УХВАЛА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
11.04.2007 р. м. Київ
Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:
головуючого судді Пилипчук Н.Г.
суддів Брайка А.I.
Ланченко Л.В.
Нечитайла О.М.
Степашка О.I.
при секретарі: Iльченко О.М.
за участю представників
позивача: Пащак Т.В., Падошика Ю.Б.
відповідача: Приятеленко Т.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргу Державної податкової інспекції у
Подільському районі м. Києва
на постанову Господарського суду міста Києва від 08.12.2005
р.
та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від
07.02.2006 р.
у справі № 28/86
за позовом Дочірнього підприємства з іноземними інвестиціями
"Транзнешнл Рісорз ЛЛС "Узвіз"
до Державної податкової інспекції у Подільському районі м.
Києва
про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, -
ВСТАНОВИВ:
Постановою Господарського суду міста Києва від 08.12.2005 р.,
залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного господарського
суду від 07.02.2006 р., позов задоволено частково. Визнано
недійсним податкове повідомлення-рішення ДПI у Подільському районі
м. Києва від 23.12.2004 р. №0001472390/2 про визначення позивачу
суми податкового зобов'язання за платежем: плата за землю у
розмірі 53049,50 грн. Визнано недійсним податкове
повідомлення-рішення ДПI у Подільському районі м. Києва від
23.12.2004 р. № 0001472390/2 про визначення позивачу податкового
зобов'язання за платежем: плата за землю у розмірі 75528,28 грн.,
у тому числі 53049,50 грн. основного платежу та 22478,78 грн.
штрафних (фінансових) санкцій. В решті позову відмовлено. Стягнуто
з Державного бюджету на користь позивача судові витрати в сумі
101,50 грн.
Судові рішення мотивовані неправомірністю визначення
позивачеві земельного податку спірними податковими повідомленнями
рішеннями за земельні ділянки за адресою Андріївський узвіз,15 та
17. Суди виходили з того, що земельна ділянка по вул. Андріївський
узвіз, 15 передавалася Компанії "Транснешнл Рісорз ЛЛС" та
закріплена за нею. Земельна ж ділянка по вул. Андріївський узвіз,
17 закріплена за позивачем на підставі внесеного у статутний фонд
СП "Узвіз" (правонаступником якого є позивач) права орендного
користування зі звільненням від орендної плати до часу державної
реєстрації договору оренди, який визначатиме інші умови.
ДПI у Подільському районі м. Києва подала касаційну скаргу,
якою просить скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове
рішення про відмову у позові. Посилається на неправильне
застосування судами ст.ст. 2, 13, 14 Закону України "Про плату за
землю" ( 2535-12 ) (2535-12)
, ст. 120 Земельного кодексу України ( 2768-14 ) (2768-14)
та неповне з'ясування судами обставин.
Представник податкової інспекції в судовому засіданні
підтримав вимоги касаційної скарги та просив її задовольнити.
Позивач у письмових запереченнях на касаційну скаргу та його
представники в судовому засіданні просять касаційну залишити без
задоволення, а судові рішення - без змін.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників
сторін, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи,
судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що
касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Судами першої та апеляційної інстанції було встановлено таке.
Актом перевірки від 10.09.2004 №394-23/90-912-14277308 "Про
результати документальної перевірки правильності обчислення та
своєчасності внесення до бюджету суми земельного податку
Дочірнього підприємства з іноземними інвестиціями "Транснешнл
Рісорз ЛЛС" "Узвіз" за період з 30.07.2003 по 31.08.2004"
зафіксовано порушення позивачем вимог ст. 2, ст. 13, ст. 14 Закону
України від 03.07.1992. № 2535-ХП "Про плату за землю" ( 2535-12 ) (2535-12)
, яке полягало в тому, що позивач не подавав розрахунків із
земельного податку до ДПI у Подільському районі м. Києва за 2003 -
2004 роки та не сплачував земельного податку. Сума земельного
податку за земельні ділянки, розташовані за адресами: Андріївський
узвіз,15 та 17, за період з 30.07.2003р. по 31.12.2003р. складає
53049,50 грн.
ДПI у Подільському районі м. Києва прийнято податкове
повідомлення-рішення №0001472390/0 від 10.09.2004р., яким позивачу
відповідно до пп.17.1.1, 17.1.3 ст. 17 Закону України "Про порядок
погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та
державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
, ст.ст. 2, 13. 14 Закону
України "Про плату за землю" ( 2535-12 ) (2535-12)
визначено податкове
зобов''зання з плати за землю на загальну суму 75528,28 грн., в
т.ч. 53049,50грн. основного платежу та 22478,78 грн. штрафних
(фінансових) санкцій.
ДПI у Подільському районі м.Києва було прийнято рішення про
результати розгляду скарги №13780/10/23-905 від 11.10.2004, яким
скаргу позивача залишено без задоволення, та прийнято податкове
повідомлення-рішення №0001472390/1 від 11.10.2004, яким позивачу
визначено податкове зобов'язання з плати за землю на загальну суму
75528,28 грн., в т.ч. 53049,50 грн. основного платежу та 22478,78
грн. штрафних (фінансових) санкцій.
В подальшому рішенням ДПА у м. Києві № 5520/10/25-014 від
20.12.2004 про результати розгляду скарги скасовано податкові
повідомлення-рішення №0001472390/0 від 10.09.2004р. та №
0001472390/1 від 11.10.2004р. в частині визначення податкового
зобов'язання з земельного податку у розмірі 22138,78грн. та
застосовано до позивача штрафні санкції відповідно до вимог
п.17.1.2 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань
платників податків перед бюджетами та державними цільовими
фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
у розмірі 22138,78 грн., в іншій частині
скаргу позивача залишено без задоволення.
На підставі рішення ДПА у м. Києві № 5520/10/25-014 від
20.12.2004р. про результат розгляду скарги ДПI у Подільському
районі м. Києва прийняті податкові повідомлення-рішення від
23.12.2004р. № 0001472390/2, яким позивачу визначено податкове
зобов'язання з плати за землю на загальну суму 75528,28грн., в
т.ч. 53049,50грн. основного платежу та 22478,78грн. штрафних
(фінансових) санкцій, та від 23.12.2004р. № 0001472390/2, яким
позивачу визначено податкове зобов'язання з плати за землю
53049,50 грн. (лише за основним платежем).
Як було встановлено судами попередніх інстанцій, рішенням
Київської міської ради № 85/1062 від 30.11.2000р. "Про діяльність
українсько-американського спільного підприємства "Узвіз" у формі
товариства з обмеженою відповідальністю" надано згоду Головному
управлінню з питань майна Київської міської державної
адміністрації на відступлення частки територіальної громади міста
Києва у статутному фонді спільного українсько-американського
підприємства "Узвіз" у формі товариства з обмеженою
відповідальністю розміром 40% та передачу будинку № 15 по вулиці
Андріївський узвіз у власність компанії "Транзнешнл Рісорз,
Л.Л.С." з дотриманням норм Закону України "Про охорону культурної
спадщини" ( 1805-14 ) (1805-14)
, за умови надходження до бюджету міста
коштів у сумі 5051902,00 грн., що є еквівалентом 929000,00 дол.
США на момент здійснення платежу, з урахуванням ПДВ.
Згідно з договором про відступлення частки територіальної
громади м.Києва у статутному фонді СП "Узвіз" ТОВ та передачу
будинку № 15 по вулиці Андріївський узвіз у власність Компанії
"Транзнешнл Рісорз, Л.Л.С." від 14.03.2002р. Головне управління з
питань майна Київської міської державної адміністрації передало у
власність Компанії "Транзнешнл Рісорз, Л.Л.С ." майновий комплекс
загальною площею 2115,4 кв. м., розташований за адресою: м.Київ,
вул. Андріївський узвіз, 15, на земельній ділянці площею 623 кв.
м., про що 03.04.2002р. сторонами вказаного договору підписано
акт приймання-передачі майнового комплексу.
Київським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації
права власності на об'єкти нерухомого майна видано реєстраційне
посвідчення на вищезгаданий майновий комплекс, в якому зазначено,
що цей майновий комплекс зареєстрований за Компанією "Транзнешнл
Рісорз, Л.Л.С.", про що 07.05.2002р. зроблено запис у реєстрову
книгу № 5Iп-101 за № 5056-п.
Відповідно до ст. 15 вказаного закону власники землі та
землекористувачі сплачують земельний податок з дня виникнення
права власності або права користування земельною ділянкою.
Статтею 13 цього ж закону визначено, що підставою для
нарахування земельного податку є дані державного земельного
кадастру.
Судами попередніх інстанцій було достовірно встановлено, що
земельна ділянка, розташована за адресою: м. Київ, вул.
Андріївський узвіз, 15, на підставі технічного звіту по
встановленню зовнішніх меж землекористування від 03.07.2003 р.
зареєстрована саме за Компанією "Транзнешнл Рісорз, Л.Л.С.
(кадастровий № 85:518:004 від 30.07.2003 р.), а не за позивачем.
З огляду на те, що земельна ділянка по вулиці Андріївський
узвіз, 15 не передавалася у власність чи на праві користування
позивачеві, позивач у спірний період не був суб'єктом плати за
вказану земельну ділянку у розумінні ст. 5 Закону України "Про
плату за землю" ( 2535-12 ) (2535-12)
(у редакції, викладеній Законом
України ( 78/96-ВР ) (78/96-ВР)
від 19 вересня 1996 року № 78/96-ВР із
подальшими змінами та доповненнями), що свідчить про відсутність
правових підстав у податкового органу для нарахування земельного
податку за вказаною земельною ділянкою.
Генеральна довіреність, видана Компанією "Транзнешнл Рісорз
Л.Л.С." ДП з іноземними інвестиціями "Транзнешнл Рісорз Л.Л.С.
"Узвіз", на законне представництво у всіх органах і установах з
питань створення, реорганізації та реєстрації суб'єктів
господарської діяльності за участі Компанії, а також на право
укладати від імені Компанії будь-які договори стосовно купівлі
будь-якого майна чи набуття будь-яких майнових прав без обмеження,
в тому числі укладати від імені Компанії договір купівлі будинку №
15 по вул. Андріївський узвіз, 15 у м.Києві та відновлення
договорів оренди споріднених земельних ділянок, не породжує
обов'язку дочірнього підприємства сплачувати податки за Компанію,
яка є окремою юридичною особою. Відповідно до ст. 4 Закону України
"Про систему оподаткування" ( 1251-12 ) (1251-12)
платниками податків і
зборів (обов'язкових платежів) є юридичні і фізичні особи, на яких
згідно з законами України покладено обов'язок сплачувати податки і
збори (обов'язкові платежі). Законом України "Про плату за землю"
( 2535-12 ) (2535-12)
обов'язок зі сплати земельного податку покладено на
власників землі чи землекористувачів з дня виникнення права
власності або права користування земельною ділянкою. З цих же
підстав відхиляються й доводи податкової інспекції щодо наявності
у позивача обов'язку сплачувати земельний податок, який, на її
думку, виникає і за фактичне використання позивачем земельної
ділянки за адресою: м. Київ, вул.Андріївський узвіз, 15, в тому
числі за користування приміщенням за вказаною адресою. Посилання
податкової інспекції на порушення позивачем ч.3 ст. 125 Земельного
кодексу України ( 2768-14 ) (2768-14)
, якою передбачено заборону приступати
до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі
(на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї,
та державної реєстрації, суд касаційної інстанції відхиляє,
оскільки питання правомірності фактичного використання будівлі та
земельної ділянки за цією адресою не є предметом даного спору.
Щодо земельної ділянки, розташованої за адресою: м. Київ,
вул. Андріївський узвіз, 17 (кадастровий номер 85:518:001), судами
було достовірно встановлено, що вона зареєстрована за позивачем на
підставі технічного звіту про встановлення зовнішніх меж
землекористування 03.07.2003 р.
За приписами ч. 1 ст. 125 Земельного кодексу України
( 2768-14 ) (2768-14)
від 25.10.2001 р. № 2768-III право власності та право
постійного користування на земельну ділянку виникає після
одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує
право власності чи право постійного користування земельною
ділянкою, та його державної реєстрації.
Згідно із довідкою Головного управління земельних ресурсів
Київської міської державної адміністрації рішення про відведення
позивачеві вказаної земельної ділянки Київрадою не приймалося,
документи, що посвідчують право власності або користування
зазначеною земельною ділянкою не зареєстровані.
Суд касаційної інстанції погоджується з позицією судів
попередніх інстанцій стосовно того, що у позивача у спірний період
не було обов'язку сплачувати за вказану земельну ділянку земельний
податок. При цьому, суди правильно виходили з того, що земельна
ділянка по вул. Андріївський узвіз, 17 була закріплена за
позивачем на підставі внесеного у 1997 році Головним управління
житлового господарства Київської міськдержадміністрації (що діяло
за дорученням Київської міськдержадміністрації виконавчого органу
Київської міської ради) у статутний фонд СП "Узвіз",
правонаступником якого є позивач, права орендного користування зі
звільненням від орендної плати до часу державної реєстрації
договору оренди, який визначатиме інші умови договору оренди.
Таке внесення відбулося у відповідності до установчого
договору Українсько-американського спільного підприємства "Узвіз"
у формі Товариства з обмеженою відповідальністю від 11.09.1997р. з
терміном на 49 років із звільненням від сплати орендної плати за
користування ділянкою до введення об'єкту (будівлі на Ділянці 17)
в експлуатацію. Рішенням Київської міської ради від 08.11.2001 №
92/1526 рада доручила Управлінню земельних ресурсів Київської
міськдержадміністрації підготувати проект рішення Київради про
відведення в оренду ДП "Узвіз" земельної ділянки за адресою:
Андріївський узвіз, 17, загальною площею 1980,15кв.м. на інших
умовах. Позивач своєчасно звернувся до відповідних органів за
висновками, що передують укладенню договору оренди земельної
ділянки, розташованої за адресою: м. Київ, вул. Андріївський
узвіз, 17, однак з незалежних від нього причин договір не
укладено.
Правові підстави для висновку про належність земельної
ділянки позивачеві на праві власності чи на праві постійного
користування, за які сплачується земельний податок, відсутні,
оскільки відсутні документи, які б посвідчували таке право.
Реєстрація земельної ділянки за позивачем та відсутність договору
оренди не свідчить про належність земельної ділянки позивачеві на
праві власності чи праві користування. За таких обставин, суди
дійшли правильного висновку про те, що земельна ділянка закріплена
за позивачем саме на підставі внесеного в статутний фонд СП
"Узвіз" у 1997 році права орендного користування зі звільненням
від орендної плати до часу державної реєстрації договору оренди,
який визначатиме інші умови оренди. При цьому, суди правильно
врахували, що Земельний кодекс України ( 2768-14 ) (2768-14)
, що був чинним
на час внеску Міста до статутного фонду СП "Узвіз", передбачав час
виникнення права користування: або з часу оформлення документу
(ст. 22, 23, 24), або з часу передачі прав на будівлі (ст. 30) з
наступним документальним оформленням.
Позиція судів про відсутність у податкової інспекції на час
здійснення перевірки та прийняття спірних податкових
повідомлень-рішень повноважень щодо визначення позивачеві орендної
плати за землю, є належним чином нормативно обгрунтованою та
правильною. Орендна плата за земельні ділянки державної і
комунальної власності не входила до переліку податків і зборів
(обов'язкових платежів), який був визначений у ст.ст. 14, 15
Закону України "Про систему оподаткування" ( 1251-12 ) (1251-12)
(в редакції
Закону України від 18.02.1997 р. №77/97-ВР ( 78/96-ВР ) (78/96-ВР)
.
Враховуючи наведене, висновки судів попередніх інстанцій
узгоджуються з обставинами у справі та відповідають нормам
матеріального права.
Доводи відповідача, викладені у касаційній сказі, суд
касаційної інстанції відхиляє, оскільки вони не спростовують
вищевикладеної позиції судів.
Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 230, 231 Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, суд касаційної
інстанції, -
УХВАЛИВ :
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у
Подільському районі м. Києва залишити без задоволення, а постанову
Господарського суду міста Києва від 08.12.2005 р. та ухвалу
Київського апеляційного господарського суду від 07.02.2006 р. -
без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може
бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з
дня відкриття обставин, які можуть бути підставою для провадження
за винятковими обставинами.
головуючий суддя Н.Г. Пилипчук
судді А.I. Брайко
Л.В. Ланченко
О.М. Нечитайло
О.I. Степашко