№ К-16241/06
ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 лютого 2007 року м. Київ
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді-доповідача Усенко Є.А.,
суддів: Бившевої Л.I., Костенка М.I., Сергейчука О.А.,
Шипуліної Т.М.
розглянувши у попередньому судовому засіданні
касаційну скаргу Державної податкової інспекції в місті
Iвано-Франківську
на постанову Львівського апеляційного господарського суду від
14.02.2006 р.
у справі № А-8/90 господарського суду Iвано-Франківської
області
за позовом Приватного підприємства "ТК"
до Державної податкової інспекції в місті Iвано-Франківську
про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень
ВСТАНОВИВ:
Постановою господарського суду Iвано-Франківської області від
17.11.2005 р. відмовлено в задоволенні позову про визнання
недійсними податкових повідомлень-рішень ДПI в м.
Iвано-Франківську від 30.05.2005 р. № 00001962600/0 про визначення
приватному підприємству "ТК" податкового зобов'язання за платежем
з податку на додану вартість в сумі 221 050,50 грн., в тому числі
147 367,00 грн. - основний платіж, 73 683,50 грн. - штрафні
санкції; від 30.05.2005р. № 00002002600/0 про визначення
приватному підприємству "ТК" податкового зобов'язання за платежем
з податку на прибуток в сумі 423 128,00 грн., в тому числі 211
561,00 грн. - основний платіж, 211 561,00 грн. - штрафні санкції.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від
14.02.2006 р. постанову господарського суду Iвано-Франківської
області від 17.11.2005 р. скасовано, визнано частково нечинним
податкове повідомлення-рішення від 30.05.2005 р. № 00002002600/0 в
частині застосування до ПП "ТК" штрафних (фінансових) санкцій у
розмірі 105 782,00 грн.; в задоволенні іншої частини позовних
вимог відмовлено.
В касаційній скарзі ДПI в м. Iвано-Франківську просить
скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення
суду першої інстанції, вважаючи, що суд апеляційної інстанції
порушив підпункт 17.1.6 пункту 17.1 статті 17 Закону України "Про
порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами
та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши
правильність застосування судом апеляційної інстанції норм
матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин
справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України
приходить до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити з таких
підстав.
Податкове повідомлення-рішення ДПI в м. Iвано-Франківську від
30.05.2005 р. № 00002002600/0, з вирішенням спору відносно якого
судом апеляційної інстанції не згодна ДПI в м. Iвано-Франківську,
прийнято на підставі підпунктів 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону
України "Про оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
,
підпунктів 17.1.3, 17.1.6 пункту 17.1 статті 17 Закону України
"Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед
бюджетами та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
.
Доводи касаційної скарги зводяться до порушення судом
апеляційної інстанції підпункту 17.1.6 пункту 17.1 статті 17
Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників
податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", а саме:
підставою для застосування до позивача штрафних санкцій на
підставі вказаної норми стало визначення позивачу податковим
повідомленням-рішенням від 30.05.2005 р. № 00002002600/0 суми
податкового зобов'язання у розмірі, який відповідно до статті 212
КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
дорівнює великому.
Відповідно до частини 2 статті 11 Закону України "Про систему
оподаткування" ( 1251-12 ) (1251-12)
фінансові санкції за наслідками
документальних перевірок та ревізій, які здійснюються органами
державної податкової служби України та іншими уповноваженими
державними органами, застосовуються у розмірах, передбачених
законодавчими актами, чинними на день завершення таких перевірок
або ревізій.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що податкове
повідомлення-рішення від 30.05.2005 р. № 00002002600/0 прийнято на
підставі акту перевірки від 27.05.2005р. № 396/26-2/32360291.
Відповідно до підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону
України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків
перед бюджетами та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
в
редакції Закону, що діяла станом на 27.05.2005р., у разі коли
контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового
зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у
підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону,
такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі
десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового
зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для
такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з
податкового періоду, на який припадає така недоплата, та
закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким
платником податків податкового повідомлення від контролюючого
органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше
десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за
весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів,
що минули.
Відповідно до підпункту 17.1.6 пункту 17.1 статті 17
зазначеного Закону у разі коли платника податків (посадову особу
платника податків) засуджено за скоєння злочину щодо ухилення від
сплати податків або якщо платник податків декларує переоцінені або
недооцінені об'єкти оподаткування, що призводить до заниження
податкового зобов'язання у великих розмірах, такий платник
податків додатково до штрафів, визначених цим пунктом, за
наявності підстав для їх накладення сплачує штраф у розмірі
п'ятдесяти відсотків від суми недоплати, але не менше ста
неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк
недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.
Заниженням податкового зобов'язання у великих розмірах
вважається сума недоплати, яка встановлюється на рівні,
визначеному Кримінальним кодексом України ( 2341-14 ) (2341-14)
.
Стаття 212 Кримінального кодексу України ( 2341-14 ) (2341-14)
встановлює, що під великим розміром коштів слід розуміти суми
податків, зборів і інших обов'язкових платежів, які в три тисячі і
більше разів перевищують установлений законодавством
неоподатковуваний мінімум доходів громадян.
Порядок застосування штрафних санкцій на підставі підпункту
17.1.6 пункту 17.1 статті 17 Закону України "Про порядок погашення
зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними
цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
визначений підпунктом 6.1.6 пункту
6.1 Iнструкції про порядок застосування штрафних (фінансових)
санкцій органами державної податкової служби, затвердженої наказом
ДПА України від 17.03.2001р. № 110 ( z0268-01 ) (z0268-01)
, згідно якого цей
штраф застосовується у разі, якщо загальна сума у такий спосіб
донарахованого податкового зобов'язання (з конкретного податку,
збору, обов'язкового платежу) за актом перевірки (сукупно із
врахуванням недоплат в одних періодах та завищення сум податкових
зобов'язань в інших періодах) дорівнює або перевищує законодавчо
визначені великі розміри.
Згідно пункту 22.5 статті 22 Закону України "Про податок з
доходів фізичних осіб" ( 889-15 ) (889-15)
якщо норми інших законів містять
посилання на неоподатковуваний мінімум, то для цілей їх
застосування використовується сума у розмірі 17 гривень, крім норм
адміністративного та кримінального законодавства у частині
кваліфікації злочинів або правопорушень, для яких сума
неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової
соціальної пільги, визначеної підпунктом 6.1.1 пункту 6.1 статті 6
цього Закону для відповідного року (з урахуванням положень пункту
22.4 цієї статті).
Розмір податкової соціальної пільги установлений пунктом 22.4
статті 22 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб"
( 889-15 ) (889-15)
і у 2005 році складав 50 процентів суми податкової
соціальної пільги, визначеної у підпункті 6.1.1 пункту 6.1 статті
6 цього Закону.
Згідно підпункту 6.1.1 пункту 6.1 статті 6 зазначеного Закону
розмір податкової соціальної пільги, встановленої цим підпунктом,
дорівнює одній мінімальній заробітній платі (у розрахунку на
місяць), встановленої законом на 1 січня звітного податкового
року, - для будь-якого платника податку.
При цьому стаття 83 Закону України "Про Державний бюджет
України на 2005 рік" ( 2285-15 ) (2285-15)
встановлює, що з 1 січня 2005
року розмір мінімальної заробітної плати становить 262 гривні на
місяць.
Враховуючи викладене, для цілей визначення великого розміру
коштів згідно статті 212 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
розмір податкової
соціальної пільги обчислюється наступним чином: 262,00 грн. х 50%
= 131 грн.
Таким чином, під великим розміром коштів слід розуміти 393
000,00 грн. /131 грн. х 3000/.
Порівнявши обчислений великий розмір /393 000,00 грн./ з
сумою донарахованого позивачу податкового зобов'язання з податку
на прибуток /211 561,00 грн./, суд касаційної інстанції приходить
до висновку про відповідність рішення суду апеляційної інстанції
правильному застосуванню підпункту 17.1.6 пункту 17.1 ст.17 Закону
України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків
перед бюджетами та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
.
Наведеним спростовуються доводи касаційної скарги щодо
порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права при
винесенні постанови в оскаржувальній частині.
Відповідно до частини 2 статті 220 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
касаційний перегляд справи здійснений у межах касаційної скарги.
Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
,
УХВАЛИВ :
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в місті
Iвано-Франківську залишити без задоволення, а постанову
Львівського апеляційного господарського суду від 14.02.2006 р. -
без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може
бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку,
передбачених статтями 236-238 Кодексу адміністративного
судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
.
Головуючий Усенко Є.А.
Судді Бившева Л.I.
Костенко М.I.
Сергейчук О.А.
Шипуліна Т.М.