ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 квітня 2007 року № 4-3197/05 м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в
складі:
головуючого - судді: Бутенко В.I.
суддів: Штульмана I.В., Лиски Т.О., Сороки М.О., Панченка
О.I.,-
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу
начальника
Олександрійської ОДПI (об'єднаної державної податкової
інспекції) Кіровоградської
області на рішення Олександрійського міського суду
Кіровоградської області від 12
листопада 2003 року та на ухвалу апеляційного суду
Кіровоградської області від 25
лютого 2004 року у справі за скаргою ОСОБА_1 на дії
Олександрійської ОДПI Кіровоградської області та Державної
податкової Адміністрації
України,- ВСТАНОВИЛА:
У жовтні 2003 року ОСОБА_1. звернулась до суду із скаргою, в
якій просила визнати неправомірними дії Олександрійської ОДПI
Кіровоградської області у зв'язку з тим, що податкова інспекція
відмовила їй зробити в паспорті відмітку про наявність у неї права
здійснювати будь-які платежі без ідентифікаційного номера, хоча
вона через свої релігійні переконання офіційно звернулась до ОДПI
із заявою про відмову від ідентифікаційного номера, присвоєного
їй. Також просила суд зобов'язати ОДПI ліквідувати присвоєний їй
номер і внести в її паспорт відмітку про наявність у неї права
здійснювати будь-які платежі без ідентифікаційного номера.
Рішенням Олександрійського міського суду Кіровоградської
області від 12 листопада 2003 року дії Олександрійської ОДПI
Кіровоградської області визнано неправомірними, зобов'язано
Державну податкову адміністрацію України скасувати та виключити з
єдиного державного реєстру ідентифікаційний номер, присвоєний
ОСОБА_1, і зобов'язано Олександрійську ОДПI зробити в її паспорті
відмітку про право здійснювати будь-які платежі без
ідентифікаційного номера.
Ухвалою апеляційного суду Кіровоградської області від 25
лютого 2004 року апеляційна скарга Олександрійської ОДПI
задоволена частково, рішення Олександрійського міського суду
Кіровоградської області від 12 листопада 2003 року в частині
зобов'язання Державної податкової адміністрації України скасувати
та виключити з єдиного державного реєстру ідентифікаційний номер,
присвоєний ОСОБА_1. -скасовано.
Не погоджуючись з цими судовими рішеннями, начальник
Олександрійської ОДПI подав касаційну скаргу до Верховного Суду
України, який своїм листом від 13 вересня 2005 року передав її для
вирішення до Вищого адміністративного суду України.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 23 лютого
2007 року касаційна скарга була прийнята до провадження суду, по
ній відкрито касаційне провадження.
У касаційній скарзі начальник Олександрійської ОДПI
Кіровоградської області просить скасувати рішення
Олександрійського міського суду від 12 листопада 2003 року та
ухвалу апеляційного суду Кіровоградської області від 25 лютого
2004 року в частині залишеної без змін, посилаючись на порушення
судами норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши судцю-доповідача, обговоривши доводи касаційної
скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що
касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Згідно ст.67 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
кожен
зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах,
встановлених законом.
Законом України від 16 липня 1999 р. N 1003 були внесені
зміни до Закону України "Про Державний реєстр фізичних осіб -
платників податків та інших платежів" ( 320/94-ВР ) (320/94-ВР)
. Відповідно
до доповненої ч.2 ст. 1 цього Закону для осіб, які через свої
релігійні або інші переконання відмовляються від прийняття
ідентифікаційного номера та офіційно повідомляють про це
відповідні державні органи, зберігаються раніше встановлені форми
обліку платників податків та інших обов'язкових платежів. У
паспортах зазначених осіб робиться відмітка про наявність у них
права здійснювати будь-які платежі без ідентифікаційного номера.
Відповідно до ст.5 Закону України "Про Державний реєстр
фізичних осіб -платників податків та інших платежів" ( 320/94-ВР ) (320/94-ВР)
до Державного реєстру не вноситься інформація про осіб, котрі
через свої релігійні переконання відмовляються прийняти
ідентифікаційний номер і офіційно повідомили про це відповідні
органи.
Закон не передбачає обмежень застосування згаданої норми щодо
осіб, яким ідентифікаційний номер вже було присвоєно. Водночас,
ч.2 ст.1 та ст.5 Закону врегульовано питання обліку осіб, які
через релігійні або інші переконання відмовляються від прийняття
ідентифікаційного номера.
Тобто, діючим законодавством визначено право громадян на
перераховані умови реєстрації фізичних осіб - платників податків
та на відмітку про це у паспорті, яке не може бути порушеним.
За таких обставин висновки судів першої та апеляційної
інстанцій про те, що скаржник має право на звільнення від
ідентифікаційного номера та внесення про це відмітки в паспорт є
правильним.
Таким чином, суд апеляційної інстанції не допустив порушень
норм матеріального і процесуального права при ухваленні
оскаржуваного судового рішення, тому підстави для його скасування
чи зміни відсутні.
Керуючись ст.ст.223, 224, 231 Кодексу адміністративного
судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, колегія суддів,-
УХВАЛИЛА:
Касаційну скаргу начальника Олександрійської ОДПI
Кіровоградської області залишити без задоволення.
Ухвалу апеляційного суду Кіровоградської області від 25
лютого 2004 року -залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення,
оскарженню не підлягає.
Згідно ст.ст.236, 237 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
рішення суду
касаційної інстанції може бути оскаржено до Верховного Суду
України лише за винятковими обставинами протягом одного місяця з
дня відкриття таких обставин.
Судді: підписи
З оригіналом згідно:
Суддя I.В.Штульман