результаті
проведеної позивачем перевірки розрахунків з бюджетом за період з
01.04.2002р. по 01.10.2005р. встановлено, що відповідачем в
порушення ст. 8 Закону України "Про податок з доходів фізичних
осіб" ( 889-15 ) (889-15)
станом на 01.10.2005р. не перераховано до бюджету
прибутковий податок в розмірі 12 493 грн.
Згідно ст. 159 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
судове рішення повинно
бути законним і обгрунтованим, тобто таким, що ухвалене відповідно
до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального
права на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в
адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були
досліджені в судовому засіданні.
Оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій
вказаним вимогам не відповідають.
Відповідно до положень п. 4 ч. 1 ст. 14 Закону України "Про
систему оподаткування" ( 1251-12 ) (1251-12)
, п. 1.15. ст. 1, пп. пп. "а",
"б" п. 19.2. ст. 19 Закону України "Про податок з доходів фізичних
осіб" ( 889-15 ) (889-15)
, наказів Державної податкової адміністрації
України від 30.12.1997р. № 473, зареєстрованого в Міністерстві
юстиції України 19.01.1998р. за № 26/2466 ( z0026-98 ) (z0026-98)
відповідач, як
податковий агент, зобов'язаний нараховувати, утримувати та
сплачувати податок з доходів фізичних осіб до бюджету від імені та
за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати
податкову звітність податковим органам.
Обставини подання відповідачем податкового звіту про
нарахування та сплату податку з доходів фізичних осіб, який в
розумінні п. 1.11 ст. 1 Закону України "Про порядок погашення
зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними
цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
є податковою декларацією, та
виконання позивачем вимог п. 5.1., пп. 5.4.1. п. 5.4. ст. 5, пп.
6.2.1. п. 6.2. ст. 6 зазначеного закону, судами попередніх
інстанцій не досліджувались.
Суди першої та апеляційної інстанцій, зробивши висновок про
задоволення позову повністю, не зазначили правових підстав такого
висновку, не проаналізували чинне на момент проведення перевірки
законодавство, яке повинно застосовуватись до правовідносин по
даній справі, зокрема, пп. 15.2.1. п. 15.2. ст. 15, пп. 18.2.1. п.
18.2. ст. 18 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань
платників податків перед бюджетами та державними цільовими
фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
.
Задовольняючи позов суд першої інстанції, з чим погодився
апеляційний господарський суд, порушив ст. ст. 64, 65 Бюджетного
кодексу України ( 2542-14 ) (2542-14)
, згідно яких закріплений за бюджетом
місцевого самоврядування податок з доходів фізичних осіб
зараховується до нього в розмірі 25 відсотків від загального
обсягу цього податку.
Витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового
процесу статтею 87 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
не передбачені у
зв'язку з чим суди першої та апеляційної інстанцій при задоволенні
позову та стягненні зазначених витрат не вказали правових підстав
такого стягнення.
За вказаних обставин, зважаючи на порушення норм
матеріального та процесуального права, які не можуть бути усунуті
судом касаційної інстанції, Вищий адміністративний суд України
приходить до висновку про необхідність скасування рішень судів
попередніх інстанцій та передачі справи на новий розгляд до суду
першої інстанції.
При новому розгляді слід взяти до уваги вищезазначене та
прийняти законне і обгрунтоване рішення відповідно норм
матеріального та процесуального права.
Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 227,
230, 231, 254 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
, -
ухвалив:
1. Касаційну скаргу задовольнити.
2. Скасувати рішення Господарського суду Чернігівської
області від 06.12.2005р. та постанову Київського апеляційного
господарського суду від 13.03.2006р. у справі № 11/317.
3. Справу № 11/317 направити на новий розгляд до
Господарського суду Чернігівської області.
4. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та
може бути оскаржена відповідно до вимог ст. ст. 235 - 237, ч. 1
ст. 238 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
.
Головуючий-суддя (підпис) Брайко А. I.
Судді (підпис) Голубєва Г. К.
(підпис) Карась О. В.
(підпис) Рибченко А. О.
(підпис) Федоров М. О.
З оригіналом згідно
Суддя Вищого адміністративного
суду України Брайко А. I.