ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 березня 2007 року м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в
складі:
суддів: Бутенка В.I.,
Сороки М.О. (доповідача),
Штульмана I.В.,
Лиски Т.О.,
Панченка О.I.,
провівши в порядку касаційного провадження попередній розгляд
адміністративної справи за скаргою ОСОБА_1 та Витвицької Ганни
Василівни про визнання недійсним рішення Оболонської сільської
ради від 20.11.2002р. № 49-03/02,
встановила:
У червні 2003 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулась до суду із
вказаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що рішенням сесії
Оболонської сільської ради від 20.11.2002р. № 49-03/02 громадянам
села Оболоня було надано дозвіл на ремонт старої ділянки дороги -
в'їзду з вулиці IНФОРМАЦIЯ_1 на вулицю IНФОРМАЦIЯ_2. Вважали, що
вказаним рішення сесії порушено санітарні та протипожежні норми, а
також їх права як землекористувачів. У зв'язку з цим просили суд
визнати зазначене рішення Оболонської сільської ради недійсним.
Рішенням Долинського районного суду від 11 липня 2003 року,
залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Iвано-Франківської
області від 28 жовтня 2003 року, в задоволенні позову відмовлено.
У касаційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на порушення судом
норм матеріального права, просить судові рішення скасувати.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд виходив з того, що
згідно довідки Долинської районної архітектури № 20/1-6 від
24.02.2003 р. віддаль від будинку ОСОБА_1 до червоної лінії вулиці
складає 4,30 метри, що відповідає державним будівельним нормам,
які передбачають віддаль від житлового будинку до червоної лінії
вулиці не менше 3 метрів.
Висновок суду про те, що рішенням Оболонської сільської ради
від 20.11.2002р. № 49-03/02 право користування земельною ділянкою
позивачів не порушено, відповідає фактичним обставинам справи.
Суд апеляційної інстанції обгрунтовано погодився із таким
висновком і доводи касаційної скарги його не спростовують.
Згідно ч. 3 ст. 211 Кодексу адміністративного судочинства
України ( 2747-15 ) (2747-15)
(далі КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
) підставами
касаційного оскарження судового рішення є порушення судом норм
матеріального чи процесуального права.
Відповідно до вимог ст. 220 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
суд
касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами
першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та
процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може
досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними
обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та
вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Встановлено і це вбачається з матеріалів справи, що
оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм
матеріального і процесуального права та відсутні передбачені ст.
227 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
підстави для їх обов'язкового
скасування.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне
відмовити у задоволенні касаційної скарги.
Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 221, 223, 224, 230, 231 КАС
України ( 2747-15 ) (2747-15)
, колегія суддів,
ухвалила:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення
Долинського районного суду від 11 липня 2003 року і ухвалу
апеляційного суду Iвано-Франківської області від 28 жовтня 2003
року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і
оскарженню не підлягає.
Судові рішення Вищого адміністративного суду України, які
ухвалені в порядку касаційного провадження, можуть бути
оскарженими лише за винятковими обставинами протягом одного місяця
з дня відкриття таких обставин шляхом подачі скарги безпосередньо
до Верховного Суду України.
Судді: (підписи)
З оригіналом згідно
суддя: