К/С № К-8693/06
ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
28.02.2007 р. м. Київ
Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:
головуючого судді Пилипчук Н.Г.
суддів Конюшка К.В.
Ланченко Л.В.
Нечитайла О.М.
Степашка О.I.
при секретарі: Iльченко О.М.
за участю представників
відповідача-1: Iвоніна М.Л., Чернети В.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Товариства з обмеженою відповідальністю "ДніпроIнвестГруп"
на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського
суду від 23.03.2005 р.
у справі № 38/305
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю
"ДніпроIнвестГруп"
до 1. Державної податкової інспекції у
Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська;
2. Відділення Державного казначейства України у
Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від
09.12.2004 р. позов задоволено. Визнано недійсним
повідомлення-рішення № 0000252301/0 від 13.08.2004 р. Стягнуто з
Державного бюджету України на користь позивача бюджетну
заборгованість з податку на додану вартість за квітень 2004 року в
сумі 4991971 грн. Стягнуто з відповідача на користь позивача
1785,00 грн. витрат по сплаті держмита та 118 грн. витрат на
інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Судове рішення мотивовано тим, що позивачем правомірно
віднесено до податкового кредиту суму ПДВ у складі нарахованого
проценту за товарний кредит, оскільки операції за товарним
кредитом є об'єктом оподаткування. Відповідно, у податкового
органу не було підстав для зменшення від'ємного значення з ПДВ за
квітень 2004 року.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського
суду від 23.03.2005 р. вказане рішення скасовано. У позові
відмовлено. Стягнуто з позивача на користь державного бюджету
892,50 грн. державного мита за перегляд судового рішення в
апеляційному порядку.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції, суд апеляційної
інстанції виходив з того, що сторони по договору купівлі-продажу
товарів на умовах товарного кредиту в частині нарахування
процентів за відстрочення оплати товару не здійснювали операцію із
надання (поставки) послуг, яка є об'єктом оподаткування податком
на додану вартість. Витрати з процентів не можуть відноситися до
валових витрат, оскільки не є компенсацією вартості послуг і не
використовуються у власній господарській діяльності.
ТОВ "ДніпроIнвестГруп" подало касаційну скаргу, якою просить
скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення
суду першої інстанції, посилаючись на порушення п. 1.3, 1.4, 1.8
ст. 1, п. 3.1, 3.2 ст. 3, п. 7.1, 7.3, 7.4, 7.5, 7.7 ст. 7 Закону
України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, п. 1.11.
Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"
( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
. Відповідач-1 у своїх письмових запереченнях на
касаційну скаргу та його представники в судовому засіданні просять
касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову
апеляційного суду - без змін, як законну та обгрунтовану.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, через
канцелярію суду надав клопотання про відкладення розгляду справи у
зв'язку із його хворобою. Вказане клопотання судом касаційної
інстанції залишено без задоволення, оскільки зазначена
представником причина неявки документально не підтверджена.
Відповідач-2, належним чином повідомлений про час та місце
розгляду справи, свого представника в судове засідання не
направив.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників
відповідача-1, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали
справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку,
що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Судами першої та апеляційної інстанції було встановлено таке.
Актом перевірки ДПI у Амур-Нижньодніпровському районі
м. Дніпропетровська № 19-23-1-36-32447542 від 13.08.2004 р.
зафіксовано порушення позивачем вимог п. 1.8 ст. 1, п.п. 7.4.1 п.
7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість"
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, яке полягало у неправомірному формуванні
податкового кредиту за квітень 2004 р., що зумовило завищення
від'ємного значення з ПДВ у розмірі 4991971 грн. Податкова
інспекція виходила з того, що товар, придбаний на умовах товарного
кредиту був реалізований без врахування в ціні продажу товару
послуг по товарному кредиту, розрахунки за товар та послуги з
товарного кредиту проведені векселем, умови договорів з датами
поставки і розрахунків передбачали обов'язковість збитків для
позивача, дана господарська операція була завідомо збитковою для
позивача, а витрати, які понесені останнім у зв'язку з виплатою
процентів із товарного кредиту, є такими, що не використовуються у
власній господарській діяльності. Податкова інспекція вважає, що
ПДВ, нарахований на суму процентів не може бути включений до
складу податкового кредиту, оскільки такі проценти не передбачені
об'єктом оподаткування п. 3.1 ст. 3 Закону України "Про податок на
додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
.
На підставі акту перевірки було прийнято податкове
повідомлення-рішення № 0000252301/0, яким виявлено завищення суми
бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 4991971 грн.
Як було встановлено судами попередніх інстанцій, 29.03.2004
р. між ТОВ "Торгбізнеспроект" (продавець) і ТОВ "ДніпроIнвестГруп"
(покупець) був укладений договір № ТК-29/03-2 купівлі-продажу
товарів на умовах товарного кредиту, згідно з яким продавець
зобов'язався передати, а покупець прийняти і оплатити товар згідно
специфікації. За умовами договору сторони узгодили, що розрахунки
між ними складаються із ціни товару і процентів за право
користування товарним кредитом. Ціна товару за договором склала
41653949,89 грн. (у т.ч. ПДВ - 6942324,98 грн.). Позивач
зобов'язався здійснити оплату шляхом перерахування на рахунок
продавця зазначеної вартості товару з урахуванням ПДВ протягом
одного банківського дня з моменту отримання товару. У випадку
невиконання покупцем зазначеної умови, товар продається на умовах
товарного кредиту: процент за користування послугою товарного
кредиту нараховується із 07.04.2004 р. у розмірі 3 % (з
урахуванням ПДВ) в день від суми, яка підлягає перерахуванню;
кінцевий розрахунок за послуги товарного кредиту покупець
зобов'язався провести станом на 30.04.2004 р. і з цієї дати
припиняється надання послуг по товарному кредиту і проценти не
нараховуються.
05.04.2004 р. сторонами був підписаний акт приймання-передачі
товару до договору № ТК-29/03-2 від 29.03.2004 р. згідно із яким
продавець передав позивачу товар вартістю, обумовленою договором.
Придбаний позивачем товар був проданий ТОВ "ДДВ" за договором
купівлі-продажу товару № КП-30/03-2 від 30.03.2004 р. (акт
приймання-передачі від 07.04.2004р.) за 41693025,11 грн. (у т.ч.
ПДВ - 6948837,52 грн.). Розрахунок за цим договором проведений
векселем № 643049773364 (векселедавець - ТОВ "Комтек",
векселеотримувач - ТОВ "ДніпроIнвестГруп").
30.04.2004 р. ТОВ "Торгбізнеспроект" та позивач підписали
протокол-угоду № 1 по договору № ТК-29/03-2 від 29.03.2004 р.,
згідно із якою позивач визнав свою заборгованість перед продавцем
на підставі накладної № 90 від 05.04.2004 р. до договору
купівлі-продажу і, у з в'язку із непроведенням оплати у
встановлений договором строк, відповідно до п. 2.4 договору
позивачу нараховуються проценти за право користування товарним
кредитом у розмірі 3% за кожний день прострочення оплати у
загальній сумі 29990843,92 грн. (у т.ч. ПДВ - 4998473,99 грн.).
30.04.2004 р. позивач передав ТОВ "Торгбізнеспроект" простий
вексель №643049773364 (векселедавець - ТОВ "Комтек",
векселедержатель - ТОВ "ДніпроIнвестГруп") номінальною вартістю
36844648,44 грн., а продавець виписав податкову накладну на
послуги по товарному кредиту за договором № ТК-29/03-2 від
29.03.2004 р. на суму ПДВ - 4998473,99 грн.
Таким чином, судом апеляційної інстанції було достовірно
встановлено, що договір № ТК-29/03-2 купівлі-продажу товарів на
умовах товарного кредиту окремо визначає ціну товару і процент за
користування товарним кредитом. Продавцем були виписані позивачу
дві податкові накладні: № 229 від 05.04.2004 р. на товари та №
233 від 30.04.2004 р. на послуги по товарному кредиту.
Сума ПДВ - 4998473,99 грн., отримана у складі нарахованого
проценту за товарний кредит, згідно податкової накладної № 233
включена до складу податкового кредиту декларації з ПДВ за квітень
2004 р., з правомірністю якого не погоджується податкова
інспекція. Податкова інспекція вважає, що позивач мав право тільки
на включення до податкового кредиту сплачених (нарахованих) сум
ПДВ у зв'язку з придбанням товарів, робіт, послуг.
Суд касаційної інстанції погоджується з належним чином
обгрунтованою позицією суду апеляційної інстанції про відсутність
у позивача права на віднесення до складу податкового кредиту
витрат з процентів за право користуванням товарним кредитом, з
огляду на таке.
Нарахування процентів за відстрочення кінцевого розрахунку за
товар не є об'єктом оподаткування податком на додану вартість у
розумінні п. 3.1 ст. 3 Закону України "Про податок на додану
вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР, оскільки не
може розглядатися як поставка товару (робіт, послуг). У даному
випадку, нарахування процентів за відстрочення кінцевого
розрахунку за товар не можна розглядати як плату за послугу із
надання кредиту, оскільки така позиція не узгоджується з поняттям
"товарного кредиту", визначення якого передбачено п.п. 1.11.2. п.
1.11 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"
( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР, за яким, товарний
кредит це товари, які передаються резидентом або нерезидентом у
власність юридичним чи фізичним особам на умовах угоди, що
передбачає відстрочення кінцевого розрахунку на визначений строк
та під процент. Товарний кредит передбачає передання права
власності на товари (результати робіт, послуг) покупцю (замовнику)
у момент підписання договору або в момент фізичного отримання
товарів (робіт, послуг) таким покупцем (замовником), незалежно від
часу погашення заборгованості.
Відповідно, понесені витрати з процентів за відстрочення
кінцевого розрахунку за товар не підпадають під визначення
"валових витрат", яке передбачене п.п. 5.1. ст. 5 Закону України
"Про оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
, тобто не є
витратами, здійснюваними як компенсація вартості товарів (робіт,
послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником
податку для їх подальшого використання у власній господарській
діяльності. При цьому, судом апеляційної інстанції було правильно
враховано, що придбаний товар був відчужений за ціною без
урахування процентів по товарному кредиту, тобто зазначена
операція була збитковою, що свідчить про здійснення витрат з
процентів по відстроченню оплати за товарним кредитом не з метою
використання у власній господарській діяльності.
Наведене, в свою чергу, виключає право на віднесення до
податкового кредиту сплачених (нарахованих) платником податку сум
ПДВ у звітному періоді, оскільки за приписами п.п. 7.4.1 п. 7.4
ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість"
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР податковий кредит
звітного періоду складається із сум податків, сплачених
(нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з
придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до
складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи
нематеріальних активів, що підлягають амортизації.
Суд касаційної інстанції не може погодитися з доводами
позивача про те, що об'єктом власності товарного кредиту є сума
вартості товару та право розпорядження та користування цією сумою,
оскільки у даному випадку, об'єктом власності товарного кредиту є
товари (результати робіт, послуг), поставка яких є об'єктом
оподаткування податком на додану вартість.
Враховуючи наведене, висновки суду апеляційної інстанції
узгоджуються з обставинами у справі та відповідають нормам
матеріального права, а доводи позивача, викладені у касаційній
скарзі є такими, що суперечать викладеній позиції та нормам
законодавства.
Керуючись ст. ст. 220, 223, 224, 230, 231 Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, суд касаційної
інстанції, -
У Х В А Л И В:
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю
"ДніпроIнвестГруп" залишити без задоволення, а постанову
Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 23.03.2005
р. - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може
бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з
дня відкриття обставин, які можуть бути підставою для провадження
за винятковими обставинами.
головуючий суддя підпис Н.Г. Пилипчук
судді підпис К.В. Конюшко
підпис Л.В. Ланченко
підпис О.М. Нечитайло
підпис О.I. Степашко
Згідно з оригіналом
Суддя Н.Г. Пилипчук