К-14952/06
ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
"28" лютого 2007 року м. Київ
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Головуючого: Фадєєвої Н.М.
суддів: Бим М.Є., Гончар Л.Я., Маринчак Н.Є., Чалого С.Я.
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну
скаргу СДПI м. Києва по роботі з великими платниками податків
на постанову Господарського суду м. Києва від 01 листопада
2005 року та ухвалу Київського апеляційного господарського суду
від 14 лютого 2006 року
у справі № 32/ 373
за позовом ЗАТ "Київський вітамінний завод"
до СДПI м. Києва по роботі з великими платниками податків
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення
В с т а н о в и в:
В липні 2005 року позивач звернувся до суду з позовом про
визнання недійсним податкового повідомлення-рішення СДПI м. Києва
по роботі з великими платниками податків від 13.06.2005 року №
0000361603/3.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач, встановлюючи
факт порушення позивачем правил оприбуткування готівки,
неправомірно застосував Постанову Правління НБУ від 19.02.2001 №72
( z0237-01 ) (z0237-01)
зі змінами, внесеними Постановою НБУ від 05.03.2003 №
81 ( z0268-03 ) (z0268-03)
, оскільки вказані зміни вступили в силу після
вчинення позивачем дій, за які відповідач застосовує штрафні
санкції, також, тим, що оскаржуване податкове
повідомлення-рішення містить посилання на норму, яка встановлює
відповідальність за інше порушення, ніж зазначено в акті
перевірки.
Постановою Господарського суду м. Києва від 01 листопада 2005
року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного
господарського суду від 14 лютого 2006 року, позов задоволено,
визнано недійсним податкове повідомлення-рішення СДПI у м. Києві
по роботі з ВПП № 0000361603/3 від 13.06.2005р..
В касаційній скарзі відповідач просить скасувати оскаржувані
судові рішення, посилаючись на неправильне застосування судами
норм процесуального та матеріального права, та просить постановити
нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та
обговоривши доводи наведені у скарзі, колегія суддів дійшла
висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких
підстав.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що
13.06.2005р. СДПI у місті Києві по роботі з ВПП прийнято
оскаржуване у даній справі податкове повідомлення-рішення №
0000361603/3, яким, на підставі акта № 797/16-3/21624130 від
09.12.2004р. та рішення про результати розгляду скарги від
08.06.2005р., з посиланням на п. "б" п.4.2.2 ст.4 Закону України
"Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед
бюджетами та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
від
21.12.2000р. №2181-111, п. 2.10, п. 2.15 "Положення про ведення
касових операцій у національній валюті в Україні", затвердженого
Постановою Правління НБУ від 19.02.2001 № 72 ( z0237-01 ) (z0237-01)
, на
абзац 5 та абзац 6 ст. 1 Указу Президента України від 12.06.1995 №
436/95 ( 436/95 ) (436/95)
"Про застосування штрафних санкцій за порушення
норм з регулювання обігу готівки", позивачу визначено суму
податкового зобов'язання за платежем: "фінансові санкції за
порушення норм регулювання обігу готівки" у розмірі 220416,24
грн..
Судова колегія погоджується з висновками судів попередніх
інстанцій про те, що з боку позивача відсутні порушення правил
оприбуткування готівки, а тому застосування відповідачем санкцій є
неправомірним.
Як вбачається з акту перевірки, порушення правил обігу
готівки мали місце з 03.04.2001р. по 05.03.2003р., тоді як спірне
податкове повідомлення рішення про застосування штрафних санкцій
за вказані порушення було прийнято відповідачем тільки
13.06.2005р., тобто більш ніж через рік з дня вчинення порушень.
Згідно з п. 5 розділу IX "Прикінцеві положення"
Господарського кодексу України ( 436-15 ) (436-15)
передбачено, що
положення Господарського кодексу України ( 436-15 ) (436-15)
щодо
відповідальності за порушення правил здійснення господарської
діяльності, а також за порушення господарських зобов'язань,
вчинені до набрання чинності відповідними положеннями цього
Кодексу стосовно відповідальності учасників господарських
відносин, застосовуються у разі, якщо вони пом'якшують
відповідальність за вказані порушення.
Отже, враховуючи, що встановлений законом строк для
застосування штрафних санкцій закінчився, у відповідача не було
підстав для застосування відносно позивача штрафу відповідно Указу
Президента України від 12.06.1995р. №436/95 ( 436/95 ) (436/95)
"Про
застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання
обігу готівки".
Судами попередніх інстанцій вірно встановлено, що визначені
відповідачем штрафні (фінансові) санкції за порушення норм
регулювання обігу готівки не є податковими зобов'язаннями, та
дійшов у зв'язку з цим обгрунтованого висновку щодо відсутності у
відповідача права надсилати вимогу про сплату штрафних санкцій,
які не відносяться до податкових зобов'язань, у формі податкового
повідомлення-рішення.
Доводи касаційної скарги зазначений висновок не спростовують.
Суди з дотриманням вимог матеріального і процесуального права
постановили обгрунтовані рішення, а тому підстав для їх перегляду
з мотивів викладених в касаційній скарзі не вбачається.
Керуючись статтями 220, 220-1, 221, 223, 224, 230, 231
Кодексу адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, -
У Х В А Л И В :
Касаційну скаргу СДПI м. Києва по роботі з великими
платниками податків залишити без задоволення.
Постанову Господарського суду м. Києва від 01 листопада 2005
року та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 14
лютого 2006 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.
За винятковими обставинами вона може бути оскаржена до
Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття
таких обставин.
Головуючий: _____________________ Фадєєва Н.М.
Судді:
_____________________ Бим М.Є.
_____________________ Гончар Л.Я.
_____________________ Маринчак Н.Є.
_____________________ Чалий С.Я.