ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 березня 2007 року м. Київ
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді-доповідача Усенко Є.А.,
суддів: Бившевої Л.I., Костенка М.I., Маринчак Н.Є.,
Шипуліної Т.М.
при секретарі Павлушку Р.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргу Державної податкової інспекції у
Франківському районі м. Львова
на постанову Львівського апеляційного господарського суду від
15.06.2005 р.
у справі № 5/3396-12/448 господарського суду Львівської
області0
за позовом Державної податкової інспекції у Франківському
районі м. Львова
до відкритого акціонерного товариства "Львівський завод
телеграфної апаратури"
про узгодження податкового зобов'язання, визначеного за
непрямими методами
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Львівської області від
27.01.2005 р., залишеним без змін постановою Львівського
апеляційного господарського суду від 15.06.2005р., в задоволенні
позову ДПI у Франківському районі м. Львова до ВАТ "Львівський
завод телеграфної апаратури" про узгодження податкового
зобов'язання за платежем з податку на додану вартість у сумі 75
025,00 грн., в тому числі основний платіж - 50 017,00 грн. та
штрафні санкції - 25 008,50 грн., визначеного за непрямими
методами / методом економічного аналізу / згідно податкового
повідомлення-рішення від 28.09.2004 р. № 18771/10/23-4,
відмовлено.
Судові рішення вмотивовані тим, що визначена в рішенні ДПI у
Франківському районі м. Львова від 23.09.2004 р. № 18544/10/23-4
підстава для застосування непрямих методів для визначення сум
податкових зобов'язань ВАТ "Львівський завод телеграфної
апаратури" як то відсутність даних для визначення сум податкових
зобов'язань за методом економічного аналізу та документів щодо
обгрунтованості ціни придбання, не підтвердження розрахунків,
наведених у декларації, не відповідає підпункту 4.3.1 пункту 4.3
ст.4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників
податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"
( 2181-14 ) (2181-14)
. Крім того, суд визнав такими, що не відповідають
дійсним обставинам справи, доводи позивача щодо ціни мембрани
іоноселективного електроду для визначення високорозрядних
фосфат-іонів, а отже і щодо невідповідності ціни зазначеної
мембрани, визначеної договором № 704/08/03 від 04.08.2003 р.,
укладеним між ТОВ "Печора-Тур" / продавець / та ВАТ "Львівський
завод телеграфної апаратури" /покупець/, звичайній ціні.
В касаційній скарзі ДПI у Франківському районі м. Львова
просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та прийняти
нове рішення про задоволення позову, посилаючись на порушення
судами першої та апеляційної інстанцій підпунктів 1.20.1, 1.20.10
пункту 1.20 ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку
підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
, підпункту 7.4.1 пункту 7.4 ст.7 Закону
України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, ст.11
Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні"
( 671/97-ВР ) (671/97-ВР)
.
Заперечуючи проти касаційної скарги, відповідач просить
залишити скаргу без задоволення як необгрунтовану.
Перевіривши правильність застосування судами попередніх
інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної
оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного
суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не
підлягає задоволенню з таких підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що фактичною
підставою для визначення ВАТ "Львівський завод телеграфної
апаратури" суми податкового зобов'язання за платежем з ПДВ в сумі
75 025,50 грн. / основний платіж - 50 017,00 грн. та штрафні
санкції - 25 007,50 грн. / з використанням методу економічного
аналізу слугував висновок контролюючого органу, викладений в акті
перевірки від 27.09.2004 р. № 23-4/2800, про ненадання
підприємством документів щодо обгрунтованості ціни придбання
мембран іоноселективного електроду для визначення високорозрядних
фосфат-іонів за договором № 704/08/03 від 04.08.2003 р.,
укладеного з ТОВ "Печора-ТУР", на загальну суму 313 560,00 грн., в
тому числі ПДВ 52 260,00 грн., рівню звичайних цін, що є
порушенням підпункту 4.3.2 пункту 4.3 ст.4 Закону України "Про
порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами
та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
та пункту 1.20 ст.1
Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"
( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
. Виходячи з інформації, наданої Львівською
торгово-промисловою палатою щодо ціни зазначених мембран в межах
від 37,44 грн. до 86,25 грн. за одиницю, ДПI зменшила податковий
кредит, задекларований відповідачем в декларації за серпень 2003
року, на 50 017,50 грн.
Таким чином, спірна сума податкового зобов'язання
донарахована відповідачу внаслідок визначення контролюючим органом
звичайних цін.
Відповідно до підпункту 1.20.10. пункту 1.20. ст.1 Закону
України "Про оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
донарахування податкових зобов'язань платнику податку податковим
органом внаслідок визначення звичайних цін здійснюється за
процедурою, встановленою законом для нарахування податкових
зобов'язань за непрямими методами, а для платників податку,
визнаних природними монополістами згідно із законом, - також
відповідно до принципів регулювання цін, встановлених таким
законом.
Пунктом 1.12 ст.1 Закону України "Про податок на додану
вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
передбачено, що звичайні ціни для цілей
цього Закону розуміються та застосовуються за правилами,
визначеними пунктом 1.20 статті 1 Закону України "Про
оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
.
Поширивши на донарахування податкових зобов'язань, зокрема з
податку на додану вартість внаслідок визначення звичайних цін
процедуру, встановлену для визначення сум податкових зобов'язань
за непрямими методами, законодавець, разом з тим встановив для
вказаних способів визначення податкових зобов'язань окремі
підстави.
Так, згідно пункту 4.2 ст.4 Закону України "Про податок на
додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
у разі поставки товарів / робіт,
послуг / без оплати або з частковою оплатою їх вартості коштами у
межах бартерних /товарообмінних операцій/, здійснення операцій з
безоплатної передачі товарів / робіт, послуг /, натуральних виплат
у рахунок оплати праці фізичним особам, що перебувають у трудових
відносинах з платником податку, передачі товарів / робіт, послуг
/у межах балансу платника податку для невиробничого використання,
витрати на яке не відносяться до валових витрат виробництва /
обігу / і не підлягають амортизації, а також пов'язаній з
продавцем особі чи суб'єкту підприємницької діяльності, який не
зареєстрований як платник податку, база оподаткування визначається
виходячи з фактичної ціни операції, але не нижчої за звичайні
ціни.
За відсутності передбачених Законом України "Про податок на
додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
підстав для донарахування
податкових зобов'язань з визначенням звичайної ціни визначення
контролюючим органом відповідачу спірної суми податкового
зобов'язання є безпідставним, а відтак сума такого податкового
зобов'язання не підлягає узгодженню, в тому числі в судовому
порядку.
Відповідно до підпункту 4.3.1 пункту 4.3 ст.4 Закону України
"Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед
бюджетами та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
якщо
контролюючий орган не може самостійно визначити суму податкового
зобов'язання платника податків згідно з підпунктом "а" підпункту
4.2.2 статті 4 цього Закону у зв'язку з невстановленням фактичного
місцезнаходження підприємства чи його відокремлених підрозділів,
місцезнаходження фізичної особи або ухиленням платника податків чи
його посадових осіб від надання відомостей, передбачених
законодавством, а також якщо неможливо визначити суму податкових
зобов'язань у зв'язку з неведенням платником податків податкового
обліку або відсутністю визначених законодавством первинних
документів, сума податкових зобов'язань платника податків може
бути визначена за непрямим методом. Цей метод може застосовуватися
також у випадках, коли декларацію було подано, але під час
документальної перевірки, що проводиться контролюючим органом,
платник податків не підтверджує розрахунки, наведені у декларації,
наявними документами обліку у порядку, передбаченому
законодавством.
Оскільки за змістом цього підпункту підставою для
застосування непрямих методів для визначення суми податкового
зобов'язання є непідтвердження наявними у платника податків
документами обліку саме задекларованих ним даних, а не сумнівність
правильності цих даних, суди попередніх інстанцій дійшли
правомірного висновку про невідповідність підстави, з посиланням
на яку згідно рішення ДПI у Франківському районі м. Львова від
23.09.2004 р. № 18544/10/23-4 відповідачу було визначено спірну
суму податкового зобов'язання за непрямими методами, вимогам
вказаного підпункту.
Відповідно ж до підпункту 4.3.4 пункту 4.3 ст.4 зазначеного
Закону застосування непрямого методу для визначення податкових
зобов'язань платників податків у випадках, не передбачених цим
пунктом, не допускається.
Пунктом 4.2 Методичних рекомендацій визначення сум податкових
зобов'язань за непрямими методами, затверджених наказом ДПА
України від 05.07.2002 р. № 312, визначено, що метою застосування
непрямих методів для визначення податкового зобов'язання з податку
на додану вартість є обрахування бази оподаткування цим податком.
При визначенні за непрямими методами бази оподаткування податком
на додану вартість враховуються суми податкового кредиту з
податку, підтверджені платником податку документально та пов'язані
з базою оподаткування. З цього випливає, що застосування непрямих
методів для визначення податку на додану вартість можливе лише
щодо податкового зобов'язання, а не сум податкового кредиту, тоді
як саме останні були визначені відповідачу контролюючим органом.
Наведеним спростовуються доводи касаційної скарги щодо
невідповідності оскаржуваних судових рішень судів першої та
апеляційної інстанцій нормам матеріального права, а відтак
касаційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 220, 223, 224, 230, 231 Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
,
УХВАЛИВ :
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у
Франківському районі м. Львова залишити без задоволення, а
постанову Львівського апеляційного господарського суду від
15.06.2005 р. - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може
бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку,
передбачених статтями 236-238 Кодексу адміністративного
судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
.
Головуючий Усенко Є.А.
Судді Бившева Л.I.
Костенко М.I.
Маринчак Н.Є.
Шипуліна Т.М.
З оригіналом згідно
Суддя Усенко Є.А.