У Х В А Л А
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
11.04.2007 р. Вищий адміністративний суд України в складі
колегії суддів:
головуючого Ланченко Л.В.
суддів Брайка А.I.
Нечитайла О.М.
Пилипчук Н.Г.
Степашка О.I.
при секретарі: Iльченко О.М.
за участю представників:
позивача : Шкляревської Л.М.
відповідача: Мисливого I.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Державної податкової інспекції у Голосіївському районі
м.Києва
на постанову Господарського суду м.Києва від 24.10.2005 р. та
ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 14.02.2006
р.
у справі № 29/275
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю
"Науково-виробниче підприємство "Контакт"
до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі
м.Києва
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -
ВСТАНОВИВ:
ТОВ "Контакт" звернулось до суду з позовом про визнання
недійсними податкових повідомлень-рішень ДПI у Голосіївському
районі м.Києва від 28.03.2005 р. №0000242301/0, №0000232301/0 та
від 20.04.2005 р. №0000242301/1, №0000232301/1, якими позивачу
визначені зобов'язання з податку на прибуток в сумі 21775,00 грн.
та з податку на додану вартість в сумі 16750,00 грн.
Постановою Господарського суду м.Києва від 24.10.2005 р.,
залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного господарського
суду від 14.02.2006 р., позов задоволено повністю.
Судові рішення обгрунтовуються тим, що придбані позивачем за
договором купівлі-продажу №5 від 22.06.2001 р. товари не
підпадають під жодну з ознак безоплатно наданих, наведених в
п.1.23. ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку
підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
, а також те, що строк позовної давності
за кредиторською заборгованістю не минув.
У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою
ДПI у Голосіївському районі м.Києва, у якій ставиться питання про
скасування судових рішень та прийняття нового про відмову в
задоволенні позовних вимог, з підстав порушення норм матеріального
та процесуального права.
Позивач у запереченнях на касаційну скаргу та його
представник у судовому засіданні касаційної інстанції, просив в
задоволенні касаційної скарги відмовити, судові рішення залишити
без змін.
Перевіривши у відкритому судовому засіданні повноту
встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в
судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна
скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно пп.4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону України "Про оподаткування
прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
до складу валового доходу
включаються доходи з інших джерел та від позареалізаційних
операцій, у тому числі у вигляді сум заборгованості, що підлягає
включенню до валових доходів згідно з пунктами 12.3 та 12.4 цього
Закону.
Пп.12.3.1 п.12.3 ст.12 цього Закону передбачено, що сума
заборгованості відноситься на валові витрати кредитора у разі якщо
строк позовної давності за відповідним договором з дебітором минув
до моменту набрання чинності цим Законом. У цьому ж періоді
дебітор збільшує свої валові доходи на таку саму суму.
Заборгованість, за якою кредитор не звертається до суду щодо її
примусового стягнення до закінчення строків позовної давності, не
включається до складу валових витрат кредитора згідно з пп.12.1.1
п.12.1 цієї статті та не може бути відшкодованою за рахунок його
страхових резервів.
Відповідно до п.4.5 ст.4 Закону України "Про податок на
додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
у разі, коли після продажу товарів
(робіт, послуг) здійснюється будь-яка зміна суми компенсації за
продаж товарів (робіт, послуг), також у зв'язку з визнанням боргу
покупця безнадійним у порядку, визначеному законодавством України,
податок, нарахований у зв'язку з таким продажем, перераховується
відповідно до змін бази оподаткування. При цьому продавець зменшує
суму податкового зобов'язання на суму надмірно нарахованого
податку, а покупець, відповідно збільшує суму податкового
зобов'язання на таку ж суму в період, протягом якого була зменшена
сума компенсацій продавцю.
Безнадійною заборгованістю, відповідно до п.1.25 ст.1 Закону
України "Про оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
,
визнається заборгованість по зобов'язаннях, за якою минув строк
позовної давності.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 22.06.2001 р. між
позивачем та ДЗТВП "Фірма "Iнпат" (продавець) укладено договір №5,
умовами якого передбачено, що продавець передає, а покупець
(позивач) приймає з метою реалізації зварювальні електроди. Оплата
товару покупцем здійснюється шляхом перерахування грошових коштів
на розрахунковий рахунок продавця в строк до 22.06.2002 р.
25.12.2002 р. між сторонами договору укладена додаткова
угода, якою передбачена можливість проведення позивачем розрахунку
за поставлену продукцію в строк до 24.12.2005 р.
Відповідно до приписів п.5 ст.261 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
перебіг строку позовної давності у даному випадку починається з
25.12.2005 р.
Оскільки відповідачем проводилась перевірка дотримання
позивачем вимог податкового та валютного законодавства за період з
01.07.2003 р. по 01.10.2004 р., судова колегія погоджується з
висновками судів попередніх інстанцій, що у позивача на цей час
існувала кредиторська заборгованість, строк позовної давності за
якою ще не настав, а тому донарахування податку на прибуток за 2
квартал 2004 р. та податку на додану вартість за червень 2004 р. є
безпідставним.
Крім того, товари, придбані позивачем за договором №5 від
22.06.2001 р., не відпадають під ознаки безоплатно наданих товарів
наведених у п.1.23 ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку
підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
, який є вичерпним, а тому донарахування
відповідачем позивачу податкових зобов'язань з цих підстав є
неправомірним.
Доводи касаційної скарги не беруться до уваги, оскільки вони
не спростовують фактичних обставин справи, встановлених судом.
Початок перебігу строку позовної давності визначається ст.261
ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, а тому посилання відповідача на положення
Законів України "Про оподаткування прибутку підприємств"
( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
та "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
для обчислення строку позовної давності є помилковим.
З огляду на викладене, судова колегія вважає, що суди першої
апеляційної інстанції повно та всебічно оцінивши обставини справи,
з дотриманням норм матеріального та процесуального права, прийняли
правильні рішення, підстав для задоволення касаційної скарги та
скасування судових рішень немає.
Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230 Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, суд, -
УХВАЛИВ:
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у
Голосіївському районі м.Києва залишити без задоволення, а
постанову Господарського суду м.Києва від 24.10.2005 р. та ухвалу
Київського апеляційного господарського суду від 14.02.2006 р. -
без змін.
Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення і може
бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими
обставинами протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.
Головуючий Л.В.Ланченко
Судді А.I.Брайко
О.М.Нечитайло
Н.Г.Пилипчук
О.I.Степашко
Повний текст ухвали складено 17.04.2007 р.