ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 квітня 2007 року м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі
:
суддів : Бутенка В.I.(доповідач),
Лиски Т.О.,
Панченка О.I.,
Сороки М.О.,
Штульмана I.В.
розглянувши в порядку касаційного письмового провадження
адміністративну справу № 2-616/04 за позовом ОСОБА_1 до Державної
податкової адміністрації України та ДПI у Білопільському районі
про скасування ідентифікаційного податкового номеру, -
в с т а н о в и л а :
У червні 2004 року ОСОБА_1 звернулась до суду із вказаним
позовом.
У позові просила зобов'язати Державну податкову адміністрацію
України та ДПI у Білопільському районі Сумської області залишити
за нею раніше встановлену форму сплати податків та інших
обов'язкових платежів, зробити в її паспорті відмітку про право
здійснювати будь-які платежі без ідентифікаційного номеру, а також
виключити всю інформацію стосовно неї з державного реєстру
фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів,
як це передбачено ч.2 ст.1 Закону України "Про внесення змін в
Закон України "Про державний реєстр фізичних осіб-платників
податків та інших обов'язкових платежів" ( 1003-14 ) (1003-14)
від 16 липня
1999 року.
Рішенням Білопільського районного суду Сумської області від
23 червня 2004 року позов задоволено.
Ухвалою апеляційного суду Сумської області від 30 серпня 2004
року рішення районного суду залишено без змін.
Не погоджуючись із судовими рішеннями, державна податкова
інспекція у Білопільському районі Сумської області подала
касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та постановити нове
рішення, яким позивачці відмовити в задоволенні позову.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає,
що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Задовольняючи скаргу ОСОБА_1. суди першої та апеляційної
інстанцій обгрунтовано виходили з того, що за змістом ч. 2 ст. 1
Закону України "Про Державний реєстр фізичних осіб - платників
податків та інших платежів" ( 320/94-ВР ) (320/94-ВР)
(зі змінами внесеними
Законом України від 16 липня 1999 року №1003 ( 1003-14 ) (1003-14)
) для
осіб, які через свої релігійні або інші переконання відмовляються
від прийняття ідентифікаційного номеру та офіційно повідомляють
про це відповідні державні органи, зберігаються раніше встановлені
форми обліку платників податків та інших обов'язкових платежів. У
паспортах зазначених осіб робиться відмітка про наявність у них
права здійснювати будь-які платежі без ідентифікаційного номеру, а
відповідно із ч. 2 ст. 5 цього Закону до Державного реєстру не
вноситься інформація про осіб, які через свої релігійні або інші
переконання відмовляються від прийняття ідентифікаційного номеру
та офіційно повідомляють про це відповідні державні органи.
Посилання про відсутність, на час розгляду справи, механізму
внесення відповідного запису в паспорт громадянина за умови
врегулювання питання обліку платників податків та інших
обов'язкових платежів наведеними правовими нормами не могли бути
підставою для невиконання вимог Закону податковими органами.
Доводи касаційної скарги зроблених судами висновків не
спростовують, а тому підстав для скасування або зміни оскаржуваних
судових рішень не вбачається.
За правилами ч.1 ст. 222, ч.1 ст.224 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
,
якщо суди не допустили порушень норм матеріального і
процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень, то
суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без
задоволення, а судові рішення без змін.
Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 224, 230 КАС України
( 2747-15 ) (2747-15)
, колегія суддів -
у х в а л и л а :
Касаційну скаргу державної податкової інспекції у
Білопільському районі Сумської області залишити без задоволення, а
рішення Білопільського районного суду Сумської області від 23
червня 2004 року та ухвалу апеляційного суду Сумської області від
30 серпня 2004 року без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і
оскарженню не підлягає.
Згідно ст. ст. 236, 237 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
рішення суду
касаційної інстанції може бути оскаржено до Верховного Суду
України лише за винятковими обставинами протягом одного місяця з
дня відкриття таких обставин.
С у д д і :