ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 квітня 2007 року м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі
суддів: Фадєєвої Н.М., Бим М.Є., Леонтович К.Г., Чалого С.Я.,
Гордійчук М.П.,
розглянувши у попередньому розгляді справу за касаційною
скаргою відкритого акціонерного товариства "Кам'янець-Подільське
АТП 16855" на постанову господарського суду Хмельницької області
від 05.12.2005 року та ухвалу Житомирського апеляційного
господарського суду від 21.03.2006 року у справі № 10/233-НА за
позовом відкритого акціонерного товариства "Кам'янець-Подільське
АТП 16855" до Управління Пенсійного фонду України в м.
Кам'янець-Подільському про скасування рішення, -
встановила:
Відкрите акціонерне товариство "Кам'янець-Подільське АТП
16855" звернулось до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду
України в м. Кам'янець-Подільському про скасування рішення № 7 від
19.12.2003 року про застосування штрафних санкцій мотивуючи
позовні вимоги тим, що оспорюване рішення є необгрунтованим,
прийнятим відповідачем за відсутності фактичного складу
правопорушення з боку позивача, згідно якого безпідставно
застосовані до позивача штрафні санкції.
Постановою господарського суду Хмельницької області від
05.12.2005 року, залишеною без змін ухвалою Житомирського
апеляційного господарського суду від 21.03.2006 року, позов
відкритого акціонерного товариства "Кам'янець-Подільське АТП
16855" до Управління Пенсійного фонду України в м.
Кам'янець-Подільському задоволено частково, скасоване рішення
управління Пенсійного фонду України у м. Кам'янець-Подільський №7
від 19.12.2003 року в частині застосування до відкритого
акціонерною товариства "Кам'янець-Подільське АТП 16855" 853 грн.
56 коп. штрафних санкцій, в решті позову відмовлено.
Не погоджуючись із постановленими у справі судовими рішеннями
позивач подав до Вищого адміністративного суду України касаційну
скаргу, в якій просить постанову господарського суду Хмельницької
області від 05.12.2005 року та ухвалу Житомирського апеляційного
господарського суду від 21.03.2006 року скасувати та направити
справу на новий розгляд.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами першої та апеляційної інстанції вірно встановлено
наступне.
Перевіркою поданих розрахунків зобов'язання зі сплати збору
на обов'язкове державне пенсійне страхування щодо своєчасності
погашення узгодженого зобов'язання встановлено порушення граничних
термінів сплати узгодженого зобов'язання станом на 01.12.2003
року, чим порушено пп. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про
порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами
та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
від 21.12.2000 року.
За результатами перевірки 19.12.2003 року складено акт перевірки №
294.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем подано до
Управління Пенсійного фонду у м. Кам'янець-Подільському звіт про
нарахування збору на обов'язкове державне пенсійне страхування й
інших надходжень та витрачання коштів Пенсійного фонду за 4
квартал 2001 року, в якому зазначено суму заборгованості
(недоїмки) в розмірі 17535,43 грн.; розрахунки зобов'язань зі
сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з
визначенням суми зобов'язання: січень 2002 року - 1951,00 грн.,
лютий 2002 року - 940,00 грн., березень 2002 року - 1767,00 грн.,
квітень 2002 року - 2009,19 грн.
Статтею 3 Закону України "Про збір на обов'язкове державне
пенсійне страхування" ( 400/97-ВР ) (400/97-ВР)
від 27.06.1997 року
встановлено, що збір на обов'язкове державне пенсійне страхування
платники збору сплачують до Пенсійного фонду України в порядку,
визначеному законодавством України. Збір сплачується одночасно з
одержанням коштів в установах банків на оплату праці.
Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників
податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"
( 2181-14 ) (2181-14)
, встановлений порядок погашення зобов'язань перед
бюджетом та державними цільовими фондами з податків і зборів,
включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування,
нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються
контролюючими органами.
Відповідно до п. 1.2, 1.3 ст. 1 Закону України "Про порядок
погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та
державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
, податкове
зобов'язання - зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів
або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та
у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.
Згідно пп. 2.1.2 п. 2.1, пп. 2.2.1 п. 2.2 ст. 2 Закону
України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків
перед бюджетами та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
органи Пенсійного фонду України є контролюючими органами стосовно
збору на обов'язкове державне пенсійне страхування і мають право
здійснювати перевірки своєчасності, достовірності, повноти
нарахування та сплати зборів, які віднесені до їх компетенції.
Згідно пп. 4.1.1 п.4.1 ст. 4, п. 5.1 ст. 5 Закону України
"Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед
бюджетами та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
визначено,
що платник податків самостійно обчислює суму податкового
зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації; податкове
зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій
декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової
декларації та не може бути оскаржене в адміністративному та
судовому порядку. Податкові декларації подаються за базовий
податковий (звітний) період, що дорівнює, зокрема, календарному
місяцю - протягом 20 календарних днів, наступних за останнім
календарним днем звітного (податкового) місяця; календарному
кварталу або календарному півріччю (в тому числі при сплаті
квартальних або піврічних авансових внесків) - протягом 40
календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного
(податкового) кварталу; календарному року, крім випадків
передбачених пп. "г" пп. 4.1.1 цього пункту - протягом 60
календарних днів за останнім календарним днем звітного
(податкового) року (пп. 4.1.4 п.4.1 ст. 4 Закону України "Про
порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами
та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
).
Платник зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового
зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації,
протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем
відповідного граничного строку, передбаченого пп. 4.1.4 п. 4.1 ст.
4 вказаного Закону для подання податкової декларації (5.3.1 ст. 5
Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників
податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"
( 2181-14 ) (2181-14)
). У разі коли платник податків не сплачує узгоджену
суму податкового зобов'язання протягом граничних строків,
визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний
сплатити штраф у розмірах, зокрема, при затримці, що є більшою 90
календарних днів - у розмірі 50% такої суми (пп. 17.1.7 п. 17.1
ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників
податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"
( 2181-14 ) (2181-14)
).
Судами першої та апеляційної інстанції зроблено вірний
висновок, що подані позивачем 10.01.2002 року до управління
Пенсійного фонду Україні звіт про нарахування збору на обов'язкове
державне пенсійне страхування й інших надходжень та витрачання
коштів Пенсійного фонду за 4 квартал 2001 року та розрахунки
зобов'язань зі сплати збору на обов'язкове державне пенсійне
страхування свідчать про самостійне визначення позивачем суми
зобов'язань.
Враховуючи матеріали справи, а саме подані виписки з
банківського рахунку, розрахунки штрафних санкцій, судами першої
та апеляційної станції вірно встановлено, що визначені позивачем
суми зобов'язань сплачені з пропуском граничного строку їх
погашення.
За таких обставин, суди першої та апеляційної інстанції
дійшли вірного висновку, що сума штрафних санкцій за несвоєчасну
сплату збору становить 10934,33 грн., що стверджується наданим
відповідачем розрахунком, а штрафні санкції в розмірі 853,56 грн.
застосовані відповідачем безпідставно.
Відповідно до ст. 224 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
суд касаційної
інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові
рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної
інстанції не допустили порушень норм матеріального і
процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні
процесуальних дій.
Колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги не дають
підстав для висновку про неправильне застосування судами норм
матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло
призвести до неправильного вирішення справи.
З урахуванням викладеного, суди першої та апеляційної
інстанції винесли законні і обгрунтовані рішення, постановлені з
дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав
для їх скасування не вбачається.
Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 224, 231 Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, колегія суддів
Вищого адміністративного суду України, -
ухвалила:
Касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства
"Кам'янець-Подільське АТП 16855" відхилити.
Постанову господарського суду Хмельницької області від
05.12.2005 року та ухвалу Житомирського апеляційного
господарського суду від 21.03.2006 року залишити без змін.
Ухвала остаточна і оскарженню не підлягає.
Судді:
(підпис)
Фадєєва Н.М.
(підпис)
Бим М.Є.
(підпис)
Леонтович К.Г.
(підпис)
Гордійчук М.П.
(підпис)
Чалий С.Я.
З оригіналом згідно
Суддя Вищого адміністративного суду України К.Г.Леонтович