ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 квітня 2007 року м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в
складі:
суддів: Бим М.Є., Гончар Л.Я., Гордійчук М.П., Леонтович
К.Г., Чалого С.Я.
розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну
справу за касаційною скаргою Державної комісії з регулювання
ринків фінансових послуг України на постанову Господарського суду
м. Києва від 27 грудня 2005 року та ухвалу Київського апеляційного
господарського суду від 15 березня 2006 року, у справі №22/572 за
позовом Закритого акціонерного товариства "Страхова компанія
"Велта" до Державної комісії з регулювання ринків фінансових
послуг України про визнання припису від 23 червня 2005 року
№5043/08-8 та постанови про застосування штрафу від 23 червня 2005
року №08/2-288 недійсними, -
ВСТАНОВИЛА:
ЗАТ "СК "Велта" звернулось до суду з позовом до Державної
комісії з регулювання ринків фінансових послуг України про
визнання припису Державної комісії з регулювання ринків фінансових
послуг України від 23 червня 2005 року №5043/08-8 та постанови
Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України
про застосування штрафу за невиконання (неналежне виконання) вимог
Закону України "Про запобігання та протидію легалізації
(відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом" ( 249-15 ) (249-15)
від
23 червня 2005 року №08/2-288 недійсними.
Позовні вимоги обгрунтовувались тим, що відділ стахування по
Одеській області ЗАТ "СК "Велта" не є його відокремленим
підрозділом, а чинне законодавство не містить заборону розміщення
функціонального структурного підрозділу поза місцем розташування
підприємства.
Постановою Господарського суду м. Києва від 27 грудня 2005
року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного
господарського суду від 15 березня 2006 року, позов задоволено в
повному обсязі.
В касаційній скарзі Державна комісія з регулювання ринків
фінансових послуг України просить скасувати зазначені судові
рішення та постановити нове рішення, яким відмовити в задоволенні
позову, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм
матеріального права.
В письмових запереченнях ЗАТ "СК "Велта" просить залишити
касаційну скаргу без задоволення, посилаючись на законність рішень
судів попередніх інстанцій.
Перевіривши матеріали справи, правильність застосування
судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і
процесуального права, колегія суддів приходить до висновку, що
касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом,
підставою для винесення оскаржуваних припису та постанови був
висновок відповідача про те, що відділ страхування по Одеському
регіону ЗАТ "СК "Велта" є відокремленим структурним підрозділом,
що згідно з чинним законодавством спричиняє обов'язок позивача
внести відомості про цей підрозділ до Державного реєстру
фінансових установ та призначити відповідального працівника за
проведення фінансового моніторингу у цьому підрозділі, а порушення
позивачем цих обов'язків призвело до винесення відповідачем
оскаржуваних актів про застосування до позивача штрафних санкцій.
Відповідно до ч. 3 ст. 64 Господарського кодексу України
( 436-15 ) (436-15)
, підприємство самостійно визначає свою організаційну
структуру.
Згідно статті 64 Господарського кодексу України ( 436-15 ) (436-15)
,
підприємство може складатися з виробничих структурних підрозділів
(виробництв, цехів, відділень, дільниць, бригад, бюро, лабораторій
тощо), а також функціональних структурних підрозділів апарату
управління (управлінь, відділів, бюро, служб тощо). Підприємство
має право створювати філії, представництва, відділення та інші
відокремлені підрозділи, які не мають статусу юридичної особи,
діють на основі положення про них, затвердженого підприємством,
можуть відкривати рахунки в установах банків відповідно до закону.
Відповідно до ч. 2 ст. 64 Господарського кодексу України
( 436-15 ) (436-15)
функції, права та обов'язки структурних підрозділів
підприємства визначаються положеннями про них, які затверджуються
в порядку, визначеному статутом підприємства або іншими
установчими документами.
Таким чином, підприємство самостійно визначає свою
організаційну структуру та самостійно вирішує питання про
утворення у своєму складі виробничих, функціональних та
відокремлених підрозділів.
Статус, завдання та функції відділу страхування по Одеському
регіону ЗАТ "СК "Велта" визначено Положенням про відділ
страхування по Одеському регіону Управління організації страхової
діяльності в регіонах ЗАТ "СК "Велта", затвердженим Головою
правління позивача 01.10.2004р.
Відповідно до пункту 1.4. цього Положення, відділ є
функціональним структурним підрозділом, що входить в Управління
організації страхової діяльності в регіонах. Відділ є
невідокремленим підрозділом товариства і не має статусу юридичної
особи, філії, представництва та іншого відокремленого підрозділу,
не має свого поточного та валютного рахунків в установах банків,
печатки зі своїм найменуванням.
Відповідно до наказу №49 від 29.12.2002 "Про внесення змін в
облікову політику" (наказ від 31.12.2000 №37) організаційна
структура товариства складається з невідокремлених функціональних
структурних підрозділів (управлінь, відділів, служб) в залежності
від виробничих потреб. Функціональні структурні підрозділи не
мають статусу юридичної особи, філії, представництва та іншого
відокремленого підрозділу, не мають відокремленого балансу,
поточного рахунку, печатки зі своїм найменуванням, не наділяються
частиною майна товариства для оперативного використання, не ведуть
відокремленого бухгалтерського обліку, не здійснюють ніяких
фінансових операцій.
Згідно норм чинного законодавства відокремлені підрозділи
наділяються майном підприємства, відокремлені підрозділи
страховика мають відокремлений баланс (пункт 1.2. Положення про
порядок здійснення страхової діяльності відокремленими
підрозділами страховиків), можуть відкривати рахунки в установах
банків (частина 4 статті 64 Господарського кодексу України
( 436-15 ) (436-15)
) та вносяться до Єдиного державного реєстру юридичних
осіб та фізичних осіб - підприємців із наданням ідентифікаційного
коду (частина 2 статті 28 Закону України "Про державну реєстрацію
юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" ( 755-15 ) (755-15)
).
Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної
інстанції, дійшов вірного висновку, що Відділ страхування по
Одеському регіону ЗАТ "СК "Велта" всіх ознак відокремленого
підрозділу не має, оскільки, зокрема, не має відокремленого майна
і відокремленого балансу. Оренда товариством приміщення для
розташування працівників відділу, забезпечення їх комп'ютерним
обладнанням, яке знаходиться на балансі ЗАТ "СК "Велта",
канцелярськими товарами тощо для виконання ними своїх трудових
обов'язків, є організацією робочих місць працівників, віддалених
від головного офісу за специфікою роботи, забезпеченням умов
праці, необхідних для виконання роботи, передбаченої угодою
сторін, і здійснюється в межах трудового договору відповідно до
статті 21 Кодексу законів про працю України; не має рахунків в
банках (через відокремлений підрозділ товариство рахунків не
відкривало); не здійснює ніяких фінансових операцій; не внесений
до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -
підприємців із наданням ідентифікаційного коду; не є платником
податків; керівник відділу не має довіреності від ЗАТ "СК "Велта"
як керівник відокремленого підрозділу і не може укладати трудові
угоди, видавати накази тощо.
Слід зазначити, що чинне законодавство не містить заборону
розміщення функціонального структурного підрозділу, яким згідно
затвердженого Положення є відділ страхування по Одеському регіону
ЗАТ "СК "Велта", поза місцем розташування підприємства, а з
урахуванням особливостей виробництва окремих підприємств це є
необхідною умовою здійснення основної діяльності.
В касаційній скарзі Державна комісія з регулювання ринків
фінансових послуг України обгрунтовує правомірність спірних рішень
винесених на підставі наступних норм права:
- пункту 5.1. Положення про Державний реєстр фінансових
установ, затвердженого розпорядженням Державної комісії з
регулювання ринків фінансових послуг України від 28.08.2003 № 41
( z0797-03 ) (z0797-03)
та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11
вересня 2003 р. за № 797/8118, щодо внесення інформації про
відокремлений підрозділ до Державного реєстру фінансових установ,
що є обов'язковою умовою надання фінансовою установою фінансових
послуг через такий відокремлений підрозділ;
- пункту 1.6. Ліцензійних умов провадження страхової
діяльності, затверджених розпорядженням Державної комісії з
регулювання ринків фінансових послуг України від 28.08.2003 № 40
( z0805-03 ) (z0805-03)
та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 15
вересня 2003 р. за № 805/8126, в частині недотримання вимог щодо
реалізації страховиком права здійснювати страхування через свій
відокремлений підрозділ за умови внесення інформації про
відокремлений підрозділ до Державного реєстру фіннсових установ;
- ч.2 ст.5 Закону України "Про запобігання та протидію
легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом"
( 249-15 ) (249-15)
від 23.06.2005р. щодо порушення порядку призначення
відповідального працівника за проведення фінансового моніторингу,
визначеного нормативно-правовими актами Уповноваженого органу;
- пп.2.5 п.2 "Вимоги до організації фінансового моніторингу
суб'єктами первинного фінансового моніторингу у сфері запобігання
та протидії запровадженню в легальний обіг доходів, одержаних
злочинним шляхом, та фінансуванню тероризму" затверджених наказом
Державного департаменту фінансового моніторингу від 24 квітня 2003
р. N 40 щодо призначення відповідального працівника відокремленого
підрозділу при наявності у суб'єкта фінансового моніторингу
відокремленого підрозділу.
Дані норми права не можуть бути взяті до уваги колегією
суддів, оскільки їх порушення випливають з факту наявності
структурного підрозділу, що в даному спорі не відповідає дійсним
обставинам справи.
Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої та
апеляційної інстанцій, що прийняті відповідачем припис від
23.06.2005р. №5043/08-8 та постанова про застосування штрафу за
невиконання (неналежне виконання) вимог Закону України "Про
запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів,
одержаних злочинним шляхом" ( 249-15 ) (249-15)
від 23.06.2005р. №08/2-288
суперечать принципу обгрунтованості, тобто урахуванню всіх
обставин, що мають значення для прийняття рішення, та принципу
розсудливості, а також порушують права позивача самостійно
визначати свою структуру відповідно до вимог Цивільного та
Господарського кодексів України ( 436-15 ) (436-15)
та провадити через
функціональні підрозділи свою діяльність.
Відповідно до ч. 1 ст. 224 Кодексу адміністративного
судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
суд касаційної інстанції залишає
касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін,
якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили
порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні
судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Враховуючи вищевикладене колегія суддів приходить до
висновку, що судами попередніх інстанцій дано правильну правову
оцінку обставинам справи, вірно застосовано норми матеріального та
процесуального права, відсутні визначені законом підстави для
скасування судових рішень, що згідно ч.3 ст.220 КАС України
( 2747-15 ) (2747-15)
є підставою для відхилення касаційної скарги.
Керуючись ст.ст. 220-1, 223, 224, 231 Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, колегія
суддів,
УХВАЛИЛА:
Касаційну скаргу Державної комісії з регулювання ринків
фінансових послуг України відхилити, а постанову Господарського
суду м. Києва від 27 грудня 2005 року та ухвалу Київського
апеляційного господарського суду від 15 березня 2006 року залишити
без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і
оскарженню не підлягає.
Судді