ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 березня 2007 року м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у
складі :
Суддів: Бутенка В. I.,
Лиски Т. О. (доповідач),
Панченка О. I.,
Сороки М. О.,
Штульмана I. В.,
провівши в порядку касаційного провадження попередній розгляд
адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до військової частини А
2784, третя особа ОСОБА_2 про стягнення сум грошового забезпечення
та відшкодування моральної шкоди, за касаційною скаргою ОСОБА_1
на постанову Центрального районного суду м. Миколаєва від 27
грудня 2005 року та ухвалу Апеляційного суду Миколаївської області
від 07 березня 2006 року,
В С Т А Н О В И Л А :
Постановою Центрального районного суду м. Миколаєва від 27
грудня 2005 року в задоволенні позову ОСОБА_1. відмовлено.
Ухвалою Апеляційного суду Миколаївської області від 07
березня 2006 року апеляційна скарга ОСОБА_1. задоволена частково.
Постанова Центрального районного суду м. Миколаєва від 27 грудня
2005 року в частині позовних вимог про стягнення компенсації
втрати частини доходу у зв'язку з несвоєчасною виплатою частини
грошового забезпечення та відшкодування моральної шкоди скасована
і ухвалена в цій частині нова постанова, якою позов ОСОБА_1. в
частині позовних вимог про стягнення компенсації втрати частини
доходу у зв'язку з несвоєчасною виплатою частини грошового
забезпечення та відшкодування моральної шкоди задоволено частково.
Стягнуто з військової частини А 2784 на користь ОСОБА_1. 110,60
грн. компенсації втрати частини доходу у зв'язку з несвоєчасною
виплатою частини грошового забезпечення, 200 грн. відшкодування
моральної шкоди та 58,50 грн. державного мита на користь держави.
В іншій частині постанова залишена без змін.
У касаційній скарзі на постанову Центрального районного суду
м. Миколаєва від 27 грудня 2005 року та ухвалу Апеляційного суду
Миколаївської області від 07 березня 2006 року ОСОБА_1. ставить
питання про скасування судових рішень в зв'язку з неправильним
застосуванням норм матеріального і процесуального права та
ухвалення нового рішення про задоволення його позову у повному
обсязі.
В обгрунтування доводів касаційної скарги позивач вказує на
те, що суди не врахували нормативно-правові акти (Закони України,
накази, телеграми, розпорядження, положення, інструкції МОУ), які
чітко гарантують виплату грошового забезпечення у повному розмірі,
у тому числі усіх щомісячних додаткових видів грошового
забезпечення. Крім того, суди в порушення вимог ст.. 71 КАС
України ( 2747-15 ) (2747-15)
не витребували у відповідача докази
правомірності рішень, дій та бездіяльності посадовців в/ч А 2784,
а також достовірної довідки розрахунку грошового забезпечення
ОСОБА_1. при звільненні з військової служби з конкретною
аргументацією кожної її складової.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши
доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія
суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна
скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ч.3 ст. 220-1 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
суд
касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення
без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Суди першої та апеляційної інстанцій правомірно відмовили в
задоволенні позову в частині стягнення додаткових видів грошового
забезпечення за період виведення ОСОБА_1. у розпорядження на
підставі розділу 9, п.п. 40.1, 18.8, 34.8 Положення про порядок
виплат грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил
України, затвердженого наказом Міністра оборони України від
05.03.2001 р. № 75 ( z0251-01 ) (z0251-01)
, п. 4.1 Iнструкції про порядок і
умови виплати щомісячної надбавки за безперервну військову службу
в Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони
України від 26.05.2003р. № 149 ( z0411-03 ) (z0411-03)
, Iнструкції про
розміри і порядок виплати надбавки військовослужбовцям і
працівникам Збройних Сил України у зв'язку з роботою, яка
передбачає доступ до державної таємниці, затвердженої наказом
Міністра оборони України від 06.03.1995 р. № 50.
Суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку, що на
користь ОСОБА_1. слід стягнути компенсацію у зв'язку з
несвоєчасною виплатою частини грошового забезпечення у сумі 110,60
грн. відповідно до розрахунку відповідача, який відповідає Порядку
проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів
у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затверджених
постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001р. № 159
( 159-2001-п ) (159-2001-п)
. Крім того, висновок колегії апеляційного суду про
стягнення з відповідача моральної шкоди у розмірі 200 грн. є
обгрунтованим з урахуванням особливостей спірних правовідносин і
характеру завданої шкоди.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що касаційну
скаргу слід залишити без задоволення, оскільки судові рішення
ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права,
правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної
скарги висновків судів не спростовують.
Керуючись ст.ст. 220-1, 223, 224, 231 Кодексу
адміністративного судочинства України, колегія суддів,-
У Х В А Л И Л А :
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а
постанову Центрального районного суду м. Миколаєва від 27 грудня
2005 року та ухвалу Апеляційного суду Миколаївської області від 07
березня 2006 року - без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених
ст.. 237 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
.
Судді :
(підпис) В. I. Бутенко
(підпис) Т. О. Лиска
(підпис) О. I. Панченко
(підпис) М. О. Сорока
(підпис) I. В. Штульман
З оригіналом згідно суддя Т. О. Лиска