ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 березня 2007 року м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
головуючого-судді Бутенка В.I.,
суддів: Лиски Т.О., Панченка О.I., Сороки М.О., Штульмана
I.В.,
при секретарі Пархоменко О.В.,
за участю представника позивача Кравченка С.А., представника
відповідача Максимова Д.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку
касаційного провадження адміністративну справу за касаційною
скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "СВ-Авто" на
постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 01
червня 2005 року у справі за позовом Товариства з обмеженою
відповідальністю "СВ-Авто" (далі - ТОВ "СВ-Авто", позивач) до
Херсонського обласного управління у справах захисту прав
споживачів Державного комітету України з питань технічного
регулювання та споживчої політики, третя особа на стороні
відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю
"Автоцентр-Атлант-М" про визнання акта недійсним, -
встановила:
У жовтні 2004 року ТОВ "СВ-Авто" звернулося до господарського
суду з позовною заявою про визнання недійсною постанови
Херсонського обласного управління у справах захисту прав
споживачів № 275 від 09.09.04, за якою на нього було накладено
штраф у розмірі 323 003,84 грн. за реалізацію транспортних засобів
без наявності доступної, достовірної, необхідної та своєчасної
інформації про товар, без документів про якість та безпеку на час
перевірки.
Позивач вважав, що прийнята постанова не відповідає
положенням чинного законодавства і фактичним обставинам справи, а
саме: перевірка проводилась з порушенням вимог Указу Президента
України від 23.07.98 №17/98 ( 17/98 ) (17/98)
"Про деякі заходи по
дерегулюванню підприємницької діяльності", оскільки контролюючі
органи проводять позапланові перевірки діяльності суб'єктів
підприємницької діяльності на підставі отриманих від споживачів
скарг про порушення законодавства про захист прав споживачів.
Фактично ж перевірка проведена на підставі листа обласної
прокуратури від 19.08.2004 р. В даному випадку, на думку позивача,
було порушено ст. 6 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
.
Рішенням господарського суду Херсонської області від
25.01.2005 р. позов задоволено повністю та визнано недійсною
постанову Херсонського обласного управління у справах захисту прав
споживачів від 09.09.2004 р. № 275.
Постановою Запорізького апеляційного господарського суду від
01.06.2005р. рішення місцевого господарського суду у даній справі
змінено. Позов задоволено частково. Оскаржувану постанову визнано
недійсною в частині накладення штрафу у розмірі 175 329,00 грн.
В решті рішення залишено без змін.
В касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення норм
матеріального та процесуального права, просить постанову
Запорізького апеляційного господарського суду від 1 червня 2005
року скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Колегія суддів, перевіривши наявні матеріали справи на
предмет правильності застосування судами першої та апеляційної
інстанції норм матеріального і процесуального права, дійшла
висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з
наступного.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що
до спірних правовідносин не підлягав застосуванню Закон України
"Про захист прав споживачів" ( 1023-12 ) (1023-12)
, так само, як і Правила
роздрібної торгівлі транспортними засобами і номерними агрегатами
та положення статей Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
,
оскільки до майнових відносин, заснованих на адміністративному або
іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій цивільне
законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом.
Змінюючи рішення господарського суду і частково
задовольняючи позов, визнавши недійсною спірну постанову в
частині накладення штрафу, апеляційний суд прийшов до правильного
висновку, застосувавши до спірних правовідносин вимоги ст. 23
Закону України №1023 "Про захист прав споживачів" ( 1023-12 ) (1023-12)
, та
відповідних статей Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
і Цивільного
кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
, виходячи з аналізу Постанови КМ
України від 08.02.1995 р. № 108 ( 108-95-п ) (108-95-п)
, якою затверджено
Правила торгівельного обслуговування населення, що
розповсюджуються на підприємства всіх форм власності, що
здійснюють підприємницьку діяльність на території України у сфері
торгівлі. Пунктом 4 вказаного Порядку передбачені нормативні акти,
що регулюють торговельну діяльність в Україні де, зокрема, вказано
Закон України "Про захист прав споживачів" ( 1023-12 ) (1023-12)
.
Як вбачається з матеріалів справи, факт реалізації
автомобілів в першому півріччі 2004 року підтверджений актом
перевірки ДПI у м. Херсоні, листами податкового органу проведення
зустрічних перевірок та іншими документами.
Знаходження товару у позивача на умовах комісії та доручення
не може свідчити про відсутність діяльності по реалізації
автомобілів.
Апеляційний суд обгрунтовано погодився з доводами позивача та
суду першої інстанції, що автомобілі "КIА" і "СУБАРУ" (за продаж
яких застосовані штрафні санкції за відсутність документів про
безпеку та якість) не є власністю ТОВ "СВ-Авто".
Будь-яких документів, які б свідчили про передачу зазначених
автомобілів для реалізації позивачу або їх реалізації останнім
відсутні. Автомобілі "КIА" та "СУБАРУ" знаходились поза межами
виставкового залу на майданчику біля автомобільного салону. У
судовому засіданні встановлено, що ключі від вказаних автомобілів
знаходились на підприємстві, оскільки підприємство не тільки
займається реалізацією автомобілів, але ще й технічним
обслуговуванням автомобілів.
Доведено, що власниками зазначених автомобілів є фізичні
особи. Рішенням Суворовського районного суду від 22.10.2004 р.
встановлено факт реалізації автомобілів саме в приміщенні, а не на
майданчику перед автосалоном.
Перевіривши справу в повному об'ємі, колегія суддів приходить
до висновку про обгрунтованість висновків суду апеляційної
інстанції та безпідставність наведених в касаційній скарзі
доводів.
Відповідно до ч.1 ст. 224 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
, суд
касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а
судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та
апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і
процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні
процесуальних дій.
Керуючись ст. ст. 220, 221, 224, 230, 231 Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, колегія
суддів, -
ухвалила:
Касаційну скаргу ТОВ "СВ-Авто" залишити без задоволення, а
постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 01
червня 2005 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і
оскарженню не підлягає, за винятком випадків, передбачених ст. 237
КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
.
Головуючий (підпис)
Судді (підписи)
З оригіналом згідно
Суддя